Рішення № 93972417, 03.12.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4978/19

Провадження № 2/496/89/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря – Мединської К.І.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Рижук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ «СК «ЮНІВЕС» про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування та витрати пов`язанні зі сплатою судового збору, свої вимоги мотивує тим, що між ПАТ «СК «ПЗУ Україна» і ОСОБА_2 було укладено договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 . 05.05.2017 року в місті Одеса відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під управлінням ОСОБА_3 та автомобіля ГАЗ 330214 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача. В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» автомобіль. Винним у вчинення ДТП було визнано відповідача. Відповідно до умов страхування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 18092,55 грн. Після виплати страхового відшкодування у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 18092,55 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент настання страхової події, була забезпечена в ПАТ «СК«ЮНІВЕС», однак ПАТ «СК «ЮНІВЕС» відмовила у здійсненні страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пропуском річного терміну встановленого законом.

15.03.2019 року відповідачу – ОСОБА_1 було направлено вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди, однак в досудовому порядку відповідач відмовився відшкодовувати шкоду, тому представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом.

13.04.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про стягнення суми страхового відшкодування, свої вимоги обґрунтовує тим, що дійсно 05.05.2017 року в м. Одесі мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «ГАЗ 330214», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Opel Astra», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Обидва водії місце події не залишали, були тверезі, мали посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії. ОСОБА_1 протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надав страховику, з яким ним було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (з ПрАТ "СК "ЮНІВЕС"), повідомлення про ДТП з відповідними додатками (відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон, свою адресу). Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ПрАТ "СК "ЮНІВЕС", та згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2601077 ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, становила 50 000 гривень. 29.05.2017 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» керуючись умовами укладеного договору добровільного майнового страхування, прийняла рішення про сплату потерпілій страхового відшкодування (складено страховий акт) та 30.05.2017 року сплатила на користь потерпілої суму страхового відшкодування у розмірі 18 092, 55 грн. та отримала право вимоги на зазначену суму. 27.06.2017 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив постанову, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. 07.08.2018 року на адресу ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" надійшла заява Позивача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» від 03.08.2018 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 18 092, 55 грн. 20.12.2019 року до суду надійшла позовна заява про стягнення суми страхового відшкодування. Предметом позову є вимога про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 18 092, 55 грн. Представник відповідача у своєму відзиві також зазначив, що зазначений у позові у якості відповідача ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у зв`язку з тим, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яка виплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України, шляхом звернення з позовом до страховика - ПрАТ "СК"ЮНІВЕС", в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.А у свою чергу ПрАТ "СК"ЮНІВЕС", уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника (Відповідача), який завдав шкоди. У сукупності з правомірними діями особи відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхувальника), та у свою чергу виконанням нею всіх обов`язків, передбачених Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - не може бути підставою покладення обов`язку відшкодування шкоди на страхувальника (а.с. 45-59).

04.05.2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якому представник позивача зазначив, що на підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Тому після виплати Страхувальнику 18 092 грн. 55 коп. страхового відшкодування, у Позивача виникло право вимоги до відповідача, як до особи винної в настанні ДТП, яка мала місце 05.05.2017 року, з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент настання страхової події була забезпечена в ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого.На підставі вказаної норми спеціального закону ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" відмовило у здійсненні страхового відшкодування.Також представник позивача зазначив, що у постанові від 05.06.2018 року по справі № 910/7449/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування. Таким чином, відповідно до вказаного висновку річним строком обмежено звернення лише до страховика договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, тобто до ПрАТ «СК «Юнівес», тому на його думку особа, яка завдала шкоду, та цивільно-правова відповідальність якої була забезпечена полісом, повинна відповідати у двох випадках: коли у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках ст. 37), тобто у разі відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування та коли наявна різниця між фактичним розміром шкоди та сумою страхової виплати. В матеріалах справи наявний лист від ПрАТ «СК «Юнівес», в якому страховик відмовив у здійсненні страхової виплати на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому виходячи з вказаного вбачається що у страховика (ПрАТ «СК «Юнівес») не виник обов`язок виплати страхового відшкодування, а отже завдана шкода повинна бути відшкодована страхувальником за Полісом серії АК № 002601077, як собою, з вини якої сталось ДТП. Тому враховуючи вказане представник позивача вважає, що на відповідача повинен бути покладений обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка мала місце 05.05.2017 року, як на особу винну в настанні ДТП (а.с. 60-66).

Представник позивача у судове засідання не з`явився та в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, на задоволені позовних вимог наполягав (а.с. 96).

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог позивача та росили відмовити в задоволені позову.

Дослідивши матеріалами справи, вислухавши думку відповідача та його представника суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.05.2017 року в місті Одеса відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля ГАЗ 330214 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , 27 червня 2017 року останнього було визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП, що підтверджується копією постанови Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2017 року (а.с. 13).

Відповідно до звіту № PZU/180895 від 11 травня 2017 року, вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням зносу складає 20345,25 грн. (а.с. 16-27).

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» і ОСОБА_2 було укладено договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 5).

Згідно страхового акту № UA2017050500017/L02/01 від 29.05.2017 року та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту вбачається, що ОСОБА_2 було нараховано та сплачено ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування у розмірі 18092,55 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 4834 від 30 травня 2017 року (а.с. 28, 29, 30).

З витягу єдиної централізованої бази даних МТСБУ вбачається, що автомобіль ГАЗ 330214 д.н.з. НОМЕР_2 було застраховано в ПрАТ «СК«ЮНІВЕС» (а.с. 31).

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» звернулось до ПрАТ «СК«ЮНІВЕС» із заявою про виплату страхового відшкодування, але ПрАТ «СК«ЮНІВЕС» відмовила у здійсненні страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме у зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, що підтверджується листом-відповіддю представника ПрАТ «СК«ЮНІВЕС» № 19/11/01-04 від 01.11.2019 року (а.с. 32).

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було направлено ОСОБА_1 вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди (а.с. 33).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Як вбачається з матеріалів справи легковий автомобіль ГАЗ 330214 д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 застрахований у ПрАТ "СК "ЮНІВЕС", полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2601077 (а.с. 55).

Суд вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Як вбачається з матеріалів справи ПрАТ «СК«ЮНІВЕС» відмовила у здійсненні страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме у зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, тому на думку суду оскільки у ПрАТ «СК«ЮНІВЕС» фактично виникло зобов`язання про виплату страхового відшкодування ПАТ «СК ПЗУ», однак останнім було відмовлено у здійсненні такої виплати на підставі, яка не залежала від відповідача або його страхової компанії, тому стягнення страхового відшкодування з відповідача не підлягає задоволенню.

Позивач фактично просить перекласти наслідки власної недбалості щодо виконання вимог Закону про звернення з вимогою протягом одного року на інших учасників страхових відносин.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, сплачений позивач судовий збір в розмірі 1921,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312, п/р НОМЕР_3 а АТ «УкрСиббанк» МФО 351005) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ «СК «ЮНІВЕС» (місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, код ЄДРПОУ 32638319) про стягнення суми страхового відшкодування – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2020 року.

Суддя В.М. Буран