Рішення № 93963762, 30.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Київ № 320/1514/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» (далі також – позивач, ТОВ «БОНЕНКАМП») з позовом до Київської митниці ДФС (далі також – відповідач), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 14.03.2019 № UA125000/2019/000256/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00080.

Позов мотивований протиправністю рішення про коригування митної вартості товарів від 14.03.2019 № UA125000/ 2019/000256/2 та картки відмови № UA125200/2019/00080, яким Київська митниця ДФС відмовила ТОВ «БОНЕНКАМП» у застосуванні методу визначення митної вартості «за ціною договору (контракту)» щодо товарів, що були імпортовані позивачем, та водночас скоригувала заявлену позивачем митну вартість за іншим - резервним методом. Позивач стверджує, що ним під час подання електронної митної декларації № UA125220/2019/614928 від 14.03.2019, а також додатково за наслідками проведених консультацій з митним органом останньому були надані всі необхідні та достатні документи, вичерпні пояснення для підтвердження заявленої митної вартості імпортовнаих товарів. Проте, суб`єкт владних повноважень протиправно не прийняв до уваги такі документи і пояснення, прийнявши протиправне рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 відкрито провадження у справі № 320/1514/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву та додаткові матеріали. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що оспорювані рішення прийнятті обґрунтовано, оскільки при здійсненні аналізу поданих декларантом під час митного оформлення імпортних товарів було виявлено, що такі документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А саме:

1) відповідно до п. 1.2 зовнішньоекономічного договору від 01.05.2014 №8К-8ЕС-01/2014, товар постачається на умовах «FСА Рига», однак згідно інвойсу від 20.02.2019 №362734 умовами поставки є «СIР – Чорноморська. При цьому, в доповненні від 05.02.2015 до зовнішньогоекокомічного договору (контракту) від 01.05.2014 №8К-8ЕСг-01/2014, яким внесено зміни до зазначеного пункту, встановлено, що «право власності на товар на умовах «Інкотермс-2000» переходять на розсуд Покупця, відображаються у інвойсах згідно із замовленням Покупця». Проте зазначені у доповненні від 05.02.2015 до зовнішньогоекономічного договору «замовлення Покупця» на поставку товарів декларантом до митниці не надавались;

2) згідно Міжнародних торгових правил «Інкотермс» за умови поставки «СІР» - «Саггіаge and Insurance Paid» (Фрахт/перевезення та страхування) продавець, окрім іншого, здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, тобто дані умови поставки передбачають страхування вантажу. Однак в даному випадку до митного оформлення не надано страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування;

3) у морському транспортному документі (морському коносаменті) від 25.01.2019 №4810-0177-812.015 вчинено запис «freight collect» - фрахт не сплачено, що відповідно до міжнародних правил заповнення морських документів означає, що за вартість доставки вантажу не сплачено і повинно бути сплачено перевізнику по доставці товару до митного кордону України - Покупцем. Тобто, вартість доставки вантажу сплачує покупець товару. Проте згідно інвойсів на поставку товару від контрактотримача «Sia «Bohnenkamp», Латвія, умовами поставки є «СІР – Чорноморська. У свою чергу згідно умов поставки «СІР - Чорноморськ» вартість доставки до міста Чорноморськ вже сплачує продавець товару;

4) декларантом заявлено у декларації митної вартості (графа 9(а) ДМВ), про взаємозалежність продавця та покупця. Водночас всупереч вимог ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України доказів відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари декларант позивача митному органу не надав.

За наведених мотивів відповідач дійшов висновку про наявність підстав для коригування заявленої ТОВ «БОНЕКАМП» митної вартості товару за іншим (резервним) методом. При цьому, останній зазначив, що додатково надані деклараном документи не усунули перелічених вище виявлених розбіжностей та не підтвердили об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки самі містили додаткові розбіжності.

Додатково представник відповідача повідомив суд, що джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості позивачем, стали наступні митні декларації: №UA100110/2018/368642 від 18.12.2018, №UA504180/2019/486 від 28.01.2019.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де навів додаткові пояснення на спростування зауважень та правової позиції відповідача.

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, судом 18.06.2019 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судове засідання 16.07.2019 сторони явку своїх упоноважених представників не забезпечили. Натомість, 16.07.2019 від предстаників обох сторін до канцелярії суду надійшло клопотання щодо подальшого розгляду цієї справи в порядку письмового провадження, за відсуності представників позивача і відповідача.

У зв?язку з цим, судом відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРКО КИЄВ» (як покупцем), що в подальшому було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП», та фірмою «Sia «Starko Eastern Group» (як постачальником), що в подальшому було перейменоване на Sia «Bohnenkamp», було укладено зовнішньоекономічний контракт – договір №SK-SEG-01/2014. За умовами цього договору продавець продає, а покупець придбаває шини, камери та запасні частині (колеса) для несамохідних транспортних засобів. Номенклатура, ціна та кількість такого товару зазначаються в рахунках, що є невід?ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2, 1.3 ст. 1 даного договору товар постачається поетапно, партіями на умовах «FСА Рига» для подальшої реалізації на території України, упродовж строку дії цього договору. Кількість та номенклатура товару повинні відповідати письмовому замовленню покупця. Право власності на товар переходит до покупця з моменту передачі товару транспортній компанії.

Відповідно до ст. 2 договору, загальна сума договору складає 7 000 000 євро. Ціна товару договірна. Вартість одиниці товару вказується в рахунках-фактурах, що є невід?ємною частиною цього договору.

Згідно зі ст. 3 договору продавець зобов`язується не пізніше 15 днв з моменту отримання письмового замовлення покупця укомплектувати та відправити товару на адресу покупця. Покупець зобов`язується: прийняти та здійснити перевірку при прийманні товару за кількістю, якістю та асортиментом, скласти та підписати акт приймання, а також оплатити продавцю вартість товару.

Статтею 4 зазначеного договору сторонами узгоджено порядок розрахунків. А саме розрахунки за поставлени товар здійснюються в євро на рахунок продавця в банку Danske bank (філіал банку на території Латвії). Свіфткод банку: MARALV22. Оплата проводиться протягом 10 днів з моменту поставки товару покупцю. Всі банківські витрати на території продавця сплачує продавець, а всі банківські витрати поза територією продавця оплачує покупець.

Строк дії договору визначено з 01.05.2014 по 31.12.2016, з можливістю його пролонгації за взаємною згодою сторін.

В подальшому, 05.02.2015, 26.03.201510.01.2017, 10.03.2017, 04.01.2018 та 27.08.2017 названі сторони уклали додаткові угоди до договору від 01.05.2014 №SK-SEG-01/2014, якими уточнили окремі пункти зовнішньоекономічного контракту. Зокрема, відповідно до п.п. 1.21.3 ст. 1 та п. 3.1 ст. 3 договору у редакції додаткової угоди від 05.02.2015 сторони домовились про наступне:-

- «Товар постачається поетапно, партіями для подальшої реалізації на території України, протягом усього строку дії цього договору. Товар постачається на умовах визначених правилами «Інкотермс 2000» на розсуд сторін та вказуються в рахунках (інвойсах) згідно замовлення покупця. Кількість і номенклатура товару в кожній партії повинні відповідати замовленню покупця.»;

- «Право власності на товар переходить до покупця згідно правил «Інкотермс 2000», визначених в порядку зазначеному у п. 1.2 даного договору.»;

- «Продавець зобов`язується: не пізніше 15 днів з моменту отримання замовлення покупця укомплектувати та відправити на адсреу покупця.

Відомості відправника, зазначені в транспортній накладній, можуть не співпадати із відомостями продавця. Продавець самостійно вирішує як відомості будуть вказані у транспортній накладній в графі «Відправник».

Продавець несе відповідальність за коректне оформлення вантажу, а саме щодо внесення відомостей покупця до транспортної накладної.».

На підставі вказаного зовнішньоекономічного контракту у березні 2017 року позивачем було ввезено на територію України товар.

14.03.2019 з метою митного оформлення товару позивачем до відповідача було подано електронну митну декларацію (далі - також ЕМД) №UA125200/2019/614928, у якій для митного оформлення задекларовано товар - «покришки пневматичні гумові, нові, з малюнком на протекторі, для використання на вантажних транспортних засобах: шина пневматична 385/65R22.5 158L/160K 18PR Deestone SW413 TL», відправник: Sia «Bohnenkamp», «Lapengles”, Stunisi, Olaines nov., Olaines pag., LV-2127, Латвія. Вартість товару була визначена у розмірі 30 641,49 євро.

Митна вартість такого товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідно до графи 44 ЕМД №UA125200/2019/614928 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт – договір від 01.05.2014 №SK-SEG-01/2014; додаткові угоди до цього договору від 05.02.2015, 26.03.2015, 10.01.2017, 10.03.2017, 04.01.2018 та від 27.08.2018; пакувальний лист від 20.02.2019 №362734; рахунок-фактуру (інвойс) від 20.02.2019 №362734; коносамент від 25.01.2019 №4810-0177-812.015; автотранспортну накладну від 13.03.2019 №№8433; декларацію про походження товару від 20.02.2019 №362734; договір про надання послуг митного брокера від 17.02.2015 №02/02/201; лист-роз`яснення від 14.03.2019 №27. Крім того, декларант подав декларацію митної вартості.

Після подачі вказаної митної декларації позивача отримав від відповідача електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; страховаі документти, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, є ідентичнми та/або подібними (аналогічними) оцінюваними товарами; розрахунок ціни (калькуляцію).

На виконання вказаних вимог митного органу позивачем разом зі своїм листом від 14.03.2019 подав митному органу такі додаткові документи: рахунок за транспортні послуги від 20.02.2019 №LVRIX720284; прайс-лист виробника товару Deestone Corporation Limited від 01.01.2019 – 28.02.21016; прайс-лист б/н від продавця товару від 01.01.2019 – 28.02.2019; експертний висновок від 01.03.2019 №КтП-0545; виписку з бухгалтерської документації від 01.12.2018 – 31.12.2018; видаткову накладну від 07.12.2018 №10689; копію митної декларації країни відправлення від 21.01.2019 №А0211620107686; комерційний інвойс виробника товару (Deestone Corporation Limited) №DSC/2019/674 від 15.01.2019, виписаний на адресу Sia «Bohnenkamp»; платіжні доручення ТОВ «БОНЕКАМП» в іноземній валюті від 25.01.2019, 29.01.2019 та від 31.01.2019; видаткової накладаної ТОВ «БОНЕКАМП» від 07.12.2018 №10689, виписаної на поставку товару покупцю на території України. Крім того, у цьому ж листі ТОВ «БОНЕКАМП» навело пояснення щодо зауважень митного органу до змісту окремих, поданих разом із ЕМД, документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Однак, відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 14.03.2019 №UA125000/2019/000256/2, згідно з яким вартість задекларованого товар митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів у розмірі 37 619,98 євро (далі - рішення №UA125000/2019/000256/2).

За змістом цього рішення від 14.03.2019 №UA125000/2019/000256/2 воно обгрунтоване наступним: «…встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема:

- відповідно до п. 1.2 зовнішньоекономічного договору від 01.05.2014 №8К-8ЕС-01/2014, товар постачається на умовах «FСА Рига», однак згідно інвойсу від 20.02.2019 №362734 умовами поставки є «СIР – Чорноморськ. При цьому, в доповненні від 05.02.2015 до зовнішньогоекокомічного договору (контракту) від 01.05.2014 №8К-8ЕСг-01/2014, яким внесено зміни до зазначеного пункту, встановлено, що «право власності на товар на умовах «Інкотермс-2000» переходять на розсуд покупця, відображаються у інвойсах згідно із замовленням Покупця». Замовлення покупця на поставку товарів декларантом до митниці не надавались;

- відповідно до Міжнародних торгових правил «Інкотермс» умови поставки «СІР» передбачають страхування вантажу. Документи, що підтверджують вартість страхування до митного оформлення не надавалися;

- у морському транспортному документі (морському коносаменті) від 25.01.2019 №4810-0177-812.015 вчинено запис «freight collect», що відповідно до міжнародних правил заповнення морських документів означає, що вартість доставки вантажу не сплачено і повинно бути сплачено перевізнику по доставці товару до митного кордону України – покупцем. При цьому, згідно інвойсів на поставку товару від контрактотримача «Sia «Bohnenkamp», Латвія, умовами поставки є «СІР – Чорноморськ»;

- декларантом заявлено у декларації митної вартості (графа 9(а) ДМВ), про взаємозалежність продавця та покупця. При цьому, жодних документів, перелік яких встановлено ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України не надано…

…з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 3 ст. 53, ст. 54 і 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні. Декларантом для підтвердження заявленої вартості надано:

- експертний висновок, де експерт під час оцінки скористався порівняльним підходом для визначення вартості об`єкта оцінки. Відповідно п. 47 Національного стандарту №1порівняльний метод ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування необхідного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння об`єктом оцінки. Відповідно до п. 54 Національного стандарту №1зібрані експертом вихідні дані, згідно наданого висновку дані мережі інтернет зазначені у р. 6, повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Експертом не відображено належним чином інформацію з мережі інтернет , чим порушено п. 54 Національного стандарту №1. У зв`язку з цим митний орган дійшов висновку, що надани ескпертний висновок не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості об`кту оцінки, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених дани;

- надана додатково фактура від виробника відображає вартість товару на умовах поставки FOB Laem Chatang Thailand, де згідно тлумачень міжнародних правил Інкотермс на покупця (в даному випадку на продавця) покладено наступні витрати: за власний рахунок укладає договір перевезення товару від названого порту відвантаження; за власний рахунок та на власний ризик отримує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі ми ні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку ркаїну; несе усі витрати й ризики пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна з названому порту відвантаження. Вказані витрати є невід`ємними складовими митної вартості, проте до митного оформлення не надано документи, що відображають числові значення складових митної вартості;

- наданий інвойс містить інформацію щодо вартості транспортування на умовах поставки FOB Bangkok, що не не відповідає умовах поставки в фактурі на закупівлю;

- надані в якості додаткових документів платіжні доручення від 25.01.2019 №349, від 29.01.2019 №350, від 31.01.2019 №351 не підтверджують ціну, щ обула фактично сплачена за товар, оскільки містять суму 40000 євро, 30000 євро, 50000 євро та, при цьому відсутні посилання на інвойс. Тобто, ці платіжні документи не можливо кореспондувати з конкретною поставкою товарів;

- копія декларації країни відправлдення надана без врахування положень ст. 254 МИтного кодексу України, перевірити вихідні дані не має можливості;

- документи, що місять відомості про вартість страхування до митного оформлення не надано.

З огляду на наведене вище у сукупності митний орган дійшов висновку, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості та, відповідно про неможливість підтвердження заявленої митної вартості.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б – за ціною договору щодо індентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. 59, 60 Митного кодексу Українинемождиов застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведених з ним консультацій, такої інформації також не надано, щ вкилючає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г – на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у звзку з відсутністю у митниці відомостй про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 Митного кодексу України, така інформація надається декларантом або упоноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації не було надано, а у митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ѓ – резервного методу.

В якості джерела інформації, якою користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару за ЕМД №UA125200/2019/614928 були визначені наступні: товар №1 – 3,17 USD/кг (МД від 18.12.2018 №UA100110/2018/368642; МД від 28.01.2018 №UA504180/2019/486).

В цей же день, відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00080.

Після прийняття Митницею вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою випуску товару у вільний обіг, позивачем було подано нову митну декларацію від 14.03.2019 № UA125200/2019/615006 із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів.

Вважаючи рішення про коригування миної вартості товарів та картку картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів такими, що прийняті протиправно, необґрунтовано, в порушення законних прав та інтересів позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті суд дійшов висновків про наступне.

За змістом ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Зокрема, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті Митного кодексу наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, в силу положень ч. 5 і 6 ст. 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч. 8 ст. 52 цього Кодексу).

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такими додатковими документами в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України є: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, в силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 – 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Зокрема, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Крім того, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Аналіз наведених норм ст. 53 і 54 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребову-вання додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Не надання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

А саме за змістом положень ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Поряд з цим, положеннями ч. 2 – 5 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У свою чергу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як було зазначено вище по тексту цього рішення суду, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів мотивоване тим, що надані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності та водночас не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку обгрунтованості зауважень відповідача до змісту поданих декларантом під час митного оформлення та у період консультацій документів, а також зауважень про відсутність окремих документів, що відповідно до тексту оспорюваного рішення були покладені в його основу, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача щодо не подання декларантом до митного оформлення разом з ЕМД такого документу як замовлення покупця суд визнає необґрунтованими в силу того, що умовами договору від 01.05.2014 №SK-SEG-01/2014 (у редакції додаткової угоди від 05.02.2015) не передбачалося оформлення замовлень покупцем у письмовій формі. Поряд з цим, норми ст. 53 МК України не визначають замовлення покупця на товар як обов`язковий чи додатковий документ, що подається разом з митною декларацією для здійснення митного оформлення імпортованго товару.

Стосовно доводів відповідача щодо не подання декларантом до митного оформлення разом з ЕМД документів щодо страхування товару, суд зазначає наступне. За змістом договору від 01.05.2014 №SK-SEG-01/2014 (у редакції додаткової угоди від 05.02.2015) товар постачається на умовах визначених на розсуд покупця за правилами Інкотермс, що зазначаються в рахунках (інвойсах) згідно замовлення покупця. Так, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 20.02.2019 №362734 умовами поставки визначено «СIP, Chornomorsk». Тобто, поставка товару здійснювалася на умовах СІР UА Chornomorsk, згідно Інкотермс - 2000.

В свою чергу, CIР («named place of destination або фрахт/перевезення і страхування оплачені до (…назва місця призначення) — термін Інкотермс, означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки в такий спосіб товару. Однак, за умовами CIP на продавця також покладається обов`язок щодо забезпечення страхування від ризиків втрати і ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування і оплачує страхові внески. Покупець повинний брати до уваги, що відповідно до умов терміну CIP від продавця потрібно забезпечення страхування з мінімальним покриттям. У випадку здійснення перевезення в пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбудеться в момент передачі товару в розпорядження першого перевізника. За умовами терміна СІР на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

З аналізу положень Інкотермс-2010 вбачається, що продавець зобов`язаний упакувати товар, завантажити його на борт судна в порту відправлення, а також в обов`язки продавця входить придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, що включається в ціну товару.

Зі змісту поданої декларантом декларації митної вартості суд встановив, що витрати на перевезення, пакування і страхування товару, інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Отже, формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування та перевезення з урахуванням визначених умов поставки CIР Чорноморськ, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування, не може свідчити про те, що витрати на страхування та перевезення не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець.

Таким чином, не є важливим, які страхові платежі оплачені постачальником товару, оскільки, враховуючи умови поставки, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості товару. До того ж у даному випадку поставка товару була здійснена на умовах поставки CIР Чорноморськ та постачальник товару оплатив його страхування, відповідно, його вартість увійшла у ціну товару.

Що ж до наведеної у рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності з приводу того, що інвойсі визначено поставку на умовах СІР, а в коносаменті зазначено «freight collect», що на думку відповідача свідчить про те, що фрахт підлягає оплаті вантажоодержувачем, то твердження митниці щодо впливу на митну вартість суд вважає хибним, оскільки слова в коносаменті «Prepaid» і «Collect» означають у першому випадку, що фрахт оплачений у порту відправлення, а в другому - у порту призначення. У даному випадку це не може впливати на митну вартість товару, так як поставка товару здійснювалась на умовах поставки CIР Чорноморськ, а тому витрати з морського перевезення вантажу понесені продавцем товару та вже включені у ціну товару.

Стосовно доводів митного органу про невідповідність поданої декларантом декларації країни відправлення вимогам ст.254 МК України, суд зазначає наступне.

Так, положенням ст. 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Положеннями вказаної статті Кодексу чітко передбачено, що миний орган вправі вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Однак обгрунтування щодо виникнення такої вимоги відповідачем суду не було доведено, а з тексу оскаржуваного рішення судом такої не встановлено.

Щодо посилань митного органу на те, що в у наданих декларантом платіжних дорученнях відсутні посилання на зовнішньоекономічний інвойс, то суд вважає їх безпідставними. Оскільки згідно зі ст. 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. Суд встановив, що у вказаних документах є посилання на відповідний зовнішньоекономічний контракт, що є цілком достатнім для ідентифікації платежу. Будь-яких вимог щодо необхідності зазначення у полі «призначення платежу» саме інвойсу, норми законодавства не містять.

Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності у наданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документів всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та про наявні у таких документах розбіжностей є необґрунтованим.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

Надаючи оцінку посиланню митного органу про те, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, суд зазначає наступне.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 12 – 14 цієї статті МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Тобто, з наведених норм слідує, що обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. У разі якщо митний орган не справляється з цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №825/877/16, від 19.02.2019 у справі № 826/5566/16.

Зі змісту наданих відповідачем документів суд встановив, що жодних письмових обґрунтувань щодо такого впливу на ціну імпортованого товару митний орган під час митного оформлення імпортованих товарів декларанту взагалі не надавав, а в тексті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не навів.

В ході судового розгляду справи відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обставини того, що мав місце вплив взаємозв`язку між покупцем і продавцем на митну вартість задекларованого товару.

Що стосується визначення контролюючим органом митної вартості товарів за резервним методом, суд зазначає наступне.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ/ГАТТ) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Аналізуючи зміст норм МК України Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15 дійшов висновку, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Судом встановлено, що джерелом для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугували митні декларації від 18.12.2018 № UA100110/2018/368642, від 28.01.2018 №UA504180/2019/486. Разом з тим, копії таких миних декларацій відповідач суду в ході розгляду цієї справи не подав.

Як слідує зі змісту Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В даному випадку суд вважає, що відповідачем не доведено, що використане ним джерело інформації, містило достовірну та належну інформацію для визначення митної вартості товару за поданою позивачем митною декларацією.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивача про протиправність рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14.03.2019 № UA125000/2019/000256/2 та відповідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00080, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 21.03.2019 № 2615 та від 08.04.2019 № 2683 підтверджено, що ТОВ «Боненкамп» під час звернення до суду із цим позовом сплатило судовий збір у загальному розмірі 5 083 грн.

У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у вказаній сумі коштів.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 73 – 78, 90, 139, 143, 242 – 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 14.03.2019 №UA125000/2019/000256/2.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125200/2019/00080.

4. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» (код ЄДРПОУ 37757186, адреса: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. 21 км Житомирського шосе) документально підтверджені судові витрати у розмірі 5 083 грн. (п`ять тисяч вісімдесят три гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль»).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.