Рішення № 93985295, 30.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Київ № 640/22935/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - проектна компанія «Газінвестпроект» (далі по тексту - позивач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 25 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00005300502 від 13 липня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00005280502 від 13 липня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00005290502 від 13 липня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом зроблено безпідставні висновки щодо безпідставного формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Фокс Юніон», заниження від`ємного значення, а також щодо ненадання на вимогу контролюючого органу первинної бухгалтерської документації.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на безпідставність обставин, викладених у позовній заяві.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник відповідача надав суду відповідь на відзив, в якій послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» (код ЄДРПОУ 36470766) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за листопад 2019 року. За результатом перевірки складено акт від 17 червня 2020 року № 253/26-15-05-02-1/36470766 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за листопад 2019 року на суму 23 679,00грн, та завищено від`ємне значення різниці податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 424 498,00 грн за листопад 2019 року;

- п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в частині ненадання документів які підтверджують значення рядку 16 колонці Б Декларацій з податку на додану вартість за листопад 2019 року «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду».

Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту на суму 347 928,00 грн обґрунтовано безпідставність формування такого за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Фокс Юніон» в силу відсутності у зазначеного суб`єкта господарювання реальної можливості виконати свої зобов`язання за правочином укладеним з позивачем.

Також, податковим органом встановлено завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту за листопад 2019 року на суму 100249,00 грн у зв`язку із ненаданням до перевірки документації щодо підстав виникнення вказаної суми податкового кредиту.

Саме ненаданням підтверджуючої документації щодо підстав формування від`ємного значення за листопад 2019 року на суму 100249,00 грн обґрунтовано допущення товариством порушень - п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

На підставі висновків викладених в акті перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві 13.07.2020 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00005300502, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн;

- № 00005280502, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 424498,00грн;

- № 00005290502, яким позивачу збільшено суму зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 35 519,00грн, в тому числі 23679,00 грн за основним платежем та 11840,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями товариством оскаржено такі в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 17 вересня 2020 року № 28142/6/99-00-06-02-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи винесенні 13 липня 2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг сум ПДВ до податкового кредиту є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), які у своїй сукупності можуть свідчити про реальність настання реальних наслідків за таким правочином.

Як вбачається з матерів справи, між позивачем та ТОВ «Фокс Юніон» 15 листопада 2019 року укладено договір на виконання робіт № 1511-19 відповідно до умов якого ТОВ «Фокс Юніон» зобов`язувалось виконати роботи за завданням замовника відповідно до п. 2.1 цього договору та додатку № 1 Договірною ціною до договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору ТОВ «Фокс Юніон» зобов`язувалось виконати наступні роботи:обшивку профнастилом металевих конструкцій; утеплення металевих конструкцій; фарбування, ґрунтовка та обезжирювання металевих конструкцій; зварювання частин металевих конструкцій.

За умовами встановленими пунктами 2.5-.2.9 договору роботи за вказаним договором виконуються ТОВ «Фокс Юніон» особисто без права передоручення з матеріалів замовника.

Відповідно до пункту 3 договору, сторони погодили, що виконання робіт повинно бути здійснено у десятиденний термін з моменту підписання договору.

Вартість робіт за цим договором визначається договірною ціною, що є додатком №1 до договору та становить 2 087 568,00грн в тому числі ПДВ на суму 347 928,00грн.

Здача робіт за вказаним договором, відповідно до п. 5.4, здійснюється на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного завершення роботи.

Позивачем до матеріалів справи додано копію додатку до договору №1 Договірна ціна на виконання робіт (т.1 а.с. 143).

Крім того, в підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем додано:

- копію акту допуску на виконання робіт, відповідно до змісту якого позивачем допущено ТОВ «Фокс Юніон» до виконання робіт визначених умовами договору № 1511-19 за адресою : м. Дергачі, вул.. Сумський шлях 163. Термін виконання робі з 15 листопада 2019 року по 24 листопада 2019 року включно (т.1 а.с. 144);

- копії актів приймання передачі від 15 листопада 2019 року, від 18 листопада 2019 року та від 20 листопада 2019 року, відповідно до змісту яких позивачем передано ТОВ «Фокс Юніон» матеріали для виконання робіт (т. 1 а.с. 145-148);

- копію акту використання матеріалів від 23 листопада 2019 року (т.1 а.с. 149-150);

- копії актів приймання-передачі виконаних робіт, а саме: № 1 від 23 листопада 2019 року щодо виконання обшивки профнастилом металевих конструкцій кількість 19 шт. загальною вартістю 631 560,00грн, в тому числі ПДВ на суму 105 260,00 грн; № 2 від 23 листопада 2019 року щодо здійснення фарбування, ґрунтування та обезжирення металевих конструкцій 19 шт., а також зварювання частин металевих конструкцій кількістю 19 шт., загальною вартістю 821 028,00грн, в тому числі ПДВ на суму 136 838,00 грн; № 3 від 23 листопада 2019 року щодо утеплення металевих конструкцій кількістю 1330 шт., а також прорізка металу та труб кількістю 19 шт., загальною вартістю 634 980,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 105 830,00 грн (т. 1 а.с. 151-153);

- копії податкових накладених № 74 від 23 листопада 2019 року на суму 631 560,00грн, в тому числі ПДВ на суму 105 260,00 грн, № 75 від 23 листопада 2019 року на суму 821 028,00грн, в тому числі ПДВ на суму 136 838,00 грн та № 78 від 23 листопада 2019 року на суму 634 980,00грн, в тому числі ПДВ на суму 105 830,00 грн (т. 1 а.с. 154-156);

- копії виписки з особового банківського рахунку щодо оплати послуг ТОВ «Фокс Юніон» за договором від 15 листопада 2019 року № 1511-19.

Слід зауважити, що усі первинна документація надавалась позивачем до перевірки та була предметом такої. Із змісту акті перевірки та наданого відповідачем відзиву на позов вбачається, що у податкового органу відсутні будь-які зауваження до форми та змісту усієї первинної документації наданої позивачем в підтвердження реальності правочину.

Відтак, наданими позивачем доказами підтверджується факт виконання ТОВ «Фокс Юніон» своїх зобов`язань за правочином укладеним з позивачем.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Фокс Юніон» необхідних засобів для виконання зобов`язань за таким правочином.

Доводи податкового органу викладені в акті перевірки щодо відсутності основних засобів у контрагента позивача, як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням відсутності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд зазначає, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а встановлено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, безпідставними є посилання податкового органу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року у справі № 755/382/20, як на доказ відсутності настання наслідків за правочинами укладеними позивачам із ТОВ «Фокс Юніон».

Слід зауважити, що відповідно доказів наданих податковим органом, як на час проведення перевірки так і вирішення даного спору по суті жодного вироку яким встановлено фіктивність діяльності та створення ТОВ «Фокс Юніон» не існує.

Верховний Суд України в постанові від 29 березня 2017 року у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14 березня 2017 року по справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У постанові від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 у справі №808/2360/17 та Верховним Судом України у постановах від 12 квітня 2016 року у справі №826/17617/13, від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14.

Відтак, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та ТОВ «Фокс Юніон».

Також на переконання суду безпідставними є доводи податкового органу щодо завищення показника від`ємного значення з податку на додатку вартість за листопад 2019 року на суму 100249,00 грн.

Відповідно до наданих позивачем до матерів справи копії декларації й податку на додану вартість за вересень-листопад 2019 року, вказану суму від`ємного значення товариством сформовано в вересні 2019 року.

При цьому правомірність формування від`ємного значення у вересні 2019 року було предметом іншої перевірки податковим органом.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 00005300502 від 13 липня 2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.6 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Порядок надання платниками податків документів визначено статтею 85 ПК України.

Відповідно до частини 1 пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 цієї статті при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8).

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати контролюючому органу для проведення перевірки копії вказаних документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів, а терміни проведення такої перевірки, у тому числі, розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наказу про призначення позапланової перевірки № 4150 від 26.05.2020 року, направлень на проведення перевірки позивача від 27.05.2020 року та змісту акту перевірки, податковим органом перевірку позивача здійснено саме за листопад 2019 року.

Також відповідно до наданих доказів, податковим органом з метою проведення позапланової перевірки запитом від 27 травня 2020 року за № 1/26-15-05-02-01 від позивача вимагалось надати первинну документацію з питань правомірності формування від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2019 року, в тому числі щодо взаємовідносин з ТОВ «Фокс Юніон», а також інші регістри бухгалтерського обліку за перевіряє мий період.

Вказану у запиті документацію позивачу було слід надати до 05 червня 2020 року включно.

Як вбачається із змісту акту перевірки та не спростовано податковим органом, витребовувану первинну документацію позивачем надано у строки встановлені у запиті.

Згідно висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки та відзиві на позов, позивачем не надано підтверджуючої бухгалтерської документації щодо правомірності формування від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість за листопад 2019 року на суму 100249,00 грн.

Поряд із цим, з аналізу наданих позивачем до матерів справи копії декларації й податку на додану вартість за вересень-листопад 2019 року, вказану суму від`ємного значення товариством сформовано в вересні 2019 року, однак запитом від 25 червня 2019 року така інформація не витребовувалась.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що копії запитуваних документів надані позивачем, тому суд приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

З огляду на викладені обставини та надані сторонами докази, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2020 року № 00005300502, № 00005280502 та № 00005290502, а тому такі підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6907,90 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 6907,90 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - проектна компанія «Газінвестпроект» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00005300502 від 13 липня 2020 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00005280502 від 13 липня 2020 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00005290502 від 13 липня 2020 року.

5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - проектна компанія «Газінвестпроект» (04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 25, код ЄДРПОУ 36470766) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6907,90 грн (шість тисяч дев`ятсот сім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник