Рішення № 93960872, 17.12.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Справа № 915/76/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»

(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242),

до відповідача: Миколаївської міської ради

(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),

про: стягнення коштів в сумі 6809,92 грн,-

в с т а н о в и в:

28.01.2020 Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Миколаївської міської ради заборгованість у розмірі 6809,92 грн, з яких: 5253,21 грн - основний борг за спожиту теплову енергію за період з листопада 2016 року по грудень 2017 року (нежитлове приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1), 1167,22 грн збитків від інфляції та 389,49 грн – 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на положення ст.ст.11, 322, 509, 526, ч.2 ст.530, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обґрунтовані тим, що в опалювальних сезонах 2016 - 2017, 2017 - 2018 років позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення площею 50,75 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1, що підтверджується нарядами на підключення та відключення від централізованої системи опалення. Вказане приміщення знаходиться у власності територіальної громади м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради та станом на початок опалювального періоду 2016 - 2017 років було вільне й в орендне користування не передано.

За період з листопада 2016 року по грудень 2017 року включно до такого нежитлового приміщення поставлено теплової енергії на суму 5253,21 грн, за яку відповідач не розрахувався.

Враховуючи положення чинного законодавства, позивач стверджує, що саме відповідач, як власник, повинен здійснювати витрати на утримання спірного нежитлового приміщення та здійснювати оплату поставленої до нього теплової енергії за період з листопада 2016 року по грудень 2017 року включно.

Ухвалою суду від 03.02.2020 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.02.2020.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19.02.2020, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність будь-яких договірних відносин між ним та позивачем, а також на те, що у спірний період вказані нежитлові приміщення знаходились на балансі КП «ДЄЗ «Корабел», яке і повинне нести витрати на оплату наданих позивачем послуг з теплопостачання, а тому Миколаївська міська рада є неналежним відповідачем.

До того ж, відповідач стверджує, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуги постачання теплової енергії в спірному нежитловому приміщенні та взагалі не підтверджено наявності системи опалення.

Також, 25.02.2020 відповідачем надано копії договорів оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1; з яких вбачається, що кожна з частин таких нежитлових приміщень використовуються різними орендарями, а саме:

- частина приміщень площею 819,2 кв.м використовується Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради за договором №7089 від 01.03.2012 з урахуванням договорів про внесення змін до нього з 01.03.2012 по 01.12.2020;

- частина приміщень площею 104,0 кв.м використовується Міським територіальним центром соціального обслуговування населення за договором №7038 від 20.01.2012 з урахуванням договорів про внесення змін до нього з 20.01.2012 по 20.10.2021;

- частина приміщень площею 195,5 кв.м використовується Міським центром соціальної реабілітації дітей-інвалідів за договором №7754 від 06.12.2017 з 06.12.2017 по 06.11.2020.

До того ж, відповідачем надано копію технічного паспорту на нежитлову будівлю за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1; виготовленого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 30.09.2016, з якого вбачається, що площа забудови 1 поверху будівлі становить 1496,7 кв.м, загальна площа – 1118,7 кв.м, основна площа – 638,0 кв.м, площа службових приміщень – 480,7 кв.м.

26.02.2020 судом відкладалось підготовче засідання на 18.03.2020 в зв`язку з неявкою сторін.

18.03.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці.

25.03.2020 від позивача до суду надійшло клопотання від 23.02.2020, в якому останній просить суд замінити відповідача у даній справі Миколаївську міську раду на солідарних відповідачів Департамент праці та соціального захисту населення та Міський територіальний центр соціального обслуговування населення, яке клопотанням від 15.09.2020 позивач просив залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 30.03.2020 призначено розгляд справи без визначення дати судового засідання у розумний строк, тривалість якого обумовлена запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу “COVID-19”.

Враховуючи, що з 11.05.2020 Кабінетом Міністрів України введено пом`якшення обмежувальних заходів, застосованих постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд ухвалою від 17.06.2020 призначив справу до розгляду на 07.07.2020.

Ухвалою суду від 07.07.2020 відкладено підготовче засідання на 20.07.2020 та явку повноважних представників сторін в судове засідання визнано обов`язковою.

20.07.2020 судом відкладалось підготовче засідання на 25.08.2020 в зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 25.08.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.09.2020.

Позивач у письмових поясненнях від 15.09.2020, які надійшли до суду 16.09.2020, зазначає, що на початок опалювального періоду 2016 - 2017 років (станом на 01.10.2016) нежитлове приміщення площею 50,75 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1, було вільне з 02.08.2016 у зв`язку з закінченням 01.08.2016 дії договору оренди №7027 від 01.02.2012 укладеного з Державною пенітенціарною службою України й в подальше орендне користування відповідачем не передано, що підтверджується листом Виконкому Миколаївської міської ради №4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017.

До того ж, позивач вказує, що 06.12.2017 відповідачем був укладений договір оренди №7754 з Міським центром соціальної реабілітації дітей-інвалідів, за яким в оренду до 06.11.2020 передано нежитлові приміщення площею 195,5 кв.м, до яких увійшли й спірні 50,75 кв.м, а тому стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію до спірних приміщень здійснюється за період з 15.10.2016 по 05.12.2017 включно коли спірні приміщення не перебували в користуванні орендарів.

Позивач наполягає на тому, що відсутність письмово укладеного договору про теплопостачання між сторонами не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг у повному обсязі, а обов`язок сплати вартості теплової енергії випливає з самого факту користування тепловою енергією.

Позивач стверджує, що в опалювальних сезонах 2016 - 2017, 2017 - 2018 років він здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення площею 50,75 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1, що підтверджується нарядами на підключення та відключення від централізованої системи опалення вказаного будинку, який є одноповерховою адміністративною будівлею, має єдину систему опалення з одним інженерним вводом та комерційним вузлом обліку теплової енергії №600534.01, який прийнято на абонентський облік теплопостачальною організацією та використовується для розрахунків за спожиту теплову енергію. Обмеження або припинення постачання теплової енергії у спірних нежитлових приміщеннях заборонено, оскільки у будинку існує єдина система опалення та розподіл теплової енергії здійснюється пропорційно загальній площі всього будинку.

21.09.2020 судом відкладалось підготовче засідання на 15.10.2020 в зв`язку з неявкою сторін.

15.10.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.10.2020 призначено розгляд справи на 23.11.2020.

Ухвалою суду від 23.11.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2020.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 17.12.2020 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач в заяві, яка надійшла до суду 07.07.2020, просив розгляд справи здійснювати без участі представника міської ради.

Позивач в клопотанні №76/20/07 від 20.07.2020 просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 17.12.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

У відповідності з метою і предметом діяльності, встановлених в статуті підприємства (а.с.62), ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м.Миколаєва.

В опалювальних сезонах 2016 - 2017, 2017 - 2018 років, а саме з 28.10.2016 по 31.03.2017 та з 26.10.2017 по 05.12.2017 включно, позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень площею 50,75 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1 (нова адреса: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1); що підтверджується нарядами на підключення та відключення будинку від централізованої системи опалення №1226 від 15.10.2016, №3949 від 31.03.2017, №7780 від 15.10.2017 (а.с.17-19) та відомостями споживання теплової енергії (а.с.25-37).

Позивач вказує, а відповідач підтверджує, що між ними договір на постачання теплової енергії не укладався.

Миколаївська міська рада є власником нежитлової будівлі за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1; що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 14.09.2020 (а.с.153,154).

З листа Виконкому Миколаївської міської ради №4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017 (а.с.54,55) вбачається, що нежитлове приміщення площею 50,75 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1, було вільне з 02.08.2016 у зв`язку з закінченням 01.08.2016 дії договору оренди №7027 від 01.02.2012 укладеного з Державною пенітенціарною службою України й в подальше орендне користування відповідачем не передано.

06.12.2017 між відповідачем та Міським центром соціальної реабілітації дітей-інвалідів був укладений договір оренди №7754, за яким в оренду з 06.12.2017 до 06.11.2020 передано нежитлові приміщення площею 195,5 кв.м, що знаходяться в нежитловому будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1; до яких, за твердженням позивача, увійшли й спірні 50,75 кв.м. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

При обрахунку вартості спожитої без договору теплової енергії позивач керувався тарифами на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення), встановленими для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1398 та №1543 від 30.04.2015, з урахуванням змін внесених до них постановами №1757 та №1762 від 29.09.2016, №2126 та №2127 від 02.12.2016, №2439 та №2440 від 29.12.2016, та наказами по ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» №414 від 29.09.2016, №528 від 07.12.2016, №587 від 30.12.2016, №17 від 13.01.2017 (а.с.56-60).

Позивач в період з листопада 2016 року по грудень 2017 року щомісячно виставляв відповідачу рахунки-фактури №6315.10 на оплату спожитої у відповідному місяці теплової енергії (а.с.20-24), які щомісячно за супровідними листами направлялись відповідачу, що підтверджується реєстрами відправки поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.43-53).

Зазначені у рахунках обсяги споживання теплової енергії підтверджують відомості споживання теплової енергії (а.с.25-37).

Надані позивачем докази підтверджують кількість та вартість спожитої відповідачем теплової енергії.

На дату подання позову, вартість спожитої у спірний період теплової енергії в сумі 5253,21 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про теплопостачання” балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про теплопостачання” одним з обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України “Про теплопостачання” теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч.2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до п.3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно із ст.1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Судом встановлено, що між сторонами не укладався договір на постачання теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1.

Однак, з аналізу положень Правил користування тепловою енергією, зокрема пункту 44, вбачається, що термін “споживач” застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Частиною 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Тобто, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц (провадження №61-11107св18) та від 13.11.2019 у справі №686/14833/15-ц (провадження №61-26205св18).

Як вбачається з матеріалів справи, в опалювальні сезони 2016-2017, 2017-2018 років, а саме з 28.10.2016 по 31.03.2017 та з 26.10.2017 по 05.12.2017 включно, позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1; що підтверджується нарядами на підключення та відключення будинку від централізованої системи опалення №1226 від 15.10.2016, №3949 від 31.03.2017, №7780 від 15.10.2017 (а.с.17-19).

Факт постачання теплової енергії підтверджується також наявними в матеріалах справи відомостями щодо споживання теплової енергії по вузлу обліку 600534.1 (а.с.25-37).

Таким чином, позивачем доведено, що за період з 28.10.2016 по 31.03.2017 та з 26.10.2017 по 05.12.2017 включно позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 5253,21 грн.

Отже, обов`язок відповідача сплатити вартість спожитої теплової енергії виникає з самого факту споживання теплової енергії, що підтверджується нарядами на підключення та відключення від централізованої системи опалення.

Заперечення відповідача щодо відсутності його обов`язку оплачувати фактично надані послуги на позадоговірних засадах, оскільки відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово–комунальних послуг, повинні ґрунтуватись на договорі про надання житлово–комунальних послуг укладеного на основі типового договору, а обов`язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово–комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов`язку підготувати договір на надання житлово–комунальних послуг та надати його на підписання споживачу, судом відхиляються. Слід зазначити, що відповідач мав право відмовитись від отримання послуг позивача та прийняти необхідні міри щодо відключення нежитлового приміщення від системи теплопостачання.

Суду не надано доказів того, що нежитлові приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Новобудівна, буд.1/1; відключені від внутрішньобудинкової системи теплопостачання.

У зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання щодо сплати безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 5253,21 грн за період з листопада 2016 року по грудень 2017 року включно.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивач посилається на приписи ч.2 ст.530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач в період з листопада 2016 року по грудень 2017 року щомісячно виставляв відповідачу рахунки-фактури №6315.10 на оплату спожитої у відповідному місяці теплової енергії (а.с.20-24), які щомісячно за супровідними листами направлялись відповідачу, що підтверджується реєстрами відправки поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.43-53).

Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 01.01.2017 по 31.08.2019 по кожному окремому зобов`язанню (кожному окремому рахунку) в загальній сумі 1167,22 грн та 3% річних за період 10.01.2017 по 30.09.2019 у сумі 389,49 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242) 5253,21 грн основного боргу, 1167,22 грн збитків від інфляції та 389,49 грн – 3% річних та 2102,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва