Рішення № 93996069, 04.01.2021, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/22/20

Провадження № 2/484/418/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2020 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Мельничук О.В.

при секретарі - Голубковій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську справу за позовноюзаявою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості по відшкодуванню суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 15596,73 грн. та судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у позивача з 05.02.2010 року та отримувала пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV. 23.11.2017 року відповідач звернулась до позивача із заявою щодо переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника. До заяви надано відповідний пакет документів. Розпорядженням від 01.12.2017 року ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. При цьому, відповідно до наданих документів та даних реєстру застрахованих визначено, що загальний страховий стаж годувальника становив 43 роки 4 місці 29 днів. Коефіцієнт загального страхового стажу обчислено з урахуванням величини оцінки одного рокую 1% та визначено згідно із статтею 25 Закону №1058, який склав 0,43417. Заробітну плату при переведенні визначено до статті 40 Закону №1058, згідно із даними індивідуальних відомостей про застраховану особу за період роботи з 01.07.2000 року по 22.10.2005 року і індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення склав 1,95507. Середній заробіток визначено із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., який склав 7359,67 грн.

Розмір пенсійної виплати з 23.11.2017 року становив 1655,76 грн.

В грудні 2017 року довідкою зустрічної звірки достовірності надання довідки про заробітну плату від 10.11.2017 року № 18/125, виданої ТДВ «Бриг» підтверджено достовірність даних первинним документам. При перевірці оптимального варіанту обчислення заробітної плати годувальника встановлено, що розрахунок середньомісячного заробітку за період роботи до 01.07.2000 року більший ніж варіант з 01.07.2000 року, який використано при переведенні. Отже, рішенням управління від 02.01.2018 року виконано перерахунок з дати переведення на пенсію у разі втрати годувальника та обчислено розмір пенсійної виплати з урахуванням заробітної плати з 01.07.1995 року по 30.06.2000 року та з 01.07.2000 року по 22.10.2005 року. Після перерахунку індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення склав 3,59861. Середній заробіток визначено із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки - 3764,40, який склав 13546,61 грн.

Коефіцієнт страхового стажу помилково враховано з урахуванням кратності 1,35%, який склав 0,58500. В результаті розмір пенсійної виплати з 23.11.2017 року становив 4020,47 грн.

В лютому 2019 року під час проведення інвентаризації, пенсійну справу відповідача було перевірено в порядку контролю та встановлено неправомірне застосування коефіцієнта страхового стажу з урахуванням величини оцінки 1 року 1,35. В зв`язку з чим рішенням управління від 13.02.2019 року розмір пенсійної виплати відповідача приведено у відповідність до діючого законодавства. В результаті розмір пенсії ОСОБА_1 зменшився та з 23.11.2017 року складав 2998,85 грн.

За період з 23.11.2017 року по 28.02.2019 року виникла переплата пенсії в сумі 15596,73 грн., про що відповідачка була ознайомлена.

Головне управління вважає, що таке невірне визначення коефіцієнту заробітної плати є рахунковою помилкою, яка призвела до виникнення вказаної переплати пенсії. Сума переплати відповідачем не відшкодована.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, але надала клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, але останній надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, а в задоволенні позову відмовити. Раніше на позов представником відповідача було надано письмовий відзив, в якому просили в задоволенні позову відмовити, так як пенсія по втраті годувальника нараховувалась, перераховувалась виключно позивачем, а тому покладати свої помилки на відповідачку він не має право, що підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Копією роздруківки з Підсистеми Призначення та Виплати Пенсії (а.с.9-13) видно призначення та нарахування пенсії відповідачці позивачем.

Копією довідки-розрахунку позивача (а.с.17) підтверджено переплату пенсії відповідачці за період з 23.11.2017 року по 28.02.2019 року у зв`язку з невірно врахованим стажем в сумі 15596,73 грн.

Таким чином, нарахування та перерахування пенсії відповідачці було зроблено самим позивачем і відповідно неправильність нарахування пенсії була допущена самим позивачем.

Згідно ст. 1215 ч.1 п.1 ЦК України не підлягає повернення безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Із досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 не допустила будь-якої недобросовісної поведінки, не подавала позивачу жодної інформації та не вчиняла жодних дій, які призвели або могли б призвести до виникнення переплати.

В українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка».

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Матеріали справи не містять жодних доказів, за якими можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує управління ПФУ.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено його позовні вимоги, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Ст.. 141 ч.1 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 82, 263, 265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області заборгованості по відшкодуванню суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 15596,73 грн.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України повні відомості про учасників справи:

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1 м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, визначені ст.354 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 04.01.2021 року.

Суддя: підпис.