Рішення № 93972406, 23.11.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/113/20

Провадження № 2/496/931/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Богдан Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними положення п. 1.5.1 договору №161630 від 25.06.2018 року, визнати вказаний договір недійсним в цілому, а також вирішити питання щодо судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що в серпні 2019 року вона дізналася, що між нею та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про надання позики №161630, копію якого нею було отримано наприкінці 2019 року. Разом з договором вона отримала від ТОВ «Мілоан» лист, в якому зазначено, що на підставі договору відступлення права вимоги №31-МЛ від 31.05.2019 року новим кредитором є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Згідно умов вказаного ТОВ «Мілоан» надало їй кредит в сумі 3000 грн. строком на 15 днів з 25.06.2018 року до 10.07.2018 року. Пунктом 1.5.1 вказаного договору передбачена сплата комісії за надання кредиту в сумі 405 грн., яка нараховується за ставкою 13,50 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 1.5.2 проценти за користування кредитом складають 450 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Вважає, що оскільки у копії договору відсутній її підпис, то він не може вважатися таким, що вчинений у письмовій формі, підтвердження передачі грошових коштів за вказаним договором відсутні. Зазначає, що в оспорюваному договорі відсутні істотні умови, передбачені законодавством, а саме:

-не вказано мету отримання та конкретний спосіб надання кредиту (ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

-не вказано види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться (ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

-не зазначено реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації, виходячи з обраних споживачем умов кредитування (ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

-не вказано про необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності) (ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

-не вказано порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) (ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

-відсутні підписи сторін (ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 207 ЦК України);

-не зазначено порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту (ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

-не зазначено тип процентної ставки (фіксована чи змінювана) (ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

-не зазначено строк внесення фінансового активу (строк, у який надається кредит) та умови взаєморозрахунків (ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»);

-не зазначено порядок зміни та припинення договору (ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»);

-не зазначено строк дії договору (ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»);

-не визначено відповідальність сторін (ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Вважає дії кредитодавця щодо ненадання їй інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття нею обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, використанням нечесної підприємницької практики, що є підставою для визнання вказаного правочину недійсним. Крім цього, встановлення кредитором у п. 1.5.1 договору комісії за надання кредиту в розмірі 405 грн. є нікчемною вимогою.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, але подала до суду клопотання в якому просила позовні вимоги задовольнити та розгляд справи проводити у її відсутність. Клопотання обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять даних про те, що вона була належним чином ідентифікована при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, а також ідентифікована 25.06.2018 року при укладенні договору №161630.

Відповідач до судового засідання не з`явився, але подав до суду відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що вказаний кредитний договір було укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти були надані позивачці шляхом безготівкового переказу, про що свідчить копія відповідного платіжного доручення. Усі істотні умови кредитного договору визначені в Правилах надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», а згідно п. 5.4 вказаних правил позичальник, приймаючи пропозицію про укладення кредитного договору погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору. Щодо нечесної підприємницької діяльності зазначає, що кредитодавець на своєму офіційному веб-сайті розміщує інформацію, необхідну для отримання кредиту, а споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Вказана інформація наявна в особистому кабінеті користувача. Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» встановлено, що кредит може бути використаний позичальником на будь-які цілі, що не заборонені чинним законодавством, а тому положення Закону України «Про захист прав споживачів» в частині незаконного нарахування комісії за надання кредиту для споживчих цілей не можуть застосовуватися до даного кредитного договору, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження використання кредитних коштів саме на споживчі цілі. Крім цього, вважає доводи позивачки, викладені нею у позовній заяві про те, що вона очікує понести судові витрати в сумі 1500 грн. недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги позивачки не визнає в повному обсязі та просить розгляд справи проводити у його відсутність.

Приймаючи до уваги заяви сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.06.2018 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №161630 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підставі якого позивачкою був отриманий кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у розмірі 3000 грн.

Пунктами 1.3-1.4 кредитного договору №161630 від 25.06.2018 року встановлено, що кредит надається строком на 15 днів з 25.06.2018 року до 10.07.2018 року

Відповідно до п. 1.5 вказаного договору сукупна вартість кредиту складає 855 грн та 694% річних у процентному значенні, і включає в себе складові, зазначені в п.п.1.5.1-1.5.2 договору.

Згідно пункту 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 405 грн., яка нараховується за ставкою 13,50 відсотків від суми кредиту одноразово.

З пункту 1.5.2 кредитного договору вбачається, що проценти за користування кредитом складають 450 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно пункту 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.

Відповідно до п. 6.2. договору, відправляючи через сайт або через телефон у порядку визначеному в правилах заяву про надання кредиту позичальник тим самим підтверджує свою згоду на укладення цього Договору. Договір у електронній формі розміщується в особистому кабінеті позичальника або надсилається товариством на електронну пошту позичальника. Додаткове підтвердження згоди позичальника на укладення кредитного договору може відбуватись з застосуванням одноразового ідентифікатору, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує його для підписання кредитного договору в особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Використання позичальником коштів (переказ, зняття готівки, тощо) отриманих ним від товариства, в будь-якому випадку, незалежно від способу висловлення згоди на укладення цього кредитного договору свідчить про безумовне прийняття позичальником пропозиції товариства укласти кредитний договір та укладення цього кредитного договору.

Зі змісту п. 6.3. кредитного договору №161630 від 25.06.2018 року вбачається, що виказуючи свою згоду на укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщений на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно листа ТОВ «Мілоан» за вих. №1635/19-09 від 19.09.2019 року у зв`язку з відступленням ТОВ «Мілоан» права вимоги за вказаним кредитним договором, новим кредитором у зобов`язанні є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.10-11).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України - кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

Позивачка зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів її ідентифікації при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, надана відповідачем копія кредитного договору не містить її підпису, а кредитні кошти від відповідача вона не отримувала.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який укладається в письмові формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з кредитного договору №161630, який є роздруківкою з електронного файлу з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 7-9).

З наданої відповідачем анкети-заяви на кредит №161630 від 25.06.2020 року вбачається, що позивачка здійснила певну послідовність дій для укладення кредитного договору, надала про себе відомості: паспортні дані, ідентифікаційний код, відомості про стать і вік, номер мобільного телефону та електронну пошту, адресу місця проживання та реєстрації, сімейний стан, освіту, місце роботи, майновий стан, платіжну картку, на яку має бути перерахована сума кредиту, відомості про контактних осіб (а.с.30-31).

Після підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором позивачці було перераховано кредитні кошти, відповідно до умов договору на її картку, що підтверджується платіжним дорученням № 6907818 від 25.06.2018 року (а.с.32).

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи позивачки про те, що договір нею не підписувався, її не було ідентифіковано належним чином в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача та грошові кошти їй не передавалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) договір про надання фінансових послуг повинен містити: Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: назву документа; назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; найменування, місцезнаходження юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) 1. У договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

Доводи позивачки про відсутність у кредитному договорі істотних умов, передбачених законодавством, зокрема ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг»), суд до уваги не приймає, оскільки зазначені відповідачкою умови містяться в кредитному договорі №161630 від 25.06.2018 року та Правилах надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – Правил) (в редакції від 10.03.2020 року), з якими позивачка ознайомилася, укладаючи договір.

Суд не приймає до уваги посилання позивачки на нечесну підприємницьку діяльність з боку ТОВ «Мілоан» при укладенні кредитного договору щодо ненадання інформації про кредитний договір, оскільки п.п. 5.2, 5.3 Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 10.03.2020 року) встановлено, що заявник/позичальник здійснює вхід до особистого кабінету одним з можливих способів та має ознайомитися з пропозицією про укладення кредитного договору та прийняти цю пропозицію в належній формі або відмовитися від прийняття (проігнорувати). Розміщені в особистому кабінеті проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою).

Отже, суд вважає, що позивачка перед підписання кредитного договору ознайомилася з усією необхідною інформацією, яка міститься на сайті miloan.ua та в її особистому кабінеті, а тому нечесна підприємницька практика з боку ТОВ «Мілоан» на момент укладення договору відсутня.

Позивачка в позові зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживчий кредит» в договорі взагалі не передбачено відповідальність кредитодавця за невиконання зобов`язань, що створює істотний дисбаланс встановлених договором прав та обов`язків сторін.

Суд критично оцінює вказані доводи, оскільки відповідно до п. 9.1 Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 10.03.2020 року) сторони несуть відповідальність за порушення умов кредитного договору згідно чинного законодавства України.

Згідно п. 9.6 Правил посадові особи товариства, до посадових обов`язків яких належать безпосередньо робота з клієнтами (заявниками/позичальниками), укладання та виконання договорів, несуть кримінальну, адміністративну, матеріальну та дисциплінарну відповідальність у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що позивачка, зареєструвавшись на сайті ТОВ «Мілоан» та направивши заяву на укладення договору, підтвердивши свою згоду на його укладення, будучи ознайомленою з умовами кредитування та сукупною вартістю кредиту, отримавши кредитні кошти на банківську картку та в належний спосіб пройшовши електронну ідентифікацію, уклала договір в порядку, передбаченому чинним законодавством та фактично договір розпочав виконуватись сторонами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734-VІІІ, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо недійсності положення п. 1.5.1 кредитного договору №161630 від 25.06.2018 року, позивачка посилається на Закон України «Про захист прав споживачів».

При цьому ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка зокрема забороняла кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, втратила свою дію 10.06.2017 року, тобто до укладення кредитного договору №161630 від 25.06.2018 року.

Відповідно до внесених змін до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на момент укладення кредитного договору) реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту існує, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, оскільки Законом України «Про споживче кредитування» надано право кредитодавця отримувати плату за обслуговування кредиту, тому відсутні підстави для визнання кредитного договору в цій частині недійсним.

Оскільки відповідачка при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору, а тому відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 203, 205, 207, 215, 638, 642, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 3, 11-12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 5-7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 в позові до Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання недійсним кредитного договору – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Л.О. Пендюра