Рішення № 93971072, 29.12.2020, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1266/20

Провадження № 2/710/483/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2020 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участю секретаря судового засідання – Харченко Л.М.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника третьої особи – Білоглазенко Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог стосовно предмета позову, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Головне управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області, про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заявника. Стислий виклад позиції заявника та думки заінтересованих осіб

08.10.2020 до Шполянського районного суду надійшов даний позов, в якому позивач просить визнати недійсним правочин з відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 навантажувач КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Позов мотивований тим, що 20.12.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» в особі директора Логвінова Вадима Анатолійовича як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1 як Позичальником було укладено договір про надання фінансового кредиту №381-Ш/ФО 03.04.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» в особі директора Логвінова Вадима Анатолійовича як Позикодавцем та відповідачем ОСОБА_3 як Позичальником було укладено договір позики №2- Ш/П/ФО. На забезпечення виконання ОСОБА_3 її зобов`язань за Договором позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» як позичальником та ОСОБА_1 як Поручителем було укладено договір поруки №2-114/1 І/ФОЛ від 03.04.2019. У зв`язку з невиконанням вимог договору про надання фінансового кредиту 381-Ш/ФО від 20.12.2017, договору позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2020 та договору поруки №2-Ш/П/ФОП від 03.04.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» звернулося до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Відповідач ОСОБА_1 с власником сільськогосподарської техніки, а саме трактора колісного марки МТЗ-1221. 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 , та навантажувача марки КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1.0. 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 . Згодом рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 по цивільній справі №710/88/20 всі вимоги позивача були задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №381-Ш/П/ФО від 20.12.2017 в розмірі 136 792,27 грн. Також рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 по цивільній справі №710/89/20 вимоги позивача були задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за договором позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019 в розмірі 338 952,60 грн. Згідно з повідомленням Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області №14-1/168-20 від 01.07.2020 за ОСОБА_1 залишився зареєстрованим лише трактор марки МТЗ-1221, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_5 . Відповідно до повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області №14-1/188-20 від 04.08.2020 відповідно до Єдиною реєстру машин станом на 03.08.2020, навантажувач КАРПАТРЦЬ ПЕА-1,0. 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 був знятий з обліку 13.04.2020 власником ОСОБА_1 . 14.04.2020 даний навантажувач був зареєстрований за ОСОБА_2 , державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 . Таким чином, протягом дії кредитних зобов`язань перед позивачем відповідач ОСОБА_1 з метою уникнення виконання зобов`язань за Договором фінансового кредиту №381-Ш/П/ФО від 20.12.2017 та Договором поруки №2-Ш/П/ФОП від 03.04.2019 зняв з обліку та реалізував сільськогосподарську техніку, а саме навантажувача марки КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1.0, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 , що робить його неплатоспроможним перед його кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал». Отже, правочин між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно з відчуження права власності першого на користь останнього навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . свідоцтво НОМЕР_8 , є недобросовісним, таким, що значно зменшує платоспроможність "боржника, порушує права позивача па належне задоволення його вимог кредитора, тому він має бути визнаний недійсним.

Відповідач надав до суду відзив, в якому вказав, що в 2015 році по усній домовленості передав навантажувач та техпаспорт ОСОБА_2 та отримав від останнього грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. Також, домовились, що покупець в особі ОСОБА_2 сам визначить дату реєстрації сільськогосподарської техніки за новим власником. Факт підтвердження отримання коштів та передачі навантажувача можуть підтвердити свідки. На вимогу ОСОБА_2 13.04.2020 «Карпатець ПЕА -1.0» був знятий з обліку відповідачем в Головному управлінні Держпродспоживслужбі Черкаської області. При знятті з обліку працівниками Держпродспоживслужби було проведено перевірку по реєстру боржників, наявних обмежень та обтяжень не встановлено. Позивач не є і не був власником відчуженого майна, заборони на відчуження об`єкту на дату зняття з обліку не існувало; підстави для визнання недійсним правочину, передбачені статтями 203 та 215 ЦК України відсутні; посилання позивача на порушення принципів справедливості, добросовісності, розумності є необґрунтованими, оскільки вказані принципи стосуються сторін спірного правочину, стороною якого позивач не є; права позивача на майно у момент вчинення спірного правочину були відсутні, оскільки сама по собі наявність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів не свідчить про наявність прав позивача на майно відповідача.

Третя особа надала пояснення, в яких вказала, що придбала в 2015 році в ОСОБА_1 навантажувач Карпатець ПЕА-1,0. Розуміючи, що транспортний засіб потребує ремонту та фінансових затрат, в надії на порядність ОСОБА_1 сторони дійшли згоди, що офіційно оформлять угоду через деякий час.14.04.2020 Карпатець ПЕА-1,0 був поставлений на облік. Також третя особа ОСОБА_2 у своїх поясненнях вказав, що в вересні 2015 року домовився з ОСОБА_1 про те, що він здійснить йому продаж навантажувача «Карпатець ПЕА - 1,0», 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9 , держ. номер НОМЕР_1 . Так 16.09.2015 ОСОБА_2 придбав в ОСОБА_1 вищевказаний навантажувач «Карпатець ПЕА - 1,0» за 20000,00 грн., так як сам навантажувач був в недоброму технічному стані, про що ОСОБА_1 власноручно написав розписку про отримання коштів за навантажувач та передав мені Свідоцтво про реєстрацію на навантажувач ЕА 041213. Здійснити переоформлення навантажувача сторони домовилися пізніше за вимогою третьої особи. Так, 03.03.2020 відповідно до Договору № СТ 000973 10-19 з ТОВ «СПЕЦУКРАВТОТРАНС» ОСОБА_2 переоформив навантажувач «Карпатець ПЕА - 1,0» на себе, про що йому було видано Свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 від 14.04.2020. Попередньо ТОВ «СПЕЦУКРАВТОТРАНС» було перевірено навантажувач «Карпатець ПЕА - 1,0» на предмет застави, обмежень, арешту майна, тощо. ОСОБА_1 ні законодавчо, ні на договірних засадах з ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» не був обмежений в своїх правах щодо розпорядження своїм майном, зокрема навантажувачем «Карпатець ПЕА - 1,0», що відповідало ст. 319 ЦК України. Волевиявлення ОСОБА_1 щодо продажу навантажувача, який не був під заставою чи будь-якими обмеженнями, було вільним з метою отримати за нього певну суму коштів, а тому відповідало його волі. Волевиявлення ТОВ «СПЕЦУКРАВТОТРАНС», як особи посередника, також було вільним та відповідало волі товариства. Волевиявлення третьої особи щодо придбання навантажувача в ОСОБА_1 також було вільним в зв`язку з його (навантажувача) необхідністю в його господарстві і відповідало внутрішній волі. За вказаний навантажувач третьою особою сплачені кошти. Позивачем доказів про те, що ОСОБА_1 та третьою особою вчинено фіктивний продаж-придбання навантажувача не надано, тому третя особа просила відмовити в задоволенні позову.

16.12.2020 позивач уточнив свою позовну заяву та виклав позовні вимоги таким чином: визнати недійсним договір купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів № СТ 000973 10-19 від 03.03.2020, укладений між ТОВ «Спецукравтотранс», який діяв в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно відчуження із власності ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА – 1,0 2013 року випуску, свідоцтво НОМЕР_2 . Позивач також вказав, що в матеріалах справи наявна розписка від 16.09.2015, згідно з якою ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень) в якості сплати за навантажувач КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску. Перереєстрацію навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, планувалося здійснити на вимогу ОСОБА_2 . Однак, на думку позивача, вказана розписка не є доказом укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу. Нормативно-правовими актами визначені певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання договорів купівлі-продажу транспортних засобів, зокрема власник, який бажає продати автомобіль, повинен зняти автомобіль з реєстрації для продажу, а новий власник в передбачені законом строки зареєструвати за собою даний автомобіль, надавши документи, підтверджуючі придбання автомобіля, чіткий перелік яких визначено цими нормативно-правовими актами. При цьому видана розписка не охоплюється переліком документів, які подає особа для реєстрації транспортного засобу і не є доказом купівлі-продажу автомобіля. Крім цього в розписці від 16.09.2015 та в договорі купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожніх-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів №СТ 000973 10-19 від 03.03.2020 вказана різна ціна за навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, свідоцтво НОМЕР_2 : в розписці - 20 000,00 грн., а в договорі - 27 600,00 грн. Вказане є ще одним доказом того, що справжнім волевиявленням сторін є укладення договору купівлі-продажу від 03.03.2020. Таким чином, належним волевиявленням відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору на стороні відповідача є саме договір купівлі-продажу тракторів. самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів №СТ 000973 10-19 від 03.03.2020, укладений між ТОВ «Спецукравтотранс», який діяв в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно відчуження із власності першого на користь останнього навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, свідоцтво НОМЕР_2 . Вказаний договір було укладено в період, коли відповідач знав про наявність в нього заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» за договором про надання фінансового кредиту №381-Ш/ФО від 20.12.2017 та про наявність заборгованості у його дружини за договором позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019, на забезпечення виконання якого він виступив поручителем.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив розглядати справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі та вказав, що проти задоволення позову заперечує.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_5 в судове засідання з`явилася, проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області в судове засідання з`явився, проти задоволення позову заперечував.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області своєю ухвалою від 28.10.2020 відкрив провадження по справі та витребував докази від ОСОБА_1 , а саме: належним чином завірену копію договору, на підставі якого відбулося відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 .

Шполянський районний суд Черкаської області своєю ухвалою від 18.12.2020 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області та закрив підготовче провадження у справі.

2. Мотивувальна частина:

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає до задоволення на підставі наступного.

В суді встановлено, що відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 у справі № 710/88/20 було стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №381 –Ш/П/ФО від 20.12.2017 в розмірі 136 792,27 (а.с. 14-19).

Згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 09.06.2020 у справі №710/88/20 рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Віва Капітал» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики змінено в частині стягнення судового збору (а.с. 20-27).

Відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 у справі № 710/89/20 було стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №2 –Ш/П/ФО від 03.04.2019 в розмірі 338 952,60 грн (а.с. 28-33).

Згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 28.05.2020 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 в частині позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» судових витрат (а.с. 34-39).

За змістом повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області №14-Т/47-20 від 17.02.2020 за ОСОБА_1 зареєстрований трактор колісний марки МТЗ-1221, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_5 та навантажувач КАРПАТРЦЬ ПЕА-1,0. 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 (а.с. 41).

Відповідно до повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області №14-Т/168-20 від 01.07.2020 за ОСОБА_1 зареєстрований трактор колісний марки МТЗ-1221, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_5 (а.с. 42).

За даними повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області №14-1/188-20 від 04.08.2020 відповідно до Єдиною реєстру машин станом на 03.08.2020, навантажувач КАРПАТРЦЬ ПЕА-1,0. 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 , знятий з обліку 13.04.2020 власником ОСОБА_1 . 14.04.2020 даний навантажувач був зареєстрований за ОСОБА_2 , державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 (а.с. 43).

Згідно з договором № СТ 000973 10-19 купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів від 03.03.2020, укладеному між ТОВ «СПЕЦУКРАВТОТРАНС» з однієї сторони, та ОСОБА_2 з другої сторони, покупець зобов`язався передати у власність покупця навантажувач КАРПАТЕЦЬ ПЕА – 1,0, а покупець зобов`язується прийняти зазначену машину і оплатить її вартість відповідно до умов цього Договору. Характеристика машини: навантажувача «Карпатець ПЕА - 1,0», 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_10 . Машина належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_2 від 27.08.2013 (а.с. 98).

Відповідно до акту прийняття передачі до договору купівлі-продажу СТ 00973 10-19 від 03.03.2020, сторонами, вказаними в акті є ТОВ «СПЕЦУКРАВТОТРАНС», конітент ОСОБА_1 , покупець ОСОБА_2 . Предмет акту: навантажувач «Карпатець ПЕА - 1,0», 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_10 (а.с.99 ).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 , виданим 14.04.2020, ОСОБА_2 є власником навантажувача «Карпатець ПЕА - 1,0», 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_10 (а.с. 66, 100).

Відповідно до розписки ОСОБА_1 від 16.09.2015 він отримав кошти в сумі 20000,00 грн в якості оплати за навантажувача «Карпатець ПЕА - 1,0», 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9 , державний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , який є в технічно-несправному стані. Перереєстрація навантажувача «Карпатець» буде здійснюватися на вимогу ОСОБА_2 (а.с. 96).

За даними товарних чеків від 15.12.2015, 07.09.2016 та 19.11.2015 ФОП « ОСОБА_6 » було здійснено продаж запчастин на загальну суму 9389,00 грн (а.с. ).

Згідно ухвали судді Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. від 10.02.2020 було відкрито провадження у справі №710/88/20 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Віва Капітал" (20600, вул. Таранця, 20, м. Шпола, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 40860735) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту (а.с. 125-126).

Відповідно до ухвали судді Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. від 10.02.2020 було відкрито провадження у справі №710/89/20 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Віва Капітал" (20600, вул. Таранця, 20, м. Шпола, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 40860735) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики (а.с. 127-126).

Згідно з клопотанням директора ТОВ «Фінансова компанія» ОСОБА_7 до начальника Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області від 05.03.2020, особа яка звертається, просила вжити заходів для захисту законних прав кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» шляхом відмови від зняття з обліку сільськогосподарської техніки, яка належить ОСОБА_1 , а саме трактора колісного марки МТЗ-1221, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 , та навантажувача марки КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 . Клопотання мотивоване тим, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наявна заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» в розмірі відповідно 136 792,27 грн. та 338 952,60 грн. Згідно з ухвалами про відкриття провадження по справах №710/88/20 та 710/89/20 рішення по них буде винесено після 10.03.2020. ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» стало відомо, що боржник ОСОБА_1 з метою уникнення виконання зобов`язань за Договором фінансового кредиту №381-Ш/П/ФО від 20.12.2017 та Договором поруки №2-Ш/П/ФОП від 03.04.2019 має намір зняти з обліку та реалізувати сільськогосподарську техніку, а саме трактора колісного марки МТЗ-1221, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 , та навантажувача марки КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 , що зробить його неплатоспроможним перед його кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» (а.с. 122-124).

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які повідомили що в 2015 році були присутні при передачі коштів ОСОБА_2 ОСОБА_1 як оплату за купівлю – продаж навантажувача КАРПАТЕЦЬ, який був в неробочому стані, та свідок ОСОБА_8 власним трактором перевозив навантажувач до домоволодіння ОСОБА_2 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Так, предметом цього позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів № СТ 000973 10-19 від 03.03.2020, укладений між ТОВ «Спецукравтотранс», якмй діяв в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно відчуження із власності ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА – 1,0 2013 року випуску, свідоцтво НОМЕР_2 (далі - навантажувач).

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що правочин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно відчуження протягом дії кредитних зобов`язань перед позивачем з власності першого на користь останнього навантажувача є недобросовісним, таким, що значно зменшує платоспроможність боржника, порушує права позивача на належне задоволення його вимог кредитора за договорами позики, а тому він має бути визнаний недійсним.

Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач стверджує, що спірний правочин був укладений з метою уникнення виконання зобов`язань за Договором фінансового кредиту №381-Ш/П/ФО від 20.12.2017 та Договором поруки №2-Ш/П/ФОП від 03.04.2019.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі № 299/396/17 (провадження № 61-26562св18), від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Зазначену правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2010 у справі № 750 /7799/18.

Отже, суд встановив, що на момент передачі ОСОБА_2 на підставі договору від 03.03.2020 у власність навантажувача рішення Шполянського районного суду Черкаської області, якими було вирішено питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №381-Ш/П/ФО від 20.12.2017 в розмірі 136 792,27 грн та рішення Шполянського районного суду Черкаської області, яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованості за договором позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019 в розмірі 338 952,60 грн ще не були прийняті. Водночас вказані рішення набули законної сили 09.06.2020 та 28.05.2020.

Крім того, Верховний Суд в своїй постанові від 05.02.2020 у справі № 569/11433/15-ц вказав, що системний аналіз положень частини першої статті 27 Закону України Про заставу та частини третьої статті 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень дає підстави для висновку про те, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Про те, що в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вищевказаними договорами позики було укладено договір застави транспортного засобу навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0. 2013 року випуску, в позовній заяві не йдеться, а також доказів існування застави суду не надані.

До того ж суд враховує, що виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Шполянським районним судом Черкаської області за результатами розгляду позовів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відкрито 06.07.2020 (а.с.73).

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені заходи примусового виконання рішень. Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно державним виконавцем не були вжиті будь-які заходи примусового виконання рішень та, зокрема зареєстровані обмеження щодо вказаного транспортного засобу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, на підставі наданих позивачем доказів, суд не знайшов жодного підтвердження того, що боржник передбачив негативні наслідки для себе у випадку виконання зазначених судових рішень про стягнення з нього заборгованості на користь позивача та вирішив відчужити КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1.0, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 та, що це зробило його неплатоспроможним перед його кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал».

Крім того, ОСОБА_2 надав до суду розписку, відповідно до якої ОСОБА_1 16.09.2015 отримав кошти в сумі 20000,00 грн в якості оплати за навантажувача, який є в технічно-несправному стані. Перереєстрація навантажувача «Карпатець» мала б здійснюватися на вимогу ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Так, на виконання умов розписки від 16.09.2015 між ТОВ «СПЕЦУКРАВТОТРАНС» з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони від 03.03.2020 було укладено договір № СТ 000973 10-19 купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, відповідно до якого покупець зобов`язався передати у власність покупця навантажувач КАРПАТЕЦЬ ПЕА – 1,0, а покупець зобов`язується прийняти зазначену машину і оплатить її вартість відповідно до умов цього Договору.

Таким чином, відповідач виконав свій обов`язок щодо відчуження навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА – 1,0, забезпечений розпискою від 16.09.2015.

З приводу тверджень позивача щодо того, що ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» попереджало Головне управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області про завідому незаконність відчуження та перереєстрації ОСОБА_1 навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, свідоцтво НОМЕР_2 , оскільки такі дії прямо суперечать інтересам його кредиторів та направлені на зменшення платоспроможності боржника, а перереєстрація навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуск), свідоцтво НОМЕР_2 , на ОСОБА_2 все одно була здійснена, суд зазначає таке.

Пунктом 30.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 (далі - ПДР), визначено, що власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

За приписами статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків (частина перша).

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення (частина третя).

У разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов`язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.

Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють: тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних засобів є складовою частиною Єдиного державного реєстру. У разі наявності будь-яких обтяжень, реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється виключно за умови надання згоди на це обтяжувачем (обтяжувачами).

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають встановленим вимогам. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Згідно з пунктом 2 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року № 694 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), реєстрація та зняття з обліку машин проводяться державними інспекціями сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

До проведення реєстрації, тимчасової реєстрації (крім реєстрації, тимчасової реєстрації нових машин, які не були зареєстровані інспекціями), перереєстрації, зняття з обліку (крім зняття з обліку машини у зв`язку з вибракуванням), оформлення акта про присвоєння ідентифікаційного номера машини та видачі власнику машини або іншій особі, яка використовує її на законних підставах (далі - власник), дублікатів реєстраційних документів або номерних знаків спеціалістами з проведення обстеження машини на відповідність її ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації, які пройшли підготовку для провадження такого виду діяльності, проводиться дослідження таких машин.

Нові машини, які не зареєстровані інспекціями, реєструються (тимчасово реєструються) після їх огляду державними інспекторами за місцем їх реєстрації. Місце огляду власник узгоджує з державним інспектором в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві, Севастополі або в районі.

Реєстрація та зняття з обліку машин здійснюються після отримання власником відповідного висновку спеціаліста з проведення обстеження машини на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації (далі -висновок спеціаліста) за встановленою Мінагрополітики формою.

Власники, крім суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 5 пункту 8 цього Порядку, зобов`язані зареєструвати в інспекції машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Строк реєстрації може бути продовжений інспекцією у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв`язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин (пункт 3 Порядку).

Пунктом 4 Порядку встановлено, що машина реєструється протягом семи днів на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи, яка подається державному інспектору у відповідному районі, у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі.

Таким чином, у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження, або ж в інших випадках, передбачених законом, територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов`язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.

В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність підстав для відмови Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області у перереєстрації транспортного засобу. Разом з тим відповідно до повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області №14-1/188-20 від 04.08.2020 відповідно до Єдиного реєстру машин станом на 03.08.2020, навантажувач КАРПАТРЦЬ ПЕА-1,0. 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 , знятий з обліку 13.04.2020 власником ОСОБА_1 . 14.04.2020 даний навантажувач був зареєстрований за ОСОБА_2 , державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 , тобто транспортний засіб був знятий з обліку попереднім власником.

До того ж, суд зауважує, що позивач не звертався до суду з позовом про визнання дій Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області неправомірними.

Твердження позивача про те, що розписка не охоплюється переліком документів, які подає особа для реєстрації транспортного засобу і не є доказом купівлі-продажу автомобіля є безпідставними, оскільки, як уже зазначав суд, розписка в даному випадку є підтвердженням зобов`язання укласти договір купівлі-продажу в майбутньому, а не документом, що підтверджує факт придбання автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів № СТ 000973 10-19 від 03.03.2020, укладеного між ТОВ «Спецукравтотранс», який діяв в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно відчуження із власності ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА – 1,0 2013 року випуску, свідоцтво НОМЕР_2 .

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог, суд залишає судові витрати на рахунку позивача.

Також третя особа у справі надала до суду заяву, в якій просила стягнути на її користь судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката Білоглазенко Г.П. у сумі 7000,00 грн, що підтверджується ордером серії ЧК №179069 (а.с. 102), квитанцією № 962025 від 20.11.2020 (а.с. 105), договором про надання правничої допомоги від 20.11.2020 (а.с. 106), розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу від 26.11.2020 (а.с. 107).

Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В своїй постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц Верховний Суд висловив таку позицію: «…Верховний Суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат».

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення в повному розмірі та стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ВІВА КАПІТАЛ» - код ЄДРПОУ 40860735, 20603, м. Шпола, Черкаської області, вул. Таранця, буд.20, інші відомості про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_2 , мешканця с. Нечаєве, Звенигородського району, Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_11 , інші відомості про особу суду невідомі, судові витрати у розмірі 7000,00 грн (сім тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 31.12.2020.

Суддя Н.П. Побережна