Рішення № 93963565, 31.12.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/3442/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області до Державного підприємства "Великолазівський" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Головне управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 43143065) до Державного підприємства "Великолазівський" (89414, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Стрипа, б/н, код ЄДРПОУ 00413825), яким просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до провадження суду; 2. Розглянути справу без участі представника позивача; 3. Винести судове рішення, яким стягнути з Державного підприємства "Великолазівський" код ЄДРПОУ 00413825 із місцезнаходженням: 89414, Закарпатська область, Ужгородський район, село Стрипа податковий борг у розмірі 92214,44 грн. по платежам: 3011021000 "Податок на прибуток приватних підприємств, що перебувають у державній власності" у розмірі 340 грн.; - 50 1801050027 "Земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 87653,72 грн.; 501801050004 "Земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 4220,72 грн. за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Зазначену ухвалу надіслано учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, зокрема, відповідачеві така ухвала була направлена за адресою, що зазначена у витязі із єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.а.с. 6-9) та вказана позивачем у позовній заяві.

У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення, яке повернулося на адресу суду, відповідачем вказану ухвалу про відкриття провадження було отримано 09 грудня 2020 року (а.с. 68).

Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та про можливість подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду. Разом з тим, відповідачем відзиву на позовну заяву чи клопотань до суду не подано.

Відповідно до статі 162 частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 92214,44 грн за платежем: 3011021000 "Податок на прибуток приватних підприємств, що перебувають у державній власності" у розмірі 340 грн; - 501801050027 "Земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 87653,72 грн; 501801050004 "Земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 4220,72 грн. Вказаний боргу відповідачем не сплачений.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 36 Податкового Кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, Державного підприємства "Великолазівський" знаходиться за адресою: 89414, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Стрипа, б/н, код ЄДРПОУ 00413825 (а.с.а.с. 6-9).

Відповідно до статті 46 пункту 46.1 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до статті 49 пункту 49.1 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до статті 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 57 пункту 57.1 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачем до контролюючого органу самостійно було подано: податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 1700010538 від 20 лютого 2017 року за 2017 року із самостійно задекларованою сумою податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 21321,56 грн. Проте, самостійно задекларовані суми земельного податку залишаються несплаченими відповідачем в сумі 7105,56 грн (а.с.а.с. 25-27); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19 лютого 2018 року № 10049 за 2018 рік, із самостійно задекларованою сумою земельного податку у розмірі 21321,56 грн. Проте, самостійно задекларовані суми земельного податку залишаються несплаченими відповідачем (а.с.а.с. 28-30); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20 лютого 2019 року № 10491 за 2019 рік, із самостійно задекларованою сумою земельного податку у розмірі 35535,96 грн. Проте, самостійно задекларовані суми земельного податку залишаються несплаченими відповідачем (а.с.а.с. 31-33); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 01 червня 2020 року № 7418 за 2020 рік, із самостійно задекларованою сумою земельного податку у розмірі 35535,96 грн. Проте, самостійно задекларовані суми земельного податку за січень - серпень 2020 року у розмірі 23690,64 грн, залишаються несплаченими (а.с.а.с. 34-36); податкову декларацію від з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) 20 лютого 2017 № 1700010539 за 2017 рік, із самостійно задекларованою сумою земельного податку у розмірі 1656,88 грн. Проте, самостійно задекларовані суми земельного податку залишаються несплаченими Відповідачем за вересень-грудень 2017 року у розмірі 552,88 грн (а.с.а.с. 37-39); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19 лютого 2018 року № 10041 за 2018 рік, із самостійно задекларованою сумою земельного податку у розмірі 1656,88 грн. Проте, самостійно задекларовані суми земельного податку залишаються несплаченими відповідачем (а.с.а.с. 40-42); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 01 червня 2020 року № 7440 за 2020 рік, із самостійно задекларованою сумою земельного податку у розмірі 2761,45 грн. Проте, самостійно задекларовані суми земельного податку за січень - серпень 2020 року у розмірі 1840,96 грн, залишаються несплаченими (а.с.а.с. 43-45).

Відповідно до статті 56 пункту 56.11 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із статтею 286 пунктом 286.2 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 287 пункту 287.3 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 287 пункту 287.1 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку відповідача з питань дотримання податкового законодавства. За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 1420/12-03/714/00413825 від 04 червня 2019 року (а.с.а.с. 46-48).

На підставі вказаного акту перевірки позивачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0009765512 від 11 липня 2019 року, яким нараховано суму грошового зобов`язання по платежу "Податок на прибуток підприємств і організацій, що продувають у державній власності" у розмірі 340 грн (а.с.а.с. 50,51); № 0009775512 від 11 липня 2019 року, яким нараховано суму штрафної санкції по платежу "Земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 170 грн (а.с.а.с. 54, 55).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку і залишаються ним не сплаченими в повному обсязі, відтак, є узгодженими.

Відповідно до статті 57 пункту 57.3 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до статті 56 пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно зі статтею 59 пунктом 59.1 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу було вручено відповідачу податкову вимогу від 08 грудня 2010 року № 1/331, що підтверджується особисто підписом уповноваженої особи на вказаній вимозі 18 грудня 2010 року (а.с. 58).

При цьому, з часу виставлення податкової вимоги податковий борг не переривався. Заперечень щодо суми податкового боргу або доказів його сплати відповідачем суду не надано.

Податковий борг відповідача підтверджений матеріалами справи, зокрема обліковою (інтегрованою) карткою платника податків та розрахунком податкового боргу (а.с.а.с. 5, 10-24).

Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.19 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.34 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 102 пункту 102.4 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до статті 95 пункту 95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 95 пункту 95.4 ПК України контролюючий на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, такі відповідачем не спростовані (відзиву на позов відповідач суду не надав) та підлягають до задоволення повністю.

Застосоване судом законодавство – використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) до Державного підприємства "Великолазівський" (89414, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Стрипа, б/н, код ЄДРПОУ 00413825) про стягнення податкового боргу – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Великолазівський" (89414, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Стрипа, б/н, код ЄДРПОУ 00413825) за рахунок коштів, що належить Державному підприємству "Великолазівський" на праві власності, в тому числі тих, які знаходять на рахунках у банківських установах податковий борг у розмірі 92214,44 (дев`яносто дві тисячі двісті чотирнадцять гривень 44 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяС.Є. Гаврилко