Рішення № 93993750, 30.12.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 752/13768/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просить суд стягнути з відповідача: заборгованість по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 15008,29 грн.; нарахований індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 495,09 грн., ; три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 396,67 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що Наказом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» №37 від 25.04.2018 року, на підставі укладеного договору №112 від 12.07.2017 року між позивачем та КП Спежитлофонд», організовано роботу по тимчасовому обслуговуванню житлового будинку по АДРЕСА_1 . Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №550 від 21.08.2019 року, житловому будинку на АДРЕСА_1 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Між позивачем та відповідачем, який є власником квартири АДРЕСА_2 , 01.05.2018 року укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території №36 , предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання та прибудинкових споруд та прибудинкової території у будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати цих послуг на встановлення тарифом строки та на умовах, передбачених цим договором. У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відносяться до житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням. Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на момент укладення договору, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 6 договору про надання послуг встановлено, що рахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться Споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.Позивач стверджує, що в зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.05.2018 р. по 01.05.2020 р. на загальну суму 15008,29 грн., розмір якої визначений в розрахунку заборгованості. Посилаючись на положення ст.ст. 525, 526, 625, 903 ЦК України позивач зазначає, що борг за спожиті послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), підлягає стягненню в повному обсязі з власника (користувача) квартири як споживача отриманих послуг. На підставі положень ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 495,09 грн. та 3% річних від простроченої суми, нарахованих за весь час прострочення у розмірі 396,67 грн. за період з 01.05.2018 року по 29.02.2020 рік. Отже, загальний розмір заборгованості відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми становить 15900,05 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.07.2020 року справу передано до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

24.11.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позову заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що 17 грудня 2013 року Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі Замовник, Забудовник) Державною архітектурною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт по будівництву об`єкта: «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ». 06 листопада 2015 року відповідач уклав Договір № 36-07/10 про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу майнових прав № 13-02-348 від 07 жовтня 2015 року, за умовами якого відповідач отримав право вимоги на оплатній основі щодо майнових прав на квартиру в житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . На підставі розпорядження Голосіївської районного в місті Києві державної адміністрації від 21.08.2019 № 550 об`єкту будівництва присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Звертає увагу суду на те, що поштову адресу було присвоєно саме об`єкту будівництва, а не житловому будинку під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна (тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367). Будівельні роботи на об`єкті будівництва велися більше 6 (шести) років та 28 грудня 2019 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України сертифікатом серії ІУ № 163193621764 засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. Частиною 2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, передбачає безпосередньо механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Таким чином, відповідач вказує на те, що до 28.12.2019 будинок по АДРЕСА_1 не був прийнятий експлуатацію, перебував на стадії будівництва та фактично мав статус будівельного майданчика, а тому апріорі жодна із обслуговуючих організацій не могла надавати свої послуги. Окрім того, вказує на те, що 03.11.2020 співвласники будинку по АДРЕСА_1 реалізували своє право щодо форми управління будинком та створили Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теремківська ЗА». До моменту створення ОСББ «Теремківська ЗА» не було обрано жодну експлуатуючу організацію, конкурс виконавчим органом Київської міської ради не оголошувався та фактично роботи щодо обслуговування будинку здійснювалися співвласниками за власної ініціативи, самостійно. Таким чином, позивач вказує, що не заслуговує на увагу посилання Позивача на Договір № 112 від 12.07.2017, який укладений між КП «СПЕЦЖИТЛОФОНД» та КП «Житло-Сервіс», оскільки, як виявляється це лише голослівне твердження Позивача (у додатках до позовної заяви відсутня копія названого договору). Окрім того, навіть за наявності укладеного такого договору, він суперечить Закону про управління, Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», в частині порядку обрання моделі управління та обслуговування будинком. Щодо укладеного договору між Позивачем та Відповідачем № 36 від 01.05.2018, відповідач зазначає, що він був введений в оману, оскільки неодноразово представниками КП «Житло-Сервіс» наголошувалося, що саме Позивач є належною обслуговуючою організацією, обраною у відповідності до законодавства України. Окрім того такий договір був підписаний за відсутності дати його укладення та на запитання чому не вказана його дата, відповідачу повідомлено, що потрібно спочатку зареєструвати в базі договорів КП «Житло-Сервіс» та після цього проставляється дата. Таким чином, відповідач вказує, що КП «Житло-Сервіс» двічі ввело його в оману, під виглядом ніби надання комунальних послуг, з метою реалізації злочинного наміру щодо протиправного заволодіння його грошовими коштами. Також у додатках до позовної заяви міститься копія наказу КП «Житло-Сервіс» від 25.04.2018 № 37 «Про початок тимчасового обслуговування та експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 до повного прийняття закінченого будівництвом об`єкта» (далі - Наказ]. Пунктом 2.1. Наказу доручено головному інженеру відділення № 4 ОСОБА_2 з 01.05.2018 розпочати тимчасове обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідач наголошує, що до 28.12.2019 взагалі будинок по АДРЕСА_1 був будівельним майданчиком на якому працював генеральний підрядник та ряд субпідпрядних організацій. Наказ КП «Житло-Сервіс» є таким, що суперечить законодавству України. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 215487752 Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано 14.02.2020, до моменту відповідної реєстрації, права на квартиру належали замовнику будівництва - КП «Спецжитлофонд». А тому не відповідає дійсності факт надання комунальних послуг Позивачем Відповідачу. Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Споживачем, за термінологією Закону про ЖКП є індивідуальний або колективний споживач. В свою чергу індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником] нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідач зазначає, що детальний аналіз названої норма законодавчого акта дає змогу виокремити наступні критерії, які в сукупності можуть свідчити про надання житлового-комунальної послуги: Особа є власником нерухомого майна ( ОСОБА_1 зареєстрував право 14.02.2020]; Особа, яка користується об`єктом нерухомого майна (до 28.12.2019 я не мав можливості користуватися квартирою, оскільки будинок був недобудований]; Особа, яка отримує житлово-комунальну послугу (жодну послугу від КП «Житло- Сервіс» я не отримував); Особа, 'з якою укладений відповідний договір (жодного договору із уповноваженою особою на надання житлово-комунальних послуг я не укладав, а Договір № 36, укладений із КП «Житло-Сервіс», на думку відповідача, є ні що інше як шахрайство зі сторони комунального підприємства).

30 листопада 2020 року від позивача на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, додатково пояснив, що власники квартир у житловому будинку по АДРЕСА_1 , фактично заселилися у будинок у 2017 році, до введення будинку в експлуатацію. У зв`язку з чим виникла необхідність у наданні житлово-комунальних послуг. Тому 12.07.2017 р. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального » А і призначення «Спецжитлофонд» та Позивачем було укладено договір №112 про передачу на технічне обслуговування та експлуатацію житлового будинку (копія додається, оригінал знаходиться у Позивача) та підписано акт прийому-передачі на обслуговування КП Житло-сервіс» житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (копія додається, оригінал знаходиться у Позивача). Після цього, між КП «Спецжитлофонд» та Відповідачем, укладено договір про компенсацію витрат №194Т від 20.11.2017р. (копія додається, оригінал знаходиться у Відповідача). Відповідно до пі.1 договору про компенсацію витрат, споживач зобов`язується компенсувати КП «Спецжитлофонд» в повному обсязі витрати, фактично понесені КП «Спецжитлофонд» у зв`язку з користуванням Споживачем житловим приміщенням АДРЕСА_2 . Також між Позивачем, Забудовником та Відповідачем було підписано акт прийому - передачі від 20.11.2017р. (копія додається, оригінали знаходяться у сторін), яким зафіксовано передачу Відповідачу: ключів від квартири в кількості 4 шт., ключів від поштової скриньки в кількості 2 шт., ключів від шаф, а також зафіксовано показники лічильників ХВП та ГВП. Таким чином, позивач вказуэ, що вказані вище договори та акт прийому-передачі ключів від квартири підтверджують ту обставину, що Позивач почав надавати житлово- комунальні послуги у будинку з 12.07.2017р., а Відповідач фактично вступив у володіння і користування квартирою 20.11.2017р., в тому числі почав отримувати житлово-комунальні послуги. Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875 в редакції, чинній на момент укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (надалі-договір), виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Відповідно до Статуту КП «Житло-Сервіс» в редакції, чинній на момент підписання договору, предметом діяльності Позивача є надання житлово-комунальних послуг. Отже, Позивач має повноваження на надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і прибудинкових територій. Згідно із ч.12 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038 в редакції, чинній на момент укладення договору, замовник зобов`язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об`єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію. Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» замовник будівництва або попередній власник будинку зобов`язаний передати паспорт об`єкта будівництва та один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об`єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. У разі якщо об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено, паспорт об`єкта будівництва та примірник технічної документації на будинок передаються управителю, якщо його обрано відповідно до закону. У зв`язку із тим, що на момент передачі житлового будинку АДРЕСА_1 не було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та не визначено уповноважену особу, то КП «Спецжитлофонд» законно передало КП «Житло-Сервіс» на обслуговування та експлуатацію житловий будинок на підставі вказаного вище акту прийому - передачі. Тому, посилання відповідача, що створення ОСББ «Теремківська 3а» не було обрано жодну екплуатаційну організацією, є необгрунтованими. Щодо посилань відповідача на невідповідність договору вимогам чинного законодавства, позивач вказує на наступне, так 01.05.2018 року між сторонами було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території № 36. Відповідно до п. 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017р., цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01 травня 2019 року. Згідно із п.п. 2,3-1 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017р., визнано таким що втртив чинність ЗУ «Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Таким чином, договір про надання послуг укладено до ведення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017р. Цей договір відповідає вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004р. Тому, доводи Відповідача про невідповідність цього договору вимогам чинного законодавства, є безпідставними. Також позивач вказує, що посилання відповідача про те, що обов`язок зі сплати комунальних послуг в нього виник лише після реєстрації права власності на вказану квартиру є необгрунтованими, оскільки відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV, що був чинним на момент укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, споживачем є фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Тобто Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV, не ототожнював поняття «споживач» і «власник квартири». Також позивач просить стягнути додаткові витрати пов`язані з витратами на правову допомогу, яка надана за підготовлення відповіді на відзив.

09 грудня 2020 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшли заперечення на відзив, відповідно до якого позивач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, додатково пояснив, що до 28.12.2019 будинок по АДРЕСА_1 не був прийнятий експлуатацію, перебував на стадії будівництва та фактично мав статус будівельного майданчика, а тому апріорі жодна із обслуговуючих організацій не могла надавати свої послуги інвесторам (не власникам, не мешканцям, як зазначає позивач). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 215487752 (міститься у додатках до позову) Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано 14.02.2020, до моменту відповідної реєстрації, права на квартиру належали замовнику будівництва - КП «Спецжитлофонд». А тому, на думку відповідача, не відповідає дійсності факт надання комунальних послуг Позивачем Відповідачу. Щодо укладеного договору між відповідачем та КП «Спецжитлофонд» від 20.11.2017 № 194Т відповідач звертає увагу суду, що такий договір було укладено з метою надання доступу до об`єкту інвестування (квартири АДРЕСА_2 ) виключно за присутності уповноваженого представника замовника та генерального підрядника для огляду квартири та прийняття її за якістю з дотриманням правил безпеки на об`єкті будівництва. Відповідач вказує, що такий договір укладався як необхідна вимога для огляду квартири, перевірки засобів обліку, перевірки роботоздатності системи електро -, водо-, теплопостачання, тобто було тимчасово запущено такі системи, та витрати на які відповідач був зобов`язаний компенсувати замовнику будівництва. Однак не зрозуміло з яких причин взагалі Позивач вказує на цей договір, оскільки він регламентує виключно взаємовідносини між ним та замовником будівництва та не містить предмет доказування по суті спору у цій справі. Надання ключів до квартири, поштових скриньок та зняття показань із засобів обліку взагалі ніяким чином не свідчить про надання послуг відповідачу від КП «Житло-сервіс». Відповідач звертає увагу суду на те, що 03.11.2020 співвласники будинку по АДРЕСА_1 реалізували своє право щодо форми управління будинком та створили Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теремківська ЗА» (ідентифікаційний код 43897679, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вуд. Теремківська, 3-А). До моменту створення ОСББ «Теремківська ЗА» не було обрано жодну експлуатуючу організацію, конкурс виконавчим органом Київської міської ради не оголошувався та фактично роботи щодо обслуговування будинку здійснювалися співвласниками за власної ініціативи, самостійно.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, згідно п. 2.1 Статуту Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», первинно затвердженого розпорядженням КМДА від 19.07.2000 року №1205 із подальшими змінами та перереєстрацією, Підприємство створене з метою задоволення потреб фізичних та юридичних осіб щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлових та нежитлових приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог законодавства. Будівельних норм, державних стандартів і правил, отримання прибутку від своєї діяльності, замовлення нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту.

Згідно Акту приймання - передачі від 20 листопада 2017 року, представник КП «Житло - сервіс» та представник ген. Підрядника передали, а власник квартири АДРЕСА_2 , прийняв: ключ від квартири в кількості 4 шт., ключ від поштової скриньки в кількості 2 шт.. ключ від шафи ЦО, ХВП, ГВП в кількості 1 шт., ключ від шафи ел/щита в кількості 1 шт., паспорт на лічильники ЦО, ХВП, ГВП у кількості 3 шт., а також зафіксовано марку лічильника та показники, вказаний акт підписано особисто ОСОБА_1 та представником позивача а також ген. підрядника (а. с. 66)

Того ж дня, 20.11.2017 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» та ОСОБА_1 укладено Договір №194т про компенсацію витрат, предметом якого є зобов`язання споживача компенсувати КП «Спецжитлофонд» в повному обсязі витрати, фактично понесені КП у зв`язку з користуванням споживачем житлового приміщення АДРЕСА_2 . (а. с. 65)

Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору, до складу таких витрат входить: витрати за фактично використаний споживачем обсяг електричної енергії та холодної води в т. ч. водовідведення відповідно до показань приладів обліку електричної енергії та холодної води у житловому приміщенні; витрати за використану КП «Спецжитлофонд» електричну енергію та холодну воду, що використовується для забезпечення технічного обслуговування будинку та освітлення загального місць користування будинку, які визначаються згідно показами будинкових приладів обліку, не враховуючи обсяг використаної електричної енергії та води споживачами, відповідно до показань їх квартирних засобів обліку, та які розділяються між всіма споживачами і нараховуються пропорційно площі приміщення споживача.

12 липня 2017 року між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - сервіс» та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» укладено Договір про передачу на технічне обслуговування та експлуатацію житлового будинку №112 , предметом якого є передання Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - сервіс» на технічне обслуговування та експлуатацію житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та забезпечити надання житлово - комунальних послуг споживачам у відповідності до Закону України «Про житлово - комунальні послуги» а також виконувати функції балансоутримувача будинку. (а. с. 59-63)

Згідно акту прийому - передачі, КП «Житло - сервіс» прийняло на обслуговування житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (договір №112 від 12.07.2017 року), рік забудови 2017 рік (а. с. 64)

25 квітня 2018 року на підставі Наказу №37 виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) департаменту будівництва та житлового забезпечення комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - сервіс» про початок тимчасового обслуговування та експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 до повного прийняття закінченого будівництвом об`єкта, відповідно до Договору №112 від 12.07.2017 року між КП ЕРЖФ «Житло - сервіс» та КП «Спецжитлофонд» та у зв`язку з виробничою необхідністю наказано Головному інженеру підприємства ОСОБА_3 до повного прийняття закінченого будівництвом об`єкта, організувати роботу тимчасовому обслуговуванню житлового будинку по АДРЕСА_1 ; головному інженеру відділення №4 з 01.05.2018 року розпочати тимчасове обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 37)

01 травня 2018 року між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - сервіс» укладено договір №36 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, предметом якого є забезепечення виконавцем надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкової території у будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифами у строки та на умовах, передбачених цим Договором. (а. с. 10)

За наведених обставин безпідставними є твердження відповідача про те, що позивачем безпідставно за спірний період здійснювалось обслуговування даного будинку, оскільки така необхідність викликана завершенням об`єкта будівництва, та до введення будинку в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі - продажу майнових прав від 07 жовтня 2015 року. (а.с. 12)

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.

Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положення ст.ст. 319, 322 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

За змістом ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством. Виконавець зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Судом встановлено, що за період з 01 травня 2018 року по 01 травня 2020 року відповідач заборгував підприємству позивача по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 15008,29 грн., заборгованість нарахована щодо квартири АДРЕСА_2 , належній відповідачу на праві власності, та підтверджується представленим підприємством позивача розрахунком заборгованості (а.с. 13).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах даного спору Комунальним підприємством з експлуатації «Житло - Сервіс» правомірно пред`явлено вимоги до ОСОБА_1 про стягнення нарахованого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми заборгованості на загальну суму 891,76 грн., який нараховано позивачем за період з 01.05.2018 року по 01.05.2020 року.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу ч. 1 ст.ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об`єднанням чи адвокатом.

В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», стягуються не лише участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», стягуються не лише участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як убачається з матеріалів справи, 08 січня 2020 року, між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - сервіс» та Адвокатським об`єднанням «Шенлі» укладено Договір №3-20 про надання правничої допомоги.

Згідно п. 6.1 Договору, загальна вартість послуг, що є предметом договору. Становить 2100000,00 грн.. Вартість окремих послуг визначається сторонами у Додатку №1 до даного Договору.

Згідно з п. 2.1 Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги №3-20 від 08 січня 2020 року, підготовка і подання заяви до суду про видачу судового наказу або підготовка і подання позову до суду про стягнення боргу у порядку спрощеного позовного провадження із заявою про розгляд справи за відсутності позивача становить 1500,00 грн.

Згідно з детальним описом робіт (надання послуг) за позовом КП «Житло - Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги, було надано наступні послуги з підготовки і подання позовної заяви (п. 2.1 додатку №2 до договору про надання правничої допомоги №3-20 від 08.01.2020 року). Що включає: аналіз документів, вибір правової позиції; підготовка заяви разом з додатками; розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних на загальну суму 1500.00 грн., та підготовка заяви із процесувальних питань (відповідь на відзив) на суму 1200,00 грн. які сплачено позивачем на рахунок його представника відповідно до долученої до матеріалів справи виписки (а. с. 67).

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., які сплачено позивачем за подання даного позову до суду та 2700,00 грн., витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 253, 256, 257, 262, 322, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

у х в а л и в:

Позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» заборгованість по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території в загальній сумі 15008 (п`ятнадцять тисяч вісім) грн. 05 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» витрати пов`язаних пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.12.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25б, код ЄДРПОУ 31025659);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя -