Рішення № 93982413, 22.12.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/564/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Веркалець У.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Невисевич М.В., директор, витяг з ЄДР № 1006663750 від 21.05.20р.

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (м.Коростишів)

до фізичної особи ОСОБА_1 ( м. Коростишів)

про звільнення торговельного майданчика та стягнення 39582,20 грн неустойки

Процесуальні дії по справі.

Господарським судом Житомирської області за правилами загального позовного провадження розглядалася справа за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до відповідача фізичної особи ОСОБА_1. про звільнення торговельного майданчика та стягнення 39582,20грн неустойки.

Ухвалою суду від 21.10.20р. закрито підготовче провадження та призначено справу №906/564/20 до судового розгляду по суті на 11.11.20р.

Ухвалою суду від 11.11.20р. судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 10:00 год. 22.12.20 р.

У судовому засіданні 22.12.20р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернувся з позовом до відповідача фізичної особи ОСОБА_1. про звільнення торговельного майданчика та стягнення 39 582,20грн неустойки ( надалі у тексті - Позивач та Відповідач).

В обґрунтування фактичних підстав позову Позивач доводить, що використовує передані йому засновником підприємства Коростишівською районною спілкою споживчих товариств в якості внеску до статутного капіталу згідно інвентаризаційного опису № 3 торговельні майданчики шляхом надання їх в оренду продавцям, що здійснюютьсь торгівлю на ринку. В своїй діяльності , доводить Позивач, керується Статутом підприємства та Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими рішенням Коростишівської міської ради за № 762 від 03.04.2014р. ( надалі у тексті - Правила №762). У пункті 19 Правил № 762, доводить Позивач, передбачено, що при наданні торговельних місць між адміністрацією ринку та продавцями укладається угода , у якій визначається термін її дії, асортимент товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, розмір та порядок оплати за його оренду. Позивач доводить, що ці обставини встановлені у рішенні суду у справі № 906/422/16, тому не потребують доказування.

Водночас, доводить Позивач, 31.12.2013р. ( до дії Правил № 762) на підставі 761 ЦК України між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 247 щодо оренди торговельного майданчика № 206 площею 7,0 кв.м , місцезнаходження якого визначено на карті - схемі розміщення торговельних місць на ринку, яка затверджена рішенням Коростишівської міської ради за № 762 від 03.04.2014р. ( надалі - Карта-схема №762 та Договір оренди № 247).

За умовою п.3.1 Договору оренди № 247 орендна плата торговельного майданчика №206 складає 403,90грн та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа, за який проводиться орендна плата. Оскільки Відповідач не виконувала належним чином договірні зобов`язання, за позовом Позивача рішенням суду у справі № 906/422/16 стягнуто заборгованість з орендної плати та неустойку за час прострочення користування торговельним майданчиком №206 за період до 01.04.2016року в загальній сумі 17044,56грн. Оскільки Відповідач рішення суду не виконана, Позивач звернувся з наступним позовом до Відповідача про стягнення неустойки на підставі ч.2 ст. 758 ЦК України за новий період прострочення з 01.04.2016р. по 01.07.2019р. на загальну суму 33025.20грн, однак рішенням суду у справі № 906/745/19 у позові відмовлено з тих підстав, що Позивач допускає бездіяльність щодо свого права , передбаченого п.4.2.5 Договору оренди № 247 шляхом переміщення кіоску Відповідача на штраф майданчик ринку.

Оскільки Відповідач відмовилася добровільно виконати вимогу Позивача від 05.03.20р. про звільнення кіоску, розташованого на торговельному майданчику № 206 від товару для його переміщення на штраф майданчик ринку та у зв`язку з неможливістю Позивача самостійно вчинити зазначену дію , що підтверджується актом комісії від 01.04.20р., Позивач просить суд зобов`язати Відповідача звільнити торговельний майданчик № 206 шляхом вивезення кіоску за межі території ринку. Окрім того, Відповідачу нарахована неустойка за період з 01.04.2016р. по 01.05.2020р. ( 49 місяців) в сумі 39582,20грн.

Правові підстави позову: ч. 2 ст. 758 ЦК України, фактичні підстави: п. 4.2.5 Договору оренди №247 від 31.12.2013 року.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористалась. Справу розглянуто за наявними у ній матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31.12.13 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (у тексті - Позивач ) та Фізичною особою-підприємцем Красуленко Світланою Петрівною ( у тексті - Відповідач) укладено договір оренди №247 на таких умовах:

- об`єктом оренди є торгівельний майданчик № 206 , загальною площею 7кв.м, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць на ринку;

- об`єкт оренди надається у тимчасове платне користування для провадження торговельної діяльності;

- орендар набуває права користування об`єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до п.6;

- орендодавець зобов`язується передати у тимчасове користування орендарю об`єкт оренди на умовах і в строк, передбачені цим договором;

- орендодавець має право у разі якщо орендар після припинення дії договору в семиденний термін не звільнить об`єкт оренди, перемістити тимчасову споруду, що встановлена на орендованому торговельному місці, на штраф майданчик ринку;

- орендар зобов`язується у визначений цим договором термін прийняти об`єкт оренди у тимчасове платне користування;

- у разі припинення або розірвання договору у 7-ми денний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду;

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України;

- договір укладено на 1 рік, і діє з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року включно;

- якщо орендар має намір укласти Договір на наступний строк, він зобов`язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору подати Орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів; за умови відсутності в орендодавця заперечень Договір може бути пролонгований на такий же термін; в іншому випадку Договір припиняє дію відповідно до п.6.1;

- взаємовідносини, що не врегульовані Договором, регулюються законодавством України (а.с.13)

Позивач стверджує, що відповідно до укладеного 31.12.13 договору №247 Відповідачу передано в оренду торгівельне місце (майданчик) №206 загальною площею 7кв.м, місцезнаходження якого визначено на карті-схемі розміщення торгівельних місць на ринку ( надалі у тексті - торговельний майданчик № 206).

Доводи Позивача про те, що місцезнаходження торговельного майданчика № 206 було визначене на карті-схемі розміщення торгівельних місць на ринку не підтверджене поданням до суду Карти-схеми №762. Позивачем не підтверджено доводи про те, що станом на дату затвердження Коростишівською міською радою Карти-схеми №762 - 03.04.2014р. місцезнаходження торговельного майданчика № 206 відповідало тому, що існувало станом на дату укладення Договору оренди № 247 - 31.12.2013р.

Позивач стверджує, що оскільки строк дії Договору оренди №247 закінчився 25.06.14, а Відповідач не повернула торговельний майданчик № 206 з оренди, рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.07.16 у справі №906/422/16 з Відповідача було стягнуто неустойку за період прострочення користування торгівельним майданчиком № 206 до 01.04.16 на загальну суму 17407,98 грн ( надалі у тексті - Рішення суду № 906/422/16) (а.с.18-21).

Позивач стверджує, що оскільки Відповідач не звільнила торгівельний майданчик № 206 після Рішення суду № 906/422/16, на підставі ч.2 ст.785 ЦК України Відповідачу нарахована неустойка за новий період прострочення - з 01.04.16 по 01.03.19 на загальну суму 28273,00грн.

13.02.19 Позивач направив Відповідачу лист №31, в якому пропонував терміново сплатити заборгованість за Рішення суду № 906/422/16, укласти договір на торгівельний майданчик №206 на 2019 рік або повернути його ПР "Кооперативний ринок" згідно акта прийому-передачі ( а.с. 15).

Однак Відповідач залишила лист-вимогу №31 від 13.02.19 без відповіді та задоволення ( а.с. 15).

Позивач звернувся до суду з новим позовом про стягнення з Відповідача подвійної неустойки за час прострочення користування торгівельним майданчиком № 206 за новий період прострочення - з 01.04.16 по 01.07.19 на загальну суму 33025,20грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.10.2019 у справі №906/745/19 у позові відмовлено з наступним підстав: подання нового позову на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період з 01.04.16 по 01.07.19 на загальну суму 33025,20грн після винесення Господарським судом Житомирської області рішення суду від 14.07.16 у справі №906/422/16, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за період з 28.06.14 по 01.04.16 на загальну суму 17044,56грн на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, суд розцінює як зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) ( надалі у тексті - Рішення суду № 906/745/19).

Рішення суду № 906/745/19 мотивовано також наступним: позивач повторно просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування торговельними майданчиками за новий період прострочення з 01.04.16 по 01.07.19, тим самим допускає бездіяльність з виконання договірної умови п.4.2.5 Договору №247. Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі. Цей спосіб захисту є ефективним у разі неможливості реалізувати умову п.4.2.5 договору №247 в досудовому порядку. Однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що він намагався вживати заходи щодо переміщення тимчасової споруди відповідача за межі площ торговельних майданчиків за весь час, що минув після 08.01.15.

05.03.20р. Позивач направив Відповідачу лист №53, в якому, з посиланням на Рішення суду № 906/422/16 та Рішення суду № 906/745/19, просив звільнити торгівельний майданчик №206 від кіоску або надати ПР "Кооперативний ринок" можливість перемістити кіоск на штраф майданчик. Одночасно запропонував Відповідачу продовжити співпрацю шляхом укладення договору на 2020рік ( а. с. 16).

Однак Відповідач залишила лист-вимогу № 53 від 05.03.20р. без відповіді та задоволення ( а. с. 16).

01.04.2020 року складено акт, який підписано як комісією у складі заступника директора ПР "Кооперативний ринок" ОСОБА_2 , охоронника ОСОБА_3 , контролера ринку ОСОБА_4 та депутата Коростишівської міської ради ОСОБА_5, про те, що станом на дату його складання Відповідач не звільнила від товару кіоск, який розміщений на торговельному майданчику № 206, що унеможливлює його переміщення на штраф майданчик.

Позивач не обґрунтував правові підстави утворення комісії у складі, наведеному в акті від 01.04.20року ( а с.17).

Позивач втретє звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача подвійної неустойки за час прострочення користування торгівельним майданчиком № 206 за період прострочення з 01.04.16 по 01.05.20 на загальну суму 39582,20грн, що включає в себе також період прострочення з 01.04.16 по 01.07.19 на загальну суму 33025,20грн, що вже був предметом розгляду суду у Рішенні суду № 906/745/19.

Позивач також заявив вимогу зобов`язати Відповідача звільнити торговельний майданчик №206 від кіоску шляхом вивезення його за межі території ПР "Кооперативний ринок".

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою до Відповідача як до фізичної особи.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Красуленко Світлана Петрівна з 25.06.12 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, однак припинила підприємницьку діяльність 24.01.18 за власним рішенням (а.с.11-12).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що на час подання позову до суду Відповідач не мала статусу фізичної особи-підприємця.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження ( правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 28.11.18р. у справі № 607/6092/18, від 05.06.19 року у справі № 607/6865/2018, від 04.09.19р. у справі № 911/678/19).

2. Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (постанова ВПВС від 17.04.18р. у справі № 523/9076/16-ц; ВПВС від 13.03.19р. у справі № 916/3245/17).

В свою чергу, поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, пункт 66 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

3. У цій справі сторонами спору є Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" ( Позивач/Орендодавець ) та Фізична особа ОСОБА_1 (Відповідач/Орендар), між якими 31 грудня 2013 було укладено у простій письмовій формі Договір оренди № 247, строк дії якого закінчився - 25.06.14 (обставина встановлена судом у господарській справі №906/422/17 і для господарського суду у цій справі має преюдиціальне значення), однак що не вплинуло на фактичне та юридичне припинення відносин між сторонами договору, що виникли після закінчення строку його дії, та мають спірний характер.

4. У цій справі вирішувався господарський спір, ініційований Позивачем , що існує, за доводами позову, через ухилення Відповідача добровільно звільнити торговельний майданчик № 206 від кіоску після закінчення строку дії Договору оренди № 247, у зв`язку з чим предметом позову є дві позовні вимоги :

- стягнення 39 582,20грн подвійної неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України за період прострочення повернення торговельного майданчика № 206 з 01.04.16 по 01.05.20;

- звільнення торговельного майданчика № 206 шляхом вивезення кіоску за межі території ПР "Кооперативний ринок" на підставі п. 4.2.5 Договору оренди №247 від 31.12.2013 року.

5. Позов подано до фізичної особи ОСОБА_6 , яка з 24.01.18р. припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням.

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем ( правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18).

Договір оренди №247 від 31.12.13 укладений з Відповідачем як підприємцем для провадження торгівельної діяльності, тобто для комерційного використання. Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які безпосередньо пов`язані із правовими наслідками закінчення строку дії Договору оренди №247, як господарського договору, справу розглянуто в порядку господарського судочинства.

6. Щодо врахування при вирішенні спору у цій справі фактів, що мають преюдиціальне значення.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, процесуальний закон чітко визначає, що рішення суду у конкретній справі, розглянутій за правилами господарського судочинства, встановлює обставини щодо конкретних осіб (особи), які (яка) брали в участі в такій справі.

При цьому преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювалися судом, що знайшло свої відображення у мотивувальній частині судового рішення ( п. 32 постанови ВПВС від 03.07.18р. у справі №917/1345/17).

6.1. При вирішення спору у цій справі преюдиціальне значення має рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.16, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.18 у справі №906/422/16 про стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування торговельним майданчиком № 206 за період з 28.06.14 по 01.04.16 на загальну суму 17044,56грн на підставі ч.2 ст.785 ЦК України та встановлена цим рішенням суду обставина закінчення строку дії договору №247 - 25.06.14 (день одержання орендарем претензії №177 від 25.06.14, у якій зокрема містилась вимога про повернення майна).

6.2. При вирішення спору у цій справі преюдиціальне значення має рішення Господарського суду Житомирської області від 21.10.2019р. у справі № 906/745/19 , яким подання позову на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період з 01.04.16 по 01.07.19 на загальну суму 33025,20грн після винесення Господарським судом Житомирської області рішення суду від 14.07.16 у справі №906/422/16, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за період з 28.06.14 по 01.04.16 на загальну суму 17044,56грн на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, розцінено судом як зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

7. При вирішення спору у цій справі суд враховує, що Позивач втретє звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача подвійної неустойки за час прострочення користування торгівельним майданчиком № 206 за період прострочення з 01.04.16 по 01.05.20 на загальну суму 39582,20грн, що включає в себе також період прострочення з 01.04.16 по 01.07.19 на загальну суму 33025,20грн, що вже був предметом розгляду суду у Рішенні суду № 906/745/19, яким відмовлено у її стягненні.

Суд розцінює позовну вимогу про стягнення з Відповідача подвійної неустойки за час прострочення користування торгівельним майданчиком № 206 за новий період прострочення , що не був предметом розгляду суду у Рішенні суду № 906/745/19, а саме з 01.07.19 по 01.05.20 на загальну суму 6557,00грн ( 39582,20грн -33025,20грн) як зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Так, насамперед суд враховує наступні висновки суду, викладені у Рішенні суду № 906/745/19: "Суд також звертає увагу, що торговельний майданчик ідентифікований у договорі №247 за номером №206 площею 7кв.м. Місцезнаходження торговельного майданчику в договорі №206 ідентифіковано в наступний спосіб: зазначене на плані розміщення торгівельних місць на ринку. Однак у даній справі план розміщення торгівельних місць на ринку (або карта - схема розміщення торгівельних місць на ринку) , як засіб доказування відсутній. Позивач також не подав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що торговельний майданчик не звільнено і на його площі розміщені тимчасові споруди відповідача".

У цій справі Позивач також не підтвердив доводи позову про те, що місцезнаходження торговельного майданчика № 206 було визначене на карті-схемі розміщення торгівельних місць на ринку шляхом поданням до суду Карти-схеми №762. Позивач не підтвердив доводи позову про те, що станом на дату затвердження Коростишівською міською радою Карти-схеми №762 - 03.04.2014р. місцезнаходження торговельного майданчика № 206 відповідало тому, що існувало станом на дату укладення Договору оренди № 247 - 31.12.2013р. Позивач при вирішенні цього спору також не підтвердив доводи позову про те, що станом на дату звернення з цим позовом до суду на території кооперативного ринку зберігає чинність Карта-схема №762, в межах якої до цього часу розміщується торговельний майданчик № 206, зайнятий кіоском Відповідача.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Суд критично оцінює складений 01.04.2020 року акт, який підписано як комісією у складі заступника директора ПР "Кооперативний ринок" ОСОБА_2 , охоронника ОСОБА_3 , контролера ринку ОСОБА_4 та депутата Коростишівської міської ради ОСОБА_5, про те, що станом на дату його складання Відповідач не звільнила від товару кіоск, який розміщений на торговельному майданчику № 206, що унеможливлює його переміщення на штраф майданчик.

Насамперед суд враховує, що Позивач не обґрунтував правові підстави утворення комісії у складі, наведеному в акті від 01.04.20року, що унеможливлює встановлення судом її повноважень, дотримання порядку створення та фактичної роботи комісії на місцевості 01.04.20року у присутності Відповідача тощо.

На підставі викладеного, суд не розцінює акт від 01.04.2020 року в якості належного доказу, тобто такого, який містить інформацію, яка має доказове значення.

Оцінюючи лист-вимогу Позивача від 05.03.2020р. за № 53 суд встановив, що вимагаючи від Відповідача звільнити торговельний майданчик №206 від кіоску, у якому знаходиться товар Відповідача, Позивач одночасно пропонує Відповідачу продовжити з ПР "Кооперативний ринок" співпрацю шляхом укладення договору на 2020 рік.

В свою чергу, Позивач не підтвердив належними доказами доводи позову про те, що Відповідач після припинення підприємницької діяльності 24.01.18 за власним рішенням фактично продовжує займатися підприємницькою діяльністю, однак як фізична особа. Водночас, правило п.4 ч.2 ст. 42 ГПК України зобов`язує учасників справи не приховувати докази, а за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом ( ч.4 цієї статті Кодексу).

Позивачу, як суб`єкту господарювання достовірно відомо, що підприємницька діяльність фізичних осіб без реєстрації фізичної особи-підприємця в Україні забороняється

Так, фізичні особи, які здійснювали підприємницьку діяльність без державної реєстрації, несуть відповідальність: за діяльність без державної реєстрації як ФОП або провадження незалежної професійної діяльності без взяття на податковий облік - штраф у розмірі 340 грн (п.117.1 ст.117 ПКУ). Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, - штраф від однієї тисячі до двох тисяч НМДГ (від 17000грн. до 34000грн) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (ст 164 КпАП).

В свою чергу, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу ( ч.1 ст. 246 ГПК України).

Таким чином, Позивач також допускає суперечливу поведінку у відносинах з Відповідачем після припинення останньою підприємницької діяльності 24.01.18, з однієї сторони вимагає звільнити торговельний майданчик № 206 від кіоску Відповідача , у якому остання зберігає товар та здійснює підприємницьку діяльність без державної реєстрації як ФОП, не повідомляючи про це контролюючі органи , а з іншої - пропонує Відповідачу укласти договір на 2020 рік, орендарем за яким може бути виключно фізична особа-підприємець, тим самим, допускаючи подальше порушення чинного законодавства. При цьому, вважає, що право вимагати сплати подвійної неустойки за 49 місяців з 01.04.16 по 01.05.20 на загальну суму 39582,20грн у судовому порядку, здійснює добросовісно та розумно.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу. При вирішенні цього спору суд застосовує наведену норму матеріального права з наведених судом мотивів.

8. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

При вирішенні цієї справи суд враховує наступні висновки Рішення суду № 906/745/19:" позивач повторно просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування торговельними майданчиками за новий період прострочення з 01.04.16 по 01.07.19, тим самим допускає бездіяльність з виконання договірної умови п.4.2.5 Договору №247. Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі. Цей спосіб захисту є ефективним у разі неможливості реалізувати умову п.4.2.5 договору №247 в досудовому порядку. Однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що він намагався вживати заходи щодо переміщення тимчасової споруди відповідача за межі площ торговельних майданчиків за весь час, що минув після 08.01.15".

Однак позовна вимога про звільнення торговельного майданчика № 206 шляхом вивезення кіоску за межі території ПР "Кооперативний ринок" на підставі п. 4.2.5 Договору оренди №247 від 31.12.2013 року задоволенню не підлягає, насамперед з мотивів, що вже викладені судом в обґрунтування відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача подвійної неустойки за час прострочення користування торгівельним майданчиком № 206 за новий період прострочення , що не був предметом розгляду суду у Рішенні суду № 906/745/19.

Окрім того, умова п. 4.2.5 Договору оренди №247 від 31.12.2013 року викладена в наступній редакції: "у разі якщо орендар після припинення дії Договору в семиденний термін не звільнить об`єкт оренди, Орендодавець переміщає тимчасову споруду, що встановлена на орендованому торговельному місці, на штрафмайданчик ринку".

Позивач, як вже мотивував суд, не довів належними доказами як фактичне місцезнаходження торговельного майданчика №206 станом на дату звернення з цим позовом до суду, так і факт розміщення в його межах на площі 7 кв.м кіоску Відповідача. Позивач не довів наявність на території ПР "Кооперативний ринок" спеціального відведеного місця в якості "штрафмайданчику ринку" , куди мав право перемістити кіоск Відповідача. Позивач, вимагаючи в судовому порядку зобов`язати Відповідача звільнити торговельний майданчик № 206 шляхом вивезення кіоску за межі території ПР "Кооперативний ринок" , не довів належними доказами, які межі на місцевості ( в натурі) визначають "територію ПР "Кооперативний ринок" та на якій підставі заявлена вимога всупереч договірної умови п. 4.2.5 Договору оренди №247, яка обмежує обов`язок Відповідача перемістити свій кіоск на "штрафмайданчик ринку", тобто в межах "території ПР "Кооперативний ринок".

У ч. 2 ст. 14 ЦК України передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Суд розглядає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Суд ухвалює рішення, яким вичерпує конфлікт між сторонами, а не дає одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

На підставі викладеного , у задоволенні позову в частині немайнової вимоги суд відмовляє за безпідставністю .

Щодо розподілу судового збору

При зверненні з цим позовом до суду Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" за дві позовні вимоги ( майнову та немайнову) сплатило судовий збір у загальній сумі 4204, 00грн ( платіжне доручення №2254 від 21.05.20р., №2255 від 21.05.20р.)

У зв`язку з відмовою у позові на підставі п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.01.21

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам з реком. з пов.