Рішення № 93960241, 16.12.2020, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю помічника судді Грузького Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/6694/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканер" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17; ідентифікаційний код: 23152356)

до 1) Фізичної особи-підприємця Абкорьянца Михайла Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

2) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літера А; ідентифікаційний код: 21626809)

про розірвання договорів

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканер" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про розірвання Договору оренди від 06.11.2019, укладеного з Фізичною особою-підприємцем Абкорьянцем Михайлом Сергійовичем (далі - відповідач-1), та розірвання Договору суборенди від 01.12.2017, укладеного між відповідачем-1 та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі - відповідач-2).

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням майнових прав позивача через відсутність оплати відповідачем-1 орендної плати за Договором оренди від 06.11.2019, що, на думку позивача, є підставою для розірвання зазначених вище договорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6694/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2020.

У підготовче засідання 01.07.2020 з`явився представник позивача, представники відповідачів не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 01.07.2020 судом було відкладено розгляд клопотання позивача про витребування доказів до наступного судового засідання.

У підготовчому засіданні 01.07.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 29.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідачів було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/6694/20 призначено на 29.07.2020.

У підготовче засідання 29.07.2020 з`явився представник позивача, представники відповідачів не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 судом було оголошено перерву до 09.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідачів було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/6694/20 призначено на 09.09.2020.

У підготовче засідання 09.09.2020 з`явився представник позивача, представники відповідачів не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 09.09.2020 судом було задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача-1 належним чином засвідчену копію Додаткової угоди до Договору оренди від 06.11.2019, в якій, відповідно до п. 2.1 Договору, встановлено розмір орендної плати за об`єкт оренди, та докази, які підтверджують сплату відповідачем-1 орендної плати за користування об`єктом оренди і оголошено перерву до 16.10.2020.

Підготовче засідання, призначене на 16.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/6694/20 призначено на 18.11.2020.

У підготовче засідання 18.11.2020 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, проте до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачами відзивів на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.12.2020.

У судове засідання 16.12.2020 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, проте до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для ухвалення рішення, а також враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 16.12.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканер" є власником нежитлового приміщення, загальною площею 274,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, в літ. "А", що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 208625251 від 11.05.2020.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканер" (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Абкорьянцем Михайлом Сергійовичем (далі - відповідач-1, орендар) було укладено Договір оренди, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду в строкове платне користування, придатне для використання приміщення за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 (далі - об`єкт оренди), загальною площею 157,6 кв.м. Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється на підставі Акту прийому-передачі.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі об`єкта оренди і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк оренди складає до 31.12.2019 при умові підписання обома сторонами Акту прийому-передачі об`єкта оренди (пункт 5.1 Договору оренди від 28.11.2017).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2019 між позивачем (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) було укладено новий Договір оренди, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду в строкове платне користування, придатне для використання приміщення за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 (далі - об`єкт оренди), загальною площею 157,6 кв.м. Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється на підставі Акту прийому-передачі.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору оренди від 06.11.2019 загальний розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається згідно з Додатковою угодою до Договору. Всі розрахунки за цим Договором виконуються на розрахунковий рахунок в безготівковій формі, виключно у національній валюті України - гривні.

У пункті 3.2 Договору оренди від 06.11.2019 сторони погодили, що орендар має право на передачу об`єкта оренди в суборенду.

У підп. 4.2.2 пункту 4.2 Договору оренди від 06.11.2019 орендар взяв на себе зобов`язання своєчасно вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі об`єкта оренди і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк оренди складає до 05.08.2022 при умові підписання обома сторонами Акту прийому-передачі об`єкта оренди (пункт 5.1 Договору оренди від 06.11.2019).

Відповідно до пункту 5.4 Договору оренди від 06.11.2019 Договір може бути достроково розірвано виключно: за взаємною згодою сторін; за рішенням господарського суду; за ініціативою орендаря чи орендодавця. При цьому, сторона, як бажає розірвати Договір достроково зобов`язана за 30 (тридцять) календарних днів попередити іншу сторону про дострокове розірвання цього Договору.

Орендодавець погоджується щодо передачі орендарем об`єкту оренди в суборенду (пункт 8.4 Договору оренди від 06.11.2019).

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2017 між відповідачем-1 (орендар) та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі - відповідач-2, суборендар) було укладено Договір суборенди, відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в суборенду, придатне для користування і розміщення офісу, приміщення за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17-А (далі - об`єкт суборенди, приміщення), загальною площею 149,2 кв.м.

Згідно з п. 1.3 Договору суборенди від 01.12.2017 приміщення, вказане в п. 1.1 Договору, знаходиться в користуванні орендаря на підставі Договору оренди від 28.11.2017, укладеного між орендарем та власником приміщення - ТОВ "Сканер".

Пунктами 2.1, 2.2 Договору суборенди від 01.12.2017 передбачено, що загальний розмір щомісячної орендної плати за об`єкт суборенди визначається окремим додатковим договором сторін і може бути змінений лише за взаємною згодою сторін. В розмір орендної плати включаються витрати на комунальні послуги (опалювання, водопостачання, каналізація, експлуатаційні витрати, електроенергію тощо). Платіж, вказаний в п. 2.1 цього Договору, перераховується суборендарем на рахунок орендаря щомісячно.

У підп. 4.1.2 пункту 4.1 Договору суборенди від 01.12.2017 орендар зобов`язався передати суборендарю об`єкт суборнеди в строк до 01.12.2017 по Акту прийому-передачі приміщень.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі об`єкта суборенди і діє з 01.12.2017 по 31.12.2018 (пункт 5.1 Договору суборенди від 01.12.2017).

За змістом п. 5.3 Договору суборенди від 01.12.2017 дія цього Договору припиняється у випадку закінчення строку, на який він був укладений.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі приміщення від 01.12.2017 відповідач-1, на виконання Договору суборенди від 01.12.2017, передав, а відповідач-2 прийняв у строкове користування приміщення, загальною площею 149,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17-А.

Додатковим договором від 01.12.2017 до Договору суборенди від 01.12.2017 сторони погодили, що у відповідності до п. 2.1 Договору загальний розмір щомісячної орендної плати складає 27 140,00 грн та може бути змінений виключно за взаємною згодою сторін.

Додатковим договором від 01.02.2018 до Договору суборенди від 01.12.2017 сторони погодили, що у відповідності до п. 2.1 Договору загальний розмір щомісячної орендної плати складає 35 000,00 грн та може бути змінений виключно за взаємною згодою сторін.

Додатковим договором від 28.12.2018 до Договору суборенди від 01.12.2017 сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2019.

Додатковим договором від 19.12.2019 до Договору суборенди від 01.12.2017 сторони домовились продовжити строк дії Договору до 30.11.2020.

Як зазначає позивач, 10.02.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано зміни відносно кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Сканер" та нового директора позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача-2 з листом вих. №1/02 від 10.02.2020, в якому просив відповідача-2 надати документи, що підтверджують право користування (оренди) належними позивачу приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А, а також документи щодо оплати орендної плати за період з 2011 року по теперішній час.

У відповідь на вказаний лист позивача, відповідач-2 у листі № 313/1 від 21.01.2020 повідомив позивача, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А, загальною площею 149,2 кв.м., використовуються ним на підставі Договору суборенди від 01.12.2017, який було укладено з урахуванням положень Договору оренди від 06.11.2019, що також підтверджується листом ТОВ "Сканер" від 19.12.2019, в якому підтверджено чинність Договору оренди від 06.11.2019. Вказані договори не визнані недійсними, не є розірваними, відтак відповідач-2 не вбачає правових підстав для укладення нового договору оренди на вказані приміщення, що вже знаходяться в суборенді відповідача-2, та їх звільнення до закінчення строку дії Договору суборенди від 01.12.2017.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено до Головного управління ДПС у м. Києві запит про надання інформації щодо відкритих рахунків у банках та банківських установах ТОВ "Сканер", у відповідь на який податковий орган у листі від 26.02.2020 № 35456/10/26-15-02-01-22 повідомив позивача, що 11.09.2014 ТОВ "Сканер" було відкрито один рахунок № НОМЕР_2 , МФО 320649, валюта рахунку - українська гривня.

Як зазначає позивач, в період з 28.11.2017 (дата укладення Договору оренди) по дату звернення позивача до суду з цим позовом жодних платежів від відповідача-1 на банківський рахунок позивача не надходило, що підтверджується випискою АТ КБ "Приватбанк" по декількох рахунках за період з 28.11.2017 по 13.05.2020.

26.02.2020 позивачем було надіслано відповідачу-1 (копія - відповідачу-2) Повідомлення про розірвання договору оренди вих. № 4/02 від 25.02.2020, в якому, на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, позивач повідомив відповідача-1 про відмову від Договору оренди від 06.11.2019, відмову від будь-яких інших договорів оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 17, загальною площею 157,6 кв.м. та про розірвання Договору оренди від 06.11.2019 з моменту одержання повідомлення наймодавця про відмову від договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист та накладної № 0102416441615 від 26.02.2020, яке відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" 02.03.2020 не було вручене відповідачу-1 під час доставки із зазначенням: інші причини.

Крім того, 27.02.2020 позивачем було надіслано відповідачу-1 Електронне повідомлення № 000020 аналогічного змісту, копія якого міститься в матеріалах справи, що підтверджується фіскальним чеком від 27.02.2020.

26.02.2020 позивачем було надіслано відповідачу-2 лист вих. № 5/02 від 25.02.2020, в якому позивач повідомив відповідача-2 про відмову від Договору оренди від 06.11.2019, відмову від будь-яких інших договорів оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 17, загальною площею 157,6 кв.м. та про розірвання Договору оренди від 06.11.2019 та пропонував відповідачу-2 укласти новий договір оренди вказаного приміщення, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист та накладної № 0102416441607 від 26.02.2020, яке відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" 27.02.2020 було вручене відповідачу-2.

З огляду на істотне порушення своїх майнових прав через відсутність оплати відповідачем-1 орендної плати за Договором оренди від 06.11.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд розірвати Договір оренди від 06.11.2019 та Договір суборенди від 01.12.2017.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений позивачем та відповідачем-1 Договір оренди від 06.11.2019, а також укладений відповідачами Договір суборенди від 01.12.2017, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належними підставами, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у їх сторін взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою вказані договори є договорами найму (оренди) та піднайму (суборенди) відповідно, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача-1, у зв`язку з укладенням Договору оренди від 06.11.2019 і прийняттям в користування об`єкта оренди в користування, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за вказаним договором оренди за весь час користування об`єктом оренди та, відповідно, у відповідача-2, у зв`язку з укладенням Договору суборенди від 01.12.2017 і прийняттям в користування об`єкта суборенди, виникло зобов`язання зі сплати суборендної плати за вказаним договором суборенди за весь час користування об`єктом суборенди.

Факт користування відповідачем-1 орендованим майном за Договором оренди від 06.11.2019 та фактична передача об`єкта оренди в суборенду відповідачу-2 сторонами не заперечується.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Припинення правовідношення є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Припинення правовідношення, в контексті статті 16 Цивільного кодексу України, у договірних відносинах реалізується шляхом звернення особи до суду з позовом про розірвання договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Спір у цій справі виник у зв`язку з істототним порушенням майнових прав позивача, як орендодавця за Договором оренди від 06.11.2019, через відсутність оплати орендної плати відповідачем-1.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, однією з підстав для розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17.

З аналізу змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

Як було вказано вище, в пунктах 2.1, 2.2 Договору оренди від 06.11.2019 сторони погодили, що загальний розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається згідно з Додатковою угодою до Договору. Всі розрахунки за цим Договором виконуються на розрахунковий рахунок в безготівковій формі, виключно у національній валюті України - гривні.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів у відповідача-1, а саме, належним чином засвідченої копії Додаткової угоди до Договору оренди від 06.11.2019, в якій, відповідно до п. 2.1 Договору, встановлено розмір орендної плати за об`єкт оренди, та докази, які підтверджують сплату відповідачем-1 орендної плати за користування об`єктом оренди, яке було задоволено судом, про що постановлено ухвалу від 09.09.2020.

Копія ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 була направлена відповідачу-1 на адресу його місцезнаходження згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою відповідачу-1 28.10.2020 (день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження).

У встановлений вказаною ухвалою суду строк відповідач-1 вимоги ухвали суду від 09.09.2020 не виконав, витребувані судом докази не надав.

Відповідно до ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Судом встановлено, що в період з 28.11.2017 (дата укладення Договору оренди) по дату звернення позивача до суду з цим позовом жодних платежів від відповідача-1 на банківський рахунок позивача не надходило, що підтверджується випискою АТ КБ "Приватбанк" по декількох рахунках за період з 28.11.2017 по 13.05.2020.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Одним із найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено статтями 525, 651 Цивільного кодексу України, яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.

Разом з тим, згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний порядок розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи наведені норми, договір оренди (найму) може бути розірваний у зв`язку з відмовою наймодавця від договору з підстав, передбачених статтею 782 Цивільного кодексу України, або розірваний за згодою сторін шляхом укладення договору з урахуванням вимог статей 651, 654 Цивільного кодексу України.

Суд встановив факт направлення позивачем 26.02.2020 відповідачу-1 Повідомлення про розірвання договору оренди вих. № 4/02 від 25.02.2020, в якому, на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, позивач повідомив відповідача-1 про відмову від Договору оренди від 06.11.2019, відмову від будь-яких інших договорів оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 17, загальною площею 157,6 кв.м. та про розірвання Договору оренди від 06.11.2019 з моменту одержання повідомлення наймодавця про відмову від договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист та накладної №0102416441615 від 26.02.2020, яке відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" 02.03.2020 не було вручене відповідачу-1 під час доставки із зазначенням: інші причини.

Суд також встановив, що 27.02.2020 позивачем було надіслано відповідачу-1 Електронне повідомлення № 000020 аналогічного змісту, що підтверджується фіскальним чеком від 27.02.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Стаття 782 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А наслідком - припинення договору в момент отримання повідомлення наймачем.

Отже, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 Цивільного кодексу України, а також виходячи з положень статей 205, 654 Цивільного кодексу України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Додаткових вимог вказані положення Цивільного кодексу України не містять.

Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 у справі № 910/4391/19.

Згідно з пунктами 99, 104 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила), рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. Поштові перекази, посилки, листи чи бандеролі з оголошеною цінністю, а також прямі контейнери, згруповані поштові відправлення з позначкою "Консигнація", відправлення "EMS", міжнародні поштові відправлення з оголошеною цінністю, дрібні пакети, мішки "М" видаються адресату за умови пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред`явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Пунктом 117 Правил визначено, що після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Суд вважає, що ухилення відповідача-1 від одержання на підприємстві поштового зв`язку Повідомлення про розірвання договору оренди вих. № 4/02 від 25.02.2020 (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження цінного листа), за наявності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача-1 згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не дає підстав вважати, що вказане повідомлення не було (чи не могло бути) отримане відповідачем-1, відтак отримання вказаного поштового відправлення залежало виключно від волевиявлення відповідача-1.

З огляду на вищенаведене, Повідомлення про розірвання договору оренди вих. № 4/02 від 25.02.2020, в якому, на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, позивач повідомив відповідача-1 про відмову від Договору оренди від 06.11.2019, вважається врученим відповідачу-1, відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта", 02.03.2020, відтак Договір оренди від 06.11.2019 є розірваним 02.03.2020.

За приписами статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з п. 5.4 Договору суборенди від 01.12.2017 цей Договір автоматично припиняється у випадку припинення Договору оренди з власником приміщення, що зазначений в п. 1.3 Договору.

Суд встановив, що 26.02.2020 позивачем було надіслано відповідачу-2 лист вих. №5/02 від 25.02.2020, в якому позивач повідомив відповідача-2 про відмову від Договору оренди від 06.11.2019, відмову від будь-яких інших договорів оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 17, загальною площею 157,6 кв.м. та про розірвання Договору оренди від 06.11.2019, про що свідчать належним чином засвідчені копії опису вкладення у цінний лист та накладної № 0102416441607 від 26.02.2020, яке відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" 27.02.2020 було вручене відповідачу-2.

З огляду на викладене, оскільки позивач відмовився від Договору оренди від 06.11.2019 і вказаний договір є розірваним в момент отримання повідомлення відповідачем-1 (02.03.2020), Договір суборенди від 01.12.2017, відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України та положень Договору суборенди від 01.12.2017, також є автоматично припиненим 02.03.2020.

Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що й унормовано в положеннях статей 4 - 5 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

При розгляді цієї справи суд встановив відсутність порушеного права у позивача, яке б потребувало судового захисту, оскільки в силу приписів статті 782 Цивільного кодексу України Договір оренди від 06.11.2019 є розірваним, а Договір суборенди від 01.12.2017 є автоматично припиненим в момент отримання відповідачем-1 Повідомлення про розірвання договору оренди вих. №4/02 від 25.02.2020 (02.03.2020).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову, оскільки Договір оренди від 06.11.2019 було розірвано позивачем в односторонньому порядку на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, а Договір суборенди від 01.12.2017 у зв`язку з цим автоматично припинив свою дію ще до звернення позивача до суду з позовною заявою у цій справі.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29.12.2020

Суддя О.В. Нечай