Рішення № 93964678, 31.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 грудня 2020 року м. Рівне №817/430/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 001301302 від 22.07.2016 про визначення податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 54780 грн. 00 коп.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що за укладеним ним з банком кредитним договором у зв`язку із погашенням кредиту банком прийнято рішення про анулювання (прощення) залишку заборгованості, що не є додатковим благом у розумінні ст. 164 Податкового кодексу України та не підлягає врахуванню при визначенні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Позивач зазначив, що повернув банку значно більшу суму отриманого кредиту у банку, що означає, що збільшення або приріст активів не відбувся, а тому відсутній і об`єкт оподаткування, визначений як додаткове благо в розумінні ст. 164 Податкового кодексу України. Таким чином, позивач зазначив про помилковість висновків контролюючого органу щодо віднесення суми прощеного банком у самостійному порядку боргу позивача без повідомлення позивача по даному факту, що також виключає виникнення у позивача відповідного обов`язку, відтак просив суд позов задовольнити та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач, у строк встановлений судом, відзив на адміністративний позов, без поважних причин не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач, у строк встановлений судом, відзив на адміністративний позов, без поважних причин не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача пояснень щодо позову не надала.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 було задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2020 касаційну скаргу Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області задовольнити частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято до розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства "Фідобанк":

- договір про анулювання боргу/ або лист-повідомлення про анулювання боргу, за кредитним договором від 24.12.2007 № 014/2628/2/08310, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), з детальною розшифровкою складових заборгованості (основний борг, проценти, штрафні санкції), які за рішенням банку анульовані;

- докази надіслання ОСОБА_1 договору про анулювання боргу/ або листа-повідомлення про анулювання боргу, за кредитним договором від 24.12.2007 № 014/2628/2/08310 ( у разі наявності). Запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надати суду пояснення по суті позовної заяви та витребувані докази до початку розгляду справи по суті.

Витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідченні копії довідок про сплати за кредитним договором. Витребувані докази надати суду до початку розгляду справи по суті.

Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Крім того, ухвалою суду від 13.07.2020 замінено Рівненську об`єднану державну податкову інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області, на її правонаступника Головне управління ДПС у Рівненській області.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкладено розгляд справи по суті до 19.10.2020. Витребувано в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Білої Ірини Володимирівни належним чином завірені копії:

1. Листа-повідомлення ОСОБА_1 від ПАТ “Фідобанк” про анулювання йому заборгованості за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007 з відміткою про одержання останнім або з чеками про направлення рекомендованого листа з описом і повідомленням про вручення, або договору між ПАТ “Фідобанк” та ОСОБА_1 про анулювання (прощення) йому заборгованості за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007 у сумі 259221,20 грн.

2. Виписки з усіх рахунків, на яких обліковувалась видача кредиту та погашення кредиту ОСОБА_1 у ПАТ “Фідобанк” за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007.

3. Довідки про загальні суми, нараховані та сплачені або не сплачені ОСОБА_1 на користь ПАТ “Фідобанк” за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007року за весь період дії даного договору.

Ухвалою суду від 19.10.2020 відкладено розгляд справи по суті до 18.11.2020. Повторно витребувано в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Білої Ірини Володимирівни належним чином завірені копії:

1. Листа-повідомлення ОСОБА_1 від ПАТ “Фідобанк” про анулювання йому заборгованості за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007 з відміткою про одержання останнім або з чеками про направлення рекомендованого листа з описом і повідомленням про вручення, або договору між ПАТ “Фідобанк” та ОСОБА_1 про анулювання (прощення) йому заборгованості за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007 у сумі 259221,20 грн.

2. Виписки з усіх рахунків, на яких обліковувалась видача кредиту та погашення кредиту ОСОБА_1 у ПАТ “Фідобанк” за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007.

3. Довідки про загальні суми, нараховані та сплачені або не сплачені ОСОБА_1 на користь ПАТ “Фідобанк” за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007року за весь період дії даного договору.

Ухвалою суду від 18.11.2020 відкладено розгляд справи по суті до 02.12.2020. Повторно витребувано в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Білої Ірини Володимирівни належним чином завірені копії:

1. Листа-повідомлення ОСОБА_1 від ПАТ “Фідобанк” про анулювання йому заборгованості за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007 з відміткою про одержання останнім або з чеками про направлення рекомендованого листа з описом і повідомленням про вручення, або договору між ПАТ “Фідобанк” та ОСОБА_1 про анулювання (прощення) йому заборгованості за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007 у сумі 259221,20 грн.

2. Виписки з усіх рахунків, на яких обліковувалась видача кредиту та погашення кредиту ОСОБА_1 у ПАТ “Фідобанк” за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007.

3. Довідки про загальні суми, нараховані та сплачені або не сплачені ОСОБА_1 на користь ПАТ “Фідобанк” за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007року за весь період дії даного договору.

У зв`язку із перебуванням головуючого у щорічній відпустці розгляд справи було перенесено до 28.12.2020.

В судове засідання призначене на 28.12.2020, позивач, представник відповідача та третьої особи не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Представник відповідача та третьої особи про причини неявки суду не повідомили.

Випадків, визначених пунктами 1-3, 5 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом не встановлено, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, перешкоди для розгляду справи, передбачені статтею 205 КАС України - відсутні, та враховуючи подані клопотання учасників справи і приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалою від 28.12.2020 вирішив розгляд справи провести у письмовому провадженні, за наявними у суду матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Так, 24 грудня 2007 року між ВАТ “Ерсте Банк” (в подальшому — ПАТ “Фідобанк”) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/2628/2/08310, згідно п. 1.1 якого, кредитор надає позичальнику кредит у сумі 74 455,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 23 грудня 2027 року, зі сплатою 11,50 відсотків річних. Так, згідно з п. 1 додаткової угоди від 09 жовтня 2009 року № 33 строк погашення кредиту було продовжено до 22 червня 2029 року.

На підтвердження виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором позивач надав суду копії квитанцій про погашення заборгованості по кредиту за період з 15 січня 2008 року по 05 вересня 2014 року.

Листом від 20 квітня 2015 року № 2622 ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області повідомила ОСОБА_1 про необхідність подання за місцем реєстрації податкової декларації про майновий стан і доходи до 01 травня 2015 року.

На підставі наказу Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області від 03 червня 2016 року № 218 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року, за результатом якої складено акт від 29 червня 2016 року № 00122/1312-1302/ НОМЕР_1

За висновком проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: підп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, абз. “д” підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі — ПК України у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 43824,00 грн.

Вказані висновки контролюючим органом здійснено на підставі відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 07 червня 2016 року, згідно яких убачається, що у квітні 2014 року ОСОБА_1 отримав дохід від ПАТ “Фідобанк” у вигляді додаткового блага у розмірі 259221,20 грн.

22 липня 2015 року Рівненською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 001301302, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування” в сумі 54780,00 грн., з яких: 43824,00 грн. – за основним платежем; 10956,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення – ППР № 001301302 від 22.07.2016, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України установлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи — резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно зі ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п. 179.1 ст. 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до підп. 14.1.47. п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV цього Кодексу).

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід — будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пункт 2 ст. 164 ПК України встановлює складові загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, відповідно до підп. “д” підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку — боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеного (анульованого) кредитором боргу, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 січня 2019 року № 816/2380/17.

Як убачається з матеріалів справи, контролюючим органом при визначені суми грошового зобов`язання було враховано суму у розмірі 259221,20 грн. (прощення (анулювання) боргу ПАТ “Фідобанк”). При цьому, скаржник посилається на лист ПАТ “Фідобанк” від 07 липня 2015 року № ИСХ24-3-23/3323-ЮЗРД, який, нібито, підтверджує факт анулювання боргу позивача.

Водночас, у згаданому листі банку відсутня будь-яка інформація щодо суми прощенного (анульованого) боргу ОСОБА_1 та його складових. У цьому листі зазначено, що така інформація є банківською таємницею та може бути надана виключно за умови отримання відповідного рішення суду. При цьому, ПАТ “Фідобанк” зауважив, що дотримується вимог діючого законодавства України, в тому числі вимог підп. “д” підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Разом з тим, ухвалою суду від 18.11.2020 було витребувано в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Білої Ірини Володимирівни належним чином завірену копію Листа-повідомлення ОСОБА_1 від ПАТ “Фідобанк” про анулювання йому заборгованості за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007 з відміткою про одержання останнім або з чеками про направлення рекомендованого листа з описом і повідомленням про вручення, або договору між ПАТ “Фідобанк” та ОСОБА_1 про анулювання (прощення) йому заборгованості за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007 у сумі 259221,20 грн.

На виконання вказаної ухвали суду уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Білою Іриною Володимирівною було надано належним чином завірену копію повідомлення про анулювання (прощення) частини заборгованості за Кредитним договором № 014/2628/2/08310 від 24.07.2007 для ОСОБА_1 . Згідно вказаного повідомлення позивачу було прощено заборгованість у розмірі 16439,18 доларів США, що у гривневому еквіваленті на день прощення складало 259221,20 грн., з яких:

- відсотки за користування кредитом - 15584,32 грн.;

- тіло кредиту 243636,88 грн.

Вказане повідомлення ОСОБА_1 отримав особисто 30.12.2014, про що свідчить його особистий підпис.

Так, суду варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Суд зазначає, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку.

Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу. Разом з тим, суми процентів або пені, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів або пені, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підп. «д» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015.

Це уточнення не змінило регулювання, воно конкретизувало дійсний зміст наведеної норми. Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані суми процентів, пені, штрафів тощо.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 826/6780/16 та від 10.06.2020 у справі №818/1339/16.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку пункту167.1 статті 167 і пункту176.1 статті 176 Податкового кодексу України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.

При цьому анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за штрафними санкціями та пенею не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин абзац "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України у системному зв`язку з абзацом "б" підпункту164.2.14 пункту164.2 статті164 і підпункту 4.1.2 пункту 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, та приходить до висновку, що борг у вигляді штрафних санкцій та пені за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

При цьому, сума прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що у нього, у зв`язку із прощенням частин суми кредиту не відбулося приросту показників фінансового та/або майнового стану, оскільки кредит був отриманий ОСОБА_1 для придбання цільових облігацій згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 165/07-Бв від 18.12.2007 року та після прощення кредиту доказів щодо позбавлення його права власності на вказані акції суду не надано.

Таким чином, сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб повинна бути нарахована ОСОБА_1 , виходячи виключно із суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту 243636,88 грн.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 № 001301302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2649,33 грн. податкового зобов`язання та 662,33 грн. штрафних санкцій.

Щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що визначена податковим органом на суму прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки податковим органом правомірно нарахований податок та застосовані штрафні санкції.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31 грудня 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля