Рішення № 93967873, 23.12.2020, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/567/16-ц

23 грудня 2020 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в cкладі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

представника позивача: Аннюка В.В.

представника відповідача: Капака В.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивують тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 14.12.2007 було укладено кредитний договір № ІFNАGА0000000402.

Згідно вказаного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 44860,00 дол. США на термін до 14.12.2017, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Також згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № ІFNАGА0000000402. Таким чином в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 07.11.2017 має заборгованість – 11319,38 дол. США, яка складається з наступного: 9646,65 дол. США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 789,98 дол. США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 640,00 дол. США – заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 242,75 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

При цьому зазначають, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 9646,65 дол. США, яка складається з наступного: 9646,65 дол. США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту).

Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об`ємі з підстав, зазначених в позові. Просив стягнути в користь АТ КБ «Приватбанк» з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 9646,65 дол. США, що за курсом 26,85 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.11.2017 складає 259012,55 грн. за кредитним договором № ІFNАGА0000000402 від 14.12.2007, а також стягнути сплачені судові витрати по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що 14.12.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приват Банк», яке на даний час змінило найменування на АТ КБ «Приват Банк», було укладено кредитний договір № ІFNАGА0000000402, за яким ОСОБА_1 отримала кошти в розмірі 40000,00 дол. США строком до 14.12.2017 під 11,04% річних. Згідно п. 7.1 даного договору кредит був наданий під споживчі цілі.

12.05.2009 між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № ІFNАGА0000000402 від 14.12.2007, згідно якої відсоткова ставка складала 1,09% на місяць, строком дії договору до 14.12.2022 включно.

21.09.2010 між банком ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1/1-1, згідно з якою починаючи з 21.09.2010 розмір відсоткової ставки складає 12,58% річних. Всі інші умови залишаються в силі.

Згідно п. 2.3.3 кредитного договору у разі затримання сплати частини кредиту або відсотків щонайменше на один календарний місяць позичальник має право повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором протягом 30-ти календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу банку.

Банк відповідної вимоги про дострокове повернення кредиту не направив.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

Згідно п. 7.1 Кредитного договору кредитні кошти видані на «споживчі цілі». Тому до даних правовідносин слід застосовувати положення законодавства про захист прав споживачів.

Зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зроблено висновок про те, що: «у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції). Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, -також Закон України «Про захист прав споживачів». Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором».

Аналогічний висновок міститься в Постанові Верховного Суду України по справі № 0911/3582/2012 від 02.12.2020.

Вважає, що оскільки позивачем при зверненні до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, не було дотримано вимог про обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору, а саме не направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, тому у відповідача, як у позичальника, відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту.

Також вказав, що згідно доданих до матеріалів справи копій квитанцій 17.12.2016, 27.01.2017 та 28.01.2020 відповідачем на погашення кредиту було перераховано кошти на загальну суму 514000 грн. Тому у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором.

На підставі викладеного просив в задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Вінтоняк М.Б. від 30.03.2016 відкрито провадження по даній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18.04.2016 дану справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін по справі.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2016 дану справу зупинено до вирішення судом справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я. від 22.09.2017 дану справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.11.2017 провадження по даній справі відновлено.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31.08.2018 визначено дану справу розглядати в порядку загального позовного провадження за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, починаючи зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.10.2018 об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та про визнання недійсним кредитного договору, з первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.08.2019 по даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31.08.2020 зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та про визнання недійсним кредитного договору залишено без розгляду.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31.08.2020 по даній справі визнано обов`язковою явку в судове засідання представника АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалами Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.11.2020 та від 10.12.2020 надано можливість представнику позивача-адвокату Аннюку В.В. брати участь в судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що 14.12.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приват Банк» (на даний час змінено найменування на АТ КБ «Приват Банк») було укладено кредитний договір № ІFNАGА0000000402, згідно якого ОСОБА_1 отримала кошти в розмірі 40000,00 дол. США на строк 10 років, до 14.12.2017 під 11,04% річних. Згідно п. 7.1 договору кредит був наданий під споживчі цілі (Т. 1, а.с. 10-12).

12.05.2009 між ПриватБанком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № ІFNАGА0000000402 від 14.12.2007, згідно якої відсоткова ставка складала 1,09% на місяць, строком дії договору до 14.12.2022 включно (Т. 1, а.с. 114).

21.09.2010 між ПриватБанком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1/1-1, згідно з якою починаючи з 21.09.2010 розмір відсоткової ставки складає 12,58% річних. Всі інші умови залишаються в силі.

Відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.11.2017, 100 дол. США складає 2685,0348 грн. (Т. 1, а.с. 66).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № ІFNАGА0000000402 від 14.12.2017, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , станом на 07.11.2017 утворилася заборгованість в сумі 11319,38 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.11.2017 26,85 грн. за 1 дол. США складає 303925,35 грн., яка складається з наступного: 9646,65 дол. США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 789,98 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 640,00 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 242,75 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (Т. 1, а.с. 58-65).

З копій квитанцій № 0.0.671797893.1 від 17.12.2016, № 0.0.695923165.1 від 27.01.2017, та № 0.0.696535276.1 від 28.01.2017 вбачається, що на рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» на погашення кредиту 17.12.2016 було сплачено 135000 грн., 27.01.2017 сплачено 161000 грн., 28.01.2017 сплачено 218000 грн. (а.с. 48).

Мотиви, з яких виходить суд та застовані норми права:

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог, та з`ясувавши фактичні обставини справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Вказана стаття визначає загальні умови виконання зобов`язання. Дані правила є універсальними і підлягають застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

Згідно п. 2.3.3 кредитного договору № ІFNАGА0000000402 у випадку затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, позичальник має право повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від банку. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов даного договору, вимога банку втрачає чинність.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачем направлялась ОСОБА_1 відповідна вимога про дострокове повернення кредиту. Представником позивача вказана обставина в судовому засіданні не спростована.

Верховний Суд України в постанові від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16 зазначив, що:«з 16 жовтня 2011 року діє нова редакція статті 11, відповідно до якої надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» регулюються кредитні відносини між банком та споживачем щодо надання кредитних коштів на споживчі потреби, а з 16 жовтня 2011 року забороняється надання споживчого кредиту в іноземній валюті. Задоволення споживчих потреб людини здійснюється шляхом отримання нею споживчих благ, які мають на меті задоволення її потреб на забезпечення життя, здоров`я та життєдіяльності, зокрема придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів, на нагальні потреби: лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо. Засобом задоволення тих чи інших споживчих потреб людини виступають споживчі блага. Це товари та послуги індивідуального або виробничого призначення, що використовуються для задоволення особистих економічних та побутових потреб окремих людей. Споживчі блага можуть бути як матеріальними потребами (товари) так і нематеріальними (послуги). Споживчий кредит надається кредитором фізичним особам на придбання споживчих товарів або послуг, однак конкретні ознаки такого кредиту законодавцем не встановлено, за винятком надання споживчого кредиту в іноземній валюті з 16 жовтня 2011 року. А відтак, визначити правову природу кредитних правовідносин щодо наявності в них ознак споживчого кредиту повинен суд при розгляді спору, який випливає з зазначених правовідносин. При цьому законодавець встановлює спеціальний порядок стягнення, як поточної заборгованості, так і дострокового стягнення заборгованості за споживчим кредитом (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За положеннями пункту 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. За своїм змістом частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є нормою, що встановлює особливий порядок врегулювання вимог кредитодавця у разі неналежного виконання умов договору споживчого кредиту, що відрізняється від задоволення вимог кредитора за договором банківського кредиту, на який положення законодавства про захист прав споживачів не поширюються. Отже, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб та чи використано цей кредит на зазначені потреби. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів».

Згідно п. 7.1 спірного кредитного договору кредитні кошти видані на «споживчі цілі». Отже, до даних правовідносин слід застосовувати положення законодавства про захист прав споживачів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зробила висновок про те, що: «у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції). Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, -також Закон України «Про захист прав споживачів». Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором».

Аналогічний висновок міститься в Постанові Верховного Суду України по справі № 0911/3582/2012 від 02.12.2020.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами було укладено договір про надання споживного кредиту, який було укладено до 10.06.2017.

Тому позивачем при зверненні до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, не дотримано вимог про обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору, передбачений ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року), а саме не направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту.

Тому у відповідача, як у позичальника, відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Крім того згідно доданих до матеріалів копій квитанцій 17.12.2016, 27.01.2017 та 28.01.2020 на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» на погашення кредиту було перераховано кошти на загальну суму 514000 грн. Тому у відповідача відсутня поточна заборгованість за кредитним договором

Враховуючи, що термін виконання зобов`язання за кредитним договором на даний час не закінчився (до 14.12.2022 включно), а у відповідача відсутній обов`язок достроково повернути кошти за кредитним договором, тому позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки суду:

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, слід покласти на позивача

На підставі ст.ст. 526, 1050 ЦК України, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10.06.2017), керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»: код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського 1 «Д», адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст рішення

складено 30.12.2020