Ухвала суду № 93974313, 29.12.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2152/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого

судді: Орчелоти А.В.,

за

участю

секретаря Петріщевої А.В.,

прокурора Медяник С.В.,

захисника Коваленко В.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка, Донецької області клопотання «щодо запобіжного заходу» у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019050380001065 від 04 вересня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор в судовому засіданні звернувся з письмовим клопотанням про продовження строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 з підстав, викладених в письмовому клопотанні та доданих матеріалах, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати та переконаний, що інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої на період розгляду кримінального провадження в суді.

Захисник Коваленко В.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим та до обвинуваченої слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з огляду на те, що ОСОБА_1 страждає низкою захворювань та вже тривалий час, перебуваючи в умовах ізоляції, позбавлена можливості отримувати необхідне лікування, маючи тяжкі діагнози хвороб. Зазначив, що врахування стану здоров`я обвинуваченого при вирішенні питання про обрання або зміну запобіжного заходу має важливе значення для забезпечення гарантування права особи на свободу і права на життя, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Крім того, зауважив, що на даний час відпали ризики, зазначені в ч.1 ст.177КПК України, оскільки ОСОБА_1 не має будь – якого наміру переховуватися від суду, а навпаки буде проходити необхідне лікування та знаходитись під наглядом лікаря, виконуючи вимоги суду, щодо належної процесуальної поведінки на час розгляду кримінального провадження в суді.

Обвинувачена ОСОБА_1 просила змінити їй запобіжний захід на більш м`який такий, як домашній арешт за місцем її реєстрації, у квартирі, що належить її матері, підтверджуючи необхідність в лікуванні неодноразовими зверненнями до медичної частини Бахмутської установи виконання покарань №6, надавши через свого захисника відповідні медичні документи, що підтверджують купу діагнозів встановлених обвинуваченій різними лікарями, за відповідними захворюваннями та необхідність в проходженні належного лікування. Вказала, що буде проходити необхідне лікування за допомогою її рідних, а саме матері та доньки і дотримуватись процесуальної поведінки під час розгляду кримінального провадження в суді.

В рамках клопотання щодо запобіжного заходу, в судовому засіданні була допитана мати обвинуваченої ОСОБА_2 , яка пояснила суду, що ОСОБА_1 є її донькою. Квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована остання, належить їй на праві приватної власності та вона забезпечить належні умови для лікування ОСОБА_1 , а також не заперечує проти перебування обвинуваченою під домашнім арештом за зазначеною адресою.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши доводи клопотання прокурора та сторони захисту, суд встановив наступне.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 січня 2021 року включно.

За загальними правилами статті 331КПК України у разі спливу строку утримання обвинуваченого під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не перевищує двох місяців.

Згідно з ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.

При вирішенні клопотань про продовження та зміну запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також ст.12 Кримінального процесуального кодексу України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч.2 ст.177КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд, відповідно до вимог ст.178КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За вимогами п. п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до п.63 рішення Європейського суду з прав людини у Справі «Доронін проти України» від 19.02.2009 року суд зауважує,що, згідно з пунктом 3 статті 5 зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Також, в статті 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року) зазначено, що утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, та їх звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

З Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України» вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Так, ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.307, ч.2 ст.307КК України, які згідно з ст.12 КК України, є тяжкими злочинами та утримується під вартою у вказаному кримінальному провадженні з 16 квітня 2020 року.

Обвинувачена ОСОБА_1 , вважається особою раніше не судимою, інші кримінальні правопорушення їй не інкриміновані. Має адресу реєстраціє та місце мешкання. Соціальні зв`язки наявні. На час розгляду клопотань, у вказаному кримінальному провадженні за порядком дослідження доказів допитані майже усі свідки та вивчені матеріали кримінального провадження. За отриманою інформацією на запит суду та вивченими матеріалами доданим до клопотань щодо запобіжного заходу, суд пересвідчився, що обвинувачена має купу тяжких захворювань та на теперішній час потребує отримання необхідного лікування у відповідних закладах охорони здоров`я.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на даний час розгляду кримінального провадження, на підтвердження ризиків та вимог клопотання про продовження строку застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором не додано жодних належних доказів на підтвердження доцільності вимог, викладених в клопотанні, а також прокурором в судовому засіданні не доведено неможливість застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу для забезпечення її належної процесуальної поведінки, тоді як стороною захисту доведено в судовому засіданні, можливість застосування іншого (альтернативного) запобіжного заходу, який також забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 та буде запобіжником порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою визначено, що позбавлення можливості отримати необхідну адекватну медичну допомогу, може бути прирівняне до нелюдського або такого, що принижує людську честь і гідність, поводження.

Відповідно до ст.181КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.187КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винуватою; вік обвинуваченої, стан її здоров`я, потребу в лікуванні; наявність можливого місця проживання в м. Костянтинівська, Донецької області за місцем реєстрації, перебуваючи соціальних зв`язках із близькими особами; відсутність повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; тривале тримання під вартою обвинуваченої без вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що усунення існуючих ризиків і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_1 можливе й при застосуванні такого запобіжного заходу, як домашнього арешту із покладенням на обвинувачену, обов`язків передбачених ч.5 ст. 194КПК України.

При цьому суд зазначає, що само по собі покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, не може бути підставою для продовження відносно неї виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а застосовуючи до ОСОБА_1 такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої в ході судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає за доцільне змінити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт без застосування електронних засобів контролю, поклавши на неї, обов`язки передбачені ч.5 ст.194КПК України.

Враховуючи наведене, в задоволенні клопотання прокурора, слід відмовити, а відповідно клопотання сторони захисту, слід задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 331 КПК України, суд, -ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на домашній арешт без застосування електронних засобів контролю, звільнивши її негайно з під варти в залі суду.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) з`являтися на виклик суду для проведення судового розгляду;

2) не відлучатися з м. Костянтинівка, Донецької області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця проживання;

4) заборонити обвинуваченій ОСОБА_1 залишати житло за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 – цілодобово, окрім необхідності, з дозволу суду, відвідування медичних закладів, з обов`язковим наданням суду документів, які підтверджують факт та результати такого відвідування, а також період та часи відвідування;

5) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами маючими відношення до даного кримінального провадження;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в`їзду в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції.

Виконання ухвали доручити Костянтинівському ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Медяник С.В.

Строк дії ухвали не може перевищувати двох місяців з дня її постановлення, тобто до 28 лютого 2020 року включно.

Направити/вручити копію цієї ухвали учасникам судового провадження, негайно після її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя А.В.Орчелота