Ухвала суду № 93994807, 17.12.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/201/20

В справі № 760/21760/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Букіної О.М.

за участю секретаря- Цигановій Ю.М.

представника заявника- Філіпчук Н.М.

боржника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» на рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду зі скаргою та просить зобов`язати приватного виконавця округу м.Києва Лановенко Людмилу Олегівну, провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки-квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування.

Свої вимоги мотивує тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Лановенко Л.О. перебуває виконавче провадження № 62506054 з примусового виконання виконавчого листа № 2- 647/14, виданого 27.02.2015 Солом`янського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», місцезнаходження: місто Київ, вул. Фізкультури, 28Д, код ЄДРПОУ 36789241 заборгованості за кредитним договором №МЬ006/1672/2007 від 10.10.2007 року в сумі 1 612 642.42 грн. та звернути стягнення на предмет застави, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 33,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом його продажу з публічних торгів.

07.07.2020року приватним виконавцем Лановенко Л.О., відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" було відкрито виконавче провадження № 62506054.

07.07.2020року, приватний виконавець Лановенко Л.О., в рамках виконавчого провадження № 62506054, винесла постанову про арешт майна боржника, а саме на: однокімнатну квартиру загальною площею 33,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

21.08.2020року приватний виконавець Лановенко Л.О., в рамках виконавчого провадження № 62506054, винесла постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Із витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва приватному виконавцю ОСОБА_2 , стало відомо, що за даною адресою зареєстровані неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29.09.2020 року на адресу стягувача надійшов лист приватного виконавця від 24.09.2020 у відповідь на Заяву про передачу іпотечного майна на реалізацію від 25.08.2020 року, яким було повідомлено про те, що виконавець позбавлений права передавати на реалізацію нерухоме іпотечне майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки за договором іпотеки.

У листі було зазначено, що оскільки у квартирі зареєстрована неповнолітні діти, Служба у справах дітей Солом`янської РДА м. Києва повідомила приватного виконавця, що не може надати дозволу на реалізацію нерухомого майна, де право користування мають неповнолітні дитина.

Заявник посилається на те, що на момент укладення договору іпотеки діти зареєстрованими у квартирі не значилися.

Вважає, що рішення приватного виконавця не ґрунтується на положеннях законодавства та порушує права банку, як стягувача, а тому просить задовольнити скаргу.

Приватний виконавець у судовому засіданні просила розглянути скаргу у відповідності до вимог чинного законодавства.

Боржник у судовому засіданні проти поданої скарги не заперечувала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

На примусовому виконанні у приватного виконавця Лановенко Л.О. перебуває виконавче провадження № 62506054 з примусового виконання виконавчого листа № 2- 647/14 виданого 27.02.2015 Солом`янського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», місцезнаходження: місто Київ, вул. Фізкультури, 28Д, код ЄДРПОУ 36789241 заборгованості за кредитним договором №МL006/1672/2007 від 10.10.2007 року в сумі 1 612 642.42 грн. та звернути стягнення на предмет застави, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 33,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом його продажу з публічних торгів.

07.07.2021року приватним виконавцем Лановенко Л.О., відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" було відкрито виконавче провадження № 62506054.

07.07.2020 приватний виконавець, керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від № 512/5, винесла постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62506054.

07.07.2020року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження №62506054, керуючись вимогами статті 3, ч.3 статті 40, статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

7.7.2020року, приватний виконавець Лановенко Л.О., в рамках виконавчого провадження № 62506054, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про арешт майна боржника, а саме на: однокімнатну квартиру загальною площею 33,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

21.08.2021року приватний виконавець Лановенко Л.О., в рамках виконавчого провадження № 62506054, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У відповідності до ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчої збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватної виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Аналогічні положення містяться і в Інструкції з організації примусового виконані рішень.

07.07.2020року приватним виконавцем було направлено запит до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації для надання інформації про зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 .

07.07.2020року приватним виконавцем було направлено запит до Київського бюро технічної інвентаризації для надання інформації щодо наявності реєстрації права власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

27.7.2020року до офісу приватного виконавця Лановенко Л.О. надійшла відповідь на запит від Київського бюро технічної інвентаризації щодо надання інформації про майно, у відповіді зазначено, що реєстраційні справи на вищевказане нерухоме майно в архіві Бюро не формувались у зв`язку із відсутністю замовлень з 01.06.2010 року.

31.08.2020 року заявник звернувся до приватного виконавця з заявою про передачу на реалізацію іпотечного майна - квартири АДРЕСА_4 .

29.09.2020 року на адресу стягувача надійшов лист приватного виконавця від 24.09.2020 у відповідь на заяву про передачу іпотечного майна на реалізацію від 25.08.2020 року, яким було повідомлено про те, що виконавець позбавлений права передавати на реалізацію нерухоме іпотечне майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки за договором іпотеки.

У листі було зазначено, що оскільки у квартирі зареєстрована неповнолітні діти, Служба у справах дітей Солом`янської РДА м. Києва повідомила приватного виконавця, що не може надати дозволу на реалізацію нерухомого майна, де право користування мають неповнолітні дитина.

Таким чином, листом від 31.08.2020 у наданні згоди на реалізацію квартири було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України « Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Статтею 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Дана норма Конституції України кореспондується зі ст.321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 177 СК України органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Відповідно до п. 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012року №512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, у тому числі, таких засад, як верховенства права;обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності;гласності та відкритості виконавчого провадження.

Як зазначено вище, предметом спору в справі є, дії приватного виконавця з виконання якого оскаржуються, було саме звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обгрунтовуючи підстави для звернення до суду представник заявника зазначив, що діти були зареєстровані в іпотечній квартирі без згоди банку, як іпотекодержателя, після укладення договору, що суперечить його умовам.

Крім того, на даний час прийнято нормативний акт про заборону реєстрації малолітніх дітей іпотекодателем після передачі квартири в іпотеку.

Виходячи з цього, вважає дії іпотекодавця по реєстрації дітей у спірній квартирі незаконними, і їх реєстрація є перешкодою для звернення стягнення на квартиру, як предмет іпотеки.

У пункті 9 ч.3 ст.129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки регулюється ст.ст.33, 39, 41 Закону України « Про іпотеку».

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України « Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 754/15589/14-ц / провадження № 61-3066св19 / попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається у разі саме звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, оскільки такі дії є кінцевою стадією виконання рішення суду.

Верховний Суд зазначає, що така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).

Таким чином, при примусовому виконанні рішення суду шляхом накладення арешту та реалізації арештованого майна, а саме іншого рішення суду, ніж звернення стягнення на предмет іпотеки, згода органу опіки та піклування є обов`язковою.

Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).

Виходячи з цього, суд вважає, що дії приватного виконавця та вжиті ним заходи до виконання рішення суду у виконавчому провадженні не відповідають вимогам закону, а тому наявні підстави для задоволення поданої скарги.

Керуючись ст. 129, 129-1 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження» Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 2,10,12,76-81, 258,259,260, 261, 447-453 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» на рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересована особа: ОСОБА_1 , задовольнити.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмилу Олегівну провести всі необхідні заходи для примусової реалізації предмета іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Букіна