Рішення № 93998893, 24.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/6848/20

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"доПриватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"простягнення 1997,27 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників судового процесу:

від позивачаГаврилов Є.Ю.;від відповідачаКлименко О.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 123792,36 грн, з яких: 121795,10 грн основного боргу, 1222,04 грн пені, 486,25 грн інфляційних втрат та 288,98 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору забезпечення постачання теплової енергії №520700 від 20.12.2019 в частині своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6848/20; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

04.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позову заперечив, вказуючи на те, що позивач неправомірно замість розрахунку фактичних обсягів теплових втрат, виставив рахунок згідно з орієнтовним розрахунком, зазначеним у додатку №1 до договору.

31.08.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній навів свої заперечення проти викладених відповідачем у відзиві на позов обставин та зауважив серед іншого про те, що облік поставленої та спожитої теплової енергії проведено розрахунковим способом згідно умов укладеного між сторонами договору.

При цьому позивач просив продовжити процесуальний строк, встановлений судом для подання відповіді на відзив. Клопотання мотивовано тим, що підготовка процесуальних документів по судовим справам за участі КП "Київтеплоенерго" покладена за посадовими обов`язками на юрисконсультів відповідного підрозділу - управління правового забезпечення продажу СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго", однак, 05.08.2020 в даному підрозділі відбувся спалах захворюваності із підтвердженням тестів на COVID-19, у зв`язку з чим своєчасне складання процесуальних документів є утрудненим.

Враховуючи зазначені доводи позивача, з огляду на положення ст.119 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив та прийняття відповіді на відзив до розгляду.

03.09.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній навів додаткові обґрунтування проти заявлених позовних вимог.

09.10.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 вирішено розгляд справи №910/6848/20 проводити в судовому засіданні з викликом сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.11.2020.

11.11.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

12.11.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.11.2020 оголошено перерву до 03.12.2020.

27.11.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення на клопотання відповідача про приєднання доказів.

02.12.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.12.2020 оголошено перерву до 16.12.2020, а 16.12.2020 до 24.12.2020.

22.12.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у розглядуваній справі з огляду на повну оплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 121795,10 грн згідно платіжних доручень №5925 від 16.12.2020 на суму 4105,11 грн та №5924 від 16.12.2020 на суму 117689,99 грн.

24.12.2020 від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 закрито провадження у справі №910/6848/20 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 121795,10 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 24.12.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.12.2020 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 24.12.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.12.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація, сторона-1, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (сторона-2, відповідач) був укладений договір забезпечення постачання теплової енергії №520700 (далі - договір) предметом якого є забезпечення постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, зовнішньо будинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності, або на балансі, або в експлуатації, або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до додатку - 5 до цього договору на потреби об`єкту вул.Лейпцизька, 13 опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових втрат, в кількості та в обсягах згідно (п.1).

Сторона-1 зобов`язується, зокрема, підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток №2 до цього договору), а сторона-2, в сою чергу, зобов`язується дотримуватись умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках №1 та №4 до цього договору (п.п.2.2.1, 2.3.1 договору).

Облік теплової енергії на теплових мережах проводиться розрахунковим способом відповідно до норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-94, затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 з наступними змінами та доповненнями. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у додатку №6 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.п.4.1, 4.2 договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м.Києва або іншій стороні. Відповідно до частини 3 ст.631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього договору (п.п.8.1, 8.3 договору).

Крім того сторони дійшли згоди, що невід`ємною частиною цього договору є додатки, а саме: орієнтовні обсяги теплової енергії сторони-2 (додаток №1), температурний графік роботи теплових мереж, адекватний реальній потребі споживачів на 2018/2019 роки (додаток №2), тарифи на теплову енергію (додаток №3), порядок розрахунків за теплову енергію (додаток №4), схема розподілу балансової та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №5), технічні характеристики теплових мереж та систем (додаток №6), акт розмежування балансової належності теплових мереж та систем експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №6).

Відповідно до додатку №1 орієнтовні обсяги теплової енергії становлять 333,82 Гкал/рік.

Розрахунки за теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі. Сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово. Сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул.Волоська, 42 облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період та акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт. Стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 враховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (п.п.1, 2, 3, 6 додатку№4 до договору).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на підтвердження факту поставки теплової енергії відповідачу позивачем складено, підписано та скріплено печаткою акт приймання-передачі товарної продукції за січень 2020 року№1/2020-520700 від 31.01.2020 на суму 33735,40 грн, облікову картку за січень 2020 року на суму 32675,96 грн, акт приймання-передачі товарної продукції за лютий 2020 року №2/2020-520700 від 29.02.2020 на суму 43667,52 грн, облікову картку за лютий 2020 року на суму 42254,94 грн, акт приймання-передачі товарної продукції за березень 2020 року №3/2020-520700 від 31.03.2020 на суму 33735,40 грн, облікову картку за січень 2020 року на суму 32675,96 грн, однак з боку відповідача зазначені документи не підписані.

Як стверджує позивач у позовній заяві, енергопостачальною організацією у січні, лютому та березні 2020 року було поставлено стороні-2 теплову енергію на загальну суму 123355,41 грн, з яких (з урахуванням заборгованості станом на 01.01.2020 у розмірі 6429,54 грн) відповідачем сплачено 7989,85 грн (погашення боргу станом на 01.01.2020 на суму 6429,54 грн та 1560,31 грн оплат за спірний період).

Отже спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору забезпечення постачання теплової енергії №520700 від 20.12.2019 в частині своєчасної оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого позивач звернувся з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 123792,36 грн, з яких: 121795,10 грн основного боргу, 1222,04 грн пені, 486,25 грн інфляційних втрат та 288,98 грн 3% річних.

Наразі, під час розгляду справи №910/6848/20, відповідачем надано суду докази оплати суми основного боргу у розмірі 121795,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №5925 від 16.12.2020 на суму 4105,11 грн та №5924 від 16.12.2020 на суму 117689,99 грн, у зв`язку з чим провадження у розглядуваній справі в частині стягнення суми основного боргу закрито на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у відповідній редакції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки теплової енергії за договором у період з січня 2020 року по березень 2020 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" представлено до матеріалів справи облікові картки та акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період.

Водночас акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період з боку відповідача не підписані.

Проте суд зауважує, що акт, який підписаний однією стороною може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Пунктом 3 додатку №4 до договору передбачено обов`язок сторони-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримати в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул.Волоська, 42 облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період та акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт..

Доказів виконання п.3 додатку №4 до договору - отримання споживачем актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не містять доказів мотивованої відмови споживача від підписання цих актів.

При цьому суд зазначає, що відповідачем після звернення позивача з розглядуваним позовом до суду було сплачено основний боргу у розмірі 121795,10 грн у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №5925 від 16.12.2020 на суму 4105,11 грн та №5924 від 16.12.2020 на суму 117689,99 грн.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження факту постачання відповідачу у спірний період теплової енергії, що доводить обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а також докази виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленої у спірний період теплової енергії з простроченням платежу.

В той же час, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1222,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 486,25 грн та 3% річних у розмірі 288,98 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 додатку№4 до договору визначено, що стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 враховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від суми боргу) порядок нарахування (за кожний день) та строк нарахування (до моменту його повного погашення).

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, та здійснювався обрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня на суму 1222,04 грн.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем на виконання умов договору товару, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 288,98 грн та 486,25 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м.Київ, вул. М.Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м.Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) 3% річних в сумі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн 98 коп, 486 (чотириста вісімдесят шість) грн 25 коп. інфляційних втрат, пеню на суму 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн 04 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.01.2021

Суддя Ю.М. Смирнова