Рішення № 93970180, 31.12.2020, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1143/20 Провадження № 2/613/478/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Богодухівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/1143/20, пров. №2/613/478/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, в якому просить: стягувати з відповідача аліменти на її користь на її утримання, у розмірі ј частки з усіх видів заробітку відповідача, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення їх донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років; допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 18 серпня 2018 року вони з ОСОБА_2 у Новобаварському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області зареєстрували шлюб, актовий запис № 276. Від спільного проживання мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з ОСОБА_2 не склалось, однак на даний час шлюб між ними не розірвано. Відповідач у справі матеріально сім,ю не підтримує, кошти для ведення домашнього господарства не надає, хоча має таку можливість, так як офіційно працевлаштований. Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має змоги забезпечити себе і доньку матеріально, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмовий відзив на позов в якому зазначив, що дійсно з позивачкою у справі вони перебувають у шлюбі та від спільного проживання мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час шлюб між ними не розірвано, однак спільне життя з ОСОБА_1 не склалось та вони проживають окремо. Заявлений позов, про стягнення аліментів на утримання дружини він визнає частково, а саме у розмірі 1/8 частки з усіх видів його доходу, мотивуючи тим, що його сукупний місячний дохід складає близько 10 000 грн., при цьому, він повністю усвідомлює свій обов`язок утримувати доньку, яка на даний час з ним не проживає та знаходиться на утриманні матері. Сплата аліментів на утримання дружини та на утримання дитини до досягнення нею повноліття у розмірі по ј частки з його доходу, поставить його у скрутне матеріальне становище, у зв`язку з чим заявлені позивачкою вимоги він вважає надмірно великими. Крім того, у разі покращення його матеріального становища, ОСОБА_1 матиме можливість звернутись з позовом про зміну розміру аліментів.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства, згідно п.6 ст. 3 ЦК України, є добросовісність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певним стандартам поведінки, бути чесними, відкритими, мати повагу до інтересів іншої сторони договору або іншого правовідношення.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що 18 серпня 2018 року у Новобаварському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 276, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18 серпня 2018 року.

Сторони у справі є батьками малолітньої ОСОБА_5 ,ї ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 101, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28 липня 2020 року Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Богодухівської міської ради харківської області від 10 вересня 2020 року, малолітня ОСОБА_3 , 2020 року народження проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт також підтверджується копією довідки Богодухівської міської ради Харківської області від 02 вересня 2020 року, про реєстрацію місця проживання особи.

Відповідно до довідки від 23 листопада 2020 року за № 415, ОСОБА_2 працює в Спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні «Харківліфт-1» у формі ТОВ на посаді електромеханіка з ліфтів та його дохід за період з 01 січня 2020 року о 31 жовтня 2020 року склав 99 511 грн. 46 коп.

Згідно ч. 1 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Частиною 2 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітня ОСОБА_3 , 2020 року народження проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Позивач потребує матеріальної допомоги від батька дитини ОСОБА_2 , оскільки на даний час вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має змоги забезпечити себе та малолітню доньку, яка проживає разом з нею, усім необхідним.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В порушенням зазначених вище норм, ОСОБА_2 не надав до суду належних доказів на підтвердження своєї неспроможності надання ОСОБА_1 аліментів на її утримання до досягнення їх малолтіньою донькою ОСОБА_3 , 2020 року народження, трьох років.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 , суд виходить з того, що відповідач у справі офіційно працевлаштований та отримує стабільну заробітну плату.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , яка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною та самотужки займається вихованням доньки, у звязку з чим не в змозі утримувати себе та потребує матеріальної допомоги від батька дитини ОСОБА_2 , при цьому суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище відповідача у справі, який фізично здоровий, здатен працювати і отримувати доходи, беручи до уваги інші обставини, що мають істотне значення, наявності в провадженні суду справи про стягнення аліментів на утримання дитини, виходячи з принципу справедливості та розумності, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача до досягнення їх спільною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Аліменти належить стягувати з дня пред`явлення позову.

Судові витрати мають бути стягнуті з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Згідно ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 80, 84 Сімейного Кодексу України, ст.ст.15, 16, 20 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача, починаючи з 16 жовтня 2020 року до досягнення дитиною ОСОБА_5 ,єю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету22030106) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 31 грудня 2020 року.

СУДДЯ