Ухвала суду № 93982825, 04.01.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

_________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

04 січня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1209/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів"

третя особа

про визнання права державної власності на побутовий корпус підготовчого цеху та скасування запису про державну реєстрацію права власності

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" про

- визнання права власності за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на побутовий корпус підготовчого цеху - 4-х поверхова будівля, прибудована до підготовчого цеху у м.Дубно, вул.Млинівська,69,

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію пава власності від 18.10.2013 р. №2937665 на об`єкт нерухомого майна - будівля підготовчого цеху, Рівненська область, м.Дубно, вул.Млинівська,69.

Позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З 01.01.2020 набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2020 рік", ст. 7 якого встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2 102,00 грн.

Пунктом 2 частиною 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно до пункту 2.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 17 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Отже, для правильного визначення суми судового збору за вимогу майнового характеру необхідно встановити ринкову вартість майна щодо якого заявлено вимогу на день подання позовної заяви до суду.

В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку ринкової вартості майна.

Проте, до матеріалів позовної заяви не надано документів, які відображають ринкову вартість спірної будівлі - побутовий корпус підготовчого цеху.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач звернувся до суду із позовом, у якому викладена одна вимога майнового характеру про визнання права Державної власності на нерухоме майно, також одна вимога немайнового характеру про скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Для визначення ставки судового збору за вимогою майнового характеру, позивач надає довідку про балансову вартість будівлі побутового корпусу станом на 2012 рік, яка складає 18647,00 грн.

Так, позивачем надано докази сплати судового збору за дві позовні вимоги на загальну суму 4204,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 508 від 09.12.2020 р.

Натомість доказів, які би свідчили про правильність визначення позивачем ставки судового збору за вимогою про визнання права власності на нерухоме майно, позивачем не надано, оскільки довідка про балансову вартість будівлі побутового корпусу станом на 2012 рік, як підстава для визначення ставки для сплати судового збору у сумі 2 102,00 грн. за вимогою майнового характеру, не може вважатися належним доказом, який засвідчує дійсну вартість спірного майна станом на 2020 рік.

При цьому за п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України унормовано, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається саме вартістю майна.

Водночас слід зазначити, що суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом п. 3 ч. 3 ст. 162 і ст. 163 ГПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", слід дійти висновку про те, що поняття "дійсна вартість" є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття "ринкова вартість", під яким розуміється "вартість майна, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу".

Так, приписами статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена можливість для встановлення дійсної вартості майна шляхом проведення оцінки майна та складення за її результатами звіту про оцінку майна (акту оцінки майна).

Однак позивач документів, що посвідчують станом на 2020 рік дійсну вартість майна, про визнання права власності на яке ним заявлено позовну вимогу, суду разом з позовною заявою не подав, а визначена позивачем ціна позову, з якої було сплачено ставку судового збору з вимоги майнового характеру, не підтверджена документально та не доведено, що вона відповідає ринковій вартості спірного майна станом на день подання позову до суду.

За таких обставин, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 4 204,00 грн. є документально необґрунтованою, що позбавляє суд можливості встановити виконання позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Такий недолік може бути усунено позивачем шляхом подання до суду експертної оцінки вартості майна станом на теперішній час та відповідних документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Положеннями частин третьої та четвертої ст. 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 164, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву від 15 грудня 2020 року Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

2. Позивачу подати господарському суду Рівненської області через відділ канцелярії та документального забезпечення у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали:

- документи, які відображають ринкову вартість спірної будівлі станом на час подання позову (2020 рік) - побутовий корпус підготовчого цеху - 4-х поверхова будівля, прибудована до підготовчого цеху у м.Дубно, вул.Млинівська,69, та докази доплати судового збору у розмірі 1,5% ринкової вартості майна (але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 04.01.2021 р. та оскарженню не підлягає.

Суддя Бережнюк В.В.