Рішення № 93967950, 31.12.2020, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1393/20

Провадження № 2/352/760/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Кукула О.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 05.12.2006 року АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №361К. За умовами договору позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 5 800 доларів США із терміном повернення до 04.12.2009 року. Крім того між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за №361К від 05.12.2006 року відповідно до якого останній є поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 05.12.2006 за №361К. Однак в порушення кредитного договору ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконав у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 29.04.2020 року складає 13 619,88 доларів США.

З урахуванням викладеного позивач просить суд солідарно стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 619,88 доларів США та судові витрати в сумі 2102 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.10.2020 року підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року визнано явку представника АТ КБ «Приватбанк» обов`язковою.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив, що у випадку неявки представника позивача розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 28.12.2020 від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та застосування строку позовної давності у даній справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання всьоме не з`явився, хоча в усіх випадках повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, в тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада».

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За вимогами ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05.12.2006 року АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №361К, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 5 800 доларів США у строк до 04.12.2009 року.

Того ж дня між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за №361К відповідно до якого останній є поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 05.12.2006 за №361К.

В порушення кредитного договору ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконав у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 29.04.2020 року складає 13 619,88 доларів США.

Судом встановлено, що відповідно до п.1.3 кредитного договору №361К від 05.12.2006 відповідач отримав кредитні кошти з кінцевим строком кредитування до 04.12.2009 року.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві щомісяця кошти (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування відповідно до графіка погашення кредиту і відсотків (Додаток №1 до кредитного договору №361К від 05.12.2006 року). Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Пунктом 4.7. кредитного договору №361К від 05.12.2006 року сторони передбачили збільшений строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за даним договором - тривалістю 5 років.

Відповідно до наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу розрахунку заборгованості за договором №361К від 05.12.2006 року останню оплату було здійснено ОСОБА_1 01.02.2011 року.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст.ст.1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 цього кодексу.

Із змісту ч. 1 ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно дост. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13 викладено правову позицію, відповідно до якої, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення, при цьому, позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Згідно матеріалів справи та норм ст. ст. 259, 260, 261 ЦК України встановлено, що строк позовної давності за вимогами АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за даним договором є 5 років.

Останні платежі за кредитом було сплачено відповідачем ОСОБА_1 згідно розрахунку заборгованості за договором 01.02.2011 року у сумах 3,42 грн., 3,43 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом 22.07.2020 року, тобто більше ніж через 5 років.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для вимог АТ КБ «ПриватБанк» сплив.

При цьому, позивачем не наведено обставин та підстав, за яких ним було пропущено строк позовної давності та не наведено поважності причин пропуску такого строку. Із заявами про поновлення такого строку АТ КБ «ПриватБанк» також не зверталося.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Згідно з ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 49094,

відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ,, код ЄДРПОУ 39952398.

Рішення складене в повному обсязі 31.12.2020.

Суддя Гриньків Д.В.