Рішення № 93982241, 04.01.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 січня 2021 року Справа № 903/813/20

Суддя Господарського суду Волинської області Кравчук А. М., розглянувши матеріали по справі № 903/813/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне", с. Терешківці, Горохівський р-н, Волинська область

про стягнення 63 996 грн. 96 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: 02.11.2020 на адресу суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне" про стягнення 63 996 грн. 53 коп. виплаченого страхового відшкодування, судових витрат по справі, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено відповідача, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвала суду надіслана сторонам поштовим зв`язком 09.11.2020, відповідачем отримана 12.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №4301039100163. Строк для подання відзиву по 27.11.2020.

23.11.2020 від відповідача надійшов відзив, у якому позовні вимоги заперечує мотивуючи тим, що підставою для відшкодування шкоди є вина. Вина по своїй правовій природі є складовою частиною будь якого правопорушення (суб`єктивна сторона) і може бути встановлена тільки судом, а саме рішенням, яке набрало законної сили. Як вбачається з постанови Млинівського районного суду Рівненської області у справі № 566/680/18 від 14.06.2018, на яку посилається позивач, в діях працівника ТОВ «СБЕ Україна Рівне» відсутній склад адміністративного правопорушення, а отже відсутня і вина. Також суд у згаданій постанові встановив, що на момент зіткнення транспортних засобів працівник позивача не був учасником дорожнього руху, що підтверджується також і іншими матеріалами справи, а отже він не був при виконанні своїх трудових обов`язків. Звідси випливає, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача на підставі ст.1172 ЦК України, в якій чітко зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Отже, на даний час до страховика не може перейти право вимоги відповідно до приписів ст. 993 ЦК України. Рух транспортного засобу відбувся з незалежних від нас та водія обставин, тобто це були обставини непереборної сили. Оскільки водієм транспортного засобу були вчинені всі необхідні та передбачені технічними характеристиками дії, а саме включено стоянкове гальмо, вимкнено щеплення. ДТП міг спричинити і сам потерпілий в`їхавши в трактор, що був припаркований на полі.

Відзив позивачем отриманий 30.11.2020, що підтверджується витягом з офіційного сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження поштового пересилання за № 4302201536007.

Відповідь на відзив на адресу суду не надходила.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи,

встановив:

19 квітня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна", правонаступником прав та обов`язків котрого на даний час виступає Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (протокол загальних зборів №02/19 від 30.07.2019) (страховиком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-Зерно-Продукт" (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3111/203/001130 у відповідності до котрого страховою компанією було застраховано майнові інтереси ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт", пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля Toyota Halux, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 8-13).

Відповідно до п. 2.1 договору страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого Т3, складових частин, деталей або додаткового обладнання в результаті дії страхових ризиків, які відбулись протягом строку та на території дії договору.

Строк дії Договору з 21.04.2018 до 20.04.2019 включно (п. 4.1 договору). Територія дії договору - Україна (п. 4.4 договору).

26.05.2018 на дорозі без покриття в с. Бокійма, Млинівського району, Рівненської області мала місце подія за участю колісного трактора «ХТЗ 17221-21» д.н.з. НОМЕР_2 із причіпом «МЖТ- 10», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ТОВ «СБЕ Україна Рівне» та автомобіля марки «Тойота» д.н.з НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Волинь-зерно-продукт», що підтверджується відповіддю НПУ (а.с. 15-17).

Відповідно до постанови Млинівського районного суду Рівненської області від 14.06.2018 у справі № 566/680/18 ОСОБА_1 26.05.2018 о 03 год. 40 хв. на польовій дорозі в с. Бокійма, Млинівського р-ну, Рівненської обл.., в порушення п. 15.7 ПДР України, поставив на стоянку трактор колісний марки «ХТЗ 17221-21» д.н.з. НОМЕР_2 із причіпом «МЖТ-10», д.н.з. НОМЕР_5 в напрямку підйому, при цьому не виключив можливість самовільного руху ТЗ, внаслідок чого відбувся рух даного ТЗ та о 04 год. 40 хв. відбулося зіткнення із припаркованим поруч транспортним засобом марки «Тойота» д.н.з НОМЕР_1 , через що вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Млинівського районного суду закрито провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення, так як ОСОБА_1 не був учасником дорожнього руху, оскільки не керував трактором в момент його зіткнення з автомобілем «Тойота», проте судом встановлено, що його дії полягають у порушенні правил зупинки і стоянки (п. 15.7 ПДР України).

Порушення правил зупинки і стоянки підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №332342, з яким ОСОБА_1 ознайомлений і погодився, що підтверджується його підписом (а.с. 20), поясненнями водіїв та схемою місця ДТП (а.с. 21-23). Пошкодження зафіксовані актом огляду транспортного засобу (а.с. 25). Правопорушник - ОСОБА_1 , тракторист ТОВ «СБЕ Україна Рівне».

Відповідно до рахунку-фактури №АК00035873 від 29.05.2018, аварійного сертифікату, вартість ремонтних робіт автомобіля Toyota Halux, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 63 996 грн. 96 коп. (а.с. 26, 27).

29.05.2018 ТзОВ «Волинь-зерно-екопродукт» звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" із заявою про відшкодування згідно договору №311/203/001130 від 19.04.2018 (а.с. 24).

Судом встановлено, що на підставі заяви про страхове відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3111/203/001130 від 19.04.2018 ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" визнало дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась 26.05.2018, страховим випадком і склала відповідний страховий акт за №41102/1 з додатком №1 - розрахунок страхового відшкодування в сумі 63 996 грн. 96 коп. (а.с. 28, 29).

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", виконуючи свої договірні зобов`язання перед страхувальником виплатила страхове відшкодування згідно страхового акта №41102/1 в сумі 63 996 грн. 96 коп., що підтверджується платіжним дорученням №147273 від 13.06.2018 (а.с. 31).

30.05.2019 ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" направлено відповідачу вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу.

ТОВ «СБЕ Україна Рівне» не погодилась з вимогою, вважаючи, що збитки заподіяні внаслідок випадку (а.с. 33).

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення здійсненого страхового відшкодування.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зазначені норми законодавства вказують на те, що договірні відносини виникають між Страховиком і Страхувальником з моменту підписання договору страхування, проте сам обов`язок Страховика відшкодувати Страхувальнику шкоду виникає з моменту настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки унормований і статтею 27 Закону України "Про страхування". Зазначеною статтею Закону визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 16.01.2003 №435-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В даному випадку, за змістом цієї статті, суд вважає, що позивач набув право звернення з регресною вимогою з моменту здійснення ним виплат потерпілому.

Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною першою ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини другої та третьої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві у зв`язку з тим, що постановою Млинівського районного суду закрито провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не був учасником дорожнього руху проте судом встановлено, що його дії полягають у порушенні правил зупинки і стоянки (п. 15.7 ПДР України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 по справі №426/16825/16-ц сформулювала висновок, відповідно до якого шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 №6-108цс13.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне" 63 996 грн. 96 коп. страхового відшкодування підлягають до задоволення.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне" (45724, Волинська область, Горохівський район, село Терешківці, код ЄДРПОУ 3433705) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 9, код ЄДРПОУ 20113829) 63 996 грн. 96 коп. страхового відшкодування, 2 102 грн. 00 коп. судового збору, а всього 66 098 грн. 96 коп. (шістдесят шість тисяч дев`яносто вісім грн. 96 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук