Рішення № 93988381, 31.12.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1948/20

Провадження № 2/369/2526/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31.12.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Дубас Т.В.,

за участю секретаря - Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант`про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.09.2019 року о 14.30 ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «FiatGrandePunto», по вул. Київській в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, при зміні напрямку руху не переконався в безпечності здійснення маневру та скоїв зіткнення з двома транспортними засобами, а саме: з автомобілем марки «Mercеdes-Benz», д/н, та автомобілем марки «МАN 8.163». д/н. які рухалися в попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 07.10.2019 року у справі № 369/12791/19 Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого сі. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин вина у вчиненні ДТП ОСОБА_2 встановлена Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області 07.10.2019 року у справі № 369/12791/19.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mercеdes-Benz», що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, отримав значні механічні пошкодження на загальну суму: 347659 (триста сорок сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 49 копійок, що підтверджується наданими документами ТДВ СК «Альфа-Гарант» у відповідь на запит адвоката від 24.01.2020 року № 5948.

З метою відновлення своїх порушених прав Позивач неодноразово звертався до Відповідача з усними вимогами про відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проте, дані вимоги були проігноровані.

Між Відповідачем та Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було укладено було укладено Договір (поліс) страхування цивільної - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до умов вказаного полісу ліміт страхового відшкодування Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» складає 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень.

Таким чином Відповідач повинен відшкодувати суму шкоди у розмірі 347 659, 49грн. - 90 000 грн. = 257 659,49 грн.

Тому позивач просив стягнути і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суму заподіяних матеріальних збитків в розмірі 257 659, 49 (двісті п`ятдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 49 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень. Судові витрати покласти на відповідача.

Позивач та представник позивача в судове засідання 23.10.2020 не з`явилися, представник позивача направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідач в судове засідання 23.10.2020 не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Третя особа в судове засідання 23.10.2020 не з`явилась. Про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Причини неявки суду невідомі.

За письмовою згодою позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає часковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2019 року о 14.30 ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «FiatGrandePunto», по вул. Київській в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, при зміні напрямку руху не переконався в безпечності здійснення маневру та скоїв зіткнення з двома транспортними засобами, а саме: з автомобілем марки «Mercеdes-Benz», д/н НОМЕР_1 , та автомобілем марки «МАN 8.163» д/н НОМЕР_2 які рухалися в попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 07.10.2019 року у справі № 369/12791/19 Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого сі. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина „судового розгляду".

В результаті ДТП автомобіль Позивача зазнав значних механічних пошкоджень, що призвело до завдання йому збитку.

Згідно аварійного сертифікату 57-D/59/7 з розрахунку вартості матеріального збитку завданого транспортному засобу, MERCEDES-BENZ S 500 (державний номер НОМЕР_1 ), вартість відновлювального ремонту ТЗ з врахуванням фізичного зносу становить 347 659,49 грн.

Між Відповідачем та Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було укладено було укладено Договір (поліс) страхування цивільної - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до умов вказаного полісу ліміт страхового відшкодування Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» складає 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень.

На момент вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як володільця транспортного засобу, була застрахована в Товаристві додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» з лімітом страховуого відшкодування 90 000 грн.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 роз`яснюється про те, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно із роз`ясненнями п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У відповідності до роз`яснень п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187ЦК). Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Відповідно до п. 22. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що позивачу ОСОБА_1 з вини відповідача ОСОБА_2 було завдано майнової шкоди, а саме пошкоджено належний позивачу автомобіль, а також те що відповідальність останнього була застрахована згідно полісу ОСЦПВ, відповідач зобов`язаний відшкодувати заподіяну позивачу шкоду що складає різницю між фактичним розміром шкоди (347 659,49 грн.) і страховою виплатою (90 000 грн.), а саме 257 659,49 грн.

Згідно із ч. 1ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої у наслідок порушення її прав.

Згідно із п. 2, 4 ч. 2ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у приниженні ділової репутації фізичної особи.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також позивачу спричинені й моральні страждання, а саме внаслідок настання ДТП та пошкодження майна позивача, останній пережив моральні страждання та хвилювання, змушений був витрачати час та кошти на відновлення порушеного права, що призвело до негативних змін упорядкованого життєвого ритму позивача. При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує обставини справи та докази в їх сукупності, характер і тривалість страждань, відповідні наслідки порушення права позивача. Тому до стягненню з відповідача підлягають кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі - 2 000 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позову.

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 993, 1187, 1191, 1194 ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 257 659,49 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судовий збір 2 102,00 грн., а всього 261 761,49 грн. (двісті шістдесят одна тисяча сімсот шістдесят одна гривня та сорок дев`ять копійок).

В решті вимог позову відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ).

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_4 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.