Рішення № 93980438, 30.10.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 932/7440/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Провадження № 2а/200/773/20

30 жовтня 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Стратулата Олександра Володимировича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому прохає скасувати постанову інспектора роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Стратулата Олександра Володимировича серії ЕАМ № 2681726 від 13 червня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 13 серпня 2020 року інспектор патрульної поліції роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Стратулат О.С. виніс постанову серії ЕАМ № 2681726, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. При накладенні на нього штрафу інспектор вказав, що того ж дня, 13 червня 2020 року, близько 21 години 40 хвилини, позивач керував транспортним засобом марки «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Слобожанському у м. Дніпрі, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР України. Зазначає, що причиною зупинки стало нібито порушення ним, на думку інспектора, п. 5.17 ПДР України, тобто вимог дорожнього знаку, який передбачає виключно рух по смугах. Однак, такого порушення вимог дорожнього знаку він не вчиняв, а звинувачення його в цьому було нічим іншим, як вимаганням неправомірної вигоди під загрозою вилучення транспортного засобу. Про те, що привід зупинки його транспортного засобу був вигаданий, свідчить і те, що постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення п. 5.17 ПДР України інспектором не складалась та не виносилась. Він дійсно керував автомобілем без посвідчення водія, оскільки останнє у нього протиправно вилучено патрульною поліцією м. Києва, що є предметом окремого судового розгляду у справі № 757/10262/20, що знаходиться на вирішенні Печерського районного суду м. Києва. Про факт незаконного вилучення у нього посвідчення водія він повідомив інспектора Стратулата О.В., однак той не зважив на повідомлені ним обставини, а використав вигаданий ним привід для зупинки транспортного засобу для незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності. 17 червня 2020 року він отримав в Управлінні патрульної поліції у Дніпропетровській області відеозапис із нагрудної камери інспектора Стратулата О.В., який підтверджує той факт, що він правопорушення у вигляді невиконання приписів п. 5.17 ПДР України, не вчиняв, а тому зупинка його автомобіля відповідачем була незаконною, як і усі його подальші дії (а.с.1-4).

Ухвалою суду від 01 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 9-11).

20 липня 2020 року до суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 у новій редакції (а.с. 14-18), де позивач додатково виклав обставини, які свідчать, на його думку, про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору за подання адміністративного позову.

Ухвалою суду від 17 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху для надання доказів сплати судового збору у визначеному судом розмірі (а.с. 24-26).

10 вересня 2020 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, що визначені в ухвалі суду від 17 серпня 2020 року (а.с. 29-31).

16 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 32). Відповідачу встановлено строк на подання відзиву та доказів, а саме: по 09 жовтня 2020 року включно.

12 жовтня 2020 року відповідачем отримана копія позову та ухвали про відкриття провадження у справі від 16 вересня 2020 року (а.с. 36). Відповідач правом на подання відзиву чи клопотання про продовження процесуального строку, встановленого на подання відзиву, не скористався. Будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду не надав.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Марченка А.О. про залучення Департаменту до участі у справі, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача.

20 жовтня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Марченка А.О., як представника третьої особи, щодо позову ОСОБА_1 , які ухвалою суду від 23 жовтня 2020 року повернуті без розгляду.

20 жовтня 2020 року до суду надійшло клопотання представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Марченка А.О. про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду внаслідок несплати позивачем судового збору, яке також ухвалою суду від 23 жовтня 2020 року повернуто йому без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно з вимогами ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою від 13 червня 2020 року серії ЕАМ № 2681726 у справі про адміністративне правопорушення, інспектором роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульною поліції Стратулатом О.В. накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за скоєння ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, що виразилось у керуванні ним о 21 годині 42 хвилині 13 червня 2020 року на пр. Слобожанському, 59 у м. Дніпрі транспортним засобом марки «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, що становить порушення п. 2.1 ПДР України (а.с. 5).

Із оскарженої постанови вбачається те, що її винесено інспектором на місці зупинки транспортного засобу - на пр. Слобожанському, 59 у м. Дніпрі. Особа водія ОСОБА_1 встановлена інспектором із паспорту громадянина України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, що затверджені Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, із змінами і доповненнями, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із вимогами ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи. Водій повинен мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Згідно із підпунктами а, б пункту 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно із вимогами п. 2.4.а ПДР України, водій, на вимогу поліцейського, повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), становить адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до п. 4 розділу І Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цієї Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Отже, розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.126 КУпАП, відповідно до положень ст. 222 КУпАП, віднесено до компетенції Національної поліції України, тобто оскаржену постанову винесено уповноваженою особою у визначеному законом порядку.

Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із вимогами ст. 293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні. Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно із вимогами ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, що здійснений у постанові від 24 січня 2019 року по справі № 428/2769/17, постанова по справі про адміністративне правопорушення має містити відомості про те, чи здійснювались фото або відеозапис правопорушення, а також відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення. Якщо постанова таких відомостей не містить, то надані відповідачем, як докази, відеофайли правопорушення, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17 також роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 червня 2020 року позивачем отримано відеозапис із нагрудної камери поліцейського за 13 червня 2020 року, яким було зафіксовано подію правопорушення (а.с. 6). Оскільки дослідження цього відеозапису позивачем для складення позовної заяви із оскарження постанови від 13 червня 2020 року мало суттєве значення для спростування ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП в діях позивача, а позовну заяву ним подано у десятиденний строк із дня отримання відеодоказу, суд, при відкритті провадження у справі, дійшов висновку про те, що процесуальний строк ,встановлений законом на подання цього позову пропущено із поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

В цей же час, оскаржена позивачем постанова від 13 червня 2020 року серії ЕАМ № 2681726 не містить інформації про те, що подія правопорушення фіксувалась на фото чи відеозапис, а також не містить вказівки на технічний засіб, який використовувався із цією метою. Відповідно до наведеної вище правової позиції Верховного Суду, одного лише опису у оскарженій постанові обставин адміністративного правопорушення у вигляді ненадання для перевірки водійського посвідчення, не достатньо для доведення факту вчинення адміністративного правопорушення. Відповідач, маючи можливість, відповідно до наведених вище норм Закону України «Про національну поліцію» фіксувати будь-яке правопорушення із використанням фото та відео техніки, у своєму акті про притягнення позивача до адміністративної відповідальності про використання засобів фото чи відео фіксації події правопорушення, чи про існування свідків події правопорушення, не зазначив, і до суду доказів протиправної поведінки позивача, що виразилась у відмові надати для перевірки посвідчення водія, не надав. Через це, а також тому, що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, який при фактичному існування відеодоказу події правопорушення, самоусунувся від доведення правомірності свого рішення, суд вважає недоведеною відповідачем подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, і, застосовуючи презумпцію невинуватості, що діє в адміністративному праві, приходить до висновку про необхідність скасування постанови відповідача від 13 червня 2020 року, із одночасним закриттям провадження в справі.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, понесений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Стратулата Олександра Володимировича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2681726 від 13 червня 2020 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.

Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 200 гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом десяти днів зо дня отримання ними його копії.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева