Рішення № 93965050, 21.12.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/1801/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Скиді В.А.,

за участю представника позивача Тарабанькова Д.М., представника відповідача Паншиної І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 № 00001773305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4712747,97 грн., в тому числі: податкові зобов`язання 3770198,38 грн. та штрафні (фінансові) санкції 942549,59 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 № 00001783305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 392729,00 грн., в тому числі: податкові зобов`язання 314183,2 грн. та штрафні (фінансові) санкції 78545,8 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2019 № Ф-00001793305, якою донараховано єдиного внеску в сумі 146079,46 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.10.2019 № 00001803305, яким застосовано штрафні санкції в сумі 20144,11 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 № 00001763305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 52386,25 грн., в тому числі: податкові зобов`язання 41909,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 10477,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ФОП ОСОБА_6 у перевіряємий період (01.01.2017 - 31.12.2018) здійснював діяльність, зокрема: вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41) та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 46.31), тому мав право включати до складу витрат звітного періоду витрати, пов`язані з ремонтом та обслуговуванням сідлових тягачів та напівпричепів, які він використовував у своїй господарській діяльності, в тому числі на придбання шин та необхідних запасних частин. Також вказує на те, що висновки податкового органу, щодо включення ФОП ОСОБА_6 до витрат, податкового кредиту сум на придбання будівельних матеріалів, використання яких в господарській діяльності не підтверджено, є необґрунтованими та спростовуються первинними документами, які контролюючим органом під час перевірки не витребовувалися, не перевірялися і не знайшли свого відображення в акті перевірки.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених статтею 177 Податкового кодексу України, до яких належать земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі. Зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено визначення (критерії), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визнаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати, на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем через те, що їх власником є фізична особа. Разом з цим визначення термінів, пов`язаних із загальними засадами діяльності автомобільного транспорту, регламентованого Законом України «Про автомобільний транспорт». Тому, основні засоби (трактори на гусеничному ходу та трактори колісні) належать до основних засобів подвійного призначення, витрати на придбання та утримання яких не включаються до складу витрат підприємця.

Також відповідач зазначає, що оскільки ФОП ОСОБА_6 не було надано документів щодо виконання робіт по ремонту основних засобів (ким саме були проведені роботи, акти виконаних робіт, тощо), які підтверджують що дані витрати пов`язані з його господарською діяльністю, тому платником неправомірно віднесено до складу валових витрат придбання будівельних матеріалів на суму 168603,33 грн., в тому числі за 2017 рік - 38996,62 грн. та за 2018 рік - 129606,70 грн., чим порушено вимоги пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України. Крім того, зазначає, що в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_6 у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 року було включено до податкового кредиту операції по контрагенту ТОВ «АЛЬФАТЕХ» (код ЄДРПОУ 35203852) на суму ПДВ 7600,00 грн., але відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлена відсутність зареєстрованої податкової накладної ТОВ «АЛЬФАТЕХ» на користь ФОП ОСОБА_6 у сумі ПДВ 7600,00 грн.

В наданих до суду письмових поясненнях позивач вказав, що станом на час розгляду даної справи, податковим законодавством більше не вважається порушенням включення до складу витрат підприємця витрат на утримання вантажних автомобілів.

Представник відповідача в письмових поясненнях зазначив, що виходячи з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. В господарському законодавстві «юридична особа» та «фізична особа-підприємець» охоплюються спільним поняттям «суб`єкт господарювання». Отже, відповідач вважає, що в даному випадку до платника застосовуються норми Податкового кодексу України, що діяли на момент перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 12.08.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з копії спадкової справи № 67/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , спадкоємцем є, зокрема, позивач.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12.04.2019 № 860 та на підставі направлень від 25.04.2017 № 1088 та № 1089 та від 14.05.2019 № 1159, проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_6 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017. по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 27.05.2019 № 423/13/ НОМЕР_1 , яким, зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пункту 177.2, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: ФОП ОСОБА_6 завищено валові витрати за перевіряємий період на загальну суму 20945546,57 грн., в тому числі за 2017 рік на 7514443,63 грн. та за 2018 рік на 13431102,94 грн. Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 3770198,38 грн., в тому числі за 2017 рік - 1352599,85 грн., за 2018 рік - 2417598,53 грн.;

- пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внаслідок чого платни ком було занижено суму єдиного соціального внеску за 2017 рік на 55361,65 грн. та за 2018 рік на 90717,81 грн. Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного до ходу всього на суму 146079,46 грн., в тому числі за 2017 ріку розмірі 34,7% - 55361,65 грн., за 2018 ріку розмірі 22 % - 90717,81 грн.

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 193.1 статті 193, пункту 198.5 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за 2017 рік на 6822,00 грн. та за 2018 рік на 35087,00 грн. (відповідно до порушень, викладених в пункті 2.6.1 акту перевірки). Донараховано податку на додану вартість за актом перевірки - 41909,00 грн.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бю джету на загальну суму 314183,20, в тому числі за 2017 рік на 112716,65 грн., за 2018 рік на 201466,55 грн. (т.1, а.с. 27-66).

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки ФОП ОСОБА_6 було подано заперечення на нього від 23.09.2019 № 18 (т.1, а.с. 67-76).

За наслідками розгляду заперечення позивача, листом від 02.10.2019 № 764/ФОП/25-01-33-05 Головне управління ДФС у Чернігівській області повідомило позивача, що висновки акту перевірки залишені без змін (т.1, а.с. 77-88).

На підставі акту перевірки від 27.05.2019 № 423/13/238521277 відповідачем були винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 № 00001773305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 712 747,97 грн., в тому числі: податкові зобов`язання 3770198,38 грн. та штрафні (фінансові) санкції 942549,59 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 № 00001783305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 392 729,00 грн., в тому числі: податкові зобов`язання 314183,2 грн. та штрафні (фінансові) санкції 78545,80 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2019 № Ф-00001793305, якою донараховано єдиного внеску в сумі 146 079,46 грн.;

- рішення № 00001803305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.10.2019, яким застосовано штрафні санкції в сумі 20144,11 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 № 00001763305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 52386,25 грн., в тому числі: податкові зобов`язання 41909,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 10477,25 грн. (т.1, а.с. 89-97).

На вказані податкові повідомлення-рішення та вимогу позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України від 28.10.2019 № 32, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 24.12.2019 № 14317/6/99-00-08-05-04, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (т. 1, а.с. 98-120, т. 2, а.с. 90-92).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно з пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу вимог пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

За правилами пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до підпункту.177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

У відповідності до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що фізична особа-підприємець, що обрала загальну систему оподаткування, визначаючи чистий оподатковуваний дохід за таким видом діяльності, як діяльність вантажного автомобільного транспорту, має право відносити до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, документально підтверджені витрати на технічне обслуговування транспортних засобів, що є прямими видатками на ремонт та експлуатацію майна, що використовується у господарській діяльності.

Проведеною відповідачем перевіркою, зокрема, встановлено, що фактично, в період 01.01.2017 по 31.12.2018, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_6 була діяльність вантажного автомобільного транспорту (КВЕД 49.41), в процесі здійснення якого використовувалося 53 одиниці транспортних засобів (в т.ч. сідельні тягачі та причепи/напівпричепи до них). Підприємець застосовував загальну систему оподаткування, обліку і звітності. Крім того, за вказаний період отримував дохід від оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду вантажних автомобілів.

У періоді, що був перевірений відповідачем, позивач включав до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, витрати на придбання шин та запчастин на транспортні засоби, що використовувались для здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 25735007,00 грн. (без врахування ПДВ), з яких:

- за 2017 рік - 7475447,01 грн., в тому числі згідно актів списання запчастин на кожну одиницю транспорту, що використовувався - 5010063,75 грн., та суми згідно щомісячних актів списання шин (в кількості 358 шт.) - 2465383,26 грн.;

- за 2018 рік - 13301496,24 грн., в тому числі згідно актів списання запчастин на кожну одиницю транспорту, що використовувався - 5422783,25 грн., та суми згідно щомісячних актів списання шин (в кількості 358 шт.) - 7878712,99 грн.

В даному випадку, для правильності вирішення спірних правовідносин необхідно з`ясувати, чи відноситься сідловий тягач та вантажний напівпричіп до вантажних автомобілів у розумінні Податкового кодексу України.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

За приписами статті 1 Закону № 2344-III автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку, що напівпричіп за своєю конструкцією призначений для використання з сідловим тягачем і частина повної маси якого передається на цей тягач через сідлово-зчіпний пристрій.

Напівпричіп призначений для з`єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.

Згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТЗЕД), затвердженої Законом України «Про Митний тариф України», сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20). При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.

Крім цього, згідно з поняттям «сідловий тягач», наведеного у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

З огляду на зазначене, напівпричепи та сідлові тягачі, згідно чинного законодавства, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Доводи контролюючого органу, що сідловий тягач в поєднанні з напівпричіпом відносяться до категорії вантажних автомобілів, суд не приймає до уваги, оскільки ці два транспортні засоби зареєстровані, як окремі види транспорту та кожний окремо не пристосований до перевезення вантажів.

Разом з тим, Законом України від 16.01.2020 № 466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема до підпунктів 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, які набрали чинності з 23.05.2020.

Так, відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим-десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

Згідно з підпунктом 177.4.6 пункту 177.4.6 статті 177 Податкового кодексу України зазначені у статті 177 Податкового кодексу України підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту).

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення поточного ремонту; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові автомобілі.

З урахуванням змін внесених до Податкового кодексу України, до основних засобів, які не підлягають амортизації, належать земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові автомобілі. Вантажні автомобілі з цього переліку виключено.

Вищевказані зміни до Податкового кодексу України були внесені законодавцем з метою вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві.

Отже, навіть, якщо б вважати сідельні тягачі та напівпричепи вантажними автомобілями, що призначені для перевезення вантажів, то такі все одно не відносяться до основних засобів подвійного призначення, що не підлягають амортизації.

Зважаючи на викладене, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право включати до складу витрат: витрати, пов`язані з провадженням його господарської діяльності; витрати на утримання вантажних автомобілів, зокрема, витрати на технічне обслуговування, ремонт, придбання запчастин, тощо; вартість використаних пально-мастильних матеріалів після одержання, доходу, який безпосередньо пов`язаний з понесеними витратами від здійснення підприємницької діяльності, на підставі документально підтверджених первинних документів, зокрема, угод, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, розрахункових документів, тощо.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням наведеного, зворотна дія нормативного акту в часі застосовується, якщо такий акт є більш м`яким для застосування до певних правовідносин.

Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку про правомірність включення ФОП ОСОБА_6 до валових витрат в 2017 та в 2018 роках витрати на придбання шин та запчастин на транспортні засоби, що використовувались в ході здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 25735007,00 грн. (без врахування ПДВ), в тому числі за 2017 рік на загальну суму 7475447,01 грн., включаючи суми згідно актів на списання запчастин на кожну одиницю транспорту, що використовувався 5010063,75 грн., та суми згідно щомісячних актів списання шин (в кількості 358 шт.) 2465383,26 грн., за 2018 рік на загальну суму 13 301496,24 грн., включаючи суми згідно актів списання запчастин на кожну одиницю транспорту, що використовувався 5422783,25 грн., та суми згідно щомісячних актів списання шин (в кількості 358 шт.) 787712,99 грн.

Щодо посилань контролюючого органу на завищення ФОП ОСОБА_6 протягом 2017-2018 років витрат в загальній сумі 168603,33 грн. через включення до їх складу суму в розмірі 168603,33 грн., в тому числі за 2017 рік - 38996,62 грн., та за 2018 рік - 129606,70 грн. на придбання будівельних матеріалів в асортименті, суд зазначає наступне.

За встановленими обставинами, протягом 2017-2018 років ФОП ОСОБА_7 .В придбавались будівельні матеріали у зазначених в акті перевірки суб`єктів господарювання, а саме: бетонна суміш (БСГ В15 РЗ F50), бетонні перемички (ПБ 13-37-п), вікна, профнастил та склопакет.

При цьому, податковим органом визнається факт придбання будівельних матеріалів на суму 168603,33 грн., проте заперечується їх зв`язок з господарською діяльністю позивача.

Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що придбані будівельні матеріали були використані для ремонту приміщень власними силами, які ФОП ОСОБА_6 використовував у власній господарській діяльності.

Відповідачем зазначені обставини в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростовані.

Суд звертає увагу на те, що покладання на ФОП ОСОБА_6 обов`язку підтверджувати документально проведення самостійно робіт (без залучення інших суб`єктів господарювання чи фізичних осіб за договором про виконання робіт, надання послуг) з використання придбаних будівельних матеріалів (бетонної суміші (БСГ В15 РЗ F50), бетонних перемичок (ПБ 13-37-п), вікон, профнастилу та склопакету), придбання яких податковим органом не заперечується, є надмірним формалізмом, що тягне порушення прав його прав на формування витрат, пов`язаних з ремонтом та експлуатацією майна, як це передбачено підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Крім того, використання вказаних будівельних матеріалів під час проведення ремонту підтверджується копіями актами про списання товарів № 310, № 311, № 419, № 420 від 31.12.2017 (т. 1, а.с. 157-159)

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_6 протягом 2017-2018 років витрат в загальній сумі 168603,33 грн. через включення до їх складу суму в розмірі 168603,33 грн., в тому числі за 2017 рік - 38996,62 грн., та за 2018 рік - 129606,70 грн є необґрунтованими.

Отже, донарахування податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2019 №00001773305, грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4712747,97 грн., в тому числі: податкові зобов`язання - 3770198,38 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 942549,59 грн. є неправомірним.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

В силу вимог частини третьої статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску податковим органом на платника накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Тобто, висновки податкового органу щодо заниження сум чистого доходу спростовані судом з наведених вище підстав, донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 146079,46 грн. та застосування відповідно штрафних санкцій в сумі 20144, 11 грн. є безпідставними.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 розділу ІV Податкового кодексу України, зокрема, фізична особа резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 1.2 пункту 161 підрозд.10 розділу XX Податкового кодексу України).

Ставка збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, позиція податкового органу щодо заниження сум чистого доходу спростовані судом з наведених вище підстав, збільшення позивачу грошового зобов`язання з військового збору в сумі 392729,00 грн., в тому числі: податкові зобов`язання 314183,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 78545,80 грн. є необґрунтованою.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальнйкам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_6 правомірно було включено до складу валових витрат в 2017 та в 2018 роках витрати на придбання шин та запчастин на транспортні засоби, що використовувались в ході здійснення підприємницької діяльності, а також ним було правомірно включено до складу витрат суму придбаних будівельних матеріалів та відповідно правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 07.10.2019 № 00001773305, № 00001783305, № 00001763305, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2019 № Ф-00001793305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.10.2019 № 00001803305, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 10510,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 № 00001773305.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 № 00001783305.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2019 № Ф-00001793305.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.10.2019 № 00001803305.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 № 00001763305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 10510,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.12.2020.

Суддя В.О. Непочатих