Рішення № 93995359, 17.12.2020, Франківський районний суд м. Львова

461/5746/20

2/465/2855/20

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартинишин М.О.

з участю секретаря судового засідання - Мацко Х.Д.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Супруна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 4114 Національної гвардії України про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд з зазначеним позовом до Військової частини 4114 Національної гвардії України про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії.

Свої вимоги мотивував тим, що він з 06.10.2017 року звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу Центрального територіального управління Національної гвардії України у запас за станом здоров`я із залишенням на квартирному обліку, що потребують поліпшення житлових умов, з 17.08.1998 року за рахунок фондів Національної гвардії України. Загальна вислуга років (трудовий стаж) станом на момент звільнення складала(в) 27 років 02 місяці. За період проходження військової служби у Національній гвардії України він у відповідності до положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» №2011-ХІІ та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання порядку розподілу жилих приміщень Національній гвардії України житловим приміщенням не забезпечувався. Рішення у вигляді протоколу №23 житлово-побутової комісії військової частини 4114 від 19.12.2019 року зараховано на квартирний облік з 17.08.1998 на 07.12.2006 як особі, що підлягає забезпеченню житловим приміщенням на загальних підставах, та з 17.07.2015 на 27.04.2017 як особі, що має право на першочергове забезпечення житловим приміщенням(багатодітна сім`я, як мають у своєму складі трьох і більше дітей). Зазначає, що таке рішення житлових комісій є незаконними та такими, що порушують його правона житло.Просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував позов, з підтримав викладене у відзиві на позовну заяву(а.с. 27). Зазначає, що дане рішення у вигляді протоколу №23 житлово-побутової комісії військової частини 4114 від 19.12.2019 року позивача правомірно було зараховано на квартирний облік на загальних підставах з 07.12.2006 року та в списки осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 27.04.2017 року як багатодітної сім'ї. У зв`язку із чим просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.10.2017 року ОСОБА_2 звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу Центрального територіального управління Національної гвардії України у запас за станом здоров`я із залишенням на квартирному обліку, що потребують поліпшення житлових умов, з 17.08.1998 за рахунок фондів Національної гвардії України..

Загальна вислуга років (трудовий стаж) позивача станом на момент звільнення склала (в) 27 років 02 місяці, що не заперечується учасникам справи.

Рішенням у вигляді протоколу № 23 житлово-побутової комісії військової частини 4114 від 19.12.2019 (далі - Протокол № 23) позивача ОСОБА_2 зараховано на квартирний облік на загальних підставах з 07.12.2006 року та в списки осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 27.04.2017 року як багатодітної сім'ї.

З протоколу №23 вбачається,що було змінено позивачу дату його зарахування на квартирний облік з 17.08.1998 на 07.12.2006 як особі, що підлягає забезпеченню житловим приміщенням на загальних підставах, та з 17.07.2015 на 27.04.2017 як особі, що має право на першочергове забезпечення житловим приміщенням (багатодітна сім`я, які мають у своєму складі трьох і більше дітей).

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2- рп/2016 «наголошено, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права» (абзац третій підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

Відповідно до ст. 39 ЖК УРСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Абзацом 1 ст. 43 ЖК УРСР визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Наказом від 28.07.2007 № 278 Міністерством внутрішніх справ України затверджено Інструкцію з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень (далі - Інструкція № 278).

У відповідності до пунктів 3.8 - 3.13 Інструкції № 278 військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлово-побутової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. У рішенні вказуються дата взяття на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, у першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень (додаток 3), або до списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень (додаток 4), а в разі відмови у взятті на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми житлового законодавства. Датою зарахування на облік уважається день, коли житлово-побутовою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Положеннями пункту 3.17 Інструкції № 278 встановлено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (до іншої місцевості), беруться на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. (рапорт про взяття на квартирний облік за новим місцем служби надається в місячний термін).

Як вбачається із протоколу військової частини 2250 від 17.08.1998, що позивач ОСОБА_2 дійсно у період проходження військової служби зарахований на квартирний облік з 17.08.1998 року.

Крім цього, на виконання статті Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від 03.08.2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081).

Відповідно до вимог пункту 26 Порядку № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку.

Статтею 44 ЖК УРСР встановлено, що громадянинові, який перебуває на обліку потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи, черговість на одержання жилого приміщення може бути перенесено на рік, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого пунктом 4 статті 40 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо позивача ОСОБА_2 не застосовувалося жодних із перелічених статтею 44 ЖК УРСР видів відповідальності, у зв`язку з відсутністю підстав для цього.

Згідно з положення пункту 3.14. Інструкції № 278, щороку у військових частинах, де самостійно провадиться квартирний облік, у період з 1 жовтня до 31 грудня відбувається перереєстрація осіб, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Виявлені зміни вносяться в облікові справи військовослужбовців.

Отже, починаючи з 2003 по 2006 роки (період проходження служби у військовій частині 3007), позивач ОСОБА_2 на квартирному обліку не перебував та житловим приміщенням не забезпечувався, водночас виникав обов`язок у протилежної сторони здійснити перереєстрацію осіб, які перебувають на квартирному обліку, у тому числі особи ОСОБА_2 , що з огляду на матеріали справи вчинено не було, та відповідно норм законодавства не виконано.

У протилежному випадку облікова житлова справа позивача ОСОБА_2 мала б бути скерована до військової частини 3007, де на той момент останній проходив службу, для забезпечення виконання чинного на той час наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.0.1999 № 529 «Про затвердження Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та працівників внутрішніх військ МВС України» (втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20.02.2006 № 170).

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 12.12.2006 затверджено рішення житлової комісії військової частини 3002 з питань зарахування на квартирний облік громадян, зокрема ОСОБА_2 , з 17.08.1998, зі збереженням попереднього часу перебування на обліку.

Окрім цього, суд враховує той факт, що житлово-побутовою комісією військової частини 4114 було складено протокол № 3 від 26.07.2018 року, у відповідності до якого ОСОБА_2 після звільнення з військової служби у запас було зараховано на квартирний облік з 17.08.1998 як особу, що підлягає забезпеченню житловим приміщенням на загальних підставах, та з 17.07.2015 як особу, що має право на першочергове забезпечення житловим приміщенням. Натомість 19.12.2019 Протоколом № 23 за наявності тих ж обставин ОСОБА_2 було змінено дату зарахування на квартирний облік.

Разом з тим, Інструкція № 278 в частині, що обумовлює повноваження житлово-побутової комісії військової частини 4114 щодо перегляду рішень у вигляді протоколів військових частин, де проходив військову службу ОСОБА_2 , - таких повноважень не містить, а відтак оскаржуване рішення у вигляді Протоколу № 23 прийнято за відсутності на це повноважень.

З огляду на Протокол № 23 також слід зазначити, що у його мотивувальній частині відсутні підстави з посиланням на відповідні норми житлового законодавства, які слугують для прийняття рішення відповідачем щодо зміни дати зарахування на квартирний облік позивача ОСОБА_2 .

Окрім цього, оскаржуване рішення у вигляді протоколу № 23 відповідачем прийнято без повідомлення позивача ОСОБА_2 , останнього не запрошено на засідання житлової комісії, з огляду на те, що за його результатами таке рішення суттєво вплинуло на права та інтереси позивача ОСОБА_2 .

Згідно з вимогами ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до пункту першого статті 6 та статті 13 Конвенції «кожна людина при визначенні її прав і обов`язків ... має право на справедливий розгляд ... судом ...». «Кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості».

Отже, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту першого статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.75 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі «Bellet v. France» суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Вимоги статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, враховуючи встановлені норми та обставини справи, зміна Протоколом №23 дати зарахування позивача на квартирний облік(на який позивач був поставлений правомірнона квартирний облік на загальних підставах з 17.08.1998 року та в списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 17.07.2015 року як багатодітної сім`ї) порушує право позивача, як військовослужбовця і громадянина на житло, передбачене ст. 47 Конституції України та ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за умовами яких кожен має право на житло.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити повністю.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення у вигляді протоколу №23 житлово-побутової комісії військової частини 4114 від 19.12.2019 року про зарахування ОСОБА_2 на квартирний облік на загальних підставах з 07.12.2006 року та в списки осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 27.04.2017 року як багатодітної сім'ї.

Зобов`язати військову частину 4114 в особі її житлово-побутової комісії поновити ОСОБА_2 на квартирному обліку на загальних підставах з 17.08.1998 року та в списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 17.07.2015 року як багатодітної сім'ї.

Стягнути з Військової частини 4114 Національної гвардії України судовий збір в сумі 840,80 грн. в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Військова частина 4114 Національної гвардії України, Код ЄДРПОУ 14323385, місцезнаходження: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 146.

Дата складення повного судового рішення - 28.12.2020 року.

Суддя Мартинишин М.О.