Рішення № 93963568, 31.12.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/2481/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ; 2) зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 16 червня 2020 року пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 16 червня 2016 року, з встановленими законодавством відповідними доплатами та надбавками.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , відповідно до виписки з акта огляду медико - соціальною експертною комісією від 02.06.2015 р. був визнаний особою з інвалідністю II групи. У зв`язку з цим йому була призначена пенсія, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 17 лютого 2020 року позивач був звільнений з посади начальника відділу агропромислового розвитку Міжгірської районної державної адміністрації на підставі розпорядження № 6-р від 29.01.2020 р. 16 червня 2020 року позивач звернувся до Міжгірського сектору обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 1058 про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця згідно із Законом № 3723-ХІІ. Листом від 24.06.2020 р. позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішення відповідача вважає протиправним, оскільки позивач є особою з інвалідністю II групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, та мав такий стаж і перебував на державній службі станом на 01 травня 2016 року, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців - має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, а тому, вважає, що наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

До Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право па призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Звертає увагу, що Головним управлінням з поданих документів було встановлено, що трудовий стаж позивача на державній службі станом на 16.06.2020 р. становить 16 років, вій є інвалідом II групи з 2008 року та отримує пенсію по інвалідності з 28.01.2008 року, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Станом на момент встановлення інвалідності та призначення пенсії 28.01.2008 р. стаж державної служби складав повних 2 роки і 28 днів. Проте, за приписами частини 9 статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що особа станом на момент встановлення інвалідності має мати 10 років стажу державної служби, тобто для того щоб отримувати пенсію по інвалідності згідно ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у позивачу необхідно було мати станом на момент встановлення інвалідності у 2008 році необхідних 10 років державної служби.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до виписки з акту огляду медико- соціальною експертною комісією від 02.06.2015 р. був визнаний особою з інвалідністю II групи. У зв`язку з цим йому була призначена пенсія, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV). В подальшому проводились переогляди МСЕК, якими підтверджувалась інвалідність позивача, у зв`язку з чим йому продовжувалась виплачуватись відповідна пенсія на підставі Закону № 1058-IV.

17 лютого 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділу агропромислового розвитку Міжгірської районної державної адміністрації на підставі розпорядження № 6-р від 29.01.2020 р.

16 червня 2020 року позивач звернувся до Міжгірського сектору обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 1058 про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ). До заяви були подані відповідні для її розгляду документи.

Листом від 24.06.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу». В листі зазначено, що відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року № 889-УІ «Про державну службу» право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» мають особи, які на день набрання чинності Законом № 889 займають посади державної служби та мають не менш, як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які на 1 травня 2016 року мають не менш 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, службовців визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Статтею 37 встановлено право на одержання пенсії державного службовця чоловікам які досягли 62 роки та жінкам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби. Враховуючи вищенаведене підстав для проведення перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» не має.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

В силу приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Вказане право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними (ст.46 Конституції України).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ (далі – Закон № 889 - VІІІ).

Відповідно до п. 2 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 - VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 373акону№ 3723- ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV особам, визнаним інвалідами І або ІІ групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ).

Якщо інваліду І або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом І або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення І або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ).

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки та військового квитка ОСОБА_1 трудовий стаж позивача на державній службі станом на 01 травня 2016 року становив більше 10 років, на вказану дату він перебував на державній службі та мав статус особи з інвалідністю II групи, який має і на даний час довічно, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою МСЕК серія АВ № 0366858, виданою 02 червня 2015 року.

Пунктом 10 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIІI передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 p., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 p., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Суд звертає увагу, що позивач станом на 01 травня 2016 року: а) перебував на посаді державної служби; б) мав не менше 10 років стажу державної служби. Тобто він мав право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачу було призначено пенсію по інвалідності з 28.01.2008 р., тобто в той час, коли він перебував на державній службі але мав стаж такої тільки 2 роки і 28 днів. На думку відповідача, відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ для призначення пенсії по інвалідності позивачу необхідно було мати на час призначення пенсії стаж 10 років державної служби.

Відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам з числа інвалідів І або ІІ групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Статтею 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено вимоги до страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності - для особи з інвалідністю II групи віком від 56 років до 59 років включно - 14 років.

Суд звертає увагу, що позивач є: а) особою з інвалідністю ІІ групи; б) має більше 10 років стажу державної служби; в) перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді віднесеної до категорій державних службовців; г) має більше 14 років страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повністю відповідає встановленим ст. 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вимогам, а тому має право на призначення пенсії відповідно до цієї норми та у визначному нею розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, беручи до уваги фактичні обставини даної справи, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 77, 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 16 червня 2020 року пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 16 червня 2020 року, з встановленими законодавством відповідними доплатами та надбавками.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець