Рішення № 93964227, 31.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2020 р. № 400/5494/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови від 17.11.2020 р. ВП № 62934410,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з позовними вимогами про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 117.11.2020 р. ВП № 62934410 про накладлення штрафу у розмірі 5100, 00 грн.

Ухвалою від 04.12.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/5494/20 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначив судове засідання на 16.12.2020 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення прийнята відповідачем протиправно, оскільки ГУ ПФУ виконано рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.09.2011 року у справі №2-а-6621/11 в межах своїх повноважень, а саме: згідно рішення здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , про що повідомлено відповідача. Відповідно до п.3 Розділу II Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (надалі - Закон № 4901) виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Закон № 4901 набрав чинності 01.01.2013 року. Таким чином, відповідно до Закону № 4901 виконуються рішення, які видані або ухвалені до 01.01.2013 року. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва ухвалене 02.09.2011 року, тобто до 01.01.2013 року. Виплата пенсії ОСОБА_1 , нарахованої на виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.09.2011 року, має проводитись у відповідності до Порядку № 440.

Судове засідання, призначене на 16.12.2020 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Лебедєвої Г.В. на лікарняному, відкладено на 22.12.2020 року

Представники сторін в судове засідання, призначене на 22.12.2020 року не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до суду відзив на позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.09.2011 року у справі №2-а-6621/11 зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , до пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 17.02.2011 по 22.07.2011 включно, з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.

На виконання резолютивної частини рішення від 02.09.2011 року Корабельним районним судом м. Миколаєва 21.08.2020 року видано виконавчий лист по справі №2-а-6621/11.

При цьому, позивачем перерахунок пенсії ОСОБА_1 було проведено 07.02.2020 року згідно основної відомості.

03.09.2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№62934410) на підставі виконавчого листа №2-а-6621/11, виданого 21.08.2020 року Корабельним районним судом м. Миколаєва.

У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Вищезазначену постанову було направлено відповідачем на адресу Головного управління ПФУ в Миколаївській області.

Разом з тим, 17.09.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області направило на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) лист №1400-0801-8/52949, в якій зазначило, що відповідно до п.3 Розділу II Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (надалі - Закон № 4901) виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Закон № 4901 набрав чинності 01.01.2013 року. З метою реалізації пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901 Кабінетом Міністрів України 03.09.2014 за № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується держаною (надалі - Порядок № 440), який визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених п.3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901, інвентаризації та погашення заборгованості за ними. Згідно п. 3 Порядку № 440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації

заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості. Тому, виплата пенсії ОСОБА_1 , нарахована на виконання рішення суду, має проводитись органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням Головного управління у відповідності до Порядку № 440.

17.11.2020 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за невиконання виконавчого документа в повному обсязі на позивача було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404- VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно зі ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, з вищевказаних норм вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Як вбачається з адміністративної справи, оскаржувану постанову державним виконавцем було винесено у зв`язку із невиконанням боржником виконавчого документа в повному обсязі, а саме за невиплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії.

Разом з тим, як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.09.2020 року №1400-0801-8/52949, відповідно до Закону № 4901 виконуються рішення, які видані або ухвалені до 01.01.2013 року. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва ухвалене 02.09.2011 року, тобто до 01.01.2013 року. Виплата пенсії ОСОБА_1 , нарахованої на виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.09.2011 року, має проводитись у відповідності до Порядку № 440.

Суд зауважує, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.09.2011 року на відповідача покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , до пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 17.02.2011 по 22.07.2011 включно, з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період, з урахуванням проведених виплат за вказаний період, зазначене рішення обов`язкове для виконання ГУ ПФУ у Миколаївській області та повинно було бути виконано у строк, визначений державним виконавцем.

Під виконанням судового рішення у цьому випадку необхідно розуміти обрахунок суми недоотриманої ОСОБА_1 пенсії за період, а також її виплату.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, повним фактичним виконанням рішенням суду у справі №2-а-6621/2011 є не лише нарахування на особовий рахунок ОСОБА_1 суми недоотриманої ним пенсії, а й перерахування зазначеної суми на рахунок пенсіонера через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, або за місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

У цьому випадку, ГУ ПФУ у Миколаївській області зазначеного не здійснив, нараховану ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у грошовій формі на його адресу не виплатив. Зазначений факт, не здійснення виплати стягувачу, позивач не заперечує ні у позовній заяві, ні у листі від 17.09.2020 на адресу державного виконавця.

За таких обставин, суд вважає, що ГУ ПФУ у Миколаївській області рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.09.2011 року у справі №2-а-6621/2011 не виконано.

Щодо посилання позивача на наявність поважних причин для його невиконання, а також постанову Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, суд зазначає наступне.

Аргументи ГУ ПФУ про те, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не є належним органом виконання судового рішення, не можуть бути поважною причиною невиконання судового рішення.

Якщо, боржник вважає, що виконавче провадження відкрито з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», він не позбавлений права заявити клопотання державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу, або оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець чи суду.

Зазначеними правами ГУ ПФУ у Миколаївській області не скористався.

За таких обставин, аргументи про невідповідність органу державної виконавчої служби, який відкрив виконавче провадження та здійснює примусове виконання судового рішення, не є належними до предмету спору, а тому суд їх відхиляє.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, не може бути застосована у цьому випадку, оскільки по тій справі, мова йшла про відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів.

Зазначена обставина, а саме відсутність фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, як поважна причина невиконання судового рішення, повинна бути доведена боржником. Боржник не може голослівно посилатися на відсутність в нього коштів, та ухилятися від виконання судового рішення.

У цій справі, ГУ ПФУ не повідомляв державному виконавцю, а також суду, що в нього відсутні фінансові можливості виплатити ОСОБА_1 нараховану частину пенсії.

За таких обставин, посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а є необгрунтованим.

Більш того, аргумент про відсутність фінансової можливості, як поважна причина невиконання судового рішення, спростовується самим діями ГУ ПФУ у Миколаївській області.

Так, лише судового збору за подання цієї позовної заяви про оскарження рішення державного виконавця, ГУ ПФУ у Миколаївській області сплачено 2012 гривні, що значно більше нарахованої та невиплаченої ОСОБА_1 доплати до пенсії 915,81 гривень.

Крім того, суд звертає увагу, що у цьому випадку йде мова про невиконання судового рішення 2011 року, тобто з моменту встановлення порушення прав ОСОБА_1 пройшло більше 8 років.

Жодним аргументами неможливо виправдати таке тривале невиконання судового рішення, тим більш щодо особи похилого віку.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Шмалько проти України», право на справедливий судовий розгляд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося.

За таких обставин, суд не вбачає жодної поважної причини невиконання судового рішення з боку ГУ ПФУ у Миколаївській області.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Судовий витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 34889877) про скасування постанови від 17.11.2020 р. ВП № 62934410 - відмовити.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 31.12.2020 року.

Суддя Г. В. Лебедєва