Рішення № 93965056, 30.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Київ № 640/8622/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у припиненні виплати пенсії та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо припинення виплати пенсії з моменту звернення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у припиненні виплати пенсії з підстав відсутності прямої норми законодавства, яка б закріпляла право пенсіонера на припинення виплати пенсії, оскільки отримання пенсії є відповідним правом, а не обов`язком особи, а тому вона має право відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії.

У встановлений судом строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, а отже суд розглядає позовну заяву за наявними у матеріалах доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

31.10.2019 позивачем засобами поштового зв`язку направлено до Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про припинення виплати пенсії. Зазначена заява була отримана пенсійним органом 04.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0305714134944.

Відповіді на зазначене звернення позивачем отримано не було.

ОСОБА_1 повторно направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про припинення виплати пенсії.

Листом від 24.03.2020 № 4944-4355/О-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що заява позивача про припинення виплати пенсії від 31.10.2020 не надходила.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у припиненні виплати пенсії, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Зазначені норми вказують на право особи на отримання пенсії та поряд з цим не передбачають такого обов`язку.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Фактично при подачі заяви про припинення виплати пенсії в зв`язку з відмовою від пенсії позивач намагався реалізувати своє незаборонене законодавством право на відмову від пенсії.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом» (принцип «свободи дій»), який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 804/6992/15.

Суд також враховує положення частини третьої статті 8 та частини першої статті 41 Конституції України, які гарантують, що норми Конституції України є нормами прямої дії; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Тобто, для вчинення стосовно своєї власності будь-яких дій, незаборонених законом, власнику не потрібно доводити наявність жодним чином правової підстави таких дій; у свою чергу, суб`єкт владних повноважень діятиме протиправно, якщо перешкоджатиме у реалізації таких правомочностей власника.

Враховуючи викладене, отримання призначеної пенсії є правом, а не обов`язком особи, а отже вона має право відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії.

Крім того, суд зазначає, статтею 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті "в" цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків.

Пунктом 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особа, яка достроково вийшла на пенсію і в результаті чого відсоток, на який було зменшено пенсію може бути переглянуто після досягнення пенсійного віку, якщо особа продовжує працювати і відмовилась від отримання пенсії.

Отже, наведені норми законодавства вказують на право особи відмовитись від отримання пенсії. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено ні форма заяви, ні підстави відмови від отримання пенсії.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.10.2019 у справі № 755/10935/17, в якій суд, серед іншого, зазначив, що відмова позивача від отримання пенсії не призведе до отримання державою в особі пенсійного органу будь-яких збитків чи додаткових витрат. Таке рішення є волею конкретної особи і відповідач, на переконання суду, не може обмежувати позивача у зазначеному праві.

Разом з тим, відповідачем не було вчинено дій щодо відмови у припиненні виплати пенсії, як про це зазначає позивач, оскільки у відповіді на звернення пенсійний орган зазначив, що відповідна заява не надходила. У свою чергу, судом під час розгляду цієї справи встановлено, що така заява дійсно направлялась відповідачу, що підтверджується належними доказами, а отже відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо припинення виплати пенсії позивачу згідно його заяви.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, враховуючи встановлену під час розгляду цієї справи наявність у позивача права на відмову від пенсії, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви позивача від 31.10.2019 щодо припинення виплати пенсії та зобов`язати відповідача припинити позивачу виплату пенсії з 31.10.2019.

Керуючись статтями 241, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.10.2019 про припинення виплати пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 31.10.2019.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов