Рішення № 93964144, 30.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4579/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 10.04.2019 №0003905013 та №0003885013.

В обґрунтування позову вказано, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки щодо своєчасності достовірності повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету щодо фізичної особи ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення-рішення якими збільшено суму податку на доходи фізичних осіб та грошового зобов`язання з військового збору. Позивач вважає неправомірним донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій, оскільки висновки контролюючого органу не узгоджуються з вимогами законодавства, ґрунтуються на припущеннях, без підтвердження належними доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою від 15.06.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач 08.07.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що на підставі відомостей з ДРФО ДФС про суми виплачених доходів та отриманих з них податків, а також листа ПАТ “Віес Банк” від 21.06.2018 №03-1/7935 встановлено, що фізичній особі ОСОБА_1 анульовано (прощено) заборгованість за Кредитним договором від 23.04.2008 №KF48676 у сумі 47263,04 дол. США., що за курсом НБУ становить 1258909,96 грн з відображенням податковому розрахунку по формі 1 ДФ суми 1258909,96 грн, додаткове благо, яке підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку у річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Таким чином, на думку відповідача, винесені Головним управлінням ДПС у Львівській області податкові повідомлення - рішення від 10.04.2019 року №0003905013 та №0003885013 є правомірними, оскільки під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування таких рішень. Натомість вимоги позивача, викладені у позовній заяві є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до листа ПАТ “Віес Банк” від 21.06.2018 р. № 03-1/7935 (а.с.44), відповідач отримав інформацію про те, що позивачу нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в IV квартал 2017 року в сумі 1258909, 96 грн, що відображено у відомостях з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС про суми виплачених доходів за ознакою доходу “126”.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 20.02.2019 року № 1116 відповідачем у період з 05.03.2019 року по 12.03.2019 року проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

За результатами перевірки складено Акт від 15.03.2019 року № 424/50.13-10/ НОМЕР_1 (далі та раніше за текстом - Акт перевірки), висновками якого зафіксовано порушення ОСОБА_1 :

- п.п.49.18.4. п.49.18. ст.49, п.179.1. ст.179 ПК України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- “д” п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164, п.п.167.1. ст.167 ПК України, а саме за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 226 603,79 грн;

- п.п.1.2, п.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України, пп.168.1.1,пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” а саме за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 занижено військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 18 883,65 грн.

За результатами встановлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2019:

- №0003885013, яким збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 226 603,79 грн за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56 650,95 грн (а.с.12);

- №0003905013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 18 883,65 грн за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4720,91 грн (а.с.13).

Як видно із матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач мав кредитні взаємовідносини із ПАТ “Віес Банк”. У подальшому банком, прийнято рішення анулювати борг.

Згідно листа ПАТ “Віес Банк” 03-1/7935 від 21.06.2018 року останній зазначає, що інформація яка запитується, містить банківську таємницю. Проте, відповідно до п.2 ч.1 ст.62 Закону запитувана інформація може бути розкрита Банком на підставі рішення суду. Крім цього зазначив, що ПАТ “Віес Банк” направив боржникові рекомендований лист про необхідність подання річної податкової декларації боржником з повідомленням про вручення.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пп.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Вимогами пункту 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 64.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

В силу вимог п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПК України), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та податкові агенти.

Відповідно до пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм ПК України встановлено, що необхідною умовою для нарахування та утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.

Законом України від 09 квітня 2015 року №321-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань” підрозділ 1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України було доповнено пунктом 8 такого змісту: Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Як встановлено судом, Головне управління ДПС у Львівській області при визначені позивачу податкових зобов`язань податковими повідомленнями-рішеннями від 10.04.2019 року №0003905013, №0003885013 керувалося виключно відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, згідно яких ОСОБА_1 отримав за 2017 рік дохід у вигляді додаткового блага в сумі 1258909,96 грн. від ПАТ “Віес Банк”.

Даними Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, банком лише констатовано факт подання ним податкового розрахунку за формою №1-ДФ відносно сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку фізичної особи ОСОБА_1 .

Проте, з одних лише даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, неможливо встановити складові прощеної (анульованої) кредитором суми боргу, яка може включати як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісію та/або штрафні санкції (пеню).

З метою правильного визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов`язання, що підлягають сплаті позивачем у зв`язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага, контролюючий орган повинен був перевірити отриману податкову інформацію та з`ясувати, зокрема, чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, і яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 2017; яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, і яка з неї сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 2017; еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США (Євро) суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом НБУ, і який еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США (Євро) суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 2017, різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2017 року.

Також, контролюючий орган повинен був перевірити дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості та, відповідно, наявність у позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Однак, будь-яких первинних документів контролюючим органом у ПАТ “Віес Банк” не отримувалося, а відтак контролюючим органом не було вжито заходів для перевірки інформації, що міститься в базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, щодо складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору, а саме: розміру основного боргу, відсотків, пені (за наявності), які, в свою чергу, впливають на визначення розміру податкових зобов`язань.

При цьому, посилання ГУ ДПС у Львівській області лише на лист АТ “Укрсоцбанк” №03-1/7935 від 21.10.2018 року не є належним та допустимим доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить відповідних підтверджуючих документів.

Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вручення Банком позивачеві відповідного повідомлення про анулювання (прощеного) боргу.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам, суд дійшов висновку, що жодних належних заходів, необхідних для з`ясування вищезазначених питань фіскальним органом не було вжито, хоча це мало істотне значення для прийняття рішення за результатами перевірки.

Як наслідок, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2017 рік було включено всю суму прощеного боргу, без належного з`ясування складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору та інших даних, що впливають на визначення позивачу податкових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 року у справі №826/4240/18 зазначає, що для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.

У зв`язку з вказаним, суд дійшов висновку, що отримана податковим органом інформація з поданого банком податкового розрахунку за формою №1-ДФ потребує перевірки її змісту та правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), чого у випадку перевірки позивача здійснено відповідачем не було.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі №817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, яка є обов`язковою для суду при вирішенні даної справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що “… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень”.

Таким чином, адміністративна справа має бути розглянута на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, та правомірність і обґрунтованість свого рішення має саме контролюючий орган.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порядку ст. 77 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства України та порушують майнові права та інтереси позивача.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 10 квітня 2019 №0003905013, №0003885013.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у розмірі 3068 грн (три тисячі шістдесят вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.