Рішення № 93989672, 17.12.2020, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3661/20

Номер провадження 2/570/1192/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишева Х.В.

за участю секретаря судового засідання Гречки О.В.

учасники справи:

позивач - не з`явилася,

відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3002 Національної Гвардії України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, -

в с т а н о в и в :

16.09.2020 р. до Рівненського районного суду Рівненської області надійшла постанова Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі № 570/1531/17, відповідно до якої вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 12 березня 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову про стягнення з військової частини 3002 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 і її неповнолітнього сина ОСОБА_3 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_1 на утримання дитини загиблого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3662,11 грн щомісячно, починаючи з 23 квітня 2016 року до досягнення ним вісімнадцяти років (у разі навчання у вищому навчальному закладі - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років), скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті судові рішення щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Короткий зміст заяв по суті справи.

У позовній заяві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 (далі - позивач), в частині якої призначено новий розгляд у суді першої інстанції, просила стягнути на користь її і її неповнолітнього сина ОСОБА_3 300000 (триста тисяч) гривень моральної шкоди у зв`язку із загибеллю чоловіка і зі знищенням майна та відшкодувати шкоду дитині загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним вісімнадцяти років (у разі навчання у вищому навчальному закладі - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років) у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) загиблого ОСОБА_4 з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 позивачці і її неповнолітньому сину ОСОБА_3 була спричинена моральна шкода, наявність якої полягає у: душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім`ї та близьких родичів; душевних стражданнях, пережитих нею і її неповнолітнім сином у зв`язку із самим фактом загибелі чоловіка; душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв`язку із знищенням її майна - автомобіля DAEWOO Nexia р.н. НОМЕР_1 ; душевних стражданнях, пов`язаних з тим, що будучи ще молодою людиною, позивачка не може користуватися всіма благами повноцінного сімейного життя, зокрема, вона самотужки, без батька змушена утримувати і виховувати неповнолітнього сина, а останній назавжди позбавлений батьківської турботи і любові; хвилюваннях у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя.

Обґрунтовуючи необхідність відшкодування шкоди дитині загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним вісімнадцяти років (у разі навчання у вищому навчальному закладі - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років) позивач з покликанням на ст. 1200 ЦК України зазначила, що суд має враховувати кількість осіб, які мають право на відшкодування шкоди, її розмір та період стягнення, з урахуванням сум за різні періоди і частки від середньомісячної заробітної плати, а також повідомила, що на момент смерті ОСОБА_4 мав середньомісячну заробітну плату (дохід) у розмірі 10986,33 грн.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.10.2020 р. о 14:00 год.

15.10.2020 р. підготовче засідання відкладено на 03.11.2020 р. о 11:00 год.

03.11.2020 р. за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 17.11.2020 р. о 14:30 год.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17.11.2020 р. закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:00 год. 30.11.2020 р.

30.11.2020 р. розгляд справи відкладено на 16.12.2020 р. о 14:10 год.

16.12.2020 р. розгляд справи відкладено на 17.12.2020 р. о 08:30 год.

16.12.2020 р. через канцелярію суду представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання без участі сторони позивача, в якій підтримав позовні вимоги з урахуванням постанови Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 570/1531/17.

16.12.2020 р. через канцелярію суду представник відповідача подала заяву, в якій просила суд розглядати справу без участі відповідача, позовні вимоги заперечила.

17.12.2020 р. через канцелярію суду представник відповідача подав заяву, в якій повідомив, що відповідач за результатами оголошеного вироку по справі № 570/1531/17 оплатив суму, визначену в рішенні апеляційної інстанції в повному обсязі.

17.12.2020 р. учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

Враховуючи подані учасниками справи клопотання про розгляд справи без їх участі, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 12 березня 2019 року у справі № 570/1531/17, залишеним без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, установлено, що ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем строкової військової служби та проходячи військову службу на посаді стрільця за штатом взводу матеріально-технічного забезпечення 3 стрілецького батальйону військової частини 3002, порушуючи вимоги статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», а також пункти 1.3, 1.5, 2.3, 10.1, 10.4, 16.13 Правил дорожнього руху, 23 квітня 2016 року приблизно о 14:35 на 135 км + 250 м автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів, рухаючись зі сторони м. Рівного в напрямку м. Сарни та керуючи транспортною машиною ГАЗ-3309, р/н НОМЕР_2 , яка належить військовій частині 3002, змінив напрямок руху, повернув ліворуч у сторону с. Нова Любомирка Рівненського району та допустив зіткнення з автомобілем «Daewoo Nexia», р/н НОМЕР_1 , внаслідок чого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були смертельно травмовані, а ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищезазначене, встановлені вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 12 березня 2019 року у справі № 570/1531/17 обставини не підлягають доказуванню в питанні чи мали місце дії ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем строкової військової служби та проходив військову службу на посаді стрільця за штатом взводу матеріально-технічного забезпечення 3 стрілецького батальйону військової частини 3002 та чи вчинені вони ОСОБА_2 .

У загиблого ОСОБА_4 знаходився на утриманні син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 , виданого 11.07.2007 р. відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) «Відшкодування шкоди» убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі невиплаченого відшкодування.

Так, статтями 1166, 1167 ЦК України (відповідальність за завдану майнову та моральну шкоду) передбачено загальне правило, згідно з яким відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статтями 1187, 1188 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки. Ці норми встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У постанові від 02.07.2020 р. у справі № 570/1531/17 Верховний Суд, зокрема, вказав, що правильними є висновки судових інстанцій про те, що завдану військовослужбовцем ОСОБА_2 шкоду потерпілій має відшкодовувати військова частина 3002 Національної гвардії України, на обліку на обліку та в оперативному управлінні якої перебуває джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб ГАЗ-3309, р/н НОМЕР_2 . Верховний Суд відхилив доводи про те, що обов`язок з відшкодування шкоди потерпілій має бути покладений на особу, яка її завдала, - ОСОБА_2 , котрого визнано винним у вчиненні злочину. У контексті позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 . Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Втім, у правовідносинах за участю позивача відсутній закон чи договір, що передбачають солідарну відповідальність Головного управління Національної гвардії України та військової частини на випадок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Наведене спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що завдану шкоду солідарно з військовою частиною має відшкодовувати держава в особі Головного управління Національної гвардії України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області. Верховний Суд зазначив, що місцевий суд під час розгляду цивільного позову належним чином мотивував свій висновок про те, що вимога позивача стягнути кошти через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області є безпідставною. Зокрема, відповідач - військова частина 3002 не перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні та не має відкритих рахунків у цій установі.

З урахуванням висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі № 570/1531/17, єдиним належним відповідачем у даній цивільній справі є військова частина 3002 Національної гвардії України.

Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, суд при ухваленні рішення у справі враховує застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі № 570/1531/17.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача і її неповнолітнього сина ОСОБА_3 300000 гривень моральної шкоди у зв`язку із загибеллю чоловіка і зі знищенням майна суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як вбачається з позовної заяви, позов про відшкодування моральної шкоди було подано і в інтересах неповнолітнього сина загиблого - ОСОБА_3 , законним представником якого є потерпіла ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 з огляду на вимоги ч. 2 ст. 1168 ЦК є окремим суб`єктом відшкодування моральної шкоди. Дитині на час загибелі батька виповнилося майже 9 років, і в такому віці вона здатна відчувати моральні страждання та переживання, усвідомлюючи втрату рідного батька, розуміючи те, що вона втратила його назавжди та позбавлена можливості відчути батьківську любов та турботу, проживати і виховуватись у повноцінній сім`ї.

З приводу визначення розміру відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зазначила, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення в необхідному чи повному обсязі.

З огляду на зазначене, враховуючи обставини спричинення моральної шкоди, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, виходячи із засад верховенства права, вимог розумності, виваженості і справедливості, керуючись висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі № 570/1531/17, суд визначає розмір моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 його дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3 , у розмірі 150000 гривень 00 коп.

Відносно вимоги про відшкодування шкоди в порядку ст. 1200 ЦК України у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 на день смерті свого чоловіка ОСОБА_4 була працевлаштована з 27 серпня 2012 року по 09 лютого 2018 року, а відтак мала певний дохід.

Враховуючи вищезазначене, позивач ОСОБА_1 у розумінні ст. 1200 ЦК України не перебувала на утриманні свого чоловіка - загиблого ОСОБА_4 .

Згідно копії довідки про доходи №519 від 08.06.2017, виданої військовою частиною А4152, середньомісячна заробітна ОСОБА_4 складала 7110, 40 грн.

Згідно копії довідки про середню заробітну плату, виданої ТзОВ "Юритмікс" 10.10.2017, середньомісячна заробітна ОСОБА_4 складала 3875,93 грн.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_4 мав середньомісячну заробітну плату (дохід) у розмірі 10986,33 гривень (7110, 40 + 3875,93).

Враховуючи положення ст. 1200 ЦК України, розрахунок розміру шкоди здійснюється виходячи саме з розміру середньомісячної заробітної плати загиблого, з дня смерті потерпілого за вирахуванням частки, що припадала на самого потерпілого.

Таким чином до складу сім`ї для обрахування частки, необхідної для відшкодування шкоди, входять загиблий ОСОБА_4 та його дитина ОСОБА_3 , а тому з вирахуванням частки, яка припадала на загиблого, на користь дитини - ОСОБА_3 слід стягувати кошти у розмірі 5493 гривні 17 коп. (1/2 від 10986,33).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

З урахуванням того, що судом розглядалася позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача і її неповнолітнього сина ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 300000 гривень, ціна позову у даній справі становить 300000 гривень, а тому судовий збір складає 3000 гривень (1 відсоток ціни позову).

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам (50 %), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1500 гривень 00 коп. (3000*50 %).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини 3002 Національної Гвардії України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином - задоволити частково.

Стягнути з Військової частини 3002 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 і її неповнолітнього сина ОСОБА_3 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди у зв`язку із загибеллю чоловіка.

Стягувати з Військової частини 3002 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 на утримання дитини загиблого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кошти у розмірі 5493 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 17 коп. щомісячно, починаючи з 23 квітня 2016 року та до досягнення ним вісімнадцяти років (у разі навчання у вищому навчальному закладі - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Військової частини 3002 Національної гвардії України на користь держави судовий збір в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп. та зарахувати його до спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код отримувача: 37993783; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: військова частина 3002 Національної гвардії України, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 105, код ЄДРПОУ 08682683.

Повне рішення складено 18 грудня 2020 року.

Суддя Гладишева Х.В.