Рішення № 93960610, 21.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2297/20

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2297/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кентавр Плюс», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос»,

с. Пустоварівка, Сквирського району Київської області

про стягнення 98 582,52 грн.

Представники:

від позивача: Михайлов В.Л., адвокат, ордер серії АХ №1020527 від 20.08.2020;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кентавр Плюс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (відповідач) про стягнення 98 582,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 90 499,04 грн., з огляду на наявність якої нараховані 4 680,30 грн. 3 % річних та 3 403,18 грн. інфляційних втрат. Також, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 12.08.2020 відкрито провадження у справі № 911/2297/20, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 09.09.2020.

Ухвалою суду від 09.09.2020 відкладено підготовче засідання на 02.10.2020. Проте, у зв`язку із перебуванням судді Христенко О.О. на лікарняному, підготовче засідання у справі № 911/2297/20, призначене на 02.10.2020 не відбулось.

Ухвалою суду від 20.10.2020 підготовче засідання у справі № 911/2297/20 було призначено на 09.11.2020.

07.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог б/н від 07.09.2020 (вх. № 18858/20 від 07.09.2020), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 90 499,04 грн., нараховані 4 680,30 грн. 3 % річних, 3 403,18 грн. інфляційних втрат, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 09.11.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/2297/20, а справу призначено до розгляду по суті на 02.12.2020.

Ухвалою суду від 02.12.2020 розгляд справи по суті був відкладений на 21.12.2020.

В судовому засіданні 21.12.2020 представником позивача підтримані позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд повідомив, відзив на позов до суду не надіслав. Відповідач належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень щодо ухвал суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Так, для оплати відповідачем товару, позивачем був сформований та виставлений рахунок-фактура № КН-0001017 від 16.05.2019 на загальну суму 140 999,04 грн.

20.05.2019 відповідач звернувся до позивача із листом, в якому просив відвантажити товар, згідно з рахунком-фактурою № КН-0001017 від 16.05.2019 та гарантував повну оплату товару в сумі 140 999,04 грн. в строк, до 20.06.2019.

Позивачем, на підставі видаткової накладної № КН-0001064 від 20.05.2019 поставлено, а відповідачем прийнято товар, зокрема, каністра Т.10.PW.46.011 S NL, кришка KS TGG 46 РЕР, кришка KS TGBL 46 РЕР, на загальну суму 140 999,04 грн. Видаткова накладна підписана зі сторони позивача та відповідача та скріплена печатками юридичних осіб.

Отримання товару відповідачем також підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної № КН-0000336 від 20.05.2019, за якою ТОВ «Омега Транспортно-Експедиціна Компанія» (перевізник) здійснило перевезення вантажу на замовлення ТОВ «Кентавр Плюс» (вантажовідправник) до пункту призначення (розвантаження) - Київська область, Сквирський район, с. Пустоварівка (ТОВ «Агрофірма Колос» (вантажоодержувач)).

Однак, як вказує позивач, у строки, гарантовані відповідачем у листі від 20.05.2019, зокрема, до 20.06.2019, вартість товару залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із вимогою № 5 від 16.06.2020, надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанції та опису вкладення у цінний лист від 17.06.2020, з вимогою сплатити наявну за відповідачем заборгованість в сумі 140 999,04 грн.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді, проте, в рахунок погашення заборгованості здійснено часткову оплату товару в сумі 50 500,00 грн., вартість товару в сумі 90 499,04 грн. залишена відповідачем не сплаченою, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Так, за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач відзив на позов, доказів оплати отриманого товару або контррозрахунку заборгованості не надав. Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань судом встановлений та не спростований відповідачем.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі видаткової накладної № КН-0001064 від 20.05.2019 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 90 499,04 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач також просить суд стягнути з відповідача 4 680,30 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 21.06.2019 по 04.08.2020 та 3 403,18 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: червень 2019 - липень 2020, від сум заборгованості з урахуванням її часткових оплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що наявний в матеріалах справи розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, вимоги позивача визнаються судом та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається на відповідача.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем було надано копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1908/20-ПД -01 від 19.08.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кентавр Плюс» та Адвокатським об`єднанням «Фас-Юст», Додаткової угоди № 1 від 19.08.2020 до договору, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.04.2018 на ім`я Михайлова Володимира Леонідовича, ордеру на надання правничої (правової) допомоги, рахунку на оплату № 68 від 19.08.2020 на суму 14 000,00 грн. та платіжного доручення № 2094 від 04.09.2020, згідно з яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Кентавр Плюс» перераховано на рахунок Адвокатського об`єднання «Фас-Юст» 14 000,00 грн., з призначенням платежу: «представництво інтересів клієнта по справі № 911/2297/20».

Таким чином, оскільки віднесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на професійну правничу допомогу до складу судових витрат у даній справі.

Враховуючи надання суду документального підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (09051, Київська область, Сквирський район, с. Пустоварівка, площа Ватутіна, 18-А, код ЄДРПОУ 03754120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кентавр Плюс» (61003, Харківська область, м. Харків, Червонозаводський район, провулок Троїцький, 6/4, код ЄДРПОУ 33607805) 90 499 (дев`яносто тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 04 коп. заборгованості, 4 680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 30 коп. 3 % річних, 3 403 (три тисячі чотириста три) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору та 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 30.12.2020.

Суддя О.О. Христенко