Рішення № 93963943, 22.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року справа №380/3435/20

зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю сторін:

представника позивача Бабій І.М.,

представника відповідача Флис Х.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: вул.Костюшка,1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 39420875), Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул.Костюшка,1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43348711), в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №84-0 “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 13.04.2020;

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця” Львівської митниці ДФС;

-стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 1990 року працював в митних органах України, наказом Львівської митниці ДФС №785-о від 19.11.2019 був призначений на посаду начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця” Львівської митниці ДФС. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02.10.2019 №858 утворено юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема Галицьку митницю Держмитслужби. Окрім того, згідно з додатком № 2 до вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання цієї постанови, ДФС України видано наказ «Про реорганізацію митниць ДФС» від 25.11.2019 №30-рг, пунктом 4-им якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС. Після чого, 21.12.2019 в.о. начальника митниці, головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС видано наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», з відповідним Додатком. Позивач зазначає, що у зазначеному Додатку вказано список осіб, зокрема і позивача, які не переведені та яким мало бути вручено повідомлення про наступне вивільнення. Позивач зазначає, що лише після внесення змін до Закону України «Про державну службу» 10.03.2020 був ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення. Після цього, 13.04.2020 Львівською митницею ДФС прийнято наказ №84-о «Про звільнення ОСОБА_1 », яким відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивача звільнено з 15.04.2020 із займаної посади начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця” Львівської митниці ДФС. Позивач вважає вказаний наказ незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин. Вказує на те, що оскільки реорганізація Львівської митниці ДФС повинна була закінчитись до 28.02.2020, за два місяці до цієї дати, тобто до 28.12.2019 мали вручити попередження про наступне вивільнення та запропонувати іншу роботу в Галицькій митниці Держмитслужби. Проте, цих дій вчинено не було, чим порушено вимоги ч.1,3 ст.49-2 Кодексу законів про працю України. Окрім того, зазначає, що відповідачем не було враховано передбачене п.2 ч.2 ст.42 Кодексу законів про працю України переважне право на залишення на роботі, а саме, як працівнику з тривалим безперервним стажем роботи (30 років державної служби) та ту обставину, що на момент звільнення діючих дисциплінарних стягнень не мав, та мав бездоганний послужний список. Також вказує на те, що на момент його звільнення були наявні вакантні посади, однак йому запропоновані не були. У зв`язку з наведеним, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 12.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких посилаються на те, що з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби. На підставі цього, 10.03.2020 позивача було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади на підставі пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», пункту 1 частини 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. В подальшому, наказом Львівської митниці від 13.04.2020 № 84-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач був звільнений з 15.04.2020 із займаної посади начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця” Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889- VIII «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Відповідачі посилаються на те, що Законом України «Про державну службу» визначено, що даний закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, натомість, правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб (в т.ч. реорганізація, ліквідація) Львівської митниці ДФС (як юридичної особи) врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та до правовідносин, пов`язаних зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням не мають жодного відношення. Відтак відповідачі зазначають, що слід розмежовувати правовідносини щодо припинення юридичної особи та правовідносини, пов`язані із припиненням державної служби, адже такі врегульовані різними нормативно-правовими актами та починаються в різні моменти. Таким чином, зазначають, що визначальним моментом встановлення події з якої слід визначати початок настання правовідносин, пов`язаних із припиненням державної служби є вручення працівнику попередження про наступне вивільнення. Саме на даному етапі коли особі вручено попередження про наступне вивільнення і виникають правовідносини, пов`язані із припиненням державної служби. Вказують на те, що оскільки попередження про наступне вивільнення позивачу було вручено 10.03.2020, відповідно до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу», в редакції чинній на момент такого вручення, тобто в редакції Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Тобто, в даному випадку, вручення попередження про наступне вивільнення є подією, фактом, на момент вчинення яких застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце. При цьому, відповідачі зазначають, що звільнення проведено на підставі і у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Відтак, наказ про звільнення ОСОБА_1 є законним та таким, що винесений із дотриманням норм чинного законодавства України. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 02.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 з 1990 працював в митних органах України, наказом Львівської митниці ДФС №785-о від 19.11.2019 переміщений на посаду начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця” Львівської митниці ДФС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з п.1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг “Про реорганізацію митниць ДФС” розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Питання Державної митної служби” від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 “Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України”, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.

18.12.2019 позивач звернувся до в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби з заявою, в якій просив призначити його на посаду начальника відділу №2 митного поста «Смільниця» або на рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби в порядку переведення з Львівської митниці ДФС.

13.01.2020 відповідач листом за №7.4-08-12/12/727 повідомив позивача про те, що його заява буде врахована та додатково розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби, з врахуванням кваліфікаційних вимог та досвіду роботи, у термін визначений для проведення реорганізації митниць ДФС.

Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ №666 “Про попередження про наступне вивільнення”, яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УШ “Про державну службу” згідно зі списком, в який був включений ОСОБА_1 .

Наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені.

Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 “Про попередження про наступне вивільнення” наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VІІ та п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України згідно списку, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу “Про попередження про наступне вивільнення” зазначений позивач.

Із попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомлений 10.03.2020.

В подальшому, наказом Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 84-о ОСОБА_1 звільнений 15.04.2020 із посади начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця” Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, із змінами, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач, не погоджуючись з наказом про звільнення, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України “Про державну службу”. Пунктом 1 ст.1 цього Закону визначено, що державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно ч.ч.1,2 ст.3 Закону України “Про державну службу” цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 2 – 3 ст.5 Закону України “Про державну службу” передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.83 Закону України “Про державну службу” державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені, статтею 87 Закону України “Про державну службу”, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 зазначеної статті ( в редакції згідно із Законом України від 14.01.2020 р. N 440-IX) встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 цього Закону регулюється також нормами Кодексу законів про працю України, а саме статтями 40 та 49-2 КЗпП України.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

Як вбачається з оскаржуваного наказу про звільнення позивача з посади, останній містить лише посилання на пункт 4 частини 1 статті 83, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ із змінами, пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення, з покликанням на всі наявні три правові підстави передбачені вищенаведеним законом (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу”).

Суд наголошує, що в даному випадку наявність трьох окремих підстав для звільнення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що принцип юридичної визначеності, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання),

Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Отже, рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів передбачених ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу “правової визначеності”, адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення.

Відтак, посилання відповідача в наказі про звільнення на пункт 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” без зазначення конкретної підстави для звільнення, ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє позивачу встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема, щодо оскарження такого наказу.

Враховуючи вищенаведене, оскаржуваний наказ прийнято у спосіб та не на підставі визначеній ст. 87 Закону України “Про державну службу”.

Згідно тверджень відповідачів, ще однією підставою для звільнення позивача з посади стала реорганізація Львівської митниці. З цього приводу суд зазначає наступне.

Приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками. В цьому контексті в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Цією постановою, зокрема, передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи – Галицької митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі порядок №1074). Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади – до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Пунктом 12 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Питання Державної митної служби” від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року №227 “Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України”, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Таким чином, 08.12.2019 повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно зі штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019, штатна кількість працівників становила 1150 осіб з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 480 870 грн. (в тому числі по митному посту “Смільниця” - 49 штатних одиниць з фондом оплати праці 231 190 грн.).

Аналогічні показники щодо кількості посад були затверджені в організаційній структурі Галицької митниці Держмитслужби на 2020 рік.

Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік, з урахуванням внесених змін, станом на 25 листопада 2019 року становив 948 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4444076 грн. При цьому, як видно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року № 858, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС, а також Тернопільску митницю ДФС. Штатна чисельність Івано-Франківської митниці ДФС затверджена в кількості 104 одиниці, що підтверджено штатним розписом Івано-Франкіської митниці на 2019 рік. Штатна чисельність Тернопільської митниці ДФС становила 79 одиниць.

Отже, загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

Як видно з матеріалів справи, на момент винесення наказу про звільнення позивача з посади, у Галицькій митниці Держмитслужби було вакантними 255 посад, в тому числі була вакантною 1 посада начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця”, яку позивач обіймав до свого звільнення.

Отже, кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась. При цьому, кількість працівників підрозділу, в якому працював позивач, також зменшена не була, що не заперечується відповідачами і на момент звільнення у цьому підрозділі були наявні вакантні посади.

Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суд зазначає, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для звільнення працівника з роботи.

Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення.

Відповідач як суб`єкт призначення не навів жодного аргументу як підставу для звільнення позивача та не прийняття рішення про його переведення до реорганізованого органу.

ЄСПЛ у справі “Полях та інші проти України” від 17.02.2020 року (набуло статусу остаточного 24.02.2020) визнав, що звільнення заявників становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя та наголосив, що таке втручання відбулось без жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки.

Аналогічно, у даній справі звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця, йому не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом державного службовця.

Так, частиною 3 ст. 87 цього Закону передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Отже, надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади.

Як видно з матеріалів справи, позивач має тривалий безперервний стаж роботи в митних органах (близько 30 років), до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, однак відповідачі ні в рішенні про звільнення його з посади, ні при розгляді даної справи не довели неможливості продовження позивачем державної служби у новоствореному органі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі та, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ від 13.04.2020 №84-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” прийнятий відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим, а також прийнятий без дотримання принципу рівності перед законом та є дискримінаційним. Крім цього, з урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів у справі суд зазначає, що Львівською митницею ДФС такий наказ прийнято без дотримання принципів безсторонності, добросовісності та пропорційності, а тому суд вважає його протиправним та таким, що слід скасувати.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

З аналізу вищевикладеного слідує, що день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з Львівської митниці ДФС 15 квітня 2020 року, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця” Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що відповідно до довідки Львівської митниці ДФС від 31.07.2020 №13-70-05/38-358 середньомісячна заробітна плата позивача складає 11 260,84 грн., середньоденна 549,31 грн. З урахуванням того, що час вимушеного прогулу позивача становив 172 робочі дні, відтак на його користь з Львівської митниці ДФС підлягає стягненню середній заробіток на суму 94 481,32 грн.

Розмір грошового забезпечення за один місяць, обрахований відповідно до пункту 8 Порядку, та стягнення якого підлягає до негайного виконання у зв`язку з поновленням на посаді, становить 11 260,84 грн.

З урахуванням викладеного та виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, відтак позов слід задовольнити.

Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №84-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 13.04.2020.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця” Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Львівської митниці ДФС (вул.Костюшка,1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 39420875) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2020 року по 22 грудня 2020 року в розмірі 94 481 (дев`яносто чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 32 коп (без врахування податків та інших обов`язкових платежів).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Смільниця” Львівської митниці ДФС та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць – 11 260 (одинадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 84 коп, виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 30 грудня 2020 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна