Ухвала суду № 93965220, 29.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

29 грудня 2020 року м. Київ № 640/32183/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1 до Держави, в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській областi про визнання вимоги протиправною, зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Держави, в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській областi, в якому просить:

1. Визнати незаконними вимоги Держави Україна, в особі ДСА України щодо стягнення суми судового збору з мінімальної пенсії, державної та соціальної матеріальної допомоги.

2. Припинити дії, щодо стягнення відповідачем сум судового збору з мінімальної пенсії. Державної та соціальної матеріальної допомоги позивача.

3. Зобов`язати Державу Україна, в особі ДСА України утриматися від стягнення судового збору з мінімальної пенсії, державної та соціальної матеріальної допомоги позивача.

4. На час розгляду справи, до прийняття рішення по суті, зупинити дію рішень в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ІНН НОМЕР_2 , з мінімальної пенсії Державної та соціальної матеріальної допомоги, ухвалених судами України по справах:

1) Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 21.07.2020р №528/999/19;

2) Ухвали Полтавського апеляційного суду від 09.10.2020р. по справі № 431/3092/20;

3) Постанови Полтавського апеляційного суду від 04.11.2020р. по справі № 528/999/19;

4) Ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16.11.2020р. по справі № 528/596/20.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини виникли щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору за результатами розгляду Гребінківським районним судом Полтавської області та Полтавським апеляційним судом об`єднаної справи № 528/999/19, справи №431/3092/20, справи №528/596/20.

Таким чином, спірні відносини пов`язані з процесуальними питаннями щодо виконання судових рішень у цивільних справах №528/999/19, №431/3092/20, №528/596/20 та питань стягнення судового збору, порядок розгляду яких врегульовано розділом VI Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, у разі незгоди з прийнятими судами першої та апеляційної інстанцій рішеннями у цивільних справах №528/999/19, №528/596/20, 431/3092/20 оскарження даних рішень відбувається шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Одночасно суд звертає увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги не є спором між учасниками публічно-правових відносин в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що заявлені позовні вимоги до Державної судової адміністрації пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах Гребінківського районного суду Полтавської області №528/999/19, №528/596/20 суд зазначає, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Держави, в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській областi.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Л.О. Маруліна