Рішення № 93975724, 28.12.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8670/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Собко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) про звільнення майна з-під арешту,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про звільнення майна з-під арешту усього нерухомого майна, що йому належить, який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46786445, виданий 06.05.2015 року, видавник Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21938566 від 09.06.2015 року), виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження: 9971367).

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.07.2020 року йому стало відомо, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21938566 від 09.06.2015 року накладено обтяження у вигляді арешту усього нерухомого майна ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації обтяження була постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46786445, видана 06.05.2015 року Галицьким відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. На теперішній час на виконанні у органах державної виконавчої служби не перебуває жодного виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_1 . Позивач не отримував органів ДВС відповідних документів щодо відкриття виконавчих проваджень та/або вимоги щодо погашення заборгованості. Зважаючи на відсутність підстав для обмеження права власності, наявність арешту майна перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися таким майном, тому існують підстави для скасування арешту нерухомого майна в судовому порядку, оскільки в позасудовому порядку зняти арешт з майна неможливо.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів наведених у ньому. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах розписками про вручення судових повісток та довідками про доставку. Також не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Також, не подав до суду письмових пояснень на предмет позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.07.2020 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21938566 від 09.06.2015 року було накладено обтяження у вигляді накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Підставою для державної реєстрації обтяження зазначено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46786445, яка видана 06.05.2015 року Галицьким відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

З відповіді в.о. начальника Галицького відділу ВДВС у м. Львові Рожнятовського

А.М. від 23.07.2020 року № 27013 вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче

провадження № 46786445 з примусового виконання виконавчого листа від 20.01.2015 року №200/22584/14-ц, виданого Бабушкінським районним судом М.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 20 582,80 гривень на користь ПАТ КБ

«ПриватБанк». У межах даного виконавчого провадження 06.05.2015 року державним виконавцем з метою забезпечення виконання рішення суду було винесено постанову про звернення стягнення на майна боржника. 22.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», та направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС. Згідно даних, отриманих із Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження було передано до Трускавецького ВДВС МУЮ.

Відповідно до листа начальника Трускавецького міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Р.Т.Корчинського від 24.07.2020 року № 18.12-1910091, на виконанні у Трускавецькому міському відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не перебуває і не перебували виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 .

Наведене свідчить, що на даний час відсутні будь-які законні підстави для обмеження у здійсненні позивачем права власності належним йому нерухомим майном, а відтак відсутні підстави для подальшої заборони у розпорядженні цим майном, що, в свою чергу, порушує право власності позивача охоронюване Законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV (в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За таких обставин наявне обтяження щодо нерухомого майна позивача у вигляді арешту без наявності відкритого виконавчого провадження є неправомірним та обмежує право власності позивача.

Оцінивши в сукупності всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що на даний час відсутні законні підстави для існування наведеного обтяження на майно позивача, суд вважає, що позов є обґрунтованим і наявні достатні законні підстави для усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на належне йому нерухоме майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення та слід зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46786445, виданий 06.05.2015 року, видавник Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21938566 від 09.06.2015 року), виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження: 9971367).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, слід стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46786445, виданий 06.05.2015 року, видавник Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21938566 від 09.06.2015 року) виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження: 9971367).

Стягнути з Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 31 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.