Рішення № 93989550, 22.12.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15340/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_19

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Сивоглаз Світлана Станіславівна, ОСОБА_3 , про встановлення факту прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить встановити факт прийняття спадщини за законом ОСОБА_4 в частині 1/4 житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 та котра фактично прийнята ОСОБА_4 після смерті його дружини - ОСОБА_5 з метою подальшого спадкування ОСОБА_2 ; встановити факт прийняття нею спадщини у формі 39/100 житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , за заповітом та законом після смерті ОСОБА_4 (у т.ч. в частині 1/4 житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , та 1/4 житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 та котра успадкована ОСОБА_4 після смерті його дружини, що у сукупності складає 39/100 житлового будинку) та визнати за неюправо власності на спадкове майно - 39/100 житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що заповітом від 21 березня 1972 року ОСОБА_4 заповів належну йому на праві приватної власності 1/4 частину житлового будинку і надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 своій онучці ОСОБА_6 та заповітом від 21 березня 1972 року ОСОБА_5 заповіла належну їй на праві приватної власності 1/4 частину житлового будинку і надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 своій онучці ОСОБА_7 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак ОСОБА_3 не прийняла спадщину за заповітом після смерті бабусі (у т.ч. не подавала заяву про прийняття спадщини). ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також не прийняли спадщину за законом щодо спадкового майна ОСОБА_5 , оскільки їх дідусь ОСОБА_4 був спадкоємцем першої черги за законом та співвласником спадкового майна, котре належало його дружині, та фактично проживав у будинку до моменту смерті та після її смерті, у з`язку з чим фактично прийняв спадщину. Будь-яких претензій на спадкування за законом саме ОСОБА_4 вони не мали. ОСОБА_4 з 10 липня 1987 року фактично прийняв спадщину за законом після смерті своєї дружини ОСОБА_5 й використовував успадковану поруч із своєю власною частину приміщення для свого проживання та зберігання товарно-матеріальних цінностей. Свідоцтво про право на спадщину не було йому видано зважаючи на фактичне використання успадкованого майна й відсутністю правової обізнаності щодо необхідності отримання такого свідоцтва й перереєстрації права власності на нерухоме майно на себе. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона фактично прийняла спадщину за заповітом (в частині 1/4 житлового будинку, що належала ОСОБА_4 ) та за законом (в частині 1/4 житлового будинку, що належала ОСОБА_5 , яка була успадкована ОСОБА_4 ) й використовувала частину житлового будинку для власного проживання. Свідоцтво про право на спадщину не було нею отримане зважаючи на фактичне використання успадкованого майна, несприятливі сімейні обставини (хвороби батьків та скрутне матеріальне становище) й відсутність правової обізнаності щодо необхідності отримання такого свідоцтва й перереєстрації права власності на нерухоме майно. Нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку житлового будинку, оскільки нею пропущено строк прийняття спадщини та не надано документів, що підтверджують дії, які свідчать про прийняття спадщини, а також подано правовстановлюючі документи на житловий будинок, які не відповідають технічному паспорту та виписці з матеріалів інвентаризаційної справи.

Ухвалою від 23 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем усунені.

Ухвалою від 8 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 12 листопада 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

7 грудня 2020 року третя особа ОСОБА_3 подала до суду письмові пояснення щодо позову, в яких не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, розгляд справи просить провести у її відсутності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. В підготовчому засіданні вказував на невідповідність часток житлового будинку, зазначених в правовстановлюючих документах та в прохальній частині позову.

Третя особа ОСОБА_1 не заперечує проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, з`ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є відповідно дідом та бабою позивача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , свідоцтвом про народження ОСОБА_8 , свідоцтвом про народження ОСОБА_2

ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 11.03.1977 року змінила своє прізвище на ОСОБА_9 . ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 10.01.1986 року змінила прізвище на ОСОБА_7 , а згодом (після розірвання першого шлюбу) повторно на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 21.05.1993 року змінила прізвище на ОСОБА_7 .

Відповідно до заповіту від 21 березня 1972 року, посвідченого нотаріусом Рівненської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 заповів належну йому на праві особистої власності 1/4 частину жилого будинку і надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , онучці ОСОБА_9

ОСОБА_5 заповіла належну ій на праві особистої власності 1/4 частину жилого будинку і надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , онучці ОСОБА_7 , що підтверджується заповітом від 21 березня 1972 року, посвідченим нотаріусом Рівненської державної нотаріальної контори.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 19.12.1990 року.

ОСОБА_3 не прийняла спадщину за заповітом після смерті баби та не подавала заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також не прийняли спадщину за законом щодо спадкового майна ОСОБА_5 , оскільки їх дід ОСОБА_4 був спадкоємцем першої черги за законом та співвласником спадкового майна, котре належало ОСОБА_5 , та фактично прийняв спадщину після смерті своєї дружини.

Постановою від 19 серпня 2020 року приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Сивоглаз С.С. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_4 , оскільки спадкоємцем ОСОБА_2 пропущено строк прийняття спадщини та не надано документів, підтверджуючих дії, що свідчать про прийняття спадщини, а також подано правовстановлюючі документи на житловий будинок, які не відповідають технічному паспорту та виписці КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" з матеріалів інвентаризаційно\ справи на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи немайнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За положеннями ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодаства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Вихнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вказані вимоги у справі в частині позовних вимог про встановлення факту повинні застосуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Згідно з ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живми на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно з ч.1 ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, врівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_8 помер до смерті батьків ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 .

Відповідно до ст.548, 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини необхідне воловиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строк, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою нехгоду прийняти спадщину.

Таким чином, для визначення тієї обстаивни, з якою ст.549 ЦК УРСР пов`язувала факт прийняття спадщини, необхідно встановити, чи фактично такий спадкоємець вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ОСОБА_4 після смерті дружини ОСОБА_5 вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки і надалі проживав та використовував належну їй частину житловому будинку по АДРЕСА_1 , а отже фактично прийняв спадщину за законом після смерті дружини, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а також доводиться записами будинкової книги, технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, виготовленим 21 березня 1989 року.

Позивач після смерті діда також фактично прийняла спадщину за заповітом (в частині 1/4 житлового будинку, що належала ОСОБА_4 ) та за законом (в частині 1/4 житлового будинку, що належала ОСОБА_5 та була успадкована ОСОБА_4 після її смерті), що підтверджується записами Будинкової книги щодо будинку по АДРЕСА_1 , й показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , оскільки продовжувала проживати в будинку АДРЕСА_1 , користувалася нерухомим майном та земельною ділянкою, сплачувала житлово-комунальні послуги та страхові платежі.

За таких обставин позовні вимоги про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 23 квітня 1962 року ОСОБА_4 належить половина домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі рішення Рівненського міськвиконкому депутатів трудящихся від 5 квітня 1962 року № 526.

1 березня 1972 року ОСОБА_5 видано свідоутво про право власності на частку в спільному майні подружжя на 1/4 частину жилого будинку та надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням народного суду міста Рівне Рівненської області від 8 вересня 1982 року у справі № 2-1303/82 визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 39/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 .

З довідки КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" № 5154 від 2 грудня 2020 року встановлено, що станом на 1 січня 2013 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_18 - 61/100 на підставі рішення народного суду м.Рівне від 8 вересня 1982 року та за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - 39/100 на підставі рішення народного суду м.Рівне від 8 вересня 1982 року, про що зроблено запис в реєстрові книзі м.Рівне 19-25-2514.

Враховуючи, що приватним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в тому числі з мотивів невідповідності правовстановлюючих документів, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 36/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання права власності на спадкове майно.

Разом з тим, в задоволенні позовної вимоги щодо визначення додаткового строку для подання заяв про прийняття спадщини необхідно відмовити з огляду на таке.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.1 листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» роз`яснив, що у випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, обґрунтованою є відмова суду в задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки в цьому випадку підстави для пред`явлення позову та спір з приводу спадщини відсутні.

Оскільки суд встановив факт прийняття позивачем спадщини, відсутні підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадшини. Інформація про наявність іншого спадкового майна після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в справі відсутня.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 89, 258, 264-265, 273, 315, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Сивоглаз Світлана Станіславівна, ОСОБА_3 , про встановлення факту прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити частково.

Встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини за законом після смерті дружини ОСОБА_5 , до складу якої входить 1/4 частина житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_4 , до складу якої входить 39/100 домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно - 39/100 житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ;

відповідач - Рівненська міська рада, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Соборна, 12а; код ЄДРПОУ 34847334;

третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Сивоглаз Світлана Станіславівна, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул. Княгині Ольги, 3;

третя особа - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_8 .

Суддя