Рішення № 93970162, 23.12.2020, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/1213/20

№ 2/610/482/2020

23.12.2020 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.,

за участі

позивача: ОСОБА_1 , представника – адвоката Гетьман О.М.,

відповідача: ОСОБА_2 , представника – адвоката Шаповала В.Є.,

секретаря: Паточки А.М.,

розглянувши у місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля,

в с т а н о в и в:

Позивач остаточно просить: 1) стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 9005,00 гривень; 2) стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріальну шкоду у розмірі 16702,04 гривень; 3) стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень; 4) стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень та 840,80 гривень судового збору.

Позов обґрунтований тим, що 14.11.2019р. по вул. Перемоги у с. П`ятигірське Балаклійського району Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів УАЗ 303, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та RENALT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (потерпілий). Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 17.12.2019р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності. Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль позивача отримав механічні ушкодження. На момент скоєння ОСОБА_2 ДТП цивільно-правову відповідальність позивача, як власника наземного транспортного засобу, було застраховано, а цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 застраховано не було. З метою відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля, та внаслідок повного ігнорування необхідності виплат заподіяної шкоди у зв`язку з пошкодженням його автомобіля зі сторони страхової компанії, він змушений був звернутися за юридичною допомогою до ТОВ «Клевер Експерт» та 02.12.2019р. уклав з останнім договір про надання юридичних послуг. В результаті дій ТОВ «Клевер Експерт», спрямованих на проведення Моторним (транспортним) страховим бюро України регламентної виплати, об`єднання страховиків прийняло рішення про відшкодування йому матеріальної шкоди у розмірі 24017,96 гривень. Оскільки ТОВ «Клевер Експерт» належним чином виконало умови укладеного договору, 21.02.2020р. ним здійснено оплату послуг виконавця у розмірі 6005,00 гривень.

Крім того, з метою визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля RENALT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_2 , вартості відновлювального ремонту авто та його ринкової вартості, ним замовлено проведення експертної оцінки та укладено з ФОП ОСОБА_3 відповідний договір. 03.03.2020р. ФОП ОСОБА_3 складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, за що позивачем сплачено 3000 гривень.

На теперішній час відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу ним проведено у повному обсязі, фактичні витрати склали 40720,00 гривень, що на 16702,04 гривні перевищує виплачену йому страхову виплату. Ця різниця на думку позивача підлягає стягненню з відповідача МТСБУ, оскільки цивільно-правову відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП застраховано не було, а МТСБУ з невідомих причин значно зменшило розмір відшкодування завданої ДТП майнової шкоди.

Крім того, зазначає про спричинення йому винуватцем ДТП ОСОБА_2 моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 50000 гривень (а.с. 88-97, 168, 169).

25.06.2020р. відповідачем було надано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що дійсно був винуватцем ДТП, в результаті якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Однак на час ДТП він не мав діючого страхового поліса на відміну від позивача, відповідальність якого була застрахована. Тому відшкодування спричиненої шкоди майну позивача повинно було бути проведено за рахунок коштів МТСБУ, що фактично і відбулося, МТСБУ виплатило позивачу 24017,96грн., тобто в повному обсязі відшкодувало завдану ним шкоду, розмір якої тепер має право стягнути у регресному порядку з нього. Вважає, що при вирішенні справи суд не повинен враховувати, як належний доказ, Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, бо він не відповідає вимогам діючого законодавства, сума встановлена без урахування зносу вузлів і деталей на момент проведення дослідження, а розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна. З цих причин з нього не підлягає стягненню сума, сплачена за Звіт. Зазначив, що понесені позивачем витрати при укладенні договору з ТОВ «Клевер Експерт» з метою досудового врегулювання спору між ним та МТСБУ, ніякого відношення до розгляду заявленого ним позову до нього і розгляду цивільної справи в суді не мають, а тому також не підлягають відшкодуванню. Посилався на те, що вимога про стягнення з нього моральної шкоди, яка є вимогою немайнового характеру, не може бути розглянута судом, оскільки не була оплачена судовим збором. Разом з тим, зазначив, що позивач жодного належного доказу моральних чи фізичних страждань до заяви не надав. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог до нього у повному обсязі (а.с. 62-63).

07.07.2020р. позивач надав відповідь на відзив, в якій свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. На обґрунтування своїх заперечень проти відзиву пояснив, що оскільки оцінка завданих йому збитків розрахована оцінювачами, акредитованими страховою компанією, є на порядок заниженою, він був вимушений провести звіт про оцінку вартості матеріального збитку, який визначив дійсний розмір заподіяних йому збитків. Кошти за проведення оцінки вартості матеріального збитку просив стягнути з винуватця ДТП. Вказав, що ніяких вимог немайнового характеру ним не заявлялось, тому судовий збір ним сплачено правильно. Посилався на достатню обґрунтованість завданої йому моральної шкоди, це і фізичний біль, і значний фізичний страх, емоційний стрес, розгубленість, тривога, безпомічність, психічні і емоційні страждання (а.с. 68-71).

08.07.2020р. відповідач ОСОБА_2 надав заперечення, в яких позов не визнав та вказав, що суд не повинен враховувати, як належний доказ розміру спричиненого збитку позивачу суму, яка вказана у Звіті, бо це вартість відновлювального ремонту автомобіля без врахування зносу деталей, а не вартість спричиненого позивачу матеріального збитку від пошкодження автомобіля при ДТП. Зазначив, що всі претензії стосовно сум відшкодування завданої матеріальної шкоди позивач повинен направляти до МТСБУ, яке згідно із законом і своїх повноважень може відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі до 50000грн., що перевищує навіть заявлену позивачем суму, з якою він не згоден. Він же повинен нести матеріальну відповідальність в порядку регресу перед МТСБУ після проведення цим Бюро виплат. Не можна стягувати з нього суму, сплачену за Звіт про оцінку розміру шкоди, проведену на замовлення позивача, бо ця шкода на той час вже була оцінена експертами МТСБУ і вже було прийнято рішення про її виплату. Проведення повторної експертизи мало б сенс в разі незгоди позивача з експертизою МТСБУ, про що повинні бути відповідні посилання і претензії. Однак, позивач погодився з висновком експертизи МТСБУ і отримав від нього кошти у визначеному ними розмірі. Вважав, що позовна заява позивача містить вимоги різного характеру, за кожну з яких має бути сплачено судовий збір. Позивач не підтвердив завдання йому діями ОСОБА_2 моральних та фізичних страждань. Посилався на те, що позивач у встановлені строки отримав у повному обсязі кошти за пошкодження свого автомобіля від МТСБУ, відремонтував автомобіль, тобто його право було відновлено (а.с. 77, 78).

За ухвалою від 19.08.2020р. було залучено до участі у справі, як співвідповідача, МТСБУ (а.с. 126).

03.09.2020р. відповідач МТСБУ надало письмові пояснення, в яких позов не визнало та вказало, що керуючись законом МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, який в даному випадку становить – 0,53%. Тобто МТСБУ виконало всі зобов`язання, передбачені законом, перед потерпілим (позивачем), а вимога щодо сплати різниці між фактичними витратами, пов`язаними з відновлювальним ремонтом та сумою сплаченого страхового відшкодування має бути адресована до винної особи (а.с. 136).

В суді позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Представник позивача посилалась на встановлення, що в результаті ДТП за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були пошкоджені транспортні засоби. Винуватим визнано відповідача ОСОБА_2 , який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому позивач звернувся до МТСБУ, яке здійснило виплату, яка покрила витрати на ремонт автомобіля лише частково. Позивач продовжив ремонт за власний рахунок. На момент виплати йому грошових коштів МТСБУ була проведена тільки їхня оцінка вартості, а зараз є інші докази проведеного додаткового ремонту. Просить стягнути різницю між фактичною вартістю ремонту і виплаченою МТСБУ сумою, додатково оплачені послуги підприємств, а також моральну шкоду.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в суді позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов. Представник відповідача погодився, що шкоду повинно відшкодувати МТСБУ. Однак, він не погоджується з розміром заявленої шкоди, оскільки МТСБУ має право регресу. Вказав, що матеріальна шкода була оцінена та вже виплачена МТСБУ. Зазначив, що по моральній шкоді не оплачено судовий збір, тому цю вимогу розглядати неможливо. Вважав, що витрати можливо стягнути лише за роботу адвоката, а витрати на оцінку шкоди відшкодуванню не підлягають.

Відповідача МТСБУ про час і місце судового засідання повідомлено належним чином за місцем знаходження, про що свідчить отримання судової повістки (а.с. 191), однак в судове засідання їх представник не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, поважності неявки не убачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

За постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 17.12.2019 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП, яка сталася з його вини 14.11.2019 року (ст. 124 КУпАП).

Із зазначеної постанови вбачається, що 14.11.2019р. о 18.20год. у с. П`ятигірське Балаклійського району Харківської області по вул. Перемоги, при зміні напрямку руху ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом УАЗ 3303 д.н.з. НОМЕР_1 , не переконався у безпеці руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем RENALT LOGAN д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 14).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, порушення відповідачем ОСОБА_2 ПДР, що спричинило виникнення ДТП, та винуватість відповідача встановлено постановою суду від 17.12.2019р., тому ці обставини є встановленими та доведенню не підлягають.

Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль RENALT LOGAN д.н.з. НОМЕР_2 з вини ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль RENALT LOGAN д.н.з. НОМЕР_2 належить позивачу на праві власності (а.с. 11).

Цивільно-правова відповідальність позивача ОСОБА_1 застрахована в ТДВ СК «Альфа-гарант» з 16.05.2019р. до 15.05.2020р. згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9936671 та договору добровільного страхування (а.с. 12, 13).

Згідно договору про надання юридичних послуг від 02.12.2019р. та квитанції від 21.02.2020р. позивачем ТОВ «Клевер Експерт» було сплачено 6005грн. за надання правничої допомоги з питань, пов`язаних з досудовим врегулюванням спору, що виник між позивачем та МТСБУ через невиплату останнім регламентної виплати у зв`язку з пошкодженням автомобіля RENALT LOGAN д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП (а.с. 15-17, 19).

Відповідно до повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України від 21.02.2020р. ними розглянуто справу щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка мала місце 14.11.2019р. за участю транспортного засобу RENALT LOGAN д.н.з. НОМЕР_2 та прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 24017,96 гривень (а.с. 18). Зазначене страхове відшкодування виплачено позивачу, що ним не заперечувалось.

21.02.2020р. МТСБУ повідомило відповідача ОСОБА_2 про визначення розміру шкоди та здійснення регламентної виплати потерпілому, запропонувало у добровільному порядку компенсувати МТСБУ загальний розмір витрат у сумі 26078,16грн. (а.с. 123).

Як вбачається із звіту № 110/03-20 від 03.03.2020р. про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, виконаного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENALT LOGAN д.н.з. НОМЕР_2 , складає: 27115,04 гривень з урахуванням ПДВ (на використані запасні частини та матеріали), та 25502,92 гривні, без урахування ПДВ (на використані запасні частини та матеріали). Вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 40472,60 гривні (а.с. 22-51).

Згідно договору про проведення експертної оцінки від 16.02.2020р. та акту від 03.03.2020р. вартість вищевказаних робіт становить 3000грн. (а.с. 20, 21).

З копій накладної та квитанції від 01.07.2020р., акту на виконання робіт та квитанції від 03.07.2020р., рахунку-акту від 06.07.2020р. за запчастини, ремонт автомобіля та виконання робіт з підготовки до фарбування та фарбування деталей кузова пошкодженого автомобіля позивачем було сплачено 40720грн. (а.с. 98-101).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_2 на момент настання ДТП не була застрахована, що не заперечувалось сторонами.

За ст. 41.1. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах значених цим законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно зі ст. 9.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну становить 50000 гривень на одного потерпілого.

Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало оцінену шкоду, завдану ОСОБА_1 в результаті ДТП, та виплатило, в якості страхового відшкодування грошову суму у розмірі 24017,96 гривень, що не заперечувалось сторонами.

З вказаною оцінкою позивач фактично погодився, оскільки її результати не оскаржував та отримав від МТСБУ страхове відшкодування без зауважень.

Тобто, отримавши від МТСБУ вказаний розмір страхового відшкодування, позивач погодився з ним.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з розрахунками та калькуляцією, зазначеними у Звіті, вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, склала 40472,60 гривні.

При цьому, після уточнення своїх позовних вимог, позивач посилався на проведення на теперішній час в повному обсязі відновлювального ремонту автомобіля, в зв'язку з чим його фактичні витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого в результаті ДТП автомобіля становлять 40720грн., що перевищує регламентну виплату, яку з невідомих причин було зменшено, на 16702,04грн. Тобто, виплачена сума страхового відшкодування є недостатньою для відновлення автомобіля.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому (різниці між фактичним розміром шкоди та сплаченим страховим відшкодуванням), суд приймає за основу фактичні витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля, підтверджені документально у вигляді наданих квитанцій, накладних, актів.

Позивач просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 16702,04 гривень, тобто різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченим страховим відшкодуванням, саме з відповідача МТСБУ.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у цивільній справі № 755/7666/19, провадження № 61-10010св20.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Однак, таких позовних вимог до ОСОБА_2 позивач не заявляв, а суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Тому, суд позбавлений можливості стягнути матеріальну шкоду у розмірі 16702,04грн. з відповідача ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог про стягнення супутніх витрат, понесених позивачем у зв`язку з пошкодженням його майна з винуватця ДТП суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 9005грн., сплачену ним за послуги ТОВ «Клевер Експерт» (6005грн.), та за послуги ФОП ОСОБА_3 (3000грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 6005грн. (25% від відшкодованої МТСБУ суми) ТОВ «Клевер Експерт» за надання правничої допомоги з питань, пов`язаних з досудовим врегулюванням спору, що виник між позивачем та МТСБУ через невиплату останнім регламентної виплати у зв'язку з пошкодженням автомобіля.

Водночас, в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження виникнення досудового спору між позивачем та МТСБУ щодо добровільної виплати останнім страхової суми, що змусило б позивача звернутися за юридичною допомогою.

Тому, суд не вбачає підстав для стягнення вказаної суми саме з відповідача ОСОБА_2 , який навіть при наявності спору між позивачем та МТСБУ, не може нести матеріальну відповідальність за дії (бездіяльність) МТСБУ.

Крім того, послуги ТОВ «Клевер Експерт» не пов'язані з підготовкою цього позову та розглядом справи в суді.

Позивач зазначає, що він вимушений був звернутися до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 для проведення автотоварознавчого дослідження щодо визначення дійсного матеріального збитку, оскільки виплаченої регламентної виплати було явно недостатньо для покриття витрат на ремонт автомобіля, разом з тим, суму оціненого та виплаченого МТСБУ збитку не оскаржував, тобто погодився з експертизою, проведеною спеціалістами МТСБУ.

До того ж, на момент розгляду справи в суді позивач провів відновлювальний ремонт автомобіля та його фактичні витрати склали 40720грн., що дещо відрізняється від суми, зазначеної у Звіті ФОП ОСОБА_3 . Саме цією сумою керувався суд та сам позивач при визначенні розміру майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, а вказаний Звіт не має доказового значення у даній справі.

Тому, матеріальна шкода за послуги ФОП ОСОБА_3 з проведення експертної оцінки завданого матеріального збитку не підлягає відшкодуванню.

Крім того, з наданого позивачем договору на проведення експертної оцінки та акту не вбачається про реальну оплату наданих послуг.

Відповідач ОСОБА_2 посилався на неможливість розгляду позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки вона не оплачена судовим збором.

З цього приводу суд зазначає, що зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач її визначив у грошовому вимірі.

Такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 28 листопада 2018 року у цивільній справі № 761/11472/15-ц, провадження № 61-23674св18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позовна вимога позивача про стягнення моральної шкоди визначена в грошовому вимірі в розмірі 50000грн., тому є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню, як за вимогу майнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» станом на 01.01.2020 року становить 2102 гривні.

За правилом п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено три вимоги майнового характеру, за загальною сумою яких повинен бути сплачений судовий збір: про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9005грн., про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 16702,04грн. та про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000грн.

Отже, ціна позову становить 75707,04грн. (9005+16702,04+50000), 1 відсоток від якої складає 757,07грн., однак мінімальний розмір судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір» становить 840,80грн., тому, сума судового збору, яка підлягає сплаті за заявлені позивачем вимоги складає 840,80грн.

Таким чином, позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір у встановлених порядку і розмірі, у тому числі за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 5 Постанови зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

В пункті 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на наявність негативних наслідків в результаті ДТП, як безпосередньо під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. Зазначає про спричинення йому справжнього шоку, перенесені ним нервових переживань, які призвели до погіршення стану його здоров`я, в зв`язку з чим він навіть звертався за допомогою до лікарів, змушений був більше працювати, щоб мати змогу відремонтувати автомобіль, відсутність транспортного засобу до його повного ремонту також ускладнило його життя, в тому числі він був позбавлений можливості в грудні 2019р. відвести свою матір, яка проживає разом з ним, на огляд лікарів у м. Харків, куди вона була змушена добиратись самостійно. Позивач зазначив, що моральна шкода полягає у виникненні негативних змін в його житті, щоденних думок та спогадів про аварію, страху можливого повторення події, негативних переживаннях, насторозі, тривозі, важкості виконання повсякденних обов'язків у зв'язку з пригніченим емоційним станом, відірваності від соціального життя, зниженому настрої, порушенні сну, дратівливості.

На підтвердження вказаних обставин надав суду консультаційний висновок спеціаліста КНП БРР ХО «БЦКРЛ» від 18.11.2019р., згідно якого лікарем-невропатологом йому діагностовано астено-невротичний синдром, викликаний нервовими переживаннями після події, що сталася 14.11.2019р., було призначено медикаментозне лікування, яке було продовжено, що вбачається з консультаційного висновку спеціаліста від 13.12.2019р. (а.с. 102).

13.12.2019р. та 24.12.2019р. його мати, яка проживає разом з ним, згідно консультаційних висновків спеціаліста дійсно перебувала на прийомі у лікаря КНП «Обласний центр онкології» в м. Харків (а.с. 103-106), куди вочевидь позивач не зміг її відвести на власному автомобілі, оскільки він був пошкоджений в результаті ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_2 .

Отже, пошкодження автомобіля призвело до виникнення у позивача негативних емоцій, переживань та неможливості нормального користування автомобілем, що в свою чергу призвело до душевних страждань, порушення звичного способу його життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд, враховуючи вищенаведені вимоги законодавства у сукупності із фактичним обставинами даної справи, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності стосовно завданої позивачу моральної шкоди, ураховуючи душевні страждання та стрес, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням його власного автомобіля, вимушеність змін у повсякденному житті, зважаючи на вимоги розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що належним розміром відшкодування позивачу у даній справі завданої йому моральної шкоди буде сума коштів в розмірі 5000грн., яка належним чином відповідатиме рівню його моральних страждань внаслідок пошкодження належного йому майна, є достатньою та співмірною із тривалістю порушення його прав та характером завданої шкоди та буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану відповідачем ОСОБА_2 позивачу моральну шкоду.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

05.11.2020р. позивачем до суду було надано опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, для вирішення питання про їх стягнення, з якого вбачається, що на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги та додаткового договору від 22.07.2020р., укладених між АО «Холодов і Партнери» та ОСОБА_1 , витрати позивача в рахунок гонорару адвоката склали 5000грн. та полягають у наступному: ознайомлення з документами -2000грн., вивчення судової практики – 1000грн., складання заяви по суті справи – 2000грн. (а.с. 107, 108, 114, 168, 169).

Сплата вказаної суми підтверджується оригіналами квитанцій від 24.07.2020р. та 11.08.2020р. про сплату витрат за договором про надання правової допомоги від 22.07.2020р. (а.с. 166, 167).

Внаслідок часткового задоволення позову підтверджені судові витрати по сплаті судового збору та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, а також того, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог до МТСБУ, а заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволено частково в сумі 5000 гривень, що складає 6,6% від заявленої позивачем суми (ціни позову), що становить 75707,04 гривень, суд дійшов до переконання, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 55,49 гривень (6,6% від 840,8грн.) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 330 гривень (6,6% від 5000грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 330 гривень та 55,49 гривень судового збору.

5.Дата складання повного судового рішення 31 грудня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,рнокпп НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_5 .

Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місце знаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131.

Головуючий В.М. Стригуненко