Рішення № 93964142, 23.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року справа №380/3569/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Фостяк А.Я.,

від відповідача 1 не прибув,

від відповідача 2 Куля Є.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі – відповідач 1), Галицької митниці Держмитслужби (далі – відповідач 2), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 №184-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”;

- поновити на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 ;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2020 по момент винесення рішення судом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою звільнення позивача, зазначеною в наказі про звільнення, було попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020. Однак жодного письмового попередження про вивільнення я не отримував та належним чином з таким не ознайомлений. Оскільки мала місце реорганізація Львівської митниці ДФС, то до Галицької митниці Держмитслужби, як правонаступника, переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язки щодо працевлаштування працівника. Тому вважає, що з врахуванням норм діючого законодавства, зокрема Кодексу Законів про працю України, його повинні були попередити про наступне вивільнення не пізніше як за два місяці та запропонувати усі вакантні посади у Галицькій митниці Держмитслужби.

Звернув увагу суду, що наказом Львівської митниці ДФС від 07.02.2020 №03 «Про скасування наказу Львівської митниці ДФС №666 від 21.12.2019 «Про попередження про наступне вивільнення» неправомірно скасовано наказ Львівської митниці ДФС №666 від 21.12.2019 «Про попередження про наступне вивільнення», як такий, що не реалізований.

З відповідей на адвокатські запити позивач дізнався, що з початку діяльності Галицької митниці Держмитслужби по 22.04.2020 у Галицьку митницю Держмитслужби призначено в порядку переведення з інших державних органів (без обов`язкового проведення конкурсу) 863 працівники. Станом на 10.03.2020 у Галицькій митниці Держмитслужби було 269 вакантних посад, з них – 49 вакантних посад державних інспекторів; станом на 22.04.2020 – вакантні 244 посади (з них 42 вакантні посади державних інспекторів).

Враховуючи подання позивачем заяви від 18.12.2019 щодо переведення, що свідчить про його бажання продовжувати службу в митних органах, принципи забезпечення рівного доступу до державної служби та стабільності, наявність вакантних посад, звільнення з займаної посади вважає безпідставним, не обґрунтованим, таким, що порушує право на працю та незаконним. Неправомірність звільнення зумовлює поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 18.05.2020 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження /арк.спр.88-89/.

Відповідач 2, Галицька митниця Держмитслужби, проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві /Т.І, арк.спр.95-102/. Вважає необґрунтованими твердження позивача про не ознайомлення його з попередженням про наступне вивільнення, оскільки таке було направлено 11.03.2020 на електронну пошту ОСОБА_1 , а отже, відповідно до Закону України «Про державну службу» він вважається належно повідомлений. Оскільки правовідносини з приводу припинення державної служби виникли 10.03.2020, має місце пряма дія в часі Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13.02.2020, у зв`язку з чим, застосовуючи процедуру припинення державної служби передбачену цим законом відповідач діяв з дотриманням вимог законодавства. Скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 №666 вважає законним і обґрунтованим. Покликання позивача на неконституційність змін внесених до Закону України «Про державну службу», звуження змісту трудових прав вважає голослівними, оскільки вказаний закон є чинним і навпаки створює умови для рівного доступу громадян до державної служби, незалежно від наявності чи відсутності переважного права.

Відповідач 1, Львівська митниця ДФС, проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у відзиві /Т.ІІ, арк.спр.77-84/. Правова позиція з приводу звільнення позивача є аналогічною правовій позиції викладеній у відзиві Галицької митниці Держмитслужби.

Позивач подав відповідь на відзив /Т.ІІ, арк.спр.107-112/, у якому наголосив, що при припиненні юридичної особи публічного права у результаті приєднання, її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки у частині майнових прав, а й трудових відносин, у тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення його на іншу роботу). Звернув увагу суду на те, що повідомлення про наступне вивільнення працівникам митниці вручалися в межах правовідносин, що виникли у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС, яка розпочалася ще відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про реорганізацію митниць ДФС» та наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС». На той час діяла попередня редакція Закону України «Про державну службу», а тому в межах реалізації наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 №666 позивача повинні були попередити про наступне вивільнення не пізніше ніж за 2 місяці та запропонувати усі вакантні посади у Галицькій митниці Держмитслужби. Зазначив, що в ході приєднання Львівської митниці ДФС до Галицької митниці Держмитслужби скорочення штатної чисельності не відбулося, а у Галицькій митниці відбулося навпаки розширення штату.

Відповідач 2, Галицька митниця Держмитслужби, подав заперечення на відповідь на відзив /Т.ІІ, арк.спр.136-138/ у якому не погодився з твердженням позивача про те, що комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС могла виконати обов`язок щодо попередження про наступне вивільнення працівників, оскільки невиконання спричинили об`єктивні обставини: перебування на лікарняному листку у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю відповідального працівника та в.о. начальника митниці, голови Комісії з реорганізації Львівської митниці.

Представник позивача надав додаткові пояснення /Т.ІІ, арк.спр.142-146/ в яких наголосив, що не існувало жодних правових підстав для вручення 11.03.2020 попередження про наступне вивільнення позивачу, оскільки у період з 29.02.2020 по 24.03.2020 строк проведення реорганізації митниць ДФС згідно з наказом ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» продовжено не було. Крім того вважає, що керівництвом Львівської митниці не забезпечено реалізацію свого права окремими працівниками на переведення в іншу установу, так як приймалися рішення про переведення лише окремих працівників, без жодного на це обґрунтування та без визначення критеріїв відбору таких працівників.

Представник відповідача 2, Галицької митниці Держмитслужби, надав додаткові пояснення /Т.ІІ, арк.спр.154-163/, у яких знову зазначив, що позивача повідомлено про наступне вивільнення належним чином. Звернув увагу, що лише 24.03.2020 продовжено строк реорганізації митниць ДФС, зокрема, і Львівської митниці ДФС; строк реорганізації юридичної особи законодавством не визначений. Пункт 1 Наказу №30-рг від 25.11.2019, яким розпочато реорганізацію митниць ДФС не скасовувався і не відмінявся. Наголосив на різниці у правовідносинах з припинення юридичної особи та припинення державної служби, адже такі врегульовано різними нормативними актами. Зазначив, що при вивільненні працівників, які мають статус державного службовця на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України переважне право на залишення на роботі не враховується.

Представник позивача подав додаткові пояснення /Т.ІІ, арк.спр.184-186/, у яких наголосив, що у наказі про звільнення позивача зазначено лише посилання на норму закону, однак відсутнє чітке та повне формулювання підстави звільнення, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача.

Представник відповідача 2, Галицької митниці Держмитслужби, надав додаткові пояснення /Т.ІІ, арк.спр. 191-193/, у яких зазначив, що оскільки Галицька митниця Держмитслужби є правонаступником Львівської митниці ДФС, то й виплата заробітної плати у наступних бюджетних періодах після 2019 року покладена на неї, згідно з Бюджетним кодексом України та листом Державної фіскальної служби України від 09.01.2020 №1/7д/99-99-05-09.

Ухвалою від 18.11.2020 закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено до судового розгляду /арк.спр.226-227/.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просили задовольнити позов.

Відповідач 1 уповноваженого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

У судовому засіданні представник відповідача 2 правову позицію викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухав вступне слово позивача, представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 працював в митних органах з 20.12.2012; присягу державного службовця склав 20.12.2020; 01.08.2016 переведений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська /Т.І, арк.спр.18-20/.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з п. 1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС – три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи /Т.І, арк.спр.120-121/.

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи – Львівської митниці ДФС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи – Галицької митниці Держмитслужби.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.

Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким вирішено письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 року №889-УШ «Про державну службу» згідно зі списком, в який був включений ОСОБА_1 /Т.І, арк.спр.125/

Вручення попереджень про наступне вивільнення працівників доручено члену Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Дацій Т.М. Контроль за виконанням цього наказу здійснювався головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О.Р.

Наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені /Т.І, арк.спр.126/.

Наказом Державної фіскальної служби України від 24.03.3030 №14-рг вирішено у пунктах 4 наказів ДФС від 25.11.2019 №№29-рг-31-рг слова «три місяці» замінити словами «шість місяців» /Т.І, арк.спр.124/.

Наказом Львівської митниці ДФС від 11.03.2020 №08 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС забезпечити скерування відповідно до ст. 9-1 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу», зі змінами, попереджень про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 №889-Vlll «Про державну службу», п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України, згідно з списком, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу у пункті 46 зазначений ОСОБА_1 державний інспектор ВМО №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС /Т.І, арк.спр. 116-119/.

Згідно з попередженням про наступне вивільнення від 11.03.2020 ОСОБА_1 , державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади 22.04.2020 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

Згідно з протоколом від 11.03.2020 складеним членами комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, цю інформацію доведено до відома ОСОБА_1 11.03.2020 о 17.35 год. У спосіб надсилання на електронну пошту /Т.І, арк.спр.111/.

Однак згідно зі звітом про доставку попередження про наступне вивільнення не доставлено.

Наказом Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 №184-о ОСОБА_1 22.04.2020 звільнено із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII, зі змінами, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України /Т.І, арк.спр.109-110/.

Вважаючи звільнення незаконним, проведеним без дотримання законодавства про державну службу та таким, що порушує його трудові права закріплені Конституцією України, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Головним питання цього спору є оцінка дій суб`єктів владних повноважень в частині дотримання процедури звільнення позивача з державної служби.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі – Закон №889-VIII).

Пунктом 1 ст. 1 Закону №889-VIII визначено, що державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 2, 3 ст. 5 Закону № 889-VIII визначено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначено ст.. 87 Закону № 889-VIII. Зокрема відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 зазначеної статті (у редакції Закону України від «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» №440-ІХ від 14.01.2020) встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 цього Закону регулюється також нормами Кодексу законів про працю України – статтями 40 та 49-2 КЗпП України.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

З оскарженого наказу про звільнення судом з`ясовано, що останній містить лише посилання на п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 із змінами, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення з посиланням на всі наявні три правові підстави, передбачені вищенаведеним Законом №889-VІІІ (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу).

Отже, зазначене рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, натомість містить лише формальний перелік пунктів, передбачених ч. 1 ст. 87 Закону №889-VІІІ, які за своєю природою є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу «правової визначеності», адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі №815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Отже, посилання відповідача в наказі про звільнення на п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» без зазначення конкретної підстави для звільнення лише з посиланням на норму Закону породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Ураховуючи викладене, оскаржуваний наказ прийнято не у спосіб та не на підставі, що визначені ст. 87 Закону №889-VІІІ.

Щодо реорганізації Львівської митниці як підстави звільнення позивача з посади суд зазначає таке.

За своєю суттю приєднання – це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому, реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Як наслідок, у процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками. У цьому контексті в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю в частині дотримання трудових прав працівників.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» №858 від 02.10.2019 утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС.

Цією постановою, зокрема, передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форсувань 14.11.2019 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі – Порядок №1074). Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади – до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Пунктом 12 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» №1217-р від 04.12.2019 погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» № 227 від 06.12.2019, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до п. 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Отже, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби 08.12.2019.

На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі було затверджено структуру, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.

Згідно зі штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019, штатна кількість працівників становила 1150 осіб з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5480870 гривень.

Аналогічні показники щодо кількості посад були затверджені в організаційній структурі Галицької митниці Держмитслужби на 2020 рік.

Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік з урахуванням внесених змін становив 948 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4444076 грн.

При цьому, як слідує із змісту Додатку до постанови Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС та Тернопільську митницю ДФС.

Судом встановлено, що станом на 08.12.2019 штат Галицької митниці Держмитслужби був заповнений на понад 30 відсотків за рахунок переведення працівників з інших митниць та призначення нових працівників.

З відповідей відповідача на адвокатські запити суд також з`ясував, що загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

Отже, загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця) була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

З матеріалів справи з`ясовано, що на момент попередження позивача про наступне вивільнення, а також винесення наказу про звільнення позивача з посади, у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантні посади, жодну з яких позивачу не пропонували.

Отже, кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась, а навпаки – збільшилася. При цьому, кількість працівників відділу, у якому працював позивач, також зменшена не була, що не заперечується відповідачами, і на момент звільнення у цьому відділі були наявні вакантні посади, серед яких і посада, з якої звільнено позивача.

Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суд зазначає, що сам факт реорганізації державного органу, який фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.

Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення.

Відповідач як суб`єкт призначення не навів жодного аргументу як підставу для звільнення позивача та неприйняття рішення про його переведення до реорганізованого органу, як не навів критеріїв за якими було переведено до Галицької митниці Держмитслужби багатьох працівників Львівської митниці ДФС.

Європейський суд з прав людини у справі «Полях та інші проти України» від 17.02.2020 (набуло статусу остаточного 24.02.2020) визнав, що звільнення заявників становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя та наголосив, що таке втручання відбулось без жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки.

Аналогічно в цій адміністративній справі звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця, йому не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом державного службовця.

Так, ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Отже, надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади.

З матеріалів справи судом з`ясовано, що позивач має тривалий безперервний стаж роботи в митних органах, до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, ефективно виконував покладені на нього завдання /Т.І, арк.спр.128 – Т.ІІ, арк.спр.76/. Відповідачі ні в рішенні про звільнення його з посади, ні при розгляді даного публічно-правового спору не довели неможливості продовження позивачем державної служби у новоствореному органі.

Таким чином, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантні посади, і жодних перешкод у зайнятті однієї з таких посад відповідачем не наведено, його звільнення не може бути обґрунтованим, а тому оскаржуваний наказ порушує конституційне право позивача на працю.

Також, слід зауважити, що відповідач не надав доказів належного повідомлення позивача про наступне вивільнення, оскільки кореспонденція направлена позивачу на електронну пошту не доставлена. Відповідач не обґрунтував не можливості повідомлення позивача під час його перебування на службі, адже в означений період позивач перебував на роботі.

Слід також звернути увагу на те, що реорганізація Львівської митниці мала завершитися 28.02.2020. Однак надалі, наказом Державної фіскальної служби України №14-рг від 24.03.2020 у п. 4 наказу №30-рг від 25.11.2019 внесено зміни та замінено слова «три місяці» словами «шість місяців» /Т.І, арк.спр.120-121, 124/. Тому, попередження позивача про наступне вивільнення, та дії спрямовані на реорганізацію Львівської митниці ДФС, у період з 28.02.2020 по 24.03.2020, не можуть вважатися правомірними.

При цьому, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; від 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; від 09.12.1994; пункт 29).

Враховуючи те, що під час звільнення ОСОБА_1 Львівської митницею ДФС порушено порядок, передбачений чинним законодавством, оскаржуваний наказ не відповідає критеріям законності та обгрунтованості, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про протиправність цього наказу, а тому такий належить скасувати.

Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на попередній або рівнозначній посаді, суд зазначає, що така є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення.

Частиною 6 ст. 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на висновок суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади (22.04.2020), належним способом захисту його прав є поновлення позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС, з 23.04.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок №100).

Відповідно до підп. «ж» п. 1 Розділу І Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Згідно із абз. 3 п. 2 Розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 п. 3 Розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п. 5 Розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом абз.1 п. 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом з`ясовано, що період з 23.04.2020 до 23.12.2020 є періодом вимушеного прогулу, за який слід виплатити позивачу середній заробіток, та який у підсумку становить 169 робочих днів.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 /Т.І, арк.спр.86/ від 21.04.2020 №13-70-05/38-161 наданою до матеріалів справи відповідачем 1 заробітна плата позивача за два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становила 11279,64 грн., а саме за лютий 5861,34 грн., за березень 2020 року – 5418,30 грн. Отже, середньоденний заробіток складає – 275,11 грн. (( 5861,34 грн. + 5418,30 грн.)ч41 робочий день).

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 23.04.2020 до 23.12.2020 складає 46493,59 грн. (275,11 грн. х 169 робочих днів) з урахуванням податків та зборів; середньомісячний – 5639,82 грн. (5861,34 грн. + 5418,30 грн.ч2).

При цьому суд не бере до уваги розрахунок відповідача зроблений на підставі довідки від 29.05.2020 №13-70-05/38-282, оскільки форма такої не відповідає п. 2 Порядку 100 /Т.І, арк.спр.86, 102, 127/.

Водночас необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення середнього заробітку з Галицької митниці Держмитслужби через те, що виплата заробітної плати позивачу у 2020 році перед звільненням здійснювалася Галицькою митницею Держмтслужби, оскільки звільнення позивача з роботи проведено Львівською митницею ДФС, а тому і відповідальність за вимушений прогул слід покласти на Львівську митницю ДФС.

Також, відповідно до ч. 10 ст. 51 Бюджетного кодексу України, у разі ліквідації або реорганізації державних органів у поточному бюджетному періоді забезпечення їх діяльності у наступних бюджетних періодах до завершення процедур ліквідації або реорганізації здійснюється в межах видатків, передбачених новим державним органам, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються.

Оскільки Галицька митниця Держмитслужби є правонаступником Львівської митниці ДФС, то й виплата заробітної плати у наступних бюджетних періодах безпосередньо була покладена на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць (п. 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (п. 3).

Таким чином, судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позов необхідно задовольнити повністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду судовий збір не сплачував, тому судові витрати зі сторін стягувати не слід.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 371, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 №184-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС, з 23.04.2020.

4. Стягнути з Львівської митниці ДФС (м. Львів, вул. Костюшка,1; ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2020 по 23.12.2020 в сумі 46493 (сорок шість тисяч чотириста дев`яносто три) грн. 59 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 5639,82 грн. звернути до негайного виконання.

6. Судовий збір з відповідачів не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2020.

Суддя Кравців О.Р.