Рішення № 93964437, 30.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5690/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Клочка К.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000045415 від 08.09.2020 про застосування штрафних санкцій в розмірі 59000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність наказу про проведення перевірки, а також на те, що спірні нафтопродукти: олива базова ізопарафінова Татнєфть марки HVI2 та олива базова ізопарафінова Татнєфть марки HVI4 не є підакцизним товаром, у зв`язку із чим необладнання та/або відсутність реєстрації витратомірів - лічильників та рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі та незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального у даному випадку не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.

Ухвалою від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

13.11.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що норма підпункту 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на контролюючі органу, що підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 140/391/19. Виявлені під час перевірки базові оливи ізопарафінові Татнєфть HVI-2 вид ІІ та Татнєфть VHVI-4, що придбавалися позивачем у АО «Танеко», РФ, Республіка Татарстан протягом 2020 року, відповідають ознакам підакцизних товарів з кодом УКТЗЕД 2710199900, визначеним у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України в редакції статті, що діяла з 23.05.2020 по 08.08.20, в тому числі і на момент виявлення порушення, а саме: палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350 градусів С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу АSTM D 86). У зв`язку з викладеним до спірних нафтопродуктів застосовуються вимоги п.п. 230.1.2, 230.1.3 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу, за порушення яких до ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» застосовано штрафні санкції на підставі статті 128-1 Податкового кодексу України.

16.11.2020 судом отримано відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що відповідачем у відзиві не спростовано аргументи позовної заяви.

15.12.2020 судом отримано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач наполягав на віднесенні базових олив ізопарафінових Татнєфть HVI-2 вид ІІ та Татнєфть VHVI-4 до підакцизних товарів, що не спростовується експертними висновками. Адже надані позивачем висновки експертизи цих нафтопродуктів не містять твердження про невіднесення їх до палива рідкого на основі газойлів, як про це стверджує позивач. Водночас, відповідач відхиляв посилання позивача на несплату акцизного податку при ввезенні спірних нафтопродуктів з огляду на те, що це не стосується спірних правовідносин.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Ухвалою від 16.12.2020, винесеною без видалення до нарадчої кімнати, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.3 статті 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України згідно наказу Офісу великих платників податків ДПС від 21.07.2020 № 747 фахівцями Офісу великих платників податків проведено фактичну перевірку господарського об`єкту за адресою м. Харків, вул. Магнітогорська, 1, за результатами якої складено акт перевірки № 0008/28/10/РРО/38194448, зареєстрований 03.08.2020.

Перевіркою встановлено зберігання пального на акцизному складі в двох резервуарах, які не обладнані рівнемірами - лічильниками та неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального у кількості 19 штук.

За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000045415 від 08.09.2020, яким до ТОВ «Татнєфть-АЗС- Україна» застосовано фінансові санкції у розмірі 59 000 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням – рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України передбачено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Згідно підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах передбачена статтею 128-1 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 128-1.1 цієї статті необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Пунктом 128-1.3 статті 128 Податкового кодексу України визначено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Згідно пункту 14.1.141-1 Податкового кодексу Україн пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативе, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари визначені у п.п. 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України.

Перелік підакцизних товарів та ставки податку визначено статтею 215 Податкового кодексу України.

Підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України товари з кодом УКТЗЕД 2710199900 віднесено до підакцизних товарів.

Протягом 2020 року зазначена норма неодноразово зазнавала змін.

Законом України № 466 – ІХ, що набув чинності 23.05.2020, підпункт 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України визначав, що до підакцизних товарів належать товари з кодом:

…2710199900 – Палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350 градусів С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу АSTM D 86), крім палива пічного.

Законом України № 786-ІХ від 14.07.2020, що набув чинності 08.08.2020 до підакцизних товарів віднесено товари з кодом:

…2710199900- Палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350 градусів С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу АSTM D 86), крім палива пічного побутового, базових олив та інших мастильних матеріалів, та інших дистилянтів, які під час фракційної розгонки за методом ISO 3405 (або аналогічним методом АSTM D 86) при температурі 350 градусів С та атмосферному тиску переганяються не більше 35 об.%.

Отже, починаючи з 08.08.2020 базові оливи не відносяться до підакцизних товарів за умови, що вони під час фракційної розгонки за методом ISO 3405 (або аналогічним методом АSTM D 86) при температурі 350 градусів С та атмосферному тиску переганяються не більше 35 об.%.

Як встановлено фактичною перевіркою позивача, в двух резервуарах акцизного складу № 1006238 містилися нафтопродукти (комерційна назва «олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид ІІ» та «олива базова ізопарафінова Татнєфть VHVI-4») за кодом товару згідно УКТЗЕД 2710199900.

Згідно висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби Україн № 1420003500-0365 від 27.07.2020 проба товару, заявленого у графі 31 МД як «олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид ІІ», переганяється при температурі 350 градусів С 74об.% /а.с. 39-41/.

У висновку № 1420003500-0021 від 22.01.2020 така інформація відсутня, але у паспортах якості АО «Танеко», РФ, Республіка Татарстан № 2867Н від 23.06.2020 /а.с. 66/ та № 2012 Н від 05.05.2020 /а.с. 65/, на які посилається вищевказаний експертний висновок від 27.07.2020, визначено такі властивості нафтопродуктів, що експортувалися позивачем:

«олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид ІІ» перегон при температурі 350 градусів С становить 77об.% (фракційний склад за методом АSTM D 86);

«олива базова ізопарафінова Татнєфть VHVI-4» перегон при температурі 350 градусів С становить 5,8 об.% (фракційний склад за методом АSTM D 86).

Таким чином, виявлені під час перевірки базові оливи ізопарафінови Татнєфть HVI-2 вид ІІ та Татнєфть VHVI-4, що придбавалися позивачем у АО «Танеко», РФ, Республіка Татарстан протягом 2020 року, відповідають ознакам підакцизних товарів з кодом УКТЗЕД 2710199900, визначеним у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України в редакції статті, що діяла з 23.05.2020 по 08.08.20, в тому числі і на момент виявлення порушення, а саме: палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350 градусів С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу АSTM D 86).

Посилання позивача на те, що спірні нафтопродукти розмитнювалися як непідакцизні товари не спростовують факту віднесення цих товарів до підакцизних на момент проведення перевірки.

Той факт, що з 08.08.2020 базові оливи з певними ознаками були виключені з підакцизних товарів не впливає на висновки суду у спірних правовідносинах, оскільки, по – перше, ознакам, за якими базова олія не відноситься до підакцизних товарів згідно підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України в редакції Закону України № 786-ІХ, відповідає лише олива базова ізопарафінова Татнєфть VHVI-4, оскільки при температурі 350 градусів С переганяється не більше 35 об.%, по-друге, зміни переліку підакцизних товарів, що відбулися 08.08.2020 жодним чином не спростовують факту порушення, встановленого перевіркою.

Посилання позивача на те, що спірні нафтопродукти відрізняються від підакцизних товарів температурою спалаху суд відхиляє з огляду на те, що норма підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України не передбачає такої ознаки для віднесення товарів до підакцизних, як температура спалаху.

Враховуючи вищенаведене, до «оливи базової ізопарафінової Татнєфть HVI-2 вид ІІ» та «оливи базової ізопарафінової Татнєфть VHVI-4» застосовуються вимоги п.п. 230.1.2, 230.1.3 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу.

Відтак, відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «Татнефть-АЗС-Україна» штрафні санкції на підставі статті 128-1 Податкового кодексу України оскарженим податковим повідомленням – рішенням № 0000045415 від 08.09.2020.

Стосовно тверджень позивача про безпідставність наказу про проведення перевірки суд зазначає наступне.

Порядок проведення фактичних перевірок встановлений нормами статей 75 та 80 ПК.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 ПК визначено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 цієї статті встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом наказу від 21.07.2020 № 747 підставою проведення перевірки є підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК. Норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі № 140/391/19.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності підстав проведення перевірки.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац другий цього пункту).

Отже, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж посадові особи контролюючого органу були допущені до перевірки, у подальшому предметом розгляду у суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Такі висновки висловлені Верховним судом у справах №804/1113/16, №807/2062/17, № 140/391/19.

За викладених обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, 62, м. Полтава, код ЄДРПОУ 38194448) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя К.І. Клочко