Ухвала суду № 93970941, 28.12.2020, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1098/20

Номер провадження 1-кп/699/197/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 рокум.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Літвінової Г.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Сміян А.В.,

прокурора Щербини М.Ю.,

представника потерпілих Толкачова Я.С.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Чубина О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду з повною технічною фіксацією обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250190000271 від 01.07.2020 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лисянка Лисянського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого увчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов зазначений обвинувальний акт, після чого було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ч. 4 ст. 315 КПК України, обвинуваченому було роз`яснено право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів. Від колегіального розгляду справи обвинувачений відмовився.

У підготовчому судовому засідання прокурор зазначив, що дане кримінальне провадження можливо призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Підстави, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні. Просив викликати у судове засідання свідків, зазначених в обвинувальному акті.

Сторона захисту проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та виклику свідків обвинувачення заперечень не мала. Захисник Чубин О.М. подав клопотання про виклик у якості свідків батька, матері і цивільної дружини обвинуваченого, які були допитані під час досудового розслідування, проте стороною обвинувачення у якості свідків не заявляються. Також просив викликати в судове засідання та допитати експерта ОСОБА_2 з питань роз`яснення його висновків.

Представник потерпілих Толкачов Я.С. проти призначення справи до судового розгляду та виклику свідків не заперечував.

Крім того, прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів. Раніше встановлений строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 закінчується 31.12.2020, проте прокурор вважає, що ризики, передбаченіст. 177 КПК України, не зменшилися та є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства і суду, оскільки після вчиненя злочину він зник і переховуався від органів поліції до моменту його затримання. За цей час встиг позбутися знаряддя скоєння злочину, інших речей та предметів, які мали значення для встановлення всх обставин, позбувся автомобіля, яким незаконно заволодів після вбивства ОСОБА_3 . Крім того, обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, та обставина, що підозрюваний ОСОБА_1 , який вчинив особливо тяжкий злочин, пов`язаний із застосуванням насильства, був знайомий зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, дає підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може на них незаконно впливати, що перешкоджатиме об`єктивному розслідуванню кримінального провадження.

Прокурор просив врахувати, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, за весь час досудового розслідування стороною захисту не було надано жодних документів на підтвердження слів про наявність у ОСОБА_1 місця роботи відповідно до цивільно-правового договору № 25 щодо працевлаштування обвинуваченого в ПП «Експертно- технічний центр» з 01.07.2020, тобто вже після вчинення злочину. Пребуваючи на волі, ОСОБА_1 може не з`являтися до слідчих органів і виїхати на заробітки. Тісними соціальними зв`язками не пов`язаний, розлучений і офіційно не одружений. Офіційно має двох малолітніх дітей від першого шлюбу, проте, за показами колишньої дружини, діти перебувають на її утриманні. Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 був судимий за вчинення корисливих злочинів, і хоча судимості вже є знятими і погашеними, поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що на шлях виправлення він не став і знову вчинив особливо тяжкий злочин.

Зважаючи на характер вчиненого злочину, саме при яких обставинах і з якою жорстокістю, зухвалістю і цинізмом було скоєно вбивство ОСОБА_3 , сторона обвинувачення вважає, що більш мякий запобіжний захід не забезпечить належної поведінки ОСОБА_1 .

Крім того, під час пребування обвинуваченого на цілодобовому домашньому арешті у період часу з 12.08.2020 до 08.09.2020 ОСОБА_1 неодноразово порушував обраний йому запобіжний захід, а саме двічі зривав проведення призначеної йому психіатричної експертизи, не прибувавши на її проведення без пояснення причин. У цей час ліг у лікарню, на телефонні дзвінки не відповідав. Сторона обвинувачення вважає, що обвинувачений симулював погіршення стану свого здоров`я, оскільки виписка з лікарні свідчить про те, що ОСОБА_1 поступив до лікарні і був виписаний з неї всього за 15 хв. через не підтвердження діагнозу. Крім того, відсутні докази, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_1 у СІЗО через стан його здоров`я.

Посилаючись на наведене, просив продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на 60 днів без визначення розміру застави.

Захисник Чубин О.М. щодо задоволення клопотання прокурора заперечував.

Обґрунтовуючи свою позицію, захисник послався на те, що жоден з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не мав свого прояву чи навіть натяку на його існування. Зокрема, ОСОБА_1 жодного разу не переховувався від органів досудового розслідування, навіть перебуваючи на домашньому арешті; не знищував, не ховав і не спотворював будь-які з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки вони всі вилучені слідством; не чинив незаконного впливу на потерпілих, свідків чи експертів; не перешкоджав кримінальному провадженню іншим шляхом, а навпаки допомагав в якості понятого у проведенні слідчих дій і продовжує допомагати виявляти вимагачів коштів в Черкаському СІЗО; створив сім`ю; працевлаштувався.

Крім того, захисник посилався на те, що: «вагомість» наявних доказів кваліфікації дій ОСОБА_1 є вкрай сумнівною і базується на припущеннях.

Вважає, що причина смерті ОСОБА_3 визначена ймовірно, слідством не встановлено механізм отримання ОСОБА_3 виявлених тілесних ушкоджень.

Захисник стверджує, що обвинувачений ОСОБА_1 не мав наміру вбивати ОСОБА_3 , а лише змушений був оборонятися від його нетверезого фізичного нападу. На підтвердження своєї позиції посилається на висновки судово-медичних експертиз, відповідно до яких смерть ОСОБА_3 настала за 30-40 хв. після нанесення йому тілесних ушкоджень У цей проміжок часу потерпілий міг подавати ознаки життя (видавати звуки, здійснювати рухи, в тому числі рефлекторні, дихати, стогнати). З огляду на це вважає, що ОСОБА_1 усвідомлював, що потерпілий живий, проте не став його «добивати», а «свідомо покинув будинок". Наполягав, що відсутні підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 289 КК України, оскільки автомобіль ОСОБА_1 не угнав, а взяв за попередньою домовленістю з загиблим ОСОБА_3 .

Також, просив врахувати молодий вік обвинуваченого і тяжкий стан його здоров`я, а саме хронічну ниркову недостатність, лікування якої в умовах СІЗО є неможливим.

Захисник Чубин О.М. стверджував, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, а саме проживає однією сімєю з цивільною дружиною ОСОБА_4 та її донькою ОСОБА_5 , 2006 р.н. в офіційно зйомній ними квартирі за договором від 01.09.2020. Крім того, захисник стверджував, що обвинувачений утримує трьох неповнолітніх дітей (сина та дочку від першого шлюбу та дочку цивільної дружини). Також обвинувачений всіляко допомагає батькам, які мають статус осіб з інвалідністю (ІІ групи). ОСОБА_1 має вищу освіту, тривалий трудовий стаж та офіційне постійне місце роботи за цивільно-правовою угодою від 01.07.2020. Має грошові накопичення, самостійно стабільно заробляє та утримує себе, дітей, дружину і батьків. Обвинувачений позитивно характеризується по місцю проживання та не порушує правил режиму утримання в Черкаському СІЗО. ОСОБА_1 наразі не є судимим, співпрацює зі слідством, ініціював та бере активну участь в спецоперації поліції і прокуратури. ОСОБА_1 протягом всього часу досудового розслідування бажає відшкодувати завдану його фактичними діями матеріальну та моральну шкоду родині ОСОБА_3 , проте не зробив це, оскільки сторона потерпілих не надала стороні захисту інформацію про суму і формат відшкодування.

З огляду на викладене, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою та, за необхідності, обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного браслету. Або визначити заставу у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника, заперечував щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Надав суду письмові пояснення, відповідно до яких просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням електронних пристроїв, або застосувати заставу. Зазначав, що він вже тривалий час утримується під вартою «нібито за вбивство», хоча причини смерті ОСОБА_3 не встановлені. Він наніс загиблому тяжкі тілесні ушкодження внаслідок самооборони. Встановлення йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту дозволить йому влаштуватися на роботу. Зазначав, що має власно збережені кошти, тому після зміни запобіжного заходу «потрошку почав би» відшкодовувати матеріальну і моральну шкоду потерпілим.

Представник потерпілих Толкачов Я.С. підтримав клопотання сторони обвинувачення та наполягав на продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказував на безпідставність доводів сторони захисту. Зазначав, що обвинувачений після скоєння вбивства з місця злочину втік, до поліції не пішов і не повідомив про заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, допомогу йому не надав та фактично залишив людину вмирати. Забрав і продав машину. Зазначав, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 став на шлях виправлення, має хворобу, утримує дітей та має місце роботи.

Заслухавши доводи прокурора та представника потерпілих, думку захисника та пояснення підозрюваного, дослідивши додані матеріали, суд приходить до наступного.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.06.2020 року, близько 00:30 год., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою проживання раніше йому знайомого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в приватному домоволодінні будинка АДРЕСА_3 , куди прибув в пізній час, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, маючи на меті позбавлення життя іншої людини, заздалегідь озброївшись сокирою, яка була наявна в домоволодінні потерпілого, розуміючи, що від таких дій може настати смерть, наніс численні удари гострою частиною сокири в область голови ОСОБА_3 , що є життєво важливим органом та в область тильної поверхні правої кисті потерпілого, що свідчить про його самозахист, після чого ОСОБА_1 залишив ОСОБА_3 в безпорадному стані, оскільки потерпілий після отриманих ушкоджень не міг здійснювати які-небудь самостійні дії (ходити, бігати, викликати собі допомогу), забравши при цьому знаряддя скоєння злочину – сокиру, з метою уникнення кримінального покарання та приховання слідів, речових доказів, закрив за собою вхідні двері на ключ, який також забрав з собою, чим унеможливив доступ до потерпілого медичної допомоги. Внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 помер на місці від отриманих травм. Після цього ОСОБА_1 незаконно заволодів належним потерпілому автомобілем ВАЗ 21093 червоного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , та з місця вчинення злочину зник. Дорогою ОСОБА_1 позбавився сокири, ключів від дверей і речей, які були в салоні та багажнику транспортного засобу.

Під час досудового розслідування було проведено дві судово-медичних експертизи. Відповідно до висновку експерта № 05-11-02/101 від 05.11.2020 причиною смерті ОСОБА_3 є відкрита черепно-мозкова травма із рубаними ранами обличчя та множинними переломами кісток обличчя, основи і склепіння черепу, які мають прижиттєве походження і виникли не більше як за 30-40 хв. до настання смерті. На тілі загиблого ОСОБА_3 виявлено інші тілесні ушкодження, які були заподіяні у той же час, коли і рубані рани голови.

Відповідно до висновку додаткової експертизи № 05-11-02/101/9 від 27.11.2020, весь комплекс тілесних ушкоджень, які були виявлені на трупі ОСОБА_3 , не міг виникнути при обставинах, вказаних ОСОБА_1 в протоколі проведення за його участі слідчого експерименту. Це свідчить про подальші спроби підозрюваного уникнути покарання, яке йому загрожує та не сприяти у встановленні всіх обставин скоєних кримінальних правопорушень.

Враховуючи зазначені обставини, орган слідства дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак суб`єктивної сторони складу такого злочину, як умисне вбивство.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині.

За даним фактом 01.07.2020 року слідчим СВ Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250190000271 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_1 27.06.2020 року, близько 00:45 години, діючи таємно, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проник до гаражного приміщення, яке знаходиться на території домоволодіння, що належить ОСОБА_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Після скоєння вбивства ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_1 вийшов з будинку та без дозволу потерпілого, не маючи ні дійсного, ні уявного права на керування чи розпорядження належиним потерпілом автомобілем, ВАЗ 21093 червоного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_6 , 1972 року народження зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , незаконно заволодів транспортним засобом, після чого керуючи вказаним вище автомобілем з місця вчинення злочину зник, а транспортний засіб згодом продав третій особі, яка займається скупкою автомобілів в м. Черкаси, під розписку за 8000,00 грн. Грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. Середня ринкова вартість вказаного автомобіля на момент скоєння злочину становила 34444,70 грн. (відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-20/15341-АВ від 14.12.2020).

За даним фактом 02.07.2020 року слідчим СВ Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020250190000273 від 02.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у приміщення або інше сховище.

З урахуванням зібраних доказів ОСОБА_1 оголошено та вручено підозру у вчинені ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України.

Ухвалою слідчого судді Лисянського районного суду Черкаської області від 07.07.2020, підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 45 днів з 07.07.2020 року до 20.08.2020 року.

Ухвалою слідчого судді Лисянського районного суду Черкаської області від 07.07.2020 ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, строк дії ухвали до 06.10.2020 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08.09.2020 запобіжний захід відносно ОСОБА_1 було змінено з домашнього арешту на тримання під вартою строком до 06.10.2020.

Ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01.10.2020 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 30.10.2020, а ухвалою слідчого судді цього ж суду від 28.10.2020 строк тримання під вартою продовжено до 06.12.2020.

Ухвалою слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 03.12.2020 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 31.12.2020.

14.12.2020 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме в умисному вбивстві, тобто умисному , протиправному заподіянні смерті іншій людині та в незаконному заволодінні транспортним засобом, чинене із проникненням у приміщення або інше сховище.

14.12.2020 підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику Чубину О.М. повідомлено про закінчення досудового розслідування та надано матеріали кримінального провадження для ознайомлення.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події, проведеногоу період часу з 01.07.2020 до 02.07.2020 на території домоволодіння ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 ;

-протоколом огляду місця події від 02.07.2020 на узбіччі дороги біля домоволодіння АДРЕСА_3 ;

-протоколом огляду місця події від 02.07.2020 на території домоволодіння ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 ;

-протоколом обшуку від 06.07.2020 за місцем проживання ОСОБА_1 ;

-протоколом обшуку від 06.07.2020 на території адміністративно-побутового комплексу з прибудовами, авто мийкою і майстернею за адресою: АДРЕСА_5 ;

- протоколом огляду місця події від 07.07.2020 на території місцевості неподалік розважального комплексу «Селена» по вул.. Дахнівська, 21 Черкаського району Черкаської області;

-протоколом огляду відеозапису з камери спостереження ПП ОСОБА_7 ;

-протоколом огляду відеозапису з камери спостереження, яка розташована на залізнодорожному переїзді у м. Корсунь-Швченківський –с. Гарбузин;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 ;

-висновками судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 ;

-показаннями таких свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , та показаннями потерпілої ОСОБА_19 .

При вирішенні питання про можливість та необхідність застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд виходить з такого.

Судом встановлено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_1 закінчується 31.12.2021.

Згідно із ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі, наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, яка може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Дослідивши надані стороною захисту документи, суд зазначає таке.

Сторона захисту посилалась на важкий стан здоровя обвинуваченого, проте це спростовується наданими документами. Дійсно, медичні виписки за 2014-2015 роки свідчать, що раніше обвинувачений мав проблеми зі здоров`ям. Проте у довідці ТОВ «Фрезеніус медікал КЕР Україна» від 12.06.2020 зазначено, що загальний стан пацієнта «відносно задовільний». На запит захисника щодо стану здоров`я обвинуваченого, керівництво ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» 29.10.2020 повідомляє, що у обвинуваченого станом на 10.07.2020 були в нормі загальні аналізи крові та сечі, 21.07.2020 він звертався за консультацією до лікаря стоматолога і отримав медичну допомогу, а 19.10.2020 отримав консультацію лікаря терапевта щодо діагноза гострий бронхіт.

Суд не приймає до уваги довідку ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» №12/91 від 08.02.2017, надану у відповідь адвокату Чубань О.М., щодо перебування особи на диспансерному обліку з приводу ВІЛ-інфекції, оскільки невідомо щодо якої особи вона видана. Крім того, відсутні відомості, що захисник ОСОБА_20 та адвокат Чубань О.М. – одна і та ж особа, як і відомості щодо того, чи був обвинувачений ОСОБА_1 клієнтом зазначеного адвоката у 2017 році.

Матеріали справи підтверджують, що обвинувачений має вищу освіту, проте надане резюме не може вважатися належним доказом того, що обвинувачений колись був працевлаштований. Так само критично суд ставиться до доводів сторони захисту про наявність офіційного працевлаштування ОСОБА_21 . По-перше, будь-який цивільно-правовий договір не є доказом наявності трудових відносин. По-друге, виконання роботи за цивільно-правовим договором має підтверджуватися відповідними актами виконаної роботи та підтвердженням оплати за неї. Жодного такого підтвердження не надано, в тому числі за час з момента укладення договору і до затримання обвинуваченого. Отже відсутні підстави вважати, що обвинувачений є працевлаштованим та має постійне джерело доходу.

Крім того, у своїх письмових поясненнях обвинувачений просив застосувати до нього цілодобовий домашній арешт, бо це, в тому числі, дозволить йому влаштуватися на роботу та почати відшкодовувати потерпілим моральну і матеріальну шкоду. З цього слідує, що ОСОБА_1 наразі не вважає себе влаштованим на роботу. По-друге, збирається порушувати правила перебування під домашнім арештом і покидати приміщення квартири. По-третє, це фактично спростовує твердження сторони захисту про наявність фінансових збережень у обвинувачуваного. Оскільки початок відшкодування потерпілим обвинувачений повязує з майбутнім працевлаштуванням.

Якщо такі збереження у обвинувачуваного є, то суд критично ставиться до тверджень сторони захисту, що ОСОБА_1 протягом всього часу бажає відшкодувати потерпілим завдані збитки. Обвинувачений мав реальну можливість хоча б частково здійснити відшкодування, оскільки мав зустрічі з потерпілими і їхнім представником під час досудового слідства, але не скористався такою можливістю.

Не знаходять свого підтвердження і показання сторони захисту щодо наявності міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого, а також утримання трьох дітей і своїх батьків. Так, надані обвинуваченим нотаріально засвідчені дозволи на відпочинок його дітей у Туреччині і Єгипті прямо передбачають, що утримання дітей у цей час буде здійснювати третя особа. Надані копії квитанцій свідчать тільки про нерегулярність перерахувань. Проте стороною захисту не надано жодних доказів того, що зазначені суми перераховувалися на утримання дітей обвинуваченого. Крім того, тільки не декількох квитанціях платником зазначено ОСОБА_1 . Довідка голови правління ОСББ «Дюжина 143» від 12.10.2020 також не може вважатися належним доказом перебування на утриманні обвинуваченого ОСОБА_4 та її доньки ОСОБА_5 , оскільки в ній зазначено недостовірну інформацію, що обвинувачений проживає по АДРЕСА_2 . На час видачи довідки ОСОБА_1 вже більше місяця перебував під вартою, а за зазначеною адресою міг проживати не більше 8 днів, у період з 01.09.2020 (дата укладання договору оренди) і до 08.09.2020 (дата взяття під варту).

Відповідно до характеристики, затвердженої начальником СІЗО-начальником арештного дому ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» від 19.10.2020, ОСОБА_1 раніше судимий за ч. 2 ст. 185 КК України. В установі утримується з 08.09.2020, за час перебування характеризується посередньо, стягнень та заохочень не має. До виконання вимог персоналу ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Крім того, останній абзац містить таку інформацію «Соціальні зв`язки з рідними не підтримує». Суд звертає увагу, що стороною захисту подано до суду цей документ з виправленнями, а саме частка «не» у зазначеній фразі зафарбована білою краскою (а.с. 143). Первісний текст можна прочитати без використання додаткових пристроїв, проте наявність цих виправлень свідчить про намагання спотворити зміст документа. Тому суд прийшов до висновку, що наявні документи не містять інформації про позитивну характеристику ОСОБА_1 . Також суд вважає неактуальною характеристику, надану комітетом самоорганізації населення мікрорайону «Соборний» від 08.01.2020, оскільки вона видавалась задовго до вчинення злочинів.

Щодо тверджень сторони захисту про наявність визначеного місця проживання суд зазначає наступне. Стороною захисту надано документи на підтвердження того, що обвинувачений зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У судовому засіданні обвинувачений зазначив, що фактично проживає не за місцем реєстрації, а за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження цього до матеріалів справи долучено копію договору оренди квартири (будинку) у приватної особи від 01.09.2020 між орендодавцем ОСОБА_22 та орендарем ОСОБА_4 . В договорі відсутня інформація щодо наявності у ОСОБА_1 права проживання у зазначеній квартирі. Крім того, умовами вказаного договору не встановлено строк проживання орендодавця, лише зазначено, що орендавець має право розірвати вказаний договір, попередивши про це орендодавця за місяць. Захисником також надано копію договору оренди об`єкта нерухомості, відповідно до якого ОСОБА_1 є орендарем квартири за адресою: АДРЕСА_6 . Строк оренди зазначено з 07.02.2020 до 07.02.2021. У матеріалах справи також міститься характеристика, надана комітетом самоорганізації населення мікрорайону «Соборний» від 08.01.2020, у якій зазначено, що ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_7 . Вказане свідчить про відсутність у обвинуваченог прив`язки до певного житла. З огляду на це застосування цілодобового домашнього арешту не вбачається за можливе.

Таким чином, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вищенаведені характеризуючи дані, є достатні підстави вважати, що він переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду. З метою ухилення від можливої кримінальної відповідальності ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд по суті ще не розпочато. Також є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може продовжити вчиняти інші злочини, оскільки станом на момент затримання не має постійних джерел прибутку. Вищевикладене свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У пункті 1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).

Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , його можливість переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого, суд прийшов до висновку про неможливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту з підстав, наведених вище.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечать запобігання вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення чи переховування від суду.

Запобігання наведених ризиків становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, цей інтерес має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Відповідно до пункту 1 частини 4 ст. 183 КПК, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства. Отже, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування застави.

Крім того, при вирішенні питання щодо призначення справи судового розгляду судом встановлено наступне.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Провадження за обвинувальним актом підсудне Корсунь-Шевченківському районному суду Черкаської області.

Клопотання про розгляд справи колегіально судом у складі трьох суддів обвинувачений не заявляв.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 до судового розгляду.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2ст. 27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, потерпіла, потерпілий, представник потерпілих, обвинувачений та його захисник.

Суд вважає за необхідне викликати у судове засідання у якості свідків сторони обвинувачення осіб, зазначених в обвинувальному акті. Також, з метою забезпечення принципу змагальності та реалізації обвинуваченим права на захист, суд вважає за необхідне викликати у якості свідків батька, матір та цивільну дружину ОСОБА_1 , а також викликати експерта для надання пояснень щодо наданих ним висновків.

У підготовчому судовому засіданні представником потерпілих від ОСОБА_19 та від ОСОБА_23 було подано цивільні позови у кримінальному провадженні про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні заяви відповідають вимогам, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України та підсудні Корсунь-Шевченківському районному суду Черкаської області. Підстав для залишення позовних заяв без руху, повернення позовної заяви або для відмови у відкритті провадження у підготовчому засіданні не виявлено. Судом встановлено, що стороні захисту копії позовів і додатків до них надані не були. У зв`язку з цим суд вважає за необхідне визнати потерпілих цивільними позивачами та зобов`язати їх направити копії позовів з додатками стороні захисту.

За наведених обставин зазначене кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 314-316, ст.ст. 176-178, 183, 193-194, 196,197, 199, 203, 309, 369, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закінчити підготовчу частину.

Кримінальне провадження № 12020250190000271 від 01.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лисянка Лисянського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 призначити до судового розгляду.

Слухання здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Судове засідання призначити на 11 год. 00 хв. 16.01.2021, на 12 год. 00 хв. 29.01.2021, на 12 год. 00 хв. 03.02.2021.

Визнати цивільними позивачами ОСОБА_19 та ОСОБА_23 .

Цивільним позивачам направити стороні захисту копії цивільних позовів з додатками протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали.

У судове засідання викликати прокурора, представника потерпілих (цивільних відповідачів), експерта, обвинуваченого, захисника.

Викликати у судове засідання та допитати у якості свідків таких осіб: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_4 .

Клопотання начальника Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Щербини М.Ю. про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лисянка Лисянського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , без можливості внесення застави, на 60 днів, а саме до 24 год. 00 хв. год 25.02.2021 року, утримуючи його в ІТТ № 1 ГУНП в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Чорновола, 249/1.

Копію ухвали негайно вручити під розписку обвинуваченому ОСОБА_1 .

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена обвинуваченим до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом семи днів з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками в той же строк з з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 30.12.2020.

СуддяЛітвінова Г. М.