Рішення № 93963727, 28.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. справа № 300/2379/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумей М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дій щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років протиправними та зобов`язання зарахувати період роботи з 11.10.2017 по 31.05.2019 та з 03.06.2019 по 15.11.2019 до спеціального трудового стажу, призначити та виплати пенсію за вислугу років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, згідно пункту "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, до якої додала всі необхідні документи. У відповідь відповідач надіслав листа, з якого стало відомо, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмовили у зарахуванні до спеціального стажу 2 роки 1 місяць та 4 дні. Такі дії вважає протиправними, просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов, який надійшов на адресу суду 13.10.2020 відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України , пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення. На підставі пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення зі змінами, внесеними Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було визначено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, серед них - працівники охорони здоров`я.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII, від 24 грудня 2015 року №911-XIII, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 та втрачають чинність з дня ухвалення такого рішення. Статтею 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконання рішення, додержанням висновку. Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 порядок його виконання не встановлено.

Крім того, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років, оскільки стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років станом на 01.04.2015 становить 23 роки 04 місяців, тобто є меншим від необхідного. Зарахування позивачу спірного періоду роботи до спеціального стажу недостатньо до призначення пенсії за вислугу років.

З урахуванням наведеного відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позовну заяву, встановив наступне.

Відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 , який міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 05.10.1988 (а.с.7-9) ОСОБА_1 , -

у період з 01.10.1988 по 05.01.1989 (3 місяці 05 днів) працювала у відділі народної освіти Надвірнянського райвиконкому на посаді керівник кружка юних натуралістів Надвірнянської Станції Юних Натуралістів;

у період з 01.09.1994 по 31.05.2019 (24 роки 8 місяців 29 днів) працювала у Надвірнянському територіальному медичному об`єднанні на посаді зубний лікар. 31.05.2019 на підставі наказу №100-к була звільнена з роботи по переводу у "Комунальне некомерційне підприємство «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради ";

у період з 03.06.2019 по 15.11.2019 (5 місяців 13 днів) працювала на посаді зубний лікар у "Комунальному некомерційному підприємстві «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради ".

Вислуга років працівника освіти та охорони здоров`я позивача згідно записів трудової книжки становить 25 років 5 місяців 17 днів.

ОСОБА_1 , 14.02.2020, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення мені пенсії за вислугу років. При цьому до заяви було подано пакет документів про стаж роботи, навчання, заробітну плату.

Рішенням ГУПФУ в Івано-Франківській області №329 від 20.02.2020, відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із тим, що спеціальний стаж роботи складає 23 роки 4 місяці при загальному стажі роботи 30 років 4 місяці, що на думку відповідача є недостатнім для призначення пенсії позивачу за вислугу років.

Із даного рішення ОСОБА_1 стало відомо, що ГУПФУ в Івано-Франківській області відмовилося зарахувати у спеціальний стаж 2 роки 1 місяць та 4 дні роботу на посаді зубний лікар з 11.10.2017 по 31.05.2019 та з 03.06.2019 по 15.11.2019.

Таку відмову позивач вважає неправомірною, оскільки при її винесенні порушені її конституційні права щодо пільгового пенсійного забезпечення, гарантовані статтею 46 Конституції України.

Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною першою статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55. Пунктом "е" частини першої статті 55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті "е" в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим. Отже, пункт "е" у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

За приписами пункту "е" частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту "а" статті 54, положення статті 55 Закону №1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII), якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-ХІІщодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної Законом №1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-ХІІ.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Отже, на день звернення ОСОБА_1 до відповідача пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що на день звернення позивача до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 14.02.2020 про призначення пенсії за вислугу років, її спеціальний стаж роботи становив - 25 років 5 місяців 17 днів, тобто перевищує 25 років.

А відтак, суд приходить висновку, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії 14.02.2020, позивач мала право на пенсію за вислугу років, на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII, від 24 грудня 2015 року №911-XIII.

Щодо неврахування відповідачем ОСОБА_1 оспорюванні періоди з 11.10.2017 по 31.05.2019 та з 03.06.2019 по 15.11.2019 до вислуги років працівника освіти та охорони здоров`я, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок №637).

Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як встановив суд, позивач разом із заявою про призначення пенсії подав до Пенсійного фонду трудову книжку.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує спеціальний стаж роботи позивача в оскаржені періоди з 11.10.2017 по 31.05.2019 та з 03.06.2019 по 15.11.2019, а також суд не встановив жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Крім того, жодних обґрунтувань щодо причин відмови у зарахуванні оспорюваних періодів з 11.10.2017 по 31.05.2019 та з 03.06.2019 по 15.11.2019 до спеціального стажу ОСОБА_1 у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.02.2020 №329 та у відзиві на позовну заяву від 07.10.2020 №0900-0802-8/18772 відповідачем ненаведено.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача, чи те, що оспорюванні періоди з 11.10.2017 по 31.05.2019 та з 03.06.2019 по 15.11.2019 не підлягають зарахуванню до вислуги років працівника освіти та охорони здоров`я, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.

Отже, позивач у спірні періоди згідно записів трудової книжки здійснював свою трудову діяльність в закладах освіти та охорони здоров`я, відтак вислуга років працівника освіти та охорони здоров`я позивача становить 25 років 5 місяців 17 днів.

З огляду на зазначені обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, суд вважає дії Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону №1788-ХІІ протиправними.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатила судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанціями про сплату судового збору №0.0.1833131317.1 від 13.09.2020, який згідно частини 1 статті 139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років роботу у період з 11.10.2017 по 31.05.2019 на посаді зубний лікар у Надвірнянському територіальному медичному об`єднанні, та роботу у період з 03.06.2019 по 15.11.2019 на посаді зубний лікар у «Комунальному некомерційному підприємстві «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради», призначити та виплачувати з 14.02.2020 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Шумей М.В.