Рішення № 93970704, 28.12.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/1076/19

Провадження по справі № 2/635/301/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Березовської І.В.,

секретар судового засідання – Калягіна М.П.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

представник позивача – Савіхіна Анастасія Миколаївна

відповідач – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, яким в остаточній редакції просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 червня 2012 року в сумі 52632,23 гривень, а також судові витрати в сумі 1921,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 05 червня 2012 року підписала заяву, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. У порушення умов вказаного договору відповідач не виконала належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 07 січня 2019 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 52632,23 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 17523,16 гривень, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 4767,67 гривень та заборгованості за пенею у розмірі 30341,40 гривень.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 березня 2019 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками повторного автоматичного розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який було здійснено згідно Розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області Мазур О.О. №01-02/92 від 16 жовтня 2019 року у зв`язку з розглядом Вищою радою правосуддя 19 вересня 2019 року заяви про звільнення судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 у відставку та відповідно до наказу голови Харківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року №05-05/119 «Про відрахування судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 », зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_3 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2019 року цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Березовської І.В. та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

14 червня 2019 року відповідач надала суду заяву про застосування строків позовної давності, якою просить суд відмовити AT КБ «Приват Банк» в позові у зв`язку зі спливом строків позовної давності звернення до суду за захистом порушеного права. В обгрунтування заяви зазначила, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідно до наданої ним її анкети-заяви від 05.06.2012 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідач отримала кредит у сумі 8000,00 грн., хоча у вказаній анкеті-заяві зазначена сума 3000,00 гривень, чим вводить в оману суд. Окрім цього строк Договору від 05 червня 2012 року, на який посилається позивач, відповідно до п. 1.1.7.14 даного договору, становить 12 місяців та пролонгується автоматично за відсутності відповідного повідомлення ще на 12 місяців, тобто до 05 червня 2014 року. Виходячи з викладеного, строк дії договору на який посилається позивач у своїй позовній заяві, як на підставу виникнення зобов`язань за кредитом, сплив 05 червня 2014 року, тобто більше п`яти років тому назад, а тому вважає, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права за межами строків позовної давності, які сплили 05 червня 2017 року.

09 січня 2020 року надійшли письмові пояснення АТ КБ «Приватбанк» на заяву відповідача, з яких вбачається, що в заяві-анкеті клієнта дійсно зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак умовами договору (п.2.1.1.2.3) визначено, що банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Стосовно строку дії договору та кредитної картки представник позивача зазначив, що дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Відтак, кредитний договір є чинним, а заперечення відповідача не обґрунтованими.

Щодо строків позовної давності вказав наступне. Відповідно до кредитного договору від 05 червня 2012 року відповідачу відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку,видано картку.

Картка є поновлювальною кредитною лінією,тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме: 19 березня 2014 року справа № 6-14цс14 та 18 червня 2014 року справа №6- 61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.”

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня серпня 2019 року (довідка про видачу кредитних карт додається).

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 31 січня 2019 року — до спливу строку позовної давності.

У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Також зауважив, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Як вбачається зі змісту анкети-заяви ОСОБА_1 від 05 червня 2012 року про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 8000,00 гривень зі сплатою процентів 2,5 % на місяць на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 365/366 днів на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Заява ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи банку, які викладені на банківському сайті є кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Зі змісту зазначеного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила своїм особистим підписом, що ознайомлена і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг.

У заяві ОСОБА_1 та Умовах та правилах надання банківських послуг визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору, свої зобов`язання банк перед відповідачем виконав.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 та 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, датою укладення договору є дата отримання карти, яка зазначена у заяві. Клієнт надає свою згоду на те, щоб кредитний ліміт встановлювався за рішенням банку та Клієнт дає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити та анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника відносно будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення банку.

Погашення кредиту передбачено п. 2.1.1.12.3 Умов та правил надання банківських послуг, а саме поповнення карткового рахунку здійснюється клієнтом шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі доручення Клієнта.

Згідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку. Які викладені на сайті банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.

Згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язався погашати заборгованість по кредиту, відсотках за використання кредиту, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язується на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі прострочених кредитах і Овердрафту), оплату Винагороди банку.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті у першу чергу.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПриватБанк», відповідачем за кредитним договором №б/н від 05 червня 2012 року не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту, у зв`язку з чим, станом на 07 січня 2019 року за нею утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17523,16 гривень.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, станом на 23 січня 2020 року за відповідачем за період з 01 жовтня 2019 року по 23 січня 2020 року утворилася заборгованість за відсотками в розмірі 4767,67 гривень, нарахованих згідно зі статтею 625 ЦК України.

Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17523,16 гривень та відсотків у розмірі 4767,67 гривень, нарахованих за ст.625 ЦК України.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту укладено сторонами 05 червня 2012 року.

Як вбачається з довідки, наданої АТ КБ «ПриватБанк», строк дії останньої картки за кредитним договором, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , є серпень 2019 року, останній платіж здійснений відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 05 червня 2012 року – 02 лютого 2018 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 31 січня 2019 року (направлено засобами поштового зв`язку), тобто в межах строку позовної давності, встановленої законом.

Враховуючи викладене, підстав для застосування строків позовної давності до позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, немає.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 30341,40 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 31 січня 2020 року по 31 січня 2020 року в розмірі 22290,83 гривні.

При таких обставинах, загальна сума заборгованості за кредитним договором №б/н від 05 червня 2012 року, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 45 581,66 гривень, з яких 17523,16 гривень – тіло кредиту, 4767,67 гривень – заборгованість за відсотками, нарахованих згідно зі статтею 625 ЦК України та 22825,44 гривень - пеня.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 45 581,16 гривень, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1627,16 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 червня 2012 року в сумі 44581 (сорок чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна) гривні 66 (шістдесят шість) копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) гривень 16 (шістнадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299), місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 12 жовтня 2006 року Харківським РВ ГУ МВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 28 грудня 2020 року.

Суддя І.В. Березовська