Ухвала суду № 93991238, 04.01.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20528/20

Провадження № 2-з/643/11/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого - судді Семенової Я.Ю., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа – Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 січня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

30 грудня 2020 року до Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, яку судді Семеновій Я.Ю. було передано 31 грудня 2020 року. Відповідно до змістузаяви він просить суд у порядку забезпечення позову до набрання судовим рішенням у справі № 2/643/496/13 законної сили: зупинити стягнення з нього аліментів та вчинення будь-яких виконавчих дій по виконавчому листу № 2/643/496/13, виданому 18 серпня 2014 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.10.2020 та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2013 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29 серпня 2014 року Фрунзенським ВДВС Харківського МУЮ (зараз Міжрайонний ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) було відкрито виконавче провадження № 44833752 з примусового виконання вказаного рішення суду. Починаючи з 2014 року стягувач ОСОБА_2 аліменти жодного разу не отримувала, зазначає, що гроші, які він сплачує як аліменти, йдуть не на утримання та розвиток дитини, а, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», п. 16 розділу 7 Наказу МЮУ «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішення» № 512/5 від 02 квітня 2012 року – зараховуються до Державного бюджету України. У грудні 2020 року закінчується річний строк для отримання стягувачем коштів, стягнутих з нього на користь ОСОБА_2 і вони будуть перераховані в дохід держави. При таких обставинах, посилається, що оскільки ним подано позовну заяву про припинення стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дочки та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вважає за необхідне зупинити стягнення аліментів до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, оскільки зупинення стягнення аліментів призведе до ефективного захисту прав та інтересів як позивача, так і дитини, на користь якої стягуються аліменти.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті..

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як убачається зі змісту заяви, ОСОБА_4 , фактично, просить забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження, яке відкрито з метою примусового виконання рішення.

Отже, на даний час існує судове рішення, що набрало законної сили, яке не скасовано.

Статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України визначено принцип обов`язковості судових рішень, а оцінка законності судових рішень може бути здійснена лише в установленому процесуальним законом порядку шляхом перегляду вищими судовими інстанціями.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Згідно зі ст. 156, ст. 158 ЦПК України зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд вважає, що забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом зупинення стягнення аліментів буде суперечити змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа можливе лише у випадку оскарження боржником такого виконавчого документа у судовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Поряд з цим, відповідно до положень пункту 2 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідна правова позиція також висловлена в Постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Сімейного кодексу України - аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, тому задоволення заяви про забезпечення позову негативне вплине на права малолітньої дитини позивача, оскільки саме дитина є власником аліментів, які присуджені за рішенням суду.

За приписом ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Проте, у цій справі предметом спору є припинення стягнення аліментів, в свою чергу, вимога про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є похідною від першої позовної вимоги, тобто суть даного спору не зводиться до оскарження самого виконавчого документа, за яким, як зазначає позивач, проводиться стягнення аліментів.

Серед іншого, у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано, яким чином невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Також припинення стягнення аліментів на підставі рішення суду призведе до порушення прав дитини на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, оскільки батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України").

Ураховуючи вищевикладені норми закону та, беручи до уваги матеріали позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Міжрайонний ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а також ті обставини, що зупинення стягнення на підставі виконавчого листа є заходом забезпечення позову, який за змістом є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог та що забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення, яке вже набрало законної сили, є недопустимим, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про необхідність вжити заходів забезпечення позову є необґрунтованими, в зв`язку з чим, підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст. ст. 149, 150-153, 260 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Я.Ю. Семенова