Рішення № 93998661, 14.12.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2020р. Справа №905/1624/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» (49000, м.Дніпро, вул.Новобудівельна, 5Б, код ЄДРПОУ 36839566)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення 694038,22 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Шевченко Т.В. - адв.

від відповідача (в режимі відеоконференції): Рабко Т.О. - адв.

Згідно із ст.216 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва з 24.11.2020р. до 30.11.2020р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4», м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь про стягнення 479642,45 грн пені, 128358,85 грн - інфляційних втрат, 86036,92 грн - 3% річних, а разом 694038,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду №2018/115ск від 02.04.2018р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати ремонтних робіт, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 09.09.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1624/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

25.09.2020р. на електронну адресу суду надійшов відзив №01.02.04-10/53 від 24.09.2020р. на позовну заяву, за змістом якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що представлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» рахунки не містять відмітки про їх вручення замовнику (відповідачу), у зв`язку з чим заявником позову не обґрунтовано строки виникнення у Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» грошового зобов`язання за договором №2018/115ск від 02.04.2018р. Крім того, з огляду на те, що позивачем також не підтверджено факт прострочення замовником зобов`язання з оплати підрядних робіт за договором №2018/115ск від 02.04.2018р., відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.

Разом з цим, у відзиві відповідач також заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки у період з 04.08.2019р. по 01.09.2019р. з посиланням на сплив строку позовної давності в цій частині. У відповідності до представленого відповідачем контррозрахунку розмір пені за загальний період з 02.09.2019р. по 14.03.2020р. становить 477008,32 грн, сума нарахованих за загальний період з 04.08.2019р. по 09.07.2020р. інфляційних втрат - 111081,37 грн. В той же час, у прохальній частині відзиву відповідачем викладено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Крім того, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» просило суд покласти судові витрати, в тому числі, витрати на оплату послуг адвоката, на заявника позову з посиланням, зокрема, на те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, завищеними, суперечать принципу співмірності та такими, що не відповідають обсягам роботи, складності справи, новизні правових питань тощо.

Також, у відзиві відповідач виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким відповідач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6940,38 грн, та зазначив, що документи на підтвердження таких витрат будуть надані у строки передбачені ст.129 Господарського процесуального кодексу.

У паперовій формі відзив №01.02.04-10/53 від 24.09.2020р. надійшов засобами поштового зв`язку та зареєстрований відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Донецької області 28.09.2020р.

03.11.2020р. на адресу суду надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» на відзив Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», за змістом якої позивач заперечував проти викладених у відзиві тверджень зважаючи на те, що рахунки-фактури (про непред`явлення яких зазначає відповідач) не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить обов`язкових реквізитів такого документа та виступають в господарському документообігу виключно як документи інформативного змісту, які містять платіжні реквізити виконавця, необхідні для виконання замовником/покупцем грошових зобов`язань, визначених господарським договором, а отже, не можуть бути документами, що породжують будь-які зміни в структурі зобов`язань сторін господарського договору. При цьому, під час оплати заборгованості за спірними актами в призначені кожного окремого платежу платником зазначався відповідний рахунок-фактура (його номер та дата) без зазначення альтернативних (інших) дат акцепту цього документа. Крім того, про вручення відповідачу рахунків разом з актами виконаних підрядних робіт також свідчить відсутність повідомлень, складених Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» про відхилення (не акцептування) вручених йому рахунків-фактур або ж повідомлень із зазначенням дати акцепту вручених рахунків.

Разом з цим, позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, оскільки наведені в обґрунтування цієї заяви обставини не є винятковими та не виправдовують неправомірну по відношенню до позивача поведінку його контрагента.

У запереченнях №01.02.04-10/53 від 16.11.2020р., які надійшли на електронну адресу суду від відповідача, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» просило суд врахувати представлені останнім контррозрахунки пені та інфляційних, що надавались разом із відзивом; разом з цим, відповідач зазначав, що наразі у нього відсутні жодні невиконані зобов`язання перед позивачем та просив врахувати відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів спричинення позивачеві негативних наслідків у зв`язку із несвоєчасною оплатою за виконані підрядні роботи за договором №2018/115ск від 02.04.2018р.

У паперовій формі заперечення надійшли засобами поштового зв`язку та зареєстровані відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Донецької області 22.11.2020р.

30.11.2020р. позивач звернувся до суду із заявою, за змістом якої просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Ухвалою суду від 30.11.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2020р.

Представник позивача у судове засідання 14.12.2020р. з розгляду справи по суті з`явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2020р. (у режимі відеоконференції) з розгляду справи по суті з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» (підрядник) та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (замовник) підписано договір підряду №2018/115ск, предметом якого є виконання підрядником за завданням замовника останньому у відповідності із умовами цього договору робіт, які передбачені графіком проведення ремонту на Приватному акціонерному товаристві «Металургійний комбінат «Азовсталь», договірними цінами та/або заявками замовника, а на замовника покладено обов`язок прийняти та оплатити (якщо інше не передбачено положеннями цього договору) виконані підрядником роботи.

Сума цього договору є орієнтовною та становить 27754941,12 грн без урахування 20% ПДВ, 5550988,22 грн сума ПДВ 20%, 33305929,34 грн всього з урахуванням ПДВ 20% (п.2.5 договору №2018/115ск від 02.04.2018р. в редакції додаткової угоди №2 від 08.11.2018р.).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018р., а в частині гарантійних зобов`язань та санкцій за їх порушення - до спливу гарантійного строку (п.18.1 договору №2018/115ск від 02.04.2018р.).

В той же час, за поясненнями позивача, які відповідачем в порядку ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, виконання робіт на підставі представлених суду актів (форми КБ-2в) за липень, серпень 2019 року здійснювалось в межах договору №2018/115ск від 02.04.2018р., які, між тим, містять посилання на укладений сторонами правочин.

Отже, за висновками суду, зобов`язання сторін за вказаним договором підряду були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.9.1, 9.2 договору №2018/115ск від 02.04.2018р. приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно або по факту виконання робіт згідно оформленим актам приймання виконаних робіт (акт форми КБ-2в). Приймання робіт у відповідності з актом форми КБ-2в не є попереднім прийманням окремих етапів робіт та не тягне за собою перехід ризиків знищення та пошкодження робіт на замовника. При прийманні-передачі виконаних робіт підрядник обов`язково надає документи, які підтверджують кількість використаних матеріалів/механізмів/обладнання. Замовник оплачує виконані роботи виходячи з документально підтверджених підрядником обсягів виконаних робіт та використаних підрядником матеріалів/механізмів/обладнання.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, у липні-серпні 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» були виконані підрядні роботи за договором №2018/115ск від 02.04.2018р. на загальну суму 3377864,40 грн з ПДВ та оформлені наступні акти приймання виконаних підрядних робіт, а саме:

- №7 від 30.07.2019р. на суму 146943,60 грн (липень 2019 року, «ремонт приміщень сан. вузлів. Ряд Г осі 66 - 67») (в тому числі, вартість матеріалів підрядника складає 58480,80 грн, договірний коефіцієнт до кошторисної вартості робіт згідно ПКТ К=4.40745 - 88462,80 грн);

- №14 від 29.07.2019р. на суму 434041,20 грн (липень 2019 року, «ремонт фасаду будівлі АБК-1») (в тому числі, вартість матеріалів підрядника складає 290581,20 грн, договірний коефіцієнт до кошторисної вартості робіт згідно ПКТ К=1 - 143460 грн);

- №15 від 30.08.2019р. на суму 1228360,80 грн (серпень 2019 року, «ремонт фасаду будівлі АБК-1») (в тому числі, вартість матеріалів підрядника складає 897511,20 грн, договірний коефіцієнт до кошторисної вартості робіт згідно ПКТ К=1 - 330849,60 грн);

- №10 від 30.08.2019р. на суму 35964 грн (серпень 2019 року, «ремонт приміщень сан. вузлів КПЦ, АБК №1») (договірний коефіцієнт до кошторисної вартості робіт згідно ПКТ К=4);

- №16 від 30.08.2019р. на суму 492660 грн (серпень 2019 року, «ремонт фасадів, загальнобудівельні роботи») (в тому числі, вартість матеріалів підрядника складає 308472 грн, договірний коефіцієнт до кошторисної вартості робіт згідно ПКТ К=1 - 184188 грн);

- №17 від 30.08.2019р. на суму 1039894,80 грн (серпень 2019 року, «ремонт фасадів жіночих побутових») (в тому числі, вартість матеріалів підрядника складає 746809,20 грн, договірний коефіцієнт до кошторисної вартості робіт згідно ПКТ К=1 - 293085,60 грн).

Вищевказані документи підписані представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, скріплені печатками підрядника та замовника, містять посилання на договір №2018/115ск від 02.04.2018р., що свідчить про виконання робіт саме за вказаним правочином.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання будівельних робіт на загальну суму 3377864,40 грн в межах договору №2018/115ск від 02.04.2018р.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.854 вказаного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами підп.4.1.1 п.4.1 договору №2018/115ск від 02.04.2018р. розрахунок за виконані роботи в розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, зазначений у цьому договорі протягом 10 банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, який виставляється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок надається підрядником не пізніше 2 числа місяця наступного за місяцем виконання робіт.

Розрахунок за ТМЦ у розмірі не більше 3104000 грн без урахування ПДВ 20% за виконання відновлювального ремонту фасадів будівлі АБК №1, малого машзалу стану 650, перетворювальної підстанції, АБК №2, жіночих побутових КПЦ ПрАТ «МК «Азовсталь» здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, зазначений у цьому договорі протягом 5 календарних днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок надається підрядником не пізніше 2 числа місяця наступного за місяцем виконання робіт (п.4 додаткової угоди №1 від 21.08.2018р. до договору №2018/115ск від 02.04.2018р.).

Розрахунок за ТМЦ по «КР. Ремонт приміщень сан. вузлів. Ряд Г осі 66-67», об`єкт: будівлі та споруди (кошторис №1014/3) здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, зазначений у цьому договору протягом 5 банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок надається підрядником не пізніше 2 числа місяця наступного за місяцем виконання робіт (п.5 додаткової угоди №2 від 08.11.2018р. до договору №2018/115ск від 02.04.2018р.).

На виконання наведених вище умов договору №2018/115ск від 02.04.2018р. позивачем були виставлені рахунки на оплату виконаних за договором №2018/115ск від 02.04.2018р. підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей, а саме: №1604002300 від 10.02.2016р. на суму 2494751,45 грн, №1604001600 від 30.01.2016р. на суму 2419819,85 грн, №1604001300 від 26.01.2016р. на суму 3927326,02 грн, №1604001500 від 20.01.2016р. на суму 3252997,06 грн, №1604000700 від 17.01.2016р. на суму 3548250,28 грн, №1604000600 від 13.01.2016р. на суму 932271,59 грн, №1604000200 від 09.01.2016р. на суму 2165585,26 грн, №1608002600 від 25.01.2016р. на суму 1909,15 грн, №1608004400 від 31.01.2016р. на суму 29800,32 грн, №1608005500 від 03.02.2016р. на суму 3818,30 грн, №1608007500 від 11.02.2016р. на суму 26281,73 грн, №1608002300 від 21.01.2016р. на суму 24701,95 грн, №1608001200 від 11.01.2016р. на суму 636,38 грн, №1608001100 від 11.01.2016р. на суму 24199,30 грн, №1608001800 від 15.01.2016р. на суму 12979,27 грн.

Щодо тверджень відповідача про непред`явлення позивачем рахунків на оплату як на підставу ненастання строку виконання грошових зобов`язань з оплати виконаних робіт та товарно-матеріальних цінностей, суд вважає такі доводи необґрунтованими, з посиланням на таке.

Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами ч.1 ст.253 вказаного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умови підп.4.1.1 п.4.1 укладеного між сторонами договору підряду, п.5 додаткової угоди №2 від 08.11.2018р., п.4 додаткової угоди №1 від 21.08.2018р. до договору №2018/115ск від 02.04.2018р. щодо здійснення оплати на підставі пред`явленого рахунку не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Отже, пред`явлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як пред`явлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, слід враховувати, що рахунок є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, враховуючи, що банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» вказані у договорі, не направлення позивачем рахунку не звільняє відповідача від обов`язку оплатити роботи та товарно-матеріальні цінності.

Зважаючи на те, що сторонами складались акти приймання виконаних підрядних робіт за липень, серпень 2019 року, суд дійшов висновку, що перебіг строку для сплати компенсації вартості таких робіт (з урахуванням вартості ТМЦ) повинен обраховуватись із дати складення сторонами актів форми КБ-2в, оскільки саме з моменту підписання таких актів відповідач є обізнаним про обсяг та вартість підрядних робіт, які він зобов`язаний компенсувати позивачу.

Як вказує позивач з посиланням на відомості, які містяться у реєстрі платіжних документів по кредиту рахунку № НОМЕР_1 , та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, остаточний розрахунок за виконані у липні, серпні 2019 року підрядні роботи та використані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3377864,40 грн було здійснено відповідачем тільки 10.07.2020р.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості підрядних робіт (з урахуванням вартості товарно-матеріальних цінностей) на суму 3377864,40 грн було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №2018/115ск від 02.04.2018р. (враховуючи зміст додаткових угод до цього правочину).

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», які кореспондуються із нормою ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до п.16.2 договору №2018/115ск від 02.04.2018р., у випадку порушення замовником строків оплати виконаних робіт, передбачених цим договором, останній сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від вартості виконаних, але неоплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 479642,45 грн пені за загальний період з 14.08.2019р. по 14.03.2020р.

Зазначене нарахування пені позивач здійснив із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що повністю узгоджується з вимогами Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань».

За розрахунком відповідача пеня за простроченими зобов`язаннями Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» складає 477008,32 грн.

Як було зазначено судом вище, відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки у період з 04.08.2019р. по 01.09.2019р. заперечував з посиланням на сплив строку позовної давності в цій частині.

Суд приймає до уваги твердження відповідача щодо пропущення позивачем встановленого строку позовної давності в цій частині враховуючи наступне:

Згідно із ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами частини першої статті 259 Цивільного кодексу України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 02.09.2020р. (про що свідчить поштовий штемпель на конверті Товариства з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4»), судом встановлено, що строк позовної давності в частині вимог про стягнення пені, нарахованих за зобов`язаннями липня 2019 року, а саме за актом №7 від 30.07.2019р.: на суму 58480,80 грн за період з 07.08.2019р. по 01.09.2019р., на суму 88462,80 грн за період з 14.08.2019р. по 01.09.2019р.; за актом №14 від 29.07.2019р.: на суму 143460 грн за період з 13.08.2019р. по 01.09.2019р., на суму 290581,20 грн за період з 06.08.2019р. по 01.09.2019р.) сплинув.

Таким чином, враховуючи приписи діючого законодавства та укладеного сторонами правочину, вимоги позивача до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення пені є обґрунтованими на суму 475419,52 грн.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за положенням ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на погіршення фінансово-економічного стану комбінату, наявність заборгованості підприємств-контрагентів Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», проведення бойових дій на території Донецької області, що негативно вплинуло на господарську діяльність підприємства відповідача.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд також враховує ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором - сплату 100% вартості виконаних підрядних робіт до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» до суду із розглядуваним позовом.

За таких обставин, враховуючи приписи діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, зважаючи на надані позивачем заперечення проти задоволення цього клопотання, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору №2018/115ск від 02.04.2018р., враховуючи наявність обставин проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) у Донецькій області на теперішній час, відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, про можливість зменшення розміру неустойки на 30%, а отже з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» підлягає стягненню пеня в сумі 332793,66 грн.

При цьому, судом враховано, що крім заявленої суми пені, позивачем також застосовано до відповідача такий вид відповідальності як стягнення 3% річних та інфляційних збитків, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 86036,92 грн 3% річних за загальний період з 03.08.2019р. по 09.07.2020р.

Здійснивши перевірку зазначеного розрахунку, суд встановив, що проценти річних є фактично більшими, ніж заявлені позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог заявника позову та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 86036,92 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» просило суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 128358,85 грн за періоди вересень - листопад 2019 року, січень 2020 року, березень - червень 2020 року.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» безпідставно не враховано місяці, у яких мала місце дефляція, що призвело до необґрунтованого збільшення інфляційних збитків. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 112882,57 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 332793,66 грн та 112882,57 грн з одночасним задоволенням вимог про стягнення процентів річних на заявлену позивачем суму.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 10410,57 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам з віднесенням у зменшеній частині на відповідача.

Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач на підставі платіжного доручення №1393 від 02.07.2020р. сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Одночасно, у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем у встановлений ст.129 Господарського процесуального кодексу України строк подано, зокрема, договір про надання правової допомоги від 15.05.2020р., укладений між Адвокатським бюро «Шевченко Тетяни» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4», додаткову угоду №2 до цього правочину та калькуляцію вартості послуг згідно додаткової угоди №2 віл 15.05.2020р. до договору про надання правової допомоги від 15.05.2020р.

За умовами п.п.1.1, 1.2 договору про надання правової допомоги адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання по наданню клієнту послуг консультаційно-правового характеру в формі захисту прав та представництва інтересів клієнта в судових та правоохоронних органах та наданні інших видів правової допомоги, в тому числі, надання консультацій та розробки процесуальних документів відповідно до договору, а клієнт зобов`язується прийняти ці послуги та здійснювати їх оплату на умовах договору. Вид послуг в межах предмета цього договору, строки їх надання та інші умови, що не врегульовані договором погоджуються у додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020р. (п.8.1).

У відповідності до п.п.1.1, 1.2 додаткової угоди №2 від 15.05.2010р. до договору про надання правової допомоги адвокатське бюро зобов`язується провести аналіз актуальної практики для підготовки правової позиції щодо стягнення кредиторської заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», провести правовий аналіз пакета первинних та інших документів в розрізі взаємовідносин клієнта із Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» за договором №2018/115ск від 02.04.2018р. на предмет його достатності для ефективного стягнення кредиторської заборгованості, опрацювати зазначених пакет документів (з урахуванням актуальної судової практики у подібних спорах) для початку позасудового врегулювання спору щодо зазначеної суми кредиторської заборгованості, здійснити детальний розрахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» за договором №2018/115ск від 02.04.2018р. і розробити проект претензії до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про сплату кредиторської заборгованості за договором №2018/115ск від 02.04.2018р., направити зазначену претензію отримувачу.

Адвокатське бюро зобов`язується розробити проект позовної заяви про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь клієнта кредиторської заборгованості за договором №2018/115ск від 02.04.2018р., підготувати матеріали позовної заяви до подачі в суд та подати таку позовну заяву до господарського суду Донецької області (1.2).

Адвокатське бюро зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта у господарському суді Донецької області в рамках господарської справи за позовною заявою клієнта до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення кредиторської заборгованості за договором №2018/115ск від 02.04.2018р., штрафних санкцій, інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання (1.3).

Розмір винагороди за послуги адвокатського бюро, передбачені у п.п.1.1 - 1.3 цієї додаткової угоди становить 30000 грн (п.1.4).

Слід зазначити, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем також було долучено до матеріалів справи виставлений йому Адвокатським бюро «Шевченко Тетяни» рахунок на оплату №2 від 15.05.2020р. на суму 20000 грн, платіжне доручення №1431 від 25.07.2020р. на суму 20000 грн, банківську виписку за 27.11.2020р., яка свідчить про перерахування на користь адвокатського бюро 10000 грн, акти надання послуг №1/2ДУ від 18.05.2020р., №2/2ДУ від 20.05.2020р. на суму 8000 грн, №3/2ДУ від 02.09.2020р. на суму 8000 грн, №4/2ДУ від 30.11.2020р. на суму 9000 грн.

Крім того, позивачем також надано звіт про надання послуг з правової допомоги від 30.11.2020р. за договором від 15.05.2020р., згідно з яким Адвокатське бюро «Тетяни Шевченко» надало позивачу послуги, обумовлені у п.п.1.1. - 1.3 додаткової угоди №2 від 15.05.2020р. на загальну суму 30000 грн.

В той же час ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Як було зазначено вище, у відзиві відповідач просив суд покласти судові витрати, в тому числі, витрати на оплату послуг адвоката, на заявника позову з посиланням, зокрема, на те, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, завищеною, суперечить принципу співмірності та такою, що не відповідає обсягам роботи, складності справи, новизні правових питань тощо.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги, зокрема, на суму 30000 грн, не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018р. у справі №910/2170/18.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз наведених норм ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд звертає увагу на те, що включення до актів наданих послуг, зокрема, послуг щодо виготовлення проекту претензії (4500 грн), проекту позовної заяви (8000 грн) (які за своїм змістом є схожими документами (містять посилання на одні й ті ж норми права, умови договору) та окремо розрахунку штрафних санкцій, інфляційних та процентів річних за договором №2018/115ск від 02.04.2018р. (3500 грн), який, між тим, є складовою і претензії, і позову, у сукупності не потребувало значної витрати робочого часу адвоката.

Крім того, виокремлення послуг адвоката з аналізу судової практики для підготовки правової позиції щодо стягнення заборгованості з контрагента клієнта та опрацювання первинної документації на предмет її достатності для стягнення кредитної заборгованості з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (з урахуванням сум штрафних санкцій, інфляційних та процентів річних) не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, оскільки процеси пошуку судової практики та формування адвокатом стратегії захисту прав та інтересів клієнта охоплюють аналіз та опрацювання представлених клієнтом документів.

З урахуванням предмету та підстав позовних вимог у цій справі, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом позивача документів, їх значення для вирішення спору по суті, враховуючи час на підготовку поданої позивачем позовної заяви та надання позивачу інших послуг професійної правничої допомоги, зважаючи на мотиви заперечень відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн та відповідного клопотання про її зменшення, а також керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 20000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Всебуд 4» (49000, м.Дніпро, вул.Новобудівельна, 5Б, код ЄДРПОУ 36839566) пеню - 332793,66 грн, 3% річних - 86036,92 грн, суму інфляційних втрат - 112882,57 грн, судовий збір в сумі 10115,08 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 14.12.2020р.

Повний текст рішення складено 24.12.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця