Рішення № 93967971, 23.12.2020, Яремчанський міський суд

Справа № 354/882/20

Провадження по справі № 2/354/392/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Ваврійчук Т.Л.

за участю секретарів судового засідання: Коцюбович Л.Л., Андрійків А.Я.

представника позивача: адвоката Савчук М.І.

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються з нього на підставі судового наказу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2020 року у розмірі 1/3 частини заробітку доходу, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімум на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи з 12.08.2020 року і до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на даний час він не має можливості виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі у зв`язку із відсутністю стабільного та офіційного доходу. Вказав, що він офіційно ніде не працює, перебуває на сезонних роботах за межами України, отримує нестабільний та нерегулярний дохід, оскільки офіційного контракту на працевлаштування не укладав, та не перебуває на обліку в Тлумацькому районному центрі зайнятості як безробітний. Також зазначив, що він проживає разом із матір`ю, яка є пенсіонером, в будинку матері та постійно матеріально допомагає їй. При цьому відповідач після розірвання шлюбу залишилась проживати у спільно побудованому ними будинку, а не у своїх батьків. Окрім цього, просить врахувати, що у зв`язку із епідемією коронавірусу він тривалий період часу не працював, однак матеріально завжди допомагав своїм дітям, що підтверджується долученими ним квитанціями про перерахунок грошових коштів на ім"я брата відповідачки, цікавився життям дітей та купував їм цінні подарунки.Із врахуванням вищенаведеного просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 із 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця, визначивши їх у твердій грошові сумі у розмірі 1000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 вересня відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей та призначено у ній підготовче судове засідання.

16 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що позовні вимоги не визнає та просить врахувати, що у позовній заяві позивач зазначає, що надавав кошти на утримання дітей на підтвердження чого долучив копії 4-х квитанцій, проте, фактично це 2 квитанції: за липень 2020 року і за серпень 2020 року, які відкопійовані двічі. Також зазначає, що з того часу, як вони з позивачем припинили спільне проживання, він лише двічі надавав кошти на утримання дітей: в липні та в серпні 2020 року. При цьому в липні 2020 року позивач повідомив її, що їде на роботу за межі України і кошти на утримання дітей найближчим часом надавати не буде. Також вказала, що позивач замовчує той факт, що у власності його матері перебувають 2 земельні ділянки площами 0,4549 га та 0,4618 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в с.Нижнів, Тлумацького району, Івано-Франківської області, та які мати ОСОБА_2 здає в оренду ТОВ «Оскар Агро», отримуючи за це кошти у вигляді орендної плати. Наведені обставини підтверджуються: копіями державних актів на право власності на земельні ділянки площами 0,4549 га та 0,4618 га. Крім того, мати позивача фактично успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 у 2018 році ще 2 земельні ділянки: площами 0,4778 га та 0,4955 га, які нею також здані в оренду ТОВ «Дністер Агро». На підставі наведеного, відповідач спростовує факт необхідності матеріального забезпечення позивачем своєї матері. Також просить врахувати те, що позивач постійно працює за кордоном та має стабільний високий дохід, але не має бажання утримувати своїх дітей. На підставі вищенаведеного просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

27 жовтня 2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Савчук М.І. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач працює на сезонних роботах за межами України та не має стабільного заробітку і доходу, оскільки періодично повертається на Україну, де живе та утримує свою матір пенсіонера за рахунок зароблених коштів. При цьому, на території України офіційного місця працевлаштування ОСОБА_2 не має.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що фактично позивач просить зменшити розмір аліментів на утримання дітей на 245 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Гайтанюк М.М. у судовому засіданні 24 листопада 2020 року заперечила проти задоволення позовних вимог. Вказала, що позивачем не долучено відповідних доказів та не зазначено які зміни матеріального або сімейного стану після винесення судового наказу про стягнення аліментів у нього відбулись. Зазначила, що позивач на даний час не одружений та не має на утриманні інших неповнолітніх дітей. Посилання ОСОБА_2 на те, що він утримує свою матір, яка є пенсіонером, не відповідають дійсності, оскільки з долучених відповідачем доказів вбачається, що мати позивача має у власності чотири земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які здає в оренду та отримує за це відповідну орендну плату, а відтак докази того, що остання не потребує матеріальної допомоги від сина відсутні. В заяві ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів було зазначено про те, що позивач працює на сезонних роботах за кордоном, а розмір доходу, який він отримує був вказаний зі слів самого позивача, а тому дана обставина була врахована судом при винесенні судового наказу. Надана позивачем довідка про те, що він не працює та перебуває на обліку у Тлумацькому районному центрі зайнятості як безробітній видана виконкомом Нижнівської сільської ради, а тому не може бути взята судом до уваги в якості належного та достатнього доказу у справі. Твердження позивача про те, що відповідач проживає у спільно побудованому ними будинку теж не відповідають дійсності, оскільки цей будинок належить батькам відповідача та був побудований останніми на належній їм земельній ділянці. Позивач у своїй заяві одночасно стверджує про те, що будував будинок, дарує дітям дорого вартісні подарунки, однак не має коштів на сплату аліментів. Просить врахувати те, що оскільки позивач офіційно не працевлаштований на території України, то розмір аліментів, який стягується з нього відповідно до наказу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2020 року визначається, виходячи із розміру середньої заробітної плати працівників Тлумацького району Івано-Франківської області, яка складає 6988 грн., тобто 1/3 частина становить 2333 грн. При цьому, прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років станом на жовтень 2020 року становить 2318 грн., а для дітей віком до 6 років-1859 грн., таким чином мінімальний розмір аліментів, який може стягуватися з позивача складає 2088,50 грн., відтак фактично позивач просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання двох неповнолітніх дітей на 245 грн. Із врахуванням викладеного, зважаючи на те, що позивачем відповідно до вимог ст.192 СК України не надано будь-яких доказів щодо зміни його матеріального чи сімейного стану після ухвалення рішення про стягнення аліментів, які є підставою для зміни розміру аліментів, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, сторони у справі з 03 липня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2020 року.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08 вересня 2011 року та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17 березня 2017 року, що видані виконкомом Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, сторони у справі є батьками дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу проживають разом із матір`ю ОСОБА_1 , що сторонами не заперечується.

У відповідності до судового наказу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2020 року з позивача стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи з 12 серпня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно довідок №905, №906 та №907, виданих виконкомом Нижнівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області 10 вересня 2020 року ОСОБА_2 ніде не працює та не знаходиться на обліку в Тлумацькому районному центрі зайнятості як непрацююча особа, а також перебуває на сезонних роботах за межами України, до складу його сім`ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 входить мати- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, засвідченого виконкомом Нижнівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_2 разом із матір`ю проживає у цегляному житловому будинку загальною площею 42 кв.м., що збудований у 1966 році та складається із двох житлових кімнат.

У відповідності до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , виданого Пенсійним фондом України 19 серпня 2015 року мати позивача отримує пенсію за віком.

З долучених ОСОБА_2 квитанцій АТ КБ «Приватбанк» від 09 липня 2020 року та 26 серпня 2020 року вбачається, що останнім перераховувались на рахунок брата відповідача ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 3000 грн. кожним переказом.

Згідно довідок про склад сім`ї №405, що видана Татарівською сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області 06 серпня 2020 року та №585 від 13 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_1 проживає у житловому будинку що розташований за адресою АДРЕСА_2 разом із членами своєї сім`ї: сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , братами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Вказаний житловий будинок загальною площею 94,0 кв.м. та житловою площею 47,2 кв.м. та земельна ділянка площею 1,4680 га, на якій він розташований, перебувають у власності батька відповідача ОСОБА_7 , що підтверджується договором дарування житлового будинку з господарсько-побутовими приміщеннями від 02 жовтня 2012 року, посвідченим державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д., за реєстром №1486, Витягом з Державного реєстру правочинів №11913512 від 02 жовтня 2012 року та Витягом про державну реєстрацію прав № 36696308 від 12 грудня 2012 року.

Із акту обстеження матеріально-побутових умов за підписом сільського голови Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області вбачається, що житлово-побутові умови відповідача ОСОБА_1 є задовільними, остання тимчасово не працює та не має на праві власності земельної ділянки.

З долучених відповідачем в обґрунтування поданих заперечень Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №158505 та серії ЯЖ №152605 від 20 січня 2009 року вбачається, що матері позивача- ОСОБА_1 належать на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,4618 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер:2625685600:06:003:0155, що розташована в урочищі «Лука» Нижнівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області та земельна ділянка площею 0,4549 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2625685600:16:003:0205, що розташована в урочищі «Дубрачів» Нижнівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, які відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 13 жовтня 2020 року перебувають у оренді у ТзОВ «Оскар Агро»(код ЄДРПОУ 40445458).

Відповідачем також долучено до матеріалів справи Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №150234 та серії ЯЖ №151380 від 20 січня 2009 року, видані на ім`я ОСОБА_5 та Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 13 жовтня 2020 року про те, що зазначені у даних державних акта земельні ділянки перебувають в оренді ТзОВ «Дністер Агро», які не приймаються судом до уваги в якості належних та достатніх доказів, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 перебуває у родинних відносинах із позивачем чи його матір`ю, а також що останні отримують прибуток від використання належних зазначеній особі земельних ділянок.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментні витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно приписів ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною п`ятою ст.183 Сімейного кодексу України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч.1 ст.161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Частиною 7 ст. 170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Згідно ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Положенням п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, враховуючи зміст ст.ст. 181,192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Водночас Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я, тоді як право вимагати зміни способу присудження аліментів має лише одержувач аліментів.

Відтак, Сімейний кодекс України вказує на можливість зміни способу стягнення аліментів лише на вимогу одержувача аліментів.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі №539/3532/18.

Водночас, як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього відповідно до наказу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2020 року у розмірі 1/3 частини заробітку доходу, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімум на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи з 12 серпня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття саме шляхом зміни способу їх стягнення, із 1/3 частки усіх видів його заробітну на тверду грошову суму у розмірі 1000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому позивачем не надано будь-яких доказів погіршення його матеріального стану, здоров`я чи зміни сімейного стану, оскільки наведені ним обставини щодо відсутності офіційного місця працевлаштування, стабільного заробітку та перебування на сезонних роботах за кордоном були відображені відповідачем у заяві про видачу судового наказу та враховані судом при винесенні рішення про стягнення аліментів. Крім того, відповідач, як одержувач аліментів, не погоджується на зміну способу їх стягнення.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За таких обставин, аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши відсутність підстав, передбачених статтею 192 СК України для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів, враховуючи те, що відповідач, як одержувач аліментів, не погоджується на зміну способу їх стягнення, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення слід відмовити за безпідставністю.

В силу вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного, керуючись 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.141, 160-161, 170, 180-183, 192 Сімейного кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 31 грудня 2020 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук