Рішення № 93960504, 30.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.12.2020Справа № 910/15225/20Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна"

про стягнення 444 160,61 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" про стягнення 444 160,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір суборенди №17099 від 17.04.2020 року, на виконання умов якого позивач перерахував гарантійний платіж в розмірі 557 683,97 грн.

В подальшому, позивачем направлено відповідачу повідомлення про одностороннє припинення дії договору суборенди. Також, в повідомленні суборендар заявив про обов`язок повернення орендарем невикористаної частини гарантійного платежу.

Оскільки, дія договору суборенди припинена, а невикористану частину сплаченого гарантійного платежу відповідач не сплатив, тому позивач просить суд стягнути з відповідача невикористану частину гарантійного платежу за договором №17099 від 17.04.2020 року в розмірі 444 160,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

26.10.2010 до канцелярії суду позивач подав заяву про виправлення недоліків з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов.

Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 03.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 74426099.

23.11.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив.

Відповідно до ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до накладної АТ «Укрпошта» №0306600190514 відзив з додатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" здано на пошту 18.11.2020.

Таким чином, строк на подання відзиву не пропущено, відзив подано у строк, встановлений ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2020

04.12.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій відкореговано розділ відзиву «Додатки».

14.12.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.12.2020 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив та клопотання про призначення експертизи.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової лінгвістичної семантико - текстуальної експертизи писемного мовлення.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що в листі позивача вих. №4588 від 29.07.2020 відсутнє беззаперечне повідомлення про розірвання Договору суборенди №17099 від 17.04.2020, тому для з`ясування лексичного значення та смислового навантаження інформації в даному листі необхідно призначити судово - лінгвістичну семантико - текстуальну експертизу писемного мовлення.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 100 ГПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1.2. Науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора.

Враховуючи те, що жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, для з`ясування змісту листа вих. №4588 від 29.09.2020 не потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, встановити зміст даного листа позивача є можливим в сукупності з іншими поданими сторонами доказами, а також те, що відповідачем не подано доказів неможливості надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової лінгвістичної семантико - текстуальної експертизи писемного мовлення за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

17.04.2020 між ТОВ «Форум Грум Україна» (Орендар, Відповідач) та ТОВ «Таліон Плюс» (Суборендар, Позивач) укладено договір суборенди №17099 (Договір).

Відповідно до п. 2.1. - 2.3., 3.1. Договору в порядку та на умовах, визначених Даним Договором, Орендар зобов`язується передати в суборенду, а Суборендар зобов`язується прийняти Приміщення та сплачувати орендну плату, інші платежі, передбачені Договором.

Вартість Приміщення, з урахуванням її індексації, на дату укладання цього Договору становить суму у гривні, що є еквівалентом 155 850,00 (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) доларів США з яких.

Приміщення передається Суборендарю для його використання в господарській діяльності Суборендаря в якості офісного приміщення.

Сторони погодили, що строку суборенди Приміщення становить: з 01 травня 2020 (дата початку строку суборенди) до 31 березня 2023 року (дата закінчення строку суборенди).

Щодо розірвання договору в односторонньому порядку.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Згідно з частинами першою і третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

З огляду на наведені норми законодавства суд зазначає, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Відповідно до п. 15.5. Договору Сторони погодили, що Суборендар має право в односторонньому порядку припинити дію цього Договору, з обов`язковим наданням Орендарю письмового повідомлення за 4 (чотири) місяці до дня такого припинення без сплати Суборендарем штрафу в розмірі, визначеному п. 12.3. цього Договору. У разі повідомлення Орендаря менше ніж за 4 (чотири) місяці до дня такого припинення, Суборендар зобов`язаний сплатити штраф в розмірі визначеному п. 12.3. цього Договору. Повернення Приміщення здійснюється у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Таким чином, судом встановлено встановлено, що пунктом 15.5. Договору сторони погодили право Суборендаря припинити дію цього договору в односторонньому порядку.що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188, 291 ГК України.

Відповідно до умов п. 15.5. Договору Позивачем направлено на адресу Відповідача лист №4588 від 29.07.2020 (отримано відповідачем 29.07.2020), у якому повідомляє Відповідача про намір достроково (30.07.2020) в односторонньому порядку розірвати Договір суборенди №17099 від 17.04.2020.

На зазначене Повідомлення Орендар відповіді не надав, тому 14.08.2020 цінним листом №01015 08654848 з описом вкладень до Орендаря повторно направлено вимогу про повернення невикористаної частини Гарантійного платежу (вих. № 4690 від 10.08.2020) разом з підписаним Позивачем актом повернення приміщення від 29.07.2020

Після повторного відправлення повідомлення, Суборендарем також направлено претензією щодо повернення грошових коштів №4691 від 10.08.2020.

Відповідно до інформації з офіційного веб сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення №01015 08654848 отримане Відповідачем 17.08.2020.

04 вересня 2020 року (вх. №4855) на адресу Позивача від Відповідача надійшов лист, в якому Відповідач зазначає, що вимога щодо дострокового одностороннього розірвання Договору суборенди №17099 від 17.04.2020 та повернення коштів (гарантійного платежу) не може бути задоволена, оскільки є безпідставною.

Також, у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив відповідач акцентує увагу на тому, що зі змісту листа №4588 від 29.07.2020 не випливає те, що Позивач розриває договір в односторонньому порядку, а вимагає розірвання Договору від Відповідача.

Відповідно до листа №4588 від 29.07.2020 Позивач повідомляє Відповідача про намір достроково (з 30.07.2020) в односторонньому порядку розірвати Договір суборенди №17099 від 17.07.2020, направити на підписання акт приймання - передачі (повернення) Приміщень за Договором, повернути частину Гарантійного платежу за Договором.

Відповідно до повторного повідомлення №4690 від 10.08.2020 Позивач повторно повідомляє Відповідача про вимогу повернути невикористаний Гарантійний платіж та про дострокове припинення Договору суборенди №17099 від 17.04.2020 та підписати акт повернення Приміщень за Договором.

Відповідно до Претензії щодо повернення грошових коштів №4690 від 10.08.2020 Позивач вимагав від Відповідача повернути грошові кошти в частині невикористаного Гарантійного платежу, у зв`язку з одностороннім розірванням Договору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, а також те, що право на розірвання договору в односторонньому порядку прямо передбачено п. 15.5. Договору суборенди №17099 від 17.04.2020, тому суд розцінює лист Позивача №4588 від 29.07.2020 як письмове повідомлення про розірвання договору суборенди №17099 від 17.04.2020.

Щодо повернення частини невикористаного Гарантованого платежу.

Відповідно до п.1.4. Договору гарантований платіж - грошова сума, що вноситься Суборендарем в якості забезпечення сплати можливих штрафних санкцій за цим Договором та/або забезпечення інших зобов`язань, якщо це передбачено умовами Договору, та підлягає поверненню Суборендарю після припинення дії даного Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 5.1., 5.3. Договору 5 Суборендар зобов`язується перерахувати Орендарю Гарантійний платіж в розмірі тримісячної орендної плати з урахуванням ПДВ, зазначеної у підпункті 4.1.2 цього Договору, і на суму Гарантійного платежу не нараховується ПДВ, в наступному порядку:

до 30.04.2020 - у розмірі 34% від розміру, визначеного у п.5.1. цього Договору;

до 25.05.2020 - у розмірі 33% від розміру, визначеного у п.5.1. цього Договору;

до 25.06.2020 - у розмірі 33% від розміру, визначеного у п.5.1. цього Договору.

Гарантований платіж було перераховано на рахунок Відповідача у розмірі 557 683, 97 грн.

Невикористана частина Гарантійного платежу підлягає поверненню Суборендарю тільки після припинення дії цього Договору, належного виконання Суборендарем зобов`язань, встановлених даним Договором, та за відсутності у Орендаря будь-яких претензій до Суборендаря.

Відповідно до п. 8.8. - 8.11. Договору при припиненні дії цього Договору, Суборендар зобов`язаний повернути Орендарю Приміщення в первісному стані, з урахуванням нормального зносу.

У разі невідповідності Приміщення умовам Договору на момент його повернення Орендарю, Орендар має право відмовитись від прийняття Приміщення та скласти дефектний акт, в якому зафіксувати перелік недоліків Приміщення. Суборендар зобов`язаний за власний рахунок усунути такі недоліки або компенсувати витрати Орендаря по приведенню Приміщення в первинний стан, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку Орендаря.

До моменту належного повернення Приміщення Орендарю, Суборендар повинен здійснити оплату усіх грошових зобов`язань, встановлених цим Договором. Орендна плата та плата за сервісні послуги нараховуються до дати підписання Акту приймання-передачі (включно).

Суборендар зобов`язаний не пізніше останнього дня суборенди здійснити вивезення свого майна та майна третіх осіб, яке було завезено до Приміщення Суборендарем та/або третіми особами за період дії Договору, та припинити знаходження в даному Приміщенні своїх працівників та інших осіб.

Сторони погодили, що у випадку прострочення Суборендарем зобов`язання, встановленого в п.8.10 цього Договору, на строк понад 14 (чотирнадцять) календарних днів. Суборендар цим пунктом Договору без додаткової видачі довіреності уповноважує Орендаря звільнити Приміщення від майна, розміщеного в Приміщенні, у спосіб на розсуд Орендаря за рахунок та від імені Суборендаря, а саме: передати майно на відповідальне зберігання третім особам; та/або реалізувати майно третім особам за ціною на власний розсуд а отримані кошти, за вирахуванням заборгованості Суборендаря перед Орендарем та витрат Орендаря, пов`язаних із реалізацією, оцінкою майна, перерахувати на рахунок Суборендаря, вказаний у цьому Договорі; та/або утилізувати, знищити майно без відшкодування його вартості Суборендарю.

Для виконання повноважень наданих Суборендарем Орендарю за цим пунктом Договору, Орендар має право: входити в Приміщення, проводити інвентаризацію, опис, оцінку, переміщення майна, розташованого в Приміщенні, укладати від імені та за рахунок Суборендаря оплачувати грошові кошти за такими договорами.

Заперечуючи проти повернення невикористаної частини Гарантованого платежу, Відповідач зазначає, що акт приймання - передачі приміщення не підписано, Позивачем не повернуто Приміщення Відповідачеві в первісному стані з урахуванням нормального зносу та не сплачено сервісні послуги, оскільки, Позивач продовжує користуватися Приміщенням, тому договірні відносини продовжують існувати.

У листі №46738 від 16.09.2020 Відповідач зазначає, що представник Орендаря 30.07.2020 прибув на об`єкт для фактичного прийняття приміщення від Суборендаря та знаходився там протягом дня, однак представник Суборендаря так і не прибув на об`єкт.

Про прибуття на об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Амурська, 6 складені акти №1 від 30.07.2020, №2 від 17.08.2020, №3 від 25.09.2020.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення Позивача про те, що Відповідач планував прибути 30.07.2020, 17.08.2020 та 17.08.2020 на об`єкт для фактичного прийняття Приміщення та не стосуються предмету доказування, тому дані акти не є належними доказами в розумінні ст. 77 ГПК України.

Таким чином, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач відмовився від прийняття Приміщення та дефектні акти, які б свідчили про перелік недоліків Приміщення, тому не підписання акту повернення Приміщення не свідчить про порушення та невиконання Позивачем умов договору щодо повернення орендованого майна.

Також Відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що в Позивача існує заборгованість перед Відповідачем за сервісні послуги.

Відповідно до п. 7.1. Договору понад орендну плату Суборендар зобов`язаний здійснювати відшкодування вартості Сервісних послуг відповідно до умов даного Договору. Оплата Сервісних послуг здійснюється Суборендарем щомісячно, з 1 (першого) по 5 (п`яте) число наступного за розрахунковим місяцем, на підставі виставленого Орендарем рахунку, в якому призначення платежу зазначається як відшкодування вартості сервісних послуг. Сторони погодили, що нарахування Орендарем, та оплата Суборендарем, витрат на відшкодування сервісних послуг починається з 01.07.2020.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували заборгованість Позивача перед Відповідачем по сплаті сервісних послуг, тому доводи Відповідача про наявність заборгованість по сплаті сервісних послуг є необґрунтованими.

Враховуючи те, що одностороннє розірвання договору є однією з форм припинення договору, відсутні докази, які б свідчили про неналежне виконання позивачем Договору, заперечення Відповідача щодо сплати сервісних послуг є необґрунтованими та відсутність інших претензій до Позивача, тому вимога Позивача про стягнення невикористаної частини Гарантованого платежу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 12.3. Договір суборенди у випадку дострокового припинення дії Договору з ініціативи Суборендаря, з урахуванням умов, визначених у п. 15.5. Договору суборенди, Суборендар зобов`язується сплатити Орендарю штраф у розмірі тримісячної орендної плати (з урахуванням ПДВ) за Договором суборенди, яка буде діяти на момент припинення дії цього Договору, з урахуванням п. 4.3. цього Договору.

Згідно з п. 12.10. Договору суборенди Орендар має право в односторонньому порядку погасити прострочену заборгованість Суборендаря з оплати штрафних санкцій, передбачених Договором суборенди, за рахунок Гарантійного платежу у відповідності до розділу 5 Договору суборенди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У Повідомленні та Претензії Суборендар зазначав, що готовий сплатити штрафні санкції передбачені п. 12.3. Договору суборенди за рахунок вже сплаченого Гарантійного платежу. В той же час, у Повідомлені містилась вимога про повернення невикористаної частини Гарантійного платежу.

Отже, враховуючи той факт, що дію Договору суборенди було припинено з 30.07.2020 на наступний день з моменту отримання Орендарем Повідомлення, а орендовані приміщення звільнені Суборендарем, Орендар мав повернути невикористану частину Гарантійного платежу впродовж 20 (двадцяти) банківських днів з моменту припинення дії Договору суборенди. Проте, невикористану частину Гарантійного платежу так і не було повернуто.

Щодо суми невикористаного Гарантійного платежу який підлягає поверненню

Відповідно до п. 12.3. Договору суборенди у випадку дострокового припинення дії Договору з ініціативи Суборендаря, з урахуванням умов, визначених у п. 15.5. Договорів суборенди, Суборендар зобов`язується сплатити Орендарю штраф у розмірі тримісячної орендної плати (з урахуванням ПДВ) за Договорами суборенди, яка буде діяти на момент припинення дії цього Договору.

Станом на момент припинення дії Договору суборенди, 30.07.2020, відповідно до п. 4.1.1. Договорів суборенди місячна орендна плата становила 37 178,93 грн.

Згідно з п. 12.10. Договорів суборенди Орендар має право в односторонньому порядку погасити прострочену заборгованість Суборендаря з оплати штрафних санкцій, передбачених Договорами суборенди, за рахунок Гарантійного платежу у відповідності до розділу 5 Договорів суборенди.

Згідно з п. 4.3. Договорів суборенди Сторони погодились, що у випадку зростання офіційно встановленого Національним банком України, курсу долара США до гривні, який зафіксовано в пункті 4.1. цього Договору, Орендар має право здійснити перерахунок платежів по орендній платі за цим Договором.

Враховуючи що на дату звільнення приміщень і на наступний день після передання першого Повідомлення про припинення дії Договору суборенди, а саме 30.07.2020, офіційний курс гривні до долара США, відповідно до інформації з офіційного веб сайту Національного банку України, складав 27,6867 грн. за 1 долар США, сума штрафних санкцій передбачених п. 12.3. Договору суборенди, враховуючи формулу наведену у п. 4.3. Договору суборенди, складає 113 523 (сто тринадцять тисяч п 'ятсот двадцять три) грн. 36 коп.

За перерахунком суду сума штрафу за дострокове припинення Договору становить:

27,6867/27,2022 Ч 37 178,93 Ч 3 = 113 523,38.

557 683,98 - 113 523,38 = 444 160,60 грн.

Враховуючи наведений вище розмір сплаченого Суборендарем Гарантійного платежу, а також враховуючи розмір штрафних санкцій за дострокове припинення дії Договору суборенди, після взаєморозрахунку, Орендар повинен повернути Суборендарю 444 160, 60 грн.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення в частині 0,01 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 6661,74 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (03680, м. Київ, провулок Охтирський буд. 7, ідентифікаційний код 40900270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (14027, м. Чернігів, вул. Рокоссовського, буд. 7, перший поверх, ідентифікаційний код 39700642) невикористану частину гарантійного платежу за Договором суборенди №17099 від 17.04.2020 в розмірі 444 160 (чотириста сорок чотири тисячі сто шістдесят) 60 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одна) 74 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий