Рішення № 93964131, 22.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року справа №813/2339/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

представника позивача Савка Р.І.

представника відповідача Сивоус С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування припису та постанов, -

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якій просив:

- визнати протиправними дії відповідача по проведенню 04.05.2017 р. позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю та скасувати припис № 13-09-129/1252-1012 від 04.05.2017;

- визнати протиправними та скасувати постанови № 130011291252-0431 від 25.05.2017 та № 130011291252-0432 від 25.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведено позапланову перевірку щодо додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №13091291252 від 25.05.2017. На підставі акта перевірки відповідач виніс оскаржувані постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Однак, позивач вважає, протиправними дії щодо проведення позапланової перевірки та винесені постанови не ґрунтуються на вимогах закону, винесені відповідачем за відсутності належних на те правових підстав та з грубим порушенням законодавства. Водночас, зазначає, що проведення перевірки відбувалося на підставі звернення ОСОБА_2 , від 23.03.2017 року, однак дана заявниця ніколи не працювала у позивача, а відтак будь – яких порушення її прав не міг позивач порушувати. Щодо порушення частини 3 ст. 24 КЗпП України позивач вказує на те, що 04.05.2017 було укладено трудовий договір з ОСОБА_3 , відповідно до якого останню прийнято на роботу швачкою, але з наступного дня – 05.05.2017. Після укладення договору, було складено розпорядження про прийняття на роботу ОСОБА_3 , швачкою з 05.05.2017 на умовах, що вказані в трудовому договорі від 04.05.2017 та було сформовано повідомлення про прийняття її на роботу, яке було доставлено до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 04.05.2017 в 12 год.36 хв., що підтверджується квитанцією № 2, ще до початку проведення перевірки, яка розпочалася лише в 14:00 год. Щодо порушення вимог ч.2 ст.30 Закону України “Про оплату праці” позивач зазначає, що згідно трудових договорів укладених між позивачем та усіма працівниками тривалість робочого часу протягом дня не перевищує 8 годин, та в розрахунку за тиждень не перевищує 40 годин. З 01.05.2017 виникла необхідність у розподілі робочого дня на частини, у зв`язку з чим одні працівники працювали з цього часу з 06:00 год., до 14:30 год. (перша зміна 8 год.30 хв.) та з 14:30 год., до 23:00 год. (друга зміна 8 год. 30 хв.), з урахуванням перерви на обід. Працівники чергуються в змінах і таким чином тривалість робочого часу на тиждень не перевищує 40 годин, що і складає 8 год., в день. Позивач вказує, що не відповідає дійсності викладене у приписі про те, що з усних пояснень працівників в`язального цеху, встановлено, що вони всі працюють по 12 годин у дві зміни з 08:00 до 20:00 і з 20:00 до 08:00 год. Щодо порушення вимог ч.6 ст. 96 КЗпП України та ч.3 ст.6 Закону України “Про оплату праці” позивач зазначає, що жоден із працівників ні за один місяць не отримували заробітню плату нижчу законодавчо встановленого розміру мінімальних заробітної плати. Вказує, що ОСОБА_4 , отримує на 50 грн., більше заробітної плати, як ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що між позивачем та ОСОБА_4 , було досягнуто згоди, що його заробітна плата буде складати на 50 грн, більше від ОСОБА_5 . Щодо порушень вимог ч.6 ст. 95 КзпП України та ст.. 33 Закону України “Про оплату праці”, у зв`язку з тим, що впродовж 2015- 2016 року у зв`язку з підвищенням росту індексу інфляції не забезпечено проведення нарахування та виплату індексації грошових доходів працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , позивач зазначає, що відповідачем не було подано жодних підтверджуючих документів.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення в яких зазначено, що підставою для призначення позапланової перевірки стало звернення фізичної особи – ОСОБА_10 , від 23.03.2017, яка повідомила про те, що ФО-П ОСОБА_1 , використовує найману працю (близько тридцяти осіб), більша частина яких в нього офіційно не працевлаштована. Зазначають, що згоду на проведення перевірки було надано листом від 24.04.2017 № 4744/4/4.2-ДП -17. Вказують, що абзацом 4 п.3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, підставою позапланової перевірки є звернення фізичної особи або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання законодавства про працю. При цьому, порядок № 390 не містить жодних застережень про те, що позапланова перевірка може бути призначена лише за зверненням працівника. Вказують на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем впродовж 2015 -2016 років не забезпечено проведення та індексації грошових доходів працівників у зв`язку з підвищенням росту індексу інфляції. Зазначають, що позивачем було порушено процедуру повідомлення органу ДФС про прийняття працівника на роботу, так як повідомлення має передувати фактичному допуску до роботи працівника. Матеріалами перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 , почала роботу (стажування) 04.05.2017, ще до того як повідомлення було доставлено до Червоноградської ОДПІ. Згідно з табелів обліку робочого часу за 2016 -2017 року найманим працівникам позивача було встановлено 8-ми годинний робочий та 5-ти денний робочий тиждень. В ході перевірки було встановлено ряд фактів, які вказують на те, що інформація, яка міститься у вищевказаних табелях є недостовірною. Вказують, що у поясненнях які були наданні інспектору позивач зазначив, що працівники в`язального цеху, виходячи з виробничої необхідності працюють у дві зміни з 6:00 до 14:30 та з 14:30 до 23:00. Згідно ч. 3 ст. 54 КЗпП України нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Однак, в табелях обліку робочого часу були відсутні відмітки про роботу працівників зазначеного цеху в нічний час. Крім того, зазначають, що позивачем порушено вимоги ст. 96 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України “Про оплату праці” яке полягає у встановленні різних посадових окладів, згідно штатного розкладу, для однакових посад – “оператор в`язального обладнання”.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 року № 13011291252-0432, в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6600 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 813/2339/17 в частині скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 № 13011291252-0432 та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області в користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 6600 грн. – скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову в частині скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 року № 13011291252-0432 .В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 27.05.2020 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №813/2339/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування припису та постанов - скасувати, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 16.06.2020.

Ухвалою судді від 17.06.2020 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 08.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, встановив наступне.

Листом від 24.04.2017 №4744/4/4.2-ДП-17 Департаментом з праці Державної служби України з питань праці було надано ГУ Держпраці у Львівській області згоду на проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 .

Наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 03.05.2017 №0955-П вирішено здійснити позапланову перевірку на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 у період з 04.05.2017 по 05.05.2017.

Підставою для проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 слугувало звернення фізичної особи ОСОБА_10 від 29.03.2017 №Д-452 та надана Департаментом з праці Державної служби України з питань праці.

04.05.2017 працівниками ГУ Держпраці у Львівській області проведено відповідну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 04.05.2017 №13091291252.

З метою усунення виявлених під час перевірки порушень, головним державним інспектором ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_11 видано припис від 04.05.2017 №13-09-129/1252-1012, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано: забезпечити дотримання вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (надалі - Закон №108/95-ВР), частини 6 статті 96 КЗпП України та частини 3 статті 6 Закону №108/95-ВР, частини 6 статті 108 КЗпП України, частини 6 статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону №108/95-ВР.

Також, 25.05.2017 на підставі вказаного акту перевірки, заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_12 прийнято:

1) постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13011291252-0431, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3200,00 грн за порушення вимог:

-частини 3 статті 24 КЗпП України, яке полягало у допущенні до роботи ОСОБА_3 без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Так, повідомлення про прийняття на роботу сформовано 04.05.2017, працівник допущений до роботи 04.05.2017;

-частини 2 статті 30 Закону №108/95-ВР, яке полягало у незабезпеченні ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та відповідно достовірного бухгалтерського обліку витрат та оплати праці, так як в табелях обліку робочого часу за 2016-2017 роки всім працівникам проставлено відмітку 8 годин робочого часу з понеділка по п`ятницю, однак з усних пояснень працівників та письмових пояснень позивача встановлено факт роботи працівників швейного та формувального цеху 7 годин на день впродовж п`яти робочих днів на тиждень, а працівників в`язального цеху - в першу зміну 8 годин (тривалість зміни з 06:00 год до 14:30 год) та в другу зміну - 9 годин (тривалість зміни з 14:30 год до 23:00 год). З усних пояснень працівників в`язального цеху вони працюють по 12 годин у дві зміни з 08:00 год до 20:00 год і з 20:00 год до 08:00 год.;

-частини 6 статті 96 КЗпП України та частини 3 статті 6 Закону №108/95-ВР, яке полягало в тому, що відповідно до штатного розпису на 2017 при встановленні посадових окладів для працівників позивачем не дотримано міжпосадових співвідношень в оплаті праці, а саме, для працівників, за якими закріплено виконання однакових посадових обов`язків (оператор в`язального обладнання) встановлені різні посадові оклади в розмірі 3200,00 грн. та 3250,00 грн. без врахування розряду чи кваліфікації таких працівників;

2)постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13011291252-0432, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 160000,00 грн. за порушення вимог частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону №108/95-ВР, яке полягало в тому, що позивачем протягом 2015-2016 років не забезпечено проведення нарахування та виплату індексації грошових доходів працівників у зв`язку з підвищенням росту індексу інфляції, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Вважаючи протиправними дії, щодо проведення перевіри та винесені за результатами такої перевірки припис та постанови позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд керувався наступним.

За змістом положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 6 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 №442, було вирішено утворити Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України; Положення від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У свою чергу, як встановлено статтею 6 Закону №1728-VIII, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю), в тому числі, Державною службою України з питань праці та її територіальними органами.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, На виконання даної статті, станом на момент проведення відповідачем перевірки позивача Кабінетом Міністрів України не було прийнято нормативного акту, який би встановлював порядок здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Однак, на час спірних правовідносин, нормативним актом, що визначав процедуру проведення перевірок додержання законодавства з питань праці, був Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, що затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603 (надалі - Порядок).

Згідно з пунктами 2-3 Порядку, право проведення перевірок мають посадові особи Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор). Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Державної інспекції України з питань праці на їх проведення.

Частиною 2 статті 2 Закону №877-V (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Таким чином, норми Закону №877-V, в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин, не містили застереження з приводу непоширення дії цього Закону на відносини, що виникали під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Частиною 4 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Аналіз наведених норм, у їх системному зв`язку з приписами пунктів 2-3 Порядку, дає підстави для висновку, що на час виникнення спірних правовідносин уповноважені органи повинні були здійснювати заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому Законом №877-V порядку, з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, проте, з умовою обов`язкового забезпечення дотримання ними вимог статей, за переліком, який наведений у частині 5 статті 2 Закону №877-V.

Тобто, норми частини 1 статті 6 Закону №877-V, які визначають підстави для проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що також прямо передбачено пунктом 3 Порядку.

Так, відповідно до частини 1 статті 6 Закону №877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є, серед іншого, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що звернення фізичної особи слугує підставою для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), за умови викладення у ньому обставин щодо порушень суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, які спричинили шкоду правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю особи-заявника та/або навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Судом встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 слугувало звернення фізичної особи ОСОБА_10 від 29.03.2017 №Д-452 та надана Департаментом з праці Державної служби України з питань праці згода.

Судом досліджено зміст вказаного звернення та з`ясовано, що у такому відсутні відомості про те, що порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства викладені у вказаному зверненні призвели до спричинення шкоди правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю заявниці, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави.

Також, судом встановлено, що жодних доказів на підтвердження порушень ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства заявником не надано.

Окрім того, судом зі змісту довідки виданої ФОП ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 (заявниця) ніколи не перебувала у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 , окрім того, така останньому не відома.

Згідно з довідкою виданою виконкомом Тудорковицької сільської ради Сокальського району Львівської області від 07.07.2017 №412, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Тудорковичі фактично не проживає та з`являється більше трьох років.

Отже, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 жодним чином не заподіяно шкоди правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю заявниці, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у ГУ Держпраці у Львівській області були відсутні підстави для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , а тому суд вважає протиправними дії ГУ Держпраці у Львівській області по проведенню позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю, а винесені за результатами перевірки оскаржувані припис та постанові такими, що підлягають скасуванню, що є самостійною підставою для задоволення позову.

Водночас, щодо виявлених перевіркою порушень суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку постанові № 13011291252 -0432 від 25 травня 2017 року, суд виходить з наступного.

Зі змісту постанови з`ясовано, що підставою для її винесення слугували встановлені в акті перевірки порушення вимог частини шостої статті 95 КЗпП України статті 33 ЗУ “Про оплату праці”, а саме ФО-П ОСОБА_1 впродовж 2015- 2016 років не забезпечено проведення нарахування та виплату індексації грошових доходів працівників у зв`язку з підвищенням росту індексу інфляції, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Суд зазначає, що згідно положень зазначених статей заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку та в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством відповідно.

Актом перевірки встановлено порушення вимог чинного законодавства в частині не забезпечення проведення нарахування та виплату індексації грошових доходів працівників у зв`язку з підвищенням росту індексу інфляції, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , впродовж 2015- 2016 років.

Водночас, відповідачем ні в акті перевірки, ні при розгляді справи, не вказано в яких місяцях протягом 2015-2016 року позивачем не нараховано та не виплачено індексацію грошових доходів працівників у зв`язку з підвищенням росту індексу інфляції, відповідачем доказів на підтвердження своїх обґрунтувань суду не надано.

За таких обставин, постанова відповідача від 25.05.2017 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13011291252-0432 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо постанови № 13011291252 -0431 від 25 травня 2017 року, суд зазначає наступне.

Із змісту зазначеної постанови з`ясовано, що підставою для її винесення слугували встановлені в акті перевірки порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України - ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи ОСОБА_3 без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Так повідомлення про прийняття на роботу сформовано 04.05.2017 року при цьому, як слідує з матеріалів перевірки працівник допущений до роботи 04.05.2017 року; порушення вимог частини другої статті 30 Закону України “Про оплату праці” - ФО-П ОСОБА_1 не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та відповідно, достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплати праці, так як в табелях обліку робочого часу за 2016 – 2017 роки всім працівникам проставлено відмітку 8 годин робочого часу з понеділка по п`ятницю, однак з усних пояснень працівників та письмових пояснень ФО-П ОСОБА_1 , встановлено факт роботи працівників швейного та формувального цеху 7 годин на день впродовж п`яти робочих днів на тиждень, а працівників в`язального цеху: в першу зміну 8 годин (тривалість зміни з 6:00 до 14:30) та в другу зміну 9 годин (тривалість зміни з 14:30 до 23: 00). З пояснень працівників в`язального цеху, вони працюють по 12 годин у дві зміни з 08.00 до 20.00 і з 20.00 до 8.00); порушення вимог частини шостої статті 96 КЗпП України та частини третьої статті 6 Закону України “Про оплату праці” відповідно до штатного розпису, затвердженим ФОП ОСОБА_1 , на 2017 рік, при встановлені посадових окладів працівників не дотримано міжпосадових співвідношень в оплаті праці, а саме до працівників, за якими закріплено виконання однакових посадових обов`язків (оператор в`язального обладнання) встановлені різні посадові оклади в розмірі 3200 грн., та 3250 грн., без врахування розряду чи кваліфікації таких працівників.

Щодо порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України позивачем, судом встановлено.

Як вже зазначалось в акті перевірки вказано, що позивач ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи ОСОБА_3 без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Так повідомлення про прийняття на роботу сформовано 04.05.2017 року при цьому, як слідує з матеріалів перевірки працівник допущений до роботи 04.05.2017 року. Згідно наказу про прийняття на роботу початок роботи 05.05.2017 року.

Досліджуючи обставини щодо фактичного допуску до роботи без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 від 04.05.2017 року № 5-к “Про прийняття на роботу” ОСОБА_3 , прийнято на роботу швачкою з 05.05.2017 року на умовах, що вказані в трудовому договорі від 04.05.2017 року.

Відповідно до умов трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю укладеного 04.05.2017 року. Згідно даного трудового договору вбачається, що термін, установлений за погодженням сторін зазначено 05.05.2017 -05.11.2017.

З копії повідомлення про прийняття працівника на роботу слідує, що позивач на вимогу положень постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" повідомив органи ДФС про прийняття працівника на роботу - 04.05.2017 (Т1, а.с. 127).

В матеріалах справи знаходиться пояснююча ОСОБА_3 , від 04.05.2017 року з якої вбачається, що ОСОБА_3 , проходила стажування на посаді швеї один день.

Частиною 3 ст. 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Отже, метою скерування повідомлення про прийняття працівника на роботу є внесення його до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", здійснення подальшого контролю за дотриманням роботодавцем вимог законодавства про сплату податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Про вказане свідчить і зміст абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, згідно якого передбачено відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В даному випадку згідно матеріалів справи, судом встановлено, що станом на дату проведення перевірки позивач мав оформлені трудові відносини з гр. ОСОБА_3 , та повідомив органи ДФС про прийняття працівника на роботу з 05.05.2017 року.

Згідно змісту ч. 3 ст. 24 КЗпП України мова йде про недопуск працівника працівник до роботи без укладення трудового договору, в тому числі, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тоді як повідомлення про прийняття на роботу не є елементом укладення трудового договору.

Судом встановлено, щодо до позивача було застосовано санкцію, передбачену абз. 8 ч.2 ст.265 КзпП України, згідно якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Щодо порушення вимог частини другої статті 30 Закону України “Про оплату праці” позивачем, суд зазначає наступне.

В акті перевірки вказано, що позивачем не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та відповідно, достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплати праці, так як в табелях обліку робочого часу за 2016 – 2017 роки всім працівникам проставлено відмітку 8 годин робочого часу з понеділка по п`ятницю, однак з усних пояснень працівників та письмових пояснень ФО-П ОСОБА_1 , встановлено факт роботи працівників швейного та формувального цеху 7 годин на день впродовж п`яти робочих днів на тиждень, а працівників в`язального цеху: в першу зміну 8 годин (тривалість зміни з 6:00 до 14:30) та в другу зміну 9 годин (тривалість зміни з 14:30 до 23: 00). З пояснень працівників в`язального цеху, вони працюють по 12 годин у дві зміни з 08.00 до 20.00 і з 20.00 до 8.00 .

Згідно пояснення позивача від 04.05.2017 року, яке було адресовано начальнику ГУ Держпраці у Львівській області вбачається, що працівники в`язального цеху, виходячи з виробничої необхідності, працюють у дві зміни з 06:00 до 14:30 та з 14:30 до 23:00 з перервою на обід 30 хв.

Згідно ч.3 ст. 54 КЗпП України нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Під час проведення перевірки в табелях обліку робочого часу були відсутні відмітки про роботу працівників зазнаного цеху в нічний час.

З письмових пояснень позивача з`ясовано, що такий розподіл робочого дня на частини був запроваджений з 01.05.2017 року,

Частиною 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі Закон № 108/95) визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Щодо порушення вимог частини шостої статті 96 КЗпП України та частини третьої статті 6 ЗУ “Про оплату праці” позивачем, суд зазначає наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються КЗпП України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Судом з наданих позивачем пояснень встановлено, що на підприємстві впроваджено договірну систему оплати праці, з дотриманням держаних гарантій передбачених законом.

Відповідно до трудового договору укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 16.05.2012, останнього прийнято на роботу на посаду оператора в`язального обладнання, про що також свідчать записи у трудовій книжці ОСОБА_4 .

Відповідно до трудового договору укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , останнього прийнято на роботу за посадою в`язальника круглов`язальних машин, про що свідчать записи у трудовій книжці.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно, зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст. 96 КЗпП України та частини третьої статті 6 Закону України “Про оплату праці”.

Більше того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна постанова Червоноградського міського суду Львівської області від 10.07.2017 року у справі №459/1234/17 провадження №3/459/354/2017, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 11.10.2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково. Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 10.07.2017 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.41 КУпАП повернуто Головному управлінню Держпраці у Львівській області через Червоноградський міський суд Львівської області для належного оформлення.

Вказаною постановою встановлено, що у протоколі не розкрито суті правопорушення, його об`єктивну сторону, не вказано які конкретні порушення допустив ФОП ОСОБА_1 , спосіб, час та дату вчинення ФОП ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не зазначені адреси свідків, на пояснення яких є покликання у протоколі, не долучено до протоколу документів чи їх копій, які давали б можливість перевірити, чи проводилися нарахування та виплата індексації грошових доходів працівників у зв`язку з підвищенням росту індексу інфляції, не зазначено кому саме не проводились такі нарахування та виплата, та кому нанесена у зв`язку з цим матеріальна шкода і в якому розмірі, яка також повинна бути відображена у протоколі, в тому числі у зв`язку з тим і потерпілі від цього, та не зазначено на підставі чого інспектори прийшли до висновків про наявність в діях ФОП ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, враховуючи при цьому доводи сторін, а також наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства сплачений позивачем судовий збір слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд –

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії відповідача по проведенню 04.05.2017 р. позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю та скасувати припис № 13-09-129/1252-1012 від 04.05.2017;

Визнати протиправними та скасувати постанови № 130011291252-0431 від 25.05.2017 та № 130011291252-0432 від 25.05.2017.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, ЄДРПОУ 39778297 за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 судовий збір в сумі 2240 ( дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 31.12.2020.