Рішення № 93960361, 16.12.2020, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю помічника судді Грузького Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/17255/19

за позовом Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій"

(Україна, 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Нова, буд. 9, ідентифікаційний код: 41972303)

до Фізичної особи-підприємця Кореня Володимира Григоровича

( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 198 269,46 грн

Представники сторін:

від позивача: Будова Н.М., ордер серії КС № 584838 від 21.02.2020;

від відповідача: Процков С.В., ордер серії КВ № 787324 від 22.01.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кореня Володимира Григоровича (далі - відповідач) про зобов`язання повернути майно та стягнення пені в розмірі 94 463,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 171 про надання послуг відповідального зберігання від 13.11.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути вказаний у договорі товар, а саме: металобрухт бронзи (брутто разом із засором) марки БР04Ц7С5 по ГОСТ 613-79 відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, вагою 790 кг, та стягнути з відповідача пеню в розмірі 94 463,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали.

09.01.2020 (надіслана засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

07.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

10.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що за результатами проведення тендерних процедур у системі "Прозорро" відповідача було визначено виконавцем монументу "The ring" у м. Фастів. 11.06.2018 між ним та позивачем було укладено Договір № 42 на виконання скульптурних робіт, за яким відповідач зобов`язався виконати роботи по спорудженню скульптури "Перстень", висотою 3,5 метра. З метою виготовлення скульптури "Перстень", позивач передав йому, в якості давальницької сировини, металобрухт бронзи (брутто разом із засором) марки Бр04Ц7С5 по ГОСТ 613-79 відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, вагою 790 кг. За твердженнями відповідача, позивач фактично передав йому зазначений металобрухт для виготовлення скульптури у відповідності з Договором № 42 від 11.06.2018, що також підтверджується протоколом розкриття тендерних пропозицій, звітом про виконання договору про закупівлю від 28.06.2019 та протоколом № 10 уповноваженої особи відповідача, відповідальної за організацію та проведення процедур закупівель від 07.05.2018. Проте, користуючись юридичною необізнаністю відповідача, позивачем було надано для підписання Договір №171 про надання послуг відповідального зберігання від 13.11.2018, мотивуючи необхідність укладення саме такого договору. На думку відповідача, вказаний договір є удаваним правочином, який приховує дійсні наміри сторін щодо укладання договору переробки давальницької сировини. Відповідач вважає, що позивачу достеменно відомо про використання ним брухту бронзи для виготовлення скульптури "Перстень", що підтверджується Актом комісійного обстеження готовності об`єкту скульптури "Перстень" від 12.03.2019, протоколом № 1 від 14.03.2019 засідання спільної наради з питань завершення робіт зі спорудження скульптур та їх встановлення у відповідності до укладених договорів та актом комісійного обстеження готовності об`єкту скульптури "Перстень" від 08.08.2019. За доводами відповідача, Договір № 171 про надання послуг відповідального зберігання від 13.11.2018 є незаконним та таким, що укладений внаслідок введення відповідача в оману, оскільки позивач не є власником металобрухту та не був уповноваженим на його укладення, будучи введеним в оману, відповідач погодився на безоплатне надання послуг по зберіганню металобрухту, забезпечив належні умови його зберігання, розраховуючи, що металобрухт буде ним використано у підприємницькій діяльності при виконанні іншого господарського зобов`язання між ним та позивачем, відтак, на думку відповідача, вказаний договір є недійсним в силу положень статті 230 Цивільного кодексу України. Відповідач також заперечує та вважає безпідставним і неправомірним застосування позивачем Висновку ДП "Держзовнішінформ" від 03.10.2018 № 233/269 в якості визначення ціни металобрухту та розрахунку пені, оскільки вказаний висновок носить інформативний характер та діє протягом місяця з дати його видачі.

10.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла також заява з процесуальних питань (про зупинення провадження у справі).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 задоволено заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, постановлено розгляд справи № 910/17255/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.03.2020.

02.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що повідомлені відповідачем обставини не спростовують факту порушення відповідачем умов Договору № 171 про надання послуг відповідального зберігання від 13.11.2018. Доводи відповідача стосовно того, що позивач не є власником металобрухту, який було передано на відповідальне зберігання відповідачу, є безпідставними, оскільки вказане майно перебувало в господарському віданні та було передано на баланс позивача. На думку позивача, відповідачем не доведено яким саме нормам законодавства суперечить укладений сторонами договір.

10.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог (про зміну предмету позову), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача вартість втраченого товару, переданого на зберігання за договором, в сумі 103 806,00 грн та пеню в розмірі 94 463,46 грн.

11.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 11.03.2020 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 11.03.2020 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заяву позивача про зміну предмету позову та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 11.03.2020 судом було оголошено перерву до 08.04.2020.

07.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову.

Підготовче засідання, призначене на 08.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/17255/19 призначено на 17.06.2020.

19.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив із врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач вважає безпідставними доводи відповідача щодо удаваності Договору № 171 про надання послуг відповідального зберігання від 13.11.2018, вартість переданого на зберігання та втраченого відповідачем товару, на думку позивача, підтверджена належними та допустимими доказами і відповідачем не надано доказів на підтвердження іншої вартості металобрухту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 відзив на позовну заяву із врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову Фізичної особи-підприємця Кореня Володимира Григоровича було залишено без розгляду, оскільки відзив не було підписано відповідачем або його представником.

У підготовче засідання 17.06.2020 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, проте до суду 17.06.2020 надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 17.06.2020 судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив та оголошено перерву до 15.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/17255/19 призначено на 15.07.2020.

30.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем було подано відзив на позовну заяву із врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову разом з клопотання про поновлення строку на його подання, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідач звернув увагу суду, що у відповідь на запит відповідача листом від 17.03.2020 №251/63 ДП "Держзовнішінформ" повідомило відповідача, що ціна бронзи із засміченням 14,87% складає 66 200 - 67 900 грн за тону, тобто 790 кг металобрухту бронзи, переданого позивачем на зберігання відповідачу, може складати 53 641 грн (0,79 т х 67 900).

14.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 15.07.2020 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 15.07.2020 судом було поновлено строк на подання відзиву та прийнято його до розгляду, задоволено клопотання позивача та долучено докази до матеріалів справи і оголошено перерву до 12.08.2020.

Підготовче засідання, призначене на 12.08.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/17255/19 призначено на 30.09.2020.

30.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив.

У підготовче засідання 30.09.2020 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом було оголошено перерву до 16.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/17255/19 призначено на 16.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 заперечення щодо відповіді на відзив Фізичної особи-підприємця Кореня Володимира Григоровича було залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском відповідачем строку на його подання, за відсутності клопотання про поновлення вказаного строку, а також ненадання відповідачем доказів на підтвердження направлення копії заперечення позивачу.

Підготовче засідання, призначене на 16.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/17255/19 призначено на 18.11.2020.

У підготовче засідання 18.11.2020 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, проте до суду 18.11.2020 надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 18.11.2020 судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його безпідставністю.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.12.2020.

У судове засідання 16.12.2020 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 16.12.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 між Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій" (далі - позивач, поклажодавець) та Суб`єктом підприємницької діяльності скульптором Корень Володимиром Григоровичем (далі - відповідач, зберігач) було укладено Договір № 171 про надання послуг відповідального зберігання (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених Договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності поклажодавця (товар). Товаром є металобрухт бронзи (брутто разом із засором) марки Бр04Ц7С5 по ГОСТ 613-79 відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, вагою 790 кг.

Згідно з п. 1.3 Договору зберігач здійснює зберігання товару за наступною адресою: 03028, м. Київ, вул. Ракетна, буд. 24.

У підпунктах 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1. Договору зберігач зобов`язався забезпечити схоронність товару поклажодавця, вчасно вживати заходів по запобіганню ушкодження, псування і втрати товару.

За змістом пунктів 3.1 - 3.3 Договору передача товару на відповідальне зберігання здійснюється за актом приймання-передачі товару. Зняття товару зі зберігання здійснюється в місці зберігання товару за актами приймання-передачі. Кількість і вартість (заставна) товару, який передається на відповідальне зберігання, зазначається в актах приймання-передачі.

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що послуги зберігача по зберіганню всього товару є безоплатними.

Відповідно до п. 4.2 Договору товар передається зберігачу на умовах подальшої реалізації товару за ціною, яка буде визначена Довідкою Торгово-промислової палати м. Києва.

Згідно з п. 5.2 Договору зберігач не має права використовувати товар, переданий на зберігання, у власному виробничому або господарському обороті.

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 13.12.2018, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (пункт 9.1 Договору).

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі товару № 1 від 13.11.2018 позивач передав відповідачу товар - металобрухт бронзи (брутто разом із засором) марки Бр04Ц7С5 по ГОСТ 613-79 відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, вагою 790 кг.

Згідно з листом ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 233/269 від 03.10.2018 розрахунковий рівень цін на бронзу 1 (бронза БрО4Ц7С5) складає 105 500 - 109 500 грн/мт (без урахування ПДВ).

25.01.2019 позивачем було направлено відповідачу лист № 06/19 від 25.01.2019, в якому позивач просив відповідача негайно повернути товар, переданий на зберігання за Договором, у зв`язку з відмовою відповідача укладати договір купівлі-продажу вказаного товару, відповідно до п. 4.2 Договору. Вказаний лист було отримано відповідачем 04.02.2019.

12.03.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією № 06/216 щодо невиконання умов Договору про надання послуг відповідального зберігання № 171 від 13.11.2018, в якій позивач вимагав у відповідача протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії виконати умови договори або повернути товар позивачу, а також сплатити штрафні санкції (пеню) за несвоєчасне повернення товару.

30.08.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією № 06/444 від 30.08.2019 щодо невиконання умов Договору про надання послуг відповідального зберігання № 171 від 13.11.2018, в якій позивач вимагав у відповідача протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії повернути товар позивачу, а також сплатити штрафні санкції (пеню) за несвоєчасне повернення товару в розмірі 135 489,00 грн. Крім того, у вказаній претензії позивач пропонував відповідачу відповідно до п. 4.2 Договору укласти договір купівлі-продажу вказаного товару. Вказана претензія була отримана відповідачем 03.10.2019.

Відповідачем було надано письмові заперечення на претензію № 06/444 від 30.08.2019, в якому відповідач зазначив, зокрема, що з метою виготовлення скульптури "Перстень", позивач передав йому, в якості давальницької сировини, металобрухт бронзи (брутто разом із засором) марки Бр04Ц7С5 по ГОСТ 613-79 відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, вагою 790 кг, у зв`язку з чим сторонами було укладено, зокрема, Договір № 171 про надання послуг відповідального зберігання від 13.11.2018, проте металобрухт бронзи, який було передано на зберігання, виявився непридатний для поліровки металу, відтак замість поліровки буде використане інше технологічне рішення, що, в свою чергу, збільшить строк виготовлення скульптури, просив позивача продовжити термін дії Договору № 42 від 11.06.2018 на виконання скульптури та виконати умови вказаного договору в частині надання проекту, у зв`язку з чим вимоги позивача, викладені у претензії, відповідач відхилив як безпідставні.

11.11.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 06/525 від 11.11.2019 про повернення товару за Договором № 171 від 13.11.2018 (докази направлення вказаної вимоги містяться в матеріалах справи), в якій вимагав у відповідача негайно повернути товар, переданий на зберігання за вказаним договором.

11.11.2019 позивачем було також направлено на адресу відповідача лист № 06/523 від 11.11.2019 (докази направлення вказаного листа містяться в матеріалах справи), в якому просив 19.11.2019 надати представникам позивача доступ до складських приміщень, де зберігається товар, для проведення інвентаризації товару та необхідність відповідача бути присутнім під час проведення інвентаризації.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, неповернення переданого на зберігання товару та ухилення відповідачем від підписання з позивачем договору купівлі-продажу товару.

У заяві про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду, позивач зазначає, що оскільки відповідач самовільно використав переданий йому на зберігання товар у власному виробничому (господарському) обороті для виготовлення скульптури "Перстень", відповідач, відповідно до положень Цивільного кодексу України та умов Договору, у зв`язку із втратою товару, зобов`язаний сплатити вартість переданого на зберігання товару, відтак позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача вартості втраченого товару в сумі 103 806,00 грн та пені в розмірі 94 463,46 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Статтею 942 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто (ч. 1 ст. 943 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують факт укладення ними Договору № 171 про надання послуг відповідального зберігання від 13.11.2018, на виконання якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято на відповідальне зберігання металобрухт бронзи (брутто разом із засором) марки Бр04Ц7С5 по ГОСТ 613-79 відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, вагою 790 кг, що також підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі товару № 1 від 13.11.2018.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору або його окремих положень суду не надано, відтак посилання відповідача на те, що Договір було укладено, зокрема, через юридичну необізнаність відповідача, а також стосовно того, що відповідача було введено в оману, у зв`язку з тим, що позивач не є власником товару, що, в свою чергу, суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки вказаний договір не міг бути укладений особою, яка не є власником майна і не була уповноважена на його укладення, є безпідставними.

Вказані обставини не входять до предмету доказування в цій справі та, як встановлено судом, є предметом розгляду в справі № 911/255/20 щодо визнання Договору № 171 про надання послуг відповідального зберігання від 13.11.2018 недійсним.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області № 34-XXXVII-VII від 08.02.2018 пам`ятник В.І. Леніну у кількості 1 шт. передано в господарське відання та на баланс Комунальному підприємству Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій".

02.06.2018 складено Акт № 1 приймання-передачі пам`ятника В.І. Леніна на виконання рішення Фастівської міської ради Київської області № 34-XXXVII-VII від 08.02.2018.

В подальшому рішенням Фастівської міської ради Київської області № XLIII-VII від 27.08.2018 надано згоду на списання основного засобу, що перебуває на балансі Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій", а саме пам`ятника В.І. Леніну.

Згідно з Актом на списання основних засобів від 19.09.2018 пам`ятник В.І. Леніну списано з балансу КП ФМР "Фастів-благоустрій", а металобрухт бронзи у кількості 4320 кг взято на облік.

Частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, позивач мав право на укладення договорів з юридичними та фізичними особами, при цьому сировина, яка є товаром за Договором, належала на праві господарського відання позивачу, а в подальшому була списана з його балансу. Після списання майна (пам`ятника В.І. Леніну) основні засоби та вузли, деталі, матеріали оприбутковувались позивачем та відповідно перебували на його балансі.

Доводи відповідача про те, що укладений сторонами Договір є удаваним правочином, який приховує дійсні наміри сторін щодо укладання договору переробки давальницької сировини також є безпідставними, оскільки відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України для визнання правочину удаваним необхідно надати відповідні докази, а суду - встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників, доказів чого суду не надано.

Вказані обставини (щодо удаваності правочину) можуть бути встановлені, зокрема, у випадку звернення особи з позовом про визнання правочину недійсним, а такий спір у цій справі відсутній.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, мають передбачити пов`язані із цим ризики, в тому числі можливість неналежного виконання зобов`язань та наступне понесення витрат.

Доводи відповідача про те, що позивачу достеменно відомо про використання ним брухту бронзи для виготовлення скульптури "Перстень", що підтверджується Актом комісійного обстеження готовності об`єкту скульптури "Перстень" від 12.03.2019, протоколом № 1 від 14.03.2019 засідання спільної наради з питань завершення робіт зі спорудження скульптур та їх встановлення у відповідності до укладених договорів та актом комісійного обстеження готовності об`єкту скульптури "Перстень" від 08.08.2019 є неспроможними у доведенні тих обставин, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень.

Суд вважає, що сторони як суб`єкти господарювання вправі укладати між собою різного роду договори, які не суперечать чинному законодавству України.

При цьому, виходячи із предмету та підстав заявленого позову, суд має встановити наявність (або відсутність) порушення відповідачем зобов`язань саме за Договором № 171 про надання послуг відповідального зберігання від 13.11.2018.

За приписами статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі статтею 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що у листі № 06/19 від 25.01.2019, претензії № 06/444 від 30.08.2019, вимозі № 06/525 від 11.11.2019 позивач просив відповідача повернути переданий йому на відповідальне зберігання товар за Договором.

Доказів повернення товару за Договором позивачу, відповідно до п. 3.2 Договору, за актом приймання-передачі матеріали справи не містять.

Предметом позову, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову, є, зокрема, вимога про стягнення з відповідача вартості втраченого товару, переданого на зберігання, в сумі 103 806,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

За умовами п. 6.2 Договору зберігач зобов`язаний відшкодувати поклажодавцю, зокрема, збитки в разі втрати (нестачі) товару - в розмірі вартості втраченого товару або товару, якого не вистачає.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що товар передається зберігачу на умовах подальшої реалізації товару за ціною, яка буде визначена Довідкою Торгово-промислової палати м. Києва.

Згідно з листом Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" від 03.10.2018 № 233/269 розрахунковий рівень цін на металобрухт бронзи (брутто разом із засором) марки Бр04Ц7С5 по ГОСТ 613-79 відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, станом на 03.10.2018, міг становити 105 500 - 109 500 грн/мт (без урахування ПДВ).

Зі змісту вказаного листа вбачається, що вказаний висновок має виключно інформативний характер та є дійсним впродовж одного місяця з дати реєстрації для Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій".

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій" № 06/02 від 02.01.2020 балансова вартість 1 т металобрухту бронзи марки БР04Ц7С5 по ГОСТ 613-79 відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, становить 109 500,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 21 900,00 грн, всього вартість 1 т брухту з ПДВ - 131 400,00 грн, вартість переданого відповідачу товару, вагою 790 кг, становить 103 806,00 грн разом з ПДВ.

Згідно з Актом Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій" від 02.03.2020 вартість переданого на зберігання відповідачу товару за Договором становить 103 806,00 грн з ПДВ.

У листі № 1708-2в/227 від 05.05.2020 Київська ТПП, у відповідь на лист позивача від 24.04.2020, повідомила про неможливість надання висновку про ринкову вартість металобрухту бронзи марки БР04Ц7С5 по ГОСТ 613-79 відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018.

Згідно з листом Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" від 26.12.2019 № 251/374 розрахунковий рівень цін на металобрухт бронзи (брутто разом із засором) марки Бр04Ц7С5 по ГОСТ 613-79, відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, станом на 13.11.2018, міг становити 103 500 - 107 500 грн/мт (без урахування ПДВ).

Зі змісту вказаного листа вбачається, що вказаний висновок має виключно інформативний характер та є дійсним впродовж одного місяця з дати реєстрації для Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій".

Відповідно до листа Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" від 17.03.2020 № 251/63 розрахунковий рівень цін на металобрухт бронзи (брутто разом із засором) марки Бр04Ц7С5 по ГОСТ 613-79, відповідно до висновку про хімічний склад зразка металу з пам`ятника Леніну, виданого аналітичною випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.09.2018, а саме Бронза 1 (БрО4Ц7С5, засміченість 14,87%), станом на 17.03.2020, міг становити 66 200 - 67 900 грн/мт (без урахування ПДВ), Бронза 1 (БрО4Ц7С5, без засміченості) - 77 800 - 79 800 грн/мт (без урахування ПДВ). Вказаний висновок має виключно інформативний характер та є дійсним виключно для ФОП Корень В.Г.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження дійсної вартості переданого відповідачу на зберігання товару за Договором.

У матеріалах справи наявні Висновки ДП "Держзовнішінформ" від 03.10.2018 №233/269, від 26.12.2019 № 251/374, від 17.03.2020 № 251/63, які відповідно до їх змісту носять виключно інформативний характер та не встановлюють конкретної ціни переданого позивачем товару за Договором. При цьому, у вказаних висновках ДП "Держзовнішінформ" ціни на металобрухт є різними.

Вказані висновки ДП "Держзовнішінформ", як і надані позивачем Довідка № 06/02 від 02.01.2020 та Акт від 02.03.2020, відповідно до яких вартість переданого відповідачу товару, вагою 790 кг, становить 103 806,00 грн разом з ПДВ не можуть вважатись належними та допустимими доказами вартості товару в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

З огляду на вищевказані положення чинного процесуального закону, суд вважає, що доказом на підтвердження дійсної вартості переданого позивачем товару за Договором мав бути відповідний висновок товарознавчої експертизи, яким би могла бути встановлена вартість вказаного товару.

Висновок експерта, відповідно до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України міг бути наданий позивачем на його замовлення або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, втім із відповідним клопотанням щодо призначення у справі судової експертизи позивач під час перебування справи у провадженні суду не звертався.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 4 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого товару в сумі 103 806,00 грн недоведеною, відтак правові підстави для її задоволення у суду відсутні.

Згідно з п. 6.4 Договору за порушення строків повернення товару зі зберігання зберігач зобов`язується сплатити поклажодавцю, за його вимогою, пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно повернутого майна за кожну повну добу затримки.

Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача вартості втраченого товару в сумі 103 806,00 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 94 463,46 грн також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що вартість переданого на зберігання товару за Договором становила 103 806,00 грн, виходячи з якої позивачем було нараховано пеню.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 974,04 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 974,04 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29.12.2020

Суддя О.В. Нечай