Рішення № 93998723, 04.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/154/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2021 Справа № 908/2830/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137)

до відповідача Фізичної особи - підприємця Курси Сергія Володимировича, ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 821грн. 18коп.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява про стягнення 821,18грн, що складається з 795,91 грн суми основного боргу, 9,35 суми індексу інфляції, 15,92грн суми 3% річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 справу № 908/2830/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2830/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 2, 3, 193, 232, 275 - 277 Господарського кодексу України, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з 821,18 грн., з яких: сума 795,91грн. - основний борг, сума 9,35 грн. - інфляційні втрати, сума 15,92 грн. - 3% річних.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.11.2020 була направлена на адресу відповідача з повідомленням та повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/2830/20.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі

Отже, 03.12.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.01.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація) здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлове приміщення № 25 загальною площею 6,62 кв.м. за адресою: вул. Незалежої України, 22 в м. Запоріжжі, яке знаходиться у житловому будинку та має єдину систему централізованого опалення.

Згідно інформації наданої Департаментом комунальної власності та приватизації ЗМР приміщення №25 загальною площею 6,62 кв.м. за адресою: вул. Незалежної України, 22 в м. Запоріжжі орендує ПП Курса С.В. (№3122/01/01-07/4720,4647 від 06.07.2020 р. додається.)

Усі обставини щодо договірних відносин та постачання теплової енергії встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.10.2020 року у справі №908/2264/20 (копія додається).

Статтею 24 Закону України „Про теплопостачання" визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно Правил користування Споживачем тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії (п.4.). Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання (п. 14.).

Частиною 3 ст. 179 Господарського Кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Позивач в позовній заяві вказує, що звертався до відповідача із пропозицією (копії листів № 3208/09-3 від 27.05.2016, № 4138/09-3 від 21.07.2016, № 4372/09-3 від 04.08.2016, № 1149/09-3 від 19.08.2019 додаються) про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в нежитлове приміщення, яке орендує відповідач. Відповіді на листи які були надіслані не надходило. Отже, договір на час подання цієї позовної заяви не укладений.

З метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивач здійснював відпуск теплової енергії з початку опалювальних сезонів 2019-2020 років, відповідно до рішень про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя, (рішення опубліковані на офіційному сайті ЗМР),

Позивачем було відпущено теплову енергію відповідачу за період: з листопада 2019 по квітень 2020 року, на загальну суму 795,91 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання - передачі теплової енергії, надісланими на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами відправлення листів по місту (копії додаються).

Відповідач жодних заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання-передачі за спірний період на адресу Теплопостачальної організації не повернув, виставлені рахунки за фактично спожиту теплову енергію не сплатив.

Відповідно до ч. 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач зобов`язаний сплатити за фактично спожиту теплову енергію.

В період з листопада 2019 року по квітень 2020 року відповідач не виконав своїх зобов`язань по сплаті за спожиту теплову енергію в розмірі 795,91 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу (додається).

Статтею 509 ЦКУ визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГКУ та ст. 526 ЦКУ зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, ч. 2 ст. 193 ГКУ визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 276 ГКУ Споживач зобов`язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Невиконанням своїх грошових зобов`язань щодо своєчасної оплати за фактично отримані послуги відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства та умови діючого договору, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 795,91грн.

Позовні вимоги позивачем доведені.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 795,91 грн. основного боргу, документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 15,92 грн. і інфляційних втрат в розмірі 9,35 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані суду розрахунки 3% річних та суми індексу інфляції, за спірний період, судом встановлено, що суми, які підлягають стягненню становлять: сума 3 % річних - 15,92 коп., сума індексу інфляції - 9,35 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи - підприємця Курси Сергія Володимировича про стягнення 821грн 18коп. задовольнити .

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Курси Сергія Володимировича, ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458) 795 (сімсот дев`яносто п`ять) грн 91 коп. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 9 (дев`ять) грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 15 (п`ятнадцять) грн. 92 коп., судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.01.2021.

Суддя Н.А. Колодій