Рішення № 93964699, 30.12.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року Справа №480/7246/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7246/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9938 - Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, для виконання,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 за позовом до Військової частини 9938 - Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 07.08.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період з 2013 року по 07.08.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день прийняття наказу про звільнення та виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за № 702.

Ухвалою від 27.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

17.11.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначає, що оскільки позивач проходив військову службу у Сумському прикордонному загоні до червня 2018 року, а особову справу направлено на зберігання до Шосткинського об`єднаного районного військового комісаріату Сумської області, будь яка інша інформація щодо проходження військової служби позивачем в Сумському прикордонному загоні (чи не користувався іншими додатковими відпустками і т.п.) у відповідача відсутня.

Зауважує, що на момент розгляду даної справи позивач вже отримав грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій. Тобто, позивач скористався своїм правом передбаченим ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та отримав компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Враховуючи положення абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку відповідачем було реалізовано шляхом виплати йому грошових коштів (розрахунковий лист від 09.11.2020 №843).

Оскільки надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій на час проведення ООС припинено, враховуючи зразкове рішення №620/4218/18, а також, те, що кількість днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій більша (14 днів) від додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (7 днів, з урахуванням необхідності розрахунку кількості днів відповідно до фактичного часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах, тобто може бути меншою навіть 7 днів) позивачу була виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.

Ухвалою суду від 16.12.2020 зобов`язано Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) надати суду в строк до 27.12.2020 відомості про те, чи була використана ОСОБА_1 будь-яка додаткова відпустка за період з 2013 по 2018 включно, або у разі невикористання ним додаткової відпустки, чи була виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки.

На виконання вимог ухвали суду, Сумським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) надано суду інформацію, у якій зазначено, що будь - які додаткові відпустки, з урахуванням дії в країні особливого періоду, за час проходження військової служби в Сумському прикордонному загоні в період з 2014 по 2018 рік, гр. ОСОБА_1 не надавались. Крім того, проінформовано, що у зв`язку із переведенням військовослужбовця для подальшого проходження військової служби до іншого органу охорони державного кордону - Луганського прикордонного загону, а не у зв`язку із його звільненням зі служби, компенсація за невикористані дні такої відпустки, Сумським прикордонним загоном гр. ОСОБА_1 не виплачувалась.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справ, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив службу проходив військову службу у військовій частині 9938 на посаді інспектора прикордонної служби.

05.11.2018 позивачем було отримано статус і посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 (а.с.12).

Наказом від 07.08.2019 № 354-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с.15).

18.08.2020 позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням щодо виплати йому грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки відповідно до положень пункту 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 01.08.2012 №702, за період 2013-2019 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби (а.с.16-17).

Листом від 25.09.2020 №12/10875 відповідач повідомив позивача, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткові відпустки, в тому числі й додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиків для життя і здоров`я не надавалася в особливий період не вважається такою, що є не використаною (а.с.18-19).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон «Про відпустки») передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 (далі - постанова №702) затверджено, зокрема, переліки військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, згідно з додатком 4.

Так, відповідно до п.п.4, 4-1, 5 додатку 4 до Постанови №702 військовослужбовці, що займають посади У ВІДДІЛЕННЯХ ІНСПЕКТОРІВ прикордонної служби - Інспектор прикордонної служби 1,2,3 категорії, інспектор прикордонної служби - майстер, Інспектор прикордонної служби 2,3 категорії – дозиметрист, віднесені до посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, зокрема, тривалістю 7 календарних днів.

Як встановлено судом, позивач проходив службу проходив військову службу у військовій частині 9938 на посаді інспектора прикордонної служби.

Відтак, позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади визначені додатком 4 до Постанови №702, під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Відповідно до ч.ч.8, 14, 17-19, 21 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення (ч.8 ст.10-1).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті (абз.2 ч.14 ст.10-1).

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абз.3 ч.14 ст.10-1).

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (ч.17 ст.10-1).

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (ч.18 ст.10-1).

При цьому, дійсно відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на чому наголошує представник відповідача, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється (ч.19 ст.10-1).

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (ч.21 ст.10-1).

Однак, посилання відповідача на п. 19 ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка на його думку виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 ст.10-1 Закону, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон «Про оборону України»).

Відповідно до абз.5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону «Про оборону України» визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації дійсно припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.

Однак, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Так, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Тобто, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою №702 у період з 2013 року по 2017 рік включно.

Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по зразковій справі № 620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.

Водночас у разі невикористання щорічної додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, така відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1)безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Проте обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зважаючи на вказане, судом критично оцінюються і не можуть бути сприйняті доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву про те, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані дні додаткової відпустки.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2017 рік, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати такої компенсації, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період з 2018 року по 07.08.2019, виходячи з наступного.

З автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №480/5237/19 задоволено позов ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9938) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9938) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 05.11.2018 по 07.08.2019, виходячи з грошовою забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9938) (код 14321736) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 05.11.2018 по 07.08.2019, виходячи з грошовою забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

На виконання вказаного рішення, відповідачем проведено з позивачем розрахунок та виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, що підтверджується розрахунковим листом за лютий 2020 року №843 (а.с.36), тому підстави для призначення та виплати компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я у період з 2018 року по 07.08.2019 у позивача відсутні, оскільки фактично, він обрав вид додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Другого апеляційного адміністративного суду викладеною у постанові від 27.10.2020 у справі №520/7314/20.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Тому у суду відсутні підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 9938 - Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, для виконання – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9938 - Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2017 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину 9938 - Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (проспект Перемоги, буд. 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93120, код ЄДРПОУ 14321736) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2017 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар