Ухвала суду № 93992389, 31.12.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/17537/20

Провадження № 1-кс/234/9004/20

У Х В А Л А

Іменем України

31 грудня 2020 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого- слідчого судді Переверзевої Л.І.,

секретаря - Букрєєвої К.Е.,

прокурора - Магера В.В.,

захисника - адвоката Васильєва Ю.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Кирильчук Яни Вікторівни про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Драбів Драбівського району Черкаської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, механіка-водія-електрика 1-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А2167, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Кирильчук Яни Вікторівни про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний часі частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 1126-VII, в Україні з 18.03.2014 розпочався особливий період, який діє по даний час.

Відповідно до наказу командира військової частини А2167 від 08.07.2020 за №170, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини А2167, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду механіка-водія-електрика 1-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи цієї ж військової частини.

Разом з ним у вказаній військовій частині А2167 проходить військову службу підполковник ОСОБА_2 , який згідно наказу командира військової частини А2167 від 21.10.2017 за №119 призначений на посаду командира 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи цієї ж військової частини.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно з положеннями ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст.ст. 17, 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, справою всього Українського народу.

Вимоги ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Згідно до положень ч. 1 п. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Відтак, з моменту зарахування до списків особового складу військової частини, тобто з 08.07.2020 солдат ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків.

Статтями 29 і 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Положеннями статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відповідно до вимог ст. ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_2 є начальником за військовим званням та посадою для солдата ОСОБА_1 .

Згідно обов`язків за вказаною посадою, підполковник ОСОБА_2 в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону. Командир батальйону зобов`язаний, серед іншого, підтримувати особовий склад батальйону, озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності; керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону; знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою; підтримувати внутрішній порядок. Організовувати охорону розташування батальйону, перевіряти несення вартової та внутрішньої служб особовим складом батальйону; керувати бойовою підготовкою і вихованням особового складу; забезпечувати збереження озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів батальйону; своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки та професійної діяльності військовослужбовців; підбивати підсумки бойової підготовки й стану військової та виконавської дисципліни підлеглих військовослужбовців; знати про дійсний стан справ у підрозділах батальйону; знати ділові якості та морально-психологічний стан кожного офіцера, прапорщика і старшини підрозділу, постійно проводити з офіцерами роботу щодо їх військового виховання та вдосконалення професійної підготовки; встановлювати розпорядок дня та вимагати підтримання внутрішнього порядку; керувати правовим вихованням військовослужбовців батальйону; знати справжній стан військової дисципліни в батальйоні, вживати заходів для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням; піклуватися про здоров`я підлеглих, вживати для їх фізичного зміцнення всіх необхідних заходів; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження тощо.

Статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців певні обов`язки, зокрема, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, додержуватися правил ввічливості й поведінки військовослужбовців.

Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Разом з тим, солдат ОСОБА_1 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, З 26.11.2020 особовий склад 2-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А2167 залучений до виконання бойових завдань в районі проведення операції Об`єднаних сил та тимчасово дислокується у н.п. Олександропіль Костянтинівського району Донецької області за адресою: вул. Львівська, 9.

28.12.2020, близько 23 год., підполковник ОСОБА_2 , з метою здійснення контролю заходів розпорядку дня за місцем несення служби підлеглим особовим складом, останній виявив підлеглого військовослужбовця солдата ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння у розташуванні підрозділу. Підполковник ОСОБА_2 зробив зауваження солдату ОСОБА_1 з приводу перебування в стані алкогольного сп`яніння та наказав слідувати йому до медичної частини 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи цієї ж військової частини з метою проведення освідування останнього на стан алкогольного сп`яніння. В свою чергу, солдат ОСОБА_1 вступив у словесну перепалку із підполковником ОСОБА_2 , висловлюючи свою незгоду з його діями щодо проведення його освідування.

В подальшому, 28.12.2020, близько 23 год. 50 хв., солдат ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу вхідних дверей до розташування підрозділу 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А2167 за адресою: АДРЕСА_2, в порушення вимог ст.ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 28-33, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою нанесення побоїв командиру 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи цієї ж військової частини підполковнику ОСОБА_2 у зв`язку із виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинив насильство щодо начальника та наніс ОСОБА_2 один прямий удар правою рукою в область лівого ока, таким чином завдавши останньому травму у виді параорбітальної гематоми зліва та забою м`яких тканин надбрівної дуги зліва.

Таким чином солдат ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом і проходячи її на посаді механіка-водія-електрика 1-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А2167, 28.12.2020, близько 23 год. 50 хв., перебуваючи поблизу вхідних дверей до розташування підрозділу 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А2167 за адресою: АДРЕСА_2, в порушення вимог ст.ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 28-33, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою нанесення побоїв командиру 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи цієї ж військової частини підполковнику ОСОБА_2 у зв`язку із виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинив насильство щодо начальника та наніс підполковнику ОСОБА_2 один прямий удар кулаком правої руки в область лівого ока останнього, таким чином завдавши ОСОБА_2 травму у виді параорбітальної гематоми зліва та забою м`яких тканин надбрівної дуги зліва, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України - заподіяння побоїв начальникові у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

30 грудня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 5 (п`яти) до 7 (семи) років, у зв`язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, для досягнення мети та завдань кримінального провадження необхідно провести ряд інших слідчих дій, а саме: допитати військовослужбовців військової частини А2167 які могли бути свідками вчинення злочину ОСОБА_10 ОСОБА_1. , встановити інших свідків вказаного злочину, які можуть володіти відомостями про обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, призначити та провести ряд експертиз та провести ряд інших процесуальних дій.

Проведення усіх вищевказаних слідчих та процесуальних дій для досудового розслідування має вирішальний характер, у зв`язку з тим, що їх виконання, є обов`язковим для повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також забезпечення прав підозрюваного.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, або спотворити будь-які з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

1. Переховуватися від суду, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини А2167, може повернутися до місця тимчасового розташування військової частини, яка наразі дислокується на території Донецької області, неподалік лінії розмежування ЗСУ та НЗФ, де тривають бойові дії, та отримає можливість переховуватись від органку досудового розслідування та суду шляхом переходу на бік ворога або самовільного залишення місця служби. Крім того, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані як менш небезпечні, ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, ОСОБА_1 є уродженцем і мешканцем Черкаської області та у випадку застосування запобіжного заходу менш суворого ніж тримання під вартою, матиме можливість переховуватись на території Черкаської області та інших областей України.

Водночас, солдат ОСОБА_1 немає постійного місця проживання на території Донецької області, що створить передумови для ухилення останнього від явки до слідчого, прокурора чи суду.

Крім того, після вчинення злочинних дій, ОСОБА_1 намагався покинути місце вчинення злочину з метою уникнення відповідальності, та вмовляв військовослужбовців військової частини А2167 його відпустити.

2.Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_1 може здійснити вплив на посадових осіб військової частини А2167, які будуть проводити службове розслідування за фактом нанесення ним побоїв начальникові ОСОБА_2 , з метою спотворення дійсних обставин події.

3.Незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що військовослужбовець ОСОБА_1 , розуміючи, що всі свідки у кримінальному провадження є його спів службовцями та проживають в місці дислокації 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А2167 за адресою: АДРЕСА_2, перебуваючи на волі, отримає можливість впливати на їх покази, що у подальшому може призвести до того, що свідки можуть відмовитись від показів, або змінити їх, і враховуючи, що вказані свідки, ще не допитані безпосередньо судом першої інстанції, є великий ризик здійснення на них тиску з боку підозрюваного.

Слід також врахувати, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А2167 та володіє навиками вогнепальної стрільби та військовим мистецтвом. По роду своєї діяльності солдату ОСОБА_1 неодноразово доводилось фізично знешкоджувати противників, оскільки бере участь у проведенні Операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей. Так солдат ОСОБА_1 здобув стійкі оперативні зв`язки серед інших військовослужбовців та можливо, що відповідно дасть йому можливість впливати на свідків, які на теперішній час проходять службу в Збройних силах України, у даному кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Окрім того, під час проведення допитів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , встановлено, що після вчинення злочинних дій, перебуваючи у штабі дивізіону, ОСОБА_1 висловлював погрозу вбивства на адресу командира дивізіону ОСОБА_2 , начальника штабу майора ОСОБА_8 та заступника командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення лейтенанта ОСОБА_9 . Разом з цим солдат ОСОБА_1 , неодноразово наголошував, що коли у його руках з`явиться зброя то він одразу застосує її по відношенню до всіх присутніх офіцерів дивізіону, а також кине гранату у вікно начальника штабу майора ОСОБА_8 .

4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що солдат ОСОБА_1 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може здійснити вплив на свідків, як благаючи або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам та потерпілому, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді. Крім цього, солдат ОСОБА_1 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.

5.Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що солдат ОСОБА_1 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за контрактом, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 ч. 4 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 3 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення насильства відносно начальника ОСОБА_2 , або продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно солдата ОСОБА_1 пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку солдат ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем, може повернутися до місця тимчасового розташування військової частини, особовий склад якої на теперішній час виконує завдання за призначенням в районі проведення операції об`єднаних сил на території Донецької області, де також отримає можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з числа військовослужбовців однієї з ним військової частини.

Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 , пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 , зареєстрований на території Черкаської області, та перебуваючи під домашнім арештом виникне складність у контролі за виконанням зазначеного запобіжного заходу. Більше того, за таких обставин ОСОБА_1 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Також відповідно до пункту «е» частини 8 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» командир інженерно-саперного взводу, ОСОБА_1 може бути звільнений командуванням військової частини з військової служби через службову не відповідність у разі невиконання службових обов`язків, у зв`язку з чим може убути за місцем реєстрації до Черкаської області, що знаходиться в іншій області,що в свою чергу є наявним ризиком, що підозрюваний буде переховуватися від органів суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен звернути увагу та з`ясовувати позицію власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до ОСОБА_1 в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із підозрюваним, щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз`яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема - щодо права з`являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з`ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину у виді застосуванням насильства щодо начальника із застосування насильства та який спричинив отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, психологічних страждань.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, ОСОБА_1 являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем забезпечити належне виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу в одній із ОСОБА_1 військовій частині, а також проживають по всій території України.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З метою запобігання ОСОБА_1 вищевказаним ризикам необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний ОСОБА_1 має можливість переховуватися від суду, може знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може здійснити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, схильний продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення; тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_1 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років.

Враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слід врахувати, що підозрюваний ОСОБА_1 є двадцяти однорічним чоловіком, який не має проблем зі здоров`ям, не має дружини та неповнолітніх дітей на утриманні, неодноразово приймав участь у бойових діях, в яких здобув бойовий досвід. Вказані фактори в сукупності також дають підстави вважати про можливість переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків, перешкоджання ним кримінальному провадженню іншим чином, також ті обставини, що ОСОБА_1 не має постійного місця проживання на території Донецької області у зв`язку з проходженням військової служби за контрактом у ЗСУ у військовій частині А2167, не судимий, тим самим, вважаю не можливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Крім цього, слід звернути увагу, що тяжкість вказаного злочину викликають саме ту реакцію суспільства і наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення ОСОБА_1 , як виключну міру запобіжного заходу, застосування до останнього менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам те не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі, або при обранні судом стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не буде позбавлений можливості, залучившись підтримкою своїх співслужбовців, чинити тиск на свідків, які вже надали органу досудового розслідування викриваючи показання, з метою змусити їх відмовитись від цих показань в суді. Запобігання настання вказаним ризикам без обрання до підозрюваного ОСОБА_1 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є неможливим.

У разі обрання судом стосовно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_1 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину.

В свою чергу, це створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля, а в очах суспільства уяву неспроможність правоохоронних органів захистити пересічних громадян.

Крім того, слід звернути увагу, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і будучи покликаним захищати територіальну цілісність держави та народ України, замість виконання своїх службових обов`язків, заподіяв н тяжкі тілесні ушкоджену побої.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_1 під вартою є не лише очікування розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом тримання ОСОБА_1 під вартою.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обґрунтуванням необхідності тривалого тримання особи під вартою є:

-ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року);

-ризик перешкоджання здійсненню обвинувачення з боку обвинуваченого у випадку його звільнення (рішення ЄСПЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року);

-тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року);

-суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Разом з тим, відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнання», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.09.2013 №656 гауптвахта Служби правопорядку - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов`язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов`язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов`язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється в тяжкого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити та сховати будь-які речі та документи, впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів і підстав для визначення розміру застави.

Просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Драбів Драбівського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, механіка-водія-електрика 1-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А2167, раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, з місцем дислокації: Донецька область, м. Краматорськ, вул.Паркова, 152 б.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив його задовольнити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні суду просив, відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник Васильєв Ю.Ф. у судовому засіданні заперечував проти застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, оскільки вважає, що ризики необґрунтовані.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника та вивчивши копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України, що є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця події, протоколами допиту свідків та потерпілого, протоколом проведення слідчого експерименту, матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії», факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики передбачені п.п.1,3 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 , знаходячись на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.

Крім того, суд враховує вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні за який передбачено покарання у вигляді від 5 до 7 років позбавлення волі, а також те, що ОСОБА_1 немає постійного місця проживання на території Донецької області, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України.

Також суд враховує вік, посаду, репутацію ОСОБА_1 . У суда відсутні будь-які дані про те, що стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджає обрати стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до статті 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обставини встановленні в судовому засіданні не дають суду підстав вважати, що до ОСОБА_1 може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

В зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого і застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, обставин кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, вважаю за необхідне визначити йому заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім того, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон

- утримуватися від спілкування з особами, яких визнано свідками та потерпілим у кримінальному провадженні

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Керуючись статтями 177,178, 183,197, 199 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Кирильчук Яни Вікторівни, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 лютого 2021 року включно, з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, з місцем дислокації: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 152 б.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним та і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Донецькій області: код отримувача ЄДРПОУ 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, рахунок отримувача UA828201720355259003000011792.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю; не відлучатися з міста Краматорська, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон; утримуватися від спілкування з особами, яких визнано свідками та потерпілим у кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання даних обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 05 січня 2021 року.

Слідчий суддяЛ. І. Переверзева