Рішення № 93991691, 22.05.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1871/16-ц

провадження № 2/631/34/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Мащенко С. В.

за участю

секретаря судового засідання Ракової С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв ОСОБА_2 , до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ «Про визнання права власності в порядку спадкування за законом»,-

в с т а н о в и в:

26.10.2016 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 «Про визнання права власності в порядку спадкування за законом», в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на право на земельну частку (пай), розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Іскра», що належав померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) (серії ХР № 0038275), виданого на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 18 червня 1996 року № 301 та зареєстрованого 01.10.1996 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 75 (а. с. 2 - 3).

30.05.2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із відповідною заявою (вхідний № 2688/18-вх) про заміну неналежних відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,- на належного - Нововодолазьку селищну раду Харківської області (а. с. 70).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.07.2018 року заява представника позивача задоволена й неналежних відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 замінено на належного - Нововодолазьку селищну раду Харківської області (а. с. 74).

Розпорядженням керівника апарату суду Столяренка С. В. № 771 від 13.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно з відповідним протоколом, обліково-статистичною карткою справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 79, 80, 81 - 85).

03.09.2019 року представник позивача за довіреністю - ОСОБА_2 звернувся до суду із уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ «Про визнання права власності в порядку спадкування за законом»(вхідний № 6111/19-вх), в якій просив визнати за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Іскра», що належав померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) (серії ХР № 0038275), виданого на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 18 червня 1996 року № 301 та зареєстрованого 01.10.1996 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 75.

На обґрунтування уточненої позовної заяви представник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності реформованого КСП «Іскра», яке належало померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) (серії ХР №0038275), виданого на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації № 301 від 18.06.1996 року та зареєстрованого 01.10.1996 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 75. Згідно з інформацією, що містить в собі довідка № 363 від 04.10.2016 року, видана Знам`янської сільською радою, померлий ОСОБА_6 на день смерті дійсно був зареєстрований та проживав разом з дружиною ОСОБА_1 та пасинком ОСОБА_3 , в АДРЕСА_1 , які на час видачі довідки продовжують бути зареєстрованими та проживають за цим адресом, а тому позивач є такою, що прийняла спадщину фактично, й окрім неї інших спадкоємців першої черги не має. Натомість ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину після померлого ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю (втратою) правовстановчого документу на спадкове майно, про що в засобах масової інформації було надане відповідне оголошення про втрату сертифіката, що й стало причиною звернення із позовом до суду.

31.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідною заявою (вхідний № 627/20-вх) про витребування доказів по справі, а саме: у державного нотаріуса Нововодолазького району Харківської області відомості про наявні спадкові справи та заповіти після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - яка задоволена й на підставі ухвали суду інформація витребувана, долучена до матеріалів справи та досліджена в ході судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак звернулась до суду із заявою, зареєстрованою за вхідним № 1252 від 27.02.2020 року про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує повністю й просить його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності від 02.09.2019 року, до суду також не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, однак надав заяву, зареєстровану під вхідним № ЕП-1083/19-вх від 24.10.2019 року, в якій просив справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Нововодолазької селищної ради - у судове засідання теж не з`явився, про місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, однак від першого заступника Нововодолазького селищного голови Іващенко Л. надійшов лист, зареєстрований за вхідним № 7145/19-вх від 09.10.2019 року, в якому просив справу розглянути за їх відсутності, зазначивши, що не заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно із частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі приписів частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого акту України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання сторонами особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та при їх визнанні, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебувала на розгляді належного суду.

Крім того, згідно пункту 9 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.

Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Відповідно до Свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 ), виданого Знам`янською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 15.04.2008 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 45 років у селі Стрілеча Харківського району Харківської області, про що в Книзі реєстрації смертей 15.04.2008 року зроблено відповідний актовий запис за № 07 (а. с. 15).

Згідно з повідомленням відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області № М-185/0-181/6-16 від 04.10.2016 року, ОСОБА_6 є власником сертифіката на право на земельну частку (пай) (серії ХР № 0038275), зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів КСП «Іскра» за № 75 від 01.10.1996 року та виданого на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації № 301 від 18.06.1996 року. Розмір земельної частки (паю) реформованого КСП «Іскра» складає 8,35 в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) на час паювання становить 26952,00 гривень (а. с. 16).

Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області № М-185/0-181/6-16 від 04.10.2016 року, станом на 04.10.2016 року інформація в державному реєстрі земель про наявність державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серія ХР № 0038275, відсутня (а. с. 17).

З газети «Водолазький кур`єр» за 08.10.2016 року вбачається, що в ній наявне оголошення про втрату сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038275, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 75 від 01 жовтня 1996 року та виданого на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 18 червня 1996 року № 301 на ім`я ОСОБА_6 (а. с. 19).

Згідно із інформацією, наданою сільським головою Знам`янської сільської ради Столяренком В. М. за вихідним № 363 від 04.10.2016 року, померлий ОСОБА_6 постійно поживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 , з 29.06.1991 року і по день його смерті. Проживав разом з дружиною ОСОБА_1 та пасинком ОСОБА_3 , які там були зареєстровані та фактично проживають і по теперішній час (а. с. 18).

Відповідно до свідоцтва про шлюб (серії НОМЕР_2 ), повторно виданого 19.10.2016 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 01.08.1992 року, про що в цей день складено відповідний актовий запис № 4. Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу: « ОСОБА_8 » (а. с. 6).

Свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_3 ), виданого 05.03.1987 року Знам`янською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, підтверджений факт народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Знам`янка Нововодолазького району Харківської області, про що в книзі записів актів про народження 03.03.1987 року зроблено запис за № 3, та його батьками зазначено - ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (а. с. 8).

Постановою завідуючої Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвської Т. М., зареєстрованою за вихідним № 729 від 13.10.2016 року, ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на право на земельну частку (пай) згідно сертифікату ХР № 0038275 від 01 жовтня 1996 року, відмовлено у зв`язку із втратою оригіналу правовстановлюючого документа (а. с. 20).

Крім того, згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 59596121, виданою 26.02.2020 року о 12 годині 56 хвилини Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою, за параметрами запиту ОСОБА_6 у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

Також, згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 59596139, виданою 26.02.2020 року о 12 годині 56 хвилини Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою, за параметрами запиту ОСОБА_6 у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

Отже, наведеним доведено, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя заповідальне розпорядження на випадок своєї смерті не робив, а отже спадкування щодо його спадщини здійснюється за законом.

Окрім того, доведено й факт прийняття позивачем ОСОБА_1 спадщини фактично, а також відсутність будь-яких інших спадкоємців, які б прийняли, або бажали прийняти спадщину померлого.

Натомість із викладеного убачається, що нотаріусом відмовлено спадкоємцю у оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом, так як втрачений оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно, а тому наявний спір про право.

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що відносини, пов`язані із спадкуванням майна померлої особи є цивільно-правовими та їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

Ухвалюючи це рішення, суд виходить з положень частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України).

Приписами статей 1216 та 1217 цивільного кодифікованого закону України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, частиною 1 статті 1222 Цивільного кодексу України обумовлено, що спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а згідно із змістом частини 1 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 цього кодексу).

Положення статті 1258 цивільного кодифікованого закону України роз`яснюють, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до приписів статті 1261 зазначеного кодексу, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , й за життя заповіт не складав, то з часу його смерті відкрилась спадщина, спадкування щодо якої здійснюється за законом та єдиною спадкоємицею померлого першої черги є позивач ОСОБА_1 ..

Частинами 1, 2 та 5 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємиць за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зі змісту частини 1 статті 1270 вказаного нормативно-правового акту убачається, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємиць, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частини 1 і 2 статті 1269 цивільного процесуального кодифікованого закону України).

Одночасно із цим, приписами частина 3 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємиць, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, а саме шість місяців з часу відкриття спадщини, не заявив про відмову від неї.

Вказані вимоги позивачем ОСОБА_1 виконані у повній відповідності із приписами матеріального закону, підстав для її усунення від спадщини, визначених статтею 1224 Цивільного кодексу України, судом не встановлено, а тому суд вважає доведеним те, що вона є такою, що прийняла спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_6 , так як відповідно до інформації, наданої сільським головою Знам`янської сільської ради ОСОБА_10 , була зареєстрована та фактично мешкала за одним із ним адресом й протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, а саме шість місяців з часу відкриття спадщини, не заявила про відмову від неї.

Спадкоємиць який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, відсутність якого не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини 1 і 3 статті 1296 Цивільного кодексу України).

Однак вимоги частини 1 статті 1297 цього ж кодексу, зобов`язують спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, звернутись до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Доказом виконання позивачем ОСОБА_1 й цього припису закону є отримання нею Постанови завідуючої Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. від 13.10.2016, зареєстрованої в цей день за вихідним № 729, якою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_6 згідно сертифікату ХР № 0038275 від 01 жовтня 1996 року, оскільки нею не надано оригіналу правовстановлюючого документу.

Відповідно до положень статей 1 і 34 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями) видача свідоцтва про право на спадщину визнається нотаріальною дією, яка вчиняється нотаріусами.

На час звернення позивача до нотаріуса щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України регламентований відповідним Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (із змінами та доповненнями), підпункт 1.2. пункту 1 глави 10 розділу ІІ якого обумовлює, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Вирішуючи питання щодо наявності у складі спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на право на земельну частку (пай) в розмірі 8,35 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), - суд ураховує таке.

Підстави виникнення права власності на нерухомість у суб`єкта власності кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час його виникнення.

Окрім того, згідно із змістом статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Тобто, право власності на нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його виникнення, і є офіційним визнанням державою такого права.

Аналогічний висновок за своїм змістом міститься й у сформульованій правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у своїй постанові від 13.06.2012 року при розгляді справи № 6-54цс12 та обов`язкової для застосування усіма судами нашої держави, оскільки Верховний Суд до часу ухвалення цього рішення не відійшов від неї.

Стаття 1218 Цивільного кодексу України роз`яснює, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Однак, з огляду на приписи статті 1219 цього ж кодексу, до складу спадщини не входять ті права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом (пункт 4 частини 1 зазначеної статті).

Також як убачається з положень частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми права, які містяться у частині 1 статті 328 зазначеного вище кодексу визначають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 392 Цивільного кодексу України визначає, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 3.1. Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, обговореного на засіданні Пленуму 01.03.2013 року та надісланого відповідним листом № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, звернув увагу суддів нижчих інстанцій на те, що якщо право власності на нерухомість підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення такого права, а нотаріус в супереч приписам статті 67 Закону України «Про нотаріат» відмовляє в оформленні права й видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину, то виникає цивільно-правовий спір, який підлягає розглядові у позовному провадженні.

При цьому, суддям також слід пам`ятати, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV від 05.06.2003 року, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22 і 23 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.

У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X «Перехідні положення» ЗК України).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 301 від 18.06.1996 року ОСОБА_6 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розміром 8,35 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), тобто рішення, за яким померлий став власником майнових прав, прийнято за його життя.

01 жовтня 1996 року було зареєстровано в книзі реєстрації сертифікатів КСП «Іскра» за № 75 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038275, виданий на ім`я ОСОБА_6 на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації № 301 від 18.06.1996 року, яка перебувала у колективній власності КСП «Іскра», розміром 8,35 умовних кадастрових гектарів, однак на час смерті спадкодавця державний акт на право власності на земельну ділянку згідно із цим сертифікатом не отримано.

Отже вказане майнове право увійшло до складу спадщини померлого.

Аналогічна правозастосовна практика викладена Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, прийнятій 15.04.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 178/982/18-ц (провадження № 61-19801св19).

Оскільки на час відкриття спадщини та упродовж шести місяців після цього спадкоємиця ОСОБА_6 - ОСОБА_1 була жива, зареєстрована та мешкали з ним за одним адресом, підстав для її усунення від спадщини, визначених статтею 1224 Цивільного кодексу України, не встановлено, а суд дійшов висновку про прийняття нею спадщини у повній відповідності із приписами цивільного матеріального закону, тому вона є такою, що отримала у спадок право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розміром 8,35 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Ухвалюючи рішення у цій частині позовних вимог, суд також ураховує зміст вже наведеної за текстом рішення статті 392 Цивільного кодексу України щодо того, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а також той факт, що суд повинен пам`ятати, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Ураховуючи, що за змістом статті 392 Цивільного кодексу України належним відповідачем у таких справах є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, а згідно із приписами частин 1 і 3 статті 1277 цього ж кодексу, у разі відсутності спадкоємців, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, суд вважає, що до участі у справі залучений належний відповідач.

Таким чином, проаналізував всі наявні докази у їх сукупності, наведені та встановлені у судовому засіданні факти та відповідні ним правовідносини, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення її позову шляхом визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Іскра», що належало померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038275 виданого на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 18 червня 1996 року № 301 та 01.10.1996 року зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 75.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених ним і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 316, 328, 392, 1216, 1217 - 1219, 1220, 1223, 1233, 1258, 1265, 1268 - 1270 та 1272 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статями 22 і 23 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями); пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; статтями 34, 37, 56, 59 і 67 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами і доповненнями); Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 року; Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV від 05.06.2003 року; Указом Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; пунктами 1.2. і 2.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (зі змінами); Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»; правовими позиціями Верховного суду України у справі за № 6-1320цс17 та у справі за № у справі за № 6-1320цс17; Узагальненнями судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, обговореного на засіданні Пленуму 01.03.2013 року та надісланого відповідним листом № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року; постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, прийнятою 15.04.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 178/982/18-ц (провадження № 61-19801св19); статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 83, 89, 128 - 131, 133, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і пунктами 8, 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв ОСОБА_2 , до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ «Про визнання права власності в порядку спадкування за законом» задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 , розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Іскра», що належав померлому ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038275 виданого на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 18 червня 1996 року № 301 та 01.10.1996 року зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 75.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Нововодолазький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_4 ), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_5 );

Відповідач: НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА, місцезнаходження (вулиця Донця Григорія, будинок № 14, селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, 63202), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04397997).

Рішення ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко